Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №755/6873/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №33/824/3909/2026 Постанова винесена суддею Сазоновою М.Г.

Категорія: ч. 1 ст. 172-6 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., перевіривши апеляційну скаргу прокурора відділу забезпечення діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Донецької обласної прокуратури Надежденка С. на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 90 від 14.04.2026 року, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу призначення соціальних допомог та компенсацій № 2 управління по призначення соціальних допомог та компенсацій Департаменту соціального захисту населення виконавчого комітету Маріупольської міської ради, будучи, відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, всупереч вимогам ч. 1 ст. 45, п. 27 р. ХІІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону, несвоєчасно, без поважних причин, 10.09.2024 року о 02.33 годині подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу № 91 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 14.04.2026 року, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу призначення соціальних допомог та компенсацій № 2 управління по призначення соціальних допомог та компенсацій Департаменту соціального захисту населення виконавчого комітету Маріупольської міської ради, будучи, відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, всупереч вимогам ч. 1 ст. 45, п. 27 р. ХІІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону, несвоєчасно, без поважних причин, 10.09.2024 року о 02.46 годині подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Окрім того, відповідно до протоколу № 89 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 14.04.2026 року, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу призначення соціальних допомог та компенсацій № 2 управління по призначення соціальних допомог та компенсацій Департаменту соціального захисту населення виконавчого комітету Маріупольської міської ради, будучи, відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, всупереч вимогам ч. 1 ст. 45, п. 27 р. ХІІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону, несвоєчасно, без поважних причин, 10.09.2024 року о 02.19 годині подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29 червня 2026 року провадження в справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП України, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, прокурор відділу забезпечення діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Донецької обласної прокуратури Надежденко С. подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи постанову суду незаконною, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накласти на неї стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Перевіривши апеляційну скаргу, вважаю, що подана апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду апеляційною інстанцією і підлягає поверненню особі, яка її подала, виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 статті 250 КУпАП передбачено, що прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення має право: порушувати провадження в справі про адміністративне правопорушення; знайомитися з матеріалами справи; перевіряти законність дій органів (посадових осіб) при провадженні в справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; вносити подання, оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення, а також вчиняти інші передбачені законом дії.

При провадженні у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4 - 172-9 цього Кодексу, участь прокурора у розгляді справи судом є обов`язковою.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Згідно зі ст. 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.

При цьому, відповідно до положень ч. 5 ст. 7 КУпАП, прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів виключно при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Оскільки правом на оскарження постанови судді в справі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, прокурор не наділений, і дана справа ніяким чином не пов`язана із застосуванням заходів примусового характеру, що пов`язані з обмеженням особистої свободи громадян, вважаю, що апеляційна скарга подана особою, яка не має на це права, що є підставою для її повернення.

При цьому, за наявності неузгодженостей між положеннями частини п`ятої статті 7, статті 250, частини першої статті 287 та частини другої статті 294 Кодексу щодо повноважень прокурора оскаржувати постанови суду у справах про адміністративне правопорушення, що може бути вирішено лише у законодавчому порядку, висновок про що викладено в ухвалі Конституційного Суду України від 08 грудня 2015 року №49-у/2015 (справа №2-43/2015), посилання прокурора на наявність у нього права на оскарження постанови судді у справі про адміністративні правопорушення, виходячи із загальних конституційних засад судочинства та положень ст. 55 Конституції України і ст. 250 КУпАП, не може бути визнано обґрунтованим.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу прокурора відділу забезпечення діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Донецької обласної прокуратури Надежденка С. на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 29 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Горб І.М.