Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №755/834/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року м. Київ

Справа №755/834/25

Апеляційне провадження №22-ц/824/11029/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Липченко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва про залишення позову без розгляду, постановлену під головуванням судді Галаган В.І. 10 квітня 2026 року в м. Київ,

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В

Короткий зміст позовних вимог.

У грудні 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду із вищевказаним позовом, у якому просило стягнути із ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором №100695411 від 11 квітня 2021 року у розмірі 12900,5 грн, судовий збір у розмірі 2422,4 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 квітня 2026 року позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишено без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що долучена до матеріалів позовної платіжна інструкція № 100695411 від 23 грудня 2024 року не містить відомості про те, за яку саме позовну заяву сплачується судовий збір, тому вказана квитанція не може слугувати доказом належної оплати позивачем судового збору саме за позовом до ОСОБА_1 . Інша інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу позовної заяви про стягнення заборгованості, відповідачем за якою є ОСОБА_1 позивачем сплачено судовий збір, відсутня, а отже суд дійшов висновку про те, що додана позивачем квитанція не є належним доказом сплати судового збору за даною позовною заявою. Оскільки, позивач не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заяву залишено без розгляду відповідно до ч. 13 ст. 187 ЦПК України.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.

Не погодився із ухвалою суду першої інстанції позивач, його представником подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, постановленою без з'ясування всіх обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсності, адже попереднім суддею вже було здійснено перевірку належної сплати та зарахування судового збору, оскільки у справі № 755/834/25 було відкрито провадження ухвалою від 21 січня 2025 року.

Посилається на те, що сам факт відкриття провадження у справі попереднім складом суду свідчить про те, що суд уже встановив факт належної сплати та зарахування судового збору, що унеможливлює повторне покладення на скаржника обов`язку підтверджувати те, що вже було перевірено і підтверджено судом у межах цього ж провадження.

Звертає увагу, що чинне законодавство не передбачає повторної перевірки або повторного доказування сплати судового збору, якщо провадження вже відкрито та не було встановлено його повернення чи втрати чинності первісної ухвали.

Зазначає, що чинний Закон України «Про судовий збір» не встановлює прямої вимоги для платника зазначати в платіжному документі інформацію, про те, за яку саме заяву сплачено судовий збір.

Крім того, в платіжній інструкції від 23 грудня 2024 року зазначено номер Договору про споживчий кредит - 100695411 на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги позивача.

Вказує, що суд першої інстанції проігнорував наданий позивачем доказ сплати судового збору та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, внаслідок цього позивач був позбавлений можливості реалізувати своє право на ефективний судовий захист.

Посилається на те, що залишення позову без розгляду без попередньої перевірки, факту зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, не відповідає принципу співмірності процесуальної відповідальності.

На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 квітня 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Процесуальні дії учасників справи та суду апеляційної інстанції.

Відповідач правом подачі відзиву не скористався.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись в порядку визначеному процесуальним законом, причини неявки суду не повідомили. А тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність вказаних осіб.

В порядку ч.ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого.

Фактичні обставини справи.

У грудні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

До позовної заяви товариство долучило, зокрема, матеріали на обґрунтування кредитної заборгованості (копію кредитного договору, анкета-заява на кредит тощо), документи на підтвердження повноважень представника, а також платіжну інструкцію від 23 грудня 2024 року на підтвердження сплати судового збору (а.с. 51).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 січня 2025 року суддею ОСОБА_3 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. (а.с. 72)

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 з посади судді було проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями та визначеного нового суддю Галагана В.І. (а.с. 84-86)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2026 року суддя Галаган В.І. прийняв цивільну справу за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до свого провадження. (а.с. 87)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 квітня 2026 року вказану позовну заяву залишено без руху з підстав того, що надана позивачем платіжна інструкція № 100695411 від 23 грудня 2024 року не містить відомостей про те, за яку саме позовну заяву сплачується судовий збір та її не можна вважати належним доказом саме по справі за позовом до ОСОБА_4 . За цих обставин суд вказав, що на виконання ухвали суду позивачу необхідно надати документ про сплату судового збору на рахунок Дніпровського районного суду міста Києва у розмірі 2422,40 грн із зазначенням в платіжному документі відомостей про сплату судового збору із призначенням платежу: «За подачу позовної заяви ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості». Згідно резолютивної частини ухвали суду, позивач був попереджений судом, що у разі невиконання вимог ухвали суду, позовна заява буде залишена без розгляду. (а.с. 88-92)

06 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» позивач подав заяву про усунення недоліків у якій вказав, що попереднім суддею уже було здійснено перевірку належності сплати та зарахування судового збору та відкрито провадження у справі. При цьому зауважив, що закон України «Про судовий збір» не містить вимоги про вказівку номера справи чи ПІБ відповідача в платіжному документі. (а.с. 94-96)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 квітня 2026 року позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишено без розгляду, з підстав того, що долучена до матеріалів позовної платіжна інструкція № 100695411 від 23 грудня 2024 року не містить відомості про те, за яку саме позовну заяву сплачується судовий збір, тому вказана квитанція не може слугувати доказом належної оплати позивачем судового збору саме за позовом до ОСОБА_1 . Інша інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу позовної заяви про стягнення заборгованості, відповідачем за якою є ОСОБА_1 позивачем сплачено судовий збір, відсутня, а отже позивач не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заяву залишено без розгляду відповідно до ч. 13 ст. 187 ЦПК України. (а.с. 100-104)

Застосовані норми права.

Згідно з положеннями ст. ст. 185-187 ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.

Вимоги щодо форми і змісту позовної заяви визначені у статті 175 ЦПК України.

Згідно з частинами 1-3 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 13 ст. 187 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (частина 1 статті 6 указаного Закону).

Обов`язкові реквізити платіжної інструкції, вимоги щодо їх заповнення визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 163 (далі - Інструкція).

Підпунктом 5 пункту 37 Інструкції визначено, що платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такий обов`язковий реквізит як призначення платежу.

Платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України (пункт 41 Інструкції).

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Указаний висновок відповідає висновкам, які викладені у постановах Верховного Суду від 30 березня 2018 у справі №914/1542/17, від 16 січня 2019 у справі №905/1057/18, від 10 травня 2018 року у справі № 613/372/16-ц, та ухвалах Верховного Суду від 26 березня 2018 у справі № 907/892/15, від 16 квітня 2018 року у справі № 922/3137/17, від 20 квітня 2018 року у справі № 910/12031/17, від 21 лютого 2019 року у справі № 910/8880/18, від 13 лютого 2020 року № 910/4557/18.

У пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз`яснено, що відповідно до частини 2 статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції вказав, що ТОВ «Діджи Фінанс» не надав на усунення квитанція, яка містить інформацію за якою можливо було б ідентифікувати, за яку саме позовну заяву сплачується судовий збір.

З таким висновком погоджується й апеляційна інстанція з наступних підстав.

Відповідно до справи, даний позов ТОВ «Діджи Фінанс» подано до суду у грудні 2024 року.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2025 року становив 3 028 грн.

Позивачем як юридичною особою при зверненні до суду з позовною заявою визначено ціну позову у розмірі 12900,50 грн, а тому розмір судового збору за подання позову становив 3 028 грн.

До позовної заяви ТОВ «Діджи Фінанс» додало платіжну інструкцію № 100695411 від 23 грудня 2024 року про сплату судового збору на суму 3 028 грн, з призначенням платежу «101 42649746 судовий збір, за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до Дніпровського районного суду м. Києва, КД: 100695411, Без ПДВ». (а.с. 51)

Посилання позивача на те, що в платіжній інструкції зазначено номер кредитного договору як підставу для ідентифікації платежу, колегія суддів зазначає, що вказаний реквізит самостійно не дає можливості однозначно ідентифікувати призначення платежу саме в межах цього конкретного спору до визначеного відповідача. Зазначення номера договору не свідчить про те, що кошти сплачено саме за подачу цього конкретного позову, оскільки за одним кредитним договором може виникати безліч самостійних судових проваджень, заяв чи вимог. Таке оформлення платіжного документа не дає можливості однозначно ідентифікувати призначення платежу, створює ризики повторного використання однієї квитанції для інших судових проваджень за тим самим договором.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що чинний Закон України «Про судовий збір» не містить прямої вимоги для платника зазначати в платіжному документі інформацію про те, за яку саме заяву сплачено судовий збір, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до приписів процесуального законодавства та Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 163, платіжний документ має містити повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких він здійснюється. Хоча закон прямо не деталізує кожне слово, яке має бути зазначене в призначенні платежу, на платника покладено обов`язок сформувати призначення так, щоб отримувач коштів і суд мали змогу однозначно ідентифікувати належність цих коштів саме до конкретного судового позову та певного відповідача. Відсутність таких відомостей унеможливлює ідентифікацію платежу, а тому посилання скаржника на відсутність прямих заборон у законі є необґрунтованими.

Окрім цього зміна судді у справі не нівелює процесуальні порушення, допущені на стадії звернення до суду, та не скасовує обов`язку позивача дотриматися вимог процесуального закону. Відкриття провадження попереднім складом суду не створює для позивача правових підстав для звільнення від обов`язку усунення недоліків. Суд першої інстанції обґрунтовано надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання належного доказу сплати судового збору із чітким призначенням платежу, проте останній цим правом не скористався.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви ТОВ «Діджи Фінанс» без розгляду, оскільки матеріали справи не містили належного доказу сплати судового збору за подання вказаного позову до конкретного відповідача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права.

Оскільки позивач у встановлений судом строк не усунув недоліки позовної заяви та відмовився надати належним чином оформлену платіжну інструкцію із чітким призначенням платежу, суд першої інстанції обґрунтовано застосував наслідки, передбачені статтею 185 та частиною 13 статті 187 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 10 квітня 2026 року постановлена з додержанням вимог чинного законодавства, внаслідок чого підстав для її скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Розподіл судових витрат.

В порядку ст.141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, відсутні і підстави для компенсації позивачу понесених ним витрат на стадії апеляційного перегляду справи.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук