Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №753/21101/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року місто Київ

Справа № 753/21101/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/9899/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Борсуківська Катерина Олександрівна, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року (ухвалене у складі судді Котенко Р.В., дата складення повного рішення відсутня)

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

01 жовтня 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із цим позовом, у якому просила розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_1 05 вересня 2024 року, а також стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання їхньої малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 10 000 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Позов обґрунтовано тим, що сторони фактично припинили шлюбні відносини, з 01 липня 2025 року спільно не проживають та спільного господарства не ведуть. Малолітня дочка проживає разом із позивачкою і перебуває на її утриманні. Щомісячні витрати на дитину становлять орієнтовно 10 000 грн та включають витрати на харчування, засоби гігієни, лікарські засоби, одяг та інші повсякденні потреби. Відповідач, який є працездатною особою, належної і регулярної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Дарницький районний суд міста Києва рішенням від 20 січня 2026 року позов задовольнив частково.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 05 вересня 2024 року Козелецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за актовим записом № 111, розірвав.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 7 000 грн щомісячно, починаючи з 01 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи вимогу про стягнення аліментів частково, суд першої інстанції виходив із того, що дитина проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні, а надані позивачкою товарні чеки, накладні й роздруківки з мобільних застосунків аптек підтверджують понесення витрат на харчування, засоби гігієни, лікарські засоби та інші потреби малолітньої дитини. Відповідач є працездатним, відомостей про незадовільний стан його здоров`я, наявність інших дітей або інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати, матеріали справи не містять. Водночас позивачка не довела, що матеріальне становище відповідача дає йому можливість сплачувати заявлені 10 000 грн щомісячно.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині визначеного розміру аліментів, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Борсуківська К.О., 29 березня 2026 року подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення в оскарженій частині та ухвалити нове рішення про стягнення з нього аліментів на утримання дочки у твердій грошовій сумі 3 000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 141, 180-182 СК України та не врахував рівність обов`язків матері й батька щодо утримання дитини.

Зазначає, що стягнення з нього 7 000 грн щомісячно фактично означає, що мати також повинна витрачати на дитину 7 000 грн, а загальні витрати в сумі 14 000 грн для дитини такого віку є надмірними.

Вважає, що позивачка не надала належних доказів витрат на дитину в заявленому розмірі та намагається перекласти обов`язок з її утримання виключно на батька.

Посилається на те, що він звільнився з попереднього місця роботи, наразі не має постійної роботи, отримує лише тимчасові нестабільні заробітки та шукає іншу роботу, проживає в орендованому житлі, не має власного житла, оскільки будинок його батьків залишився на тимчасово окупованій території, а на його утриманні перебувають батьки, які отримують мінімальну пенсію.

Зауважує, що не відмовляється добровільно допомагати дитині, купувати одяг, іграшки, харчування та засоби гігієни, однак позивачка перешкоджає йому бачитися з дочкою.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалася, ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі отримала 05 травня 2026 року, що підтверджується зворотним повідомленням.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

05 вересня 2024 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, про що Козелецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено актовий запис № 111. Після державної реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на ОСОБА_5 .

Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Малолітня дитина проживає разом із матір`ю та перебуває на її безпосередньому утриманні й догляді. Ці обставини підтверджені витягами з реєстру територіальної громади, а понесення позивачкою повсякденних витрат на дитину - наданими до позову копіями товарних чеків, накладних і роздруківок із мобільних застосунків аптек.

За відомостями Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, за період із першого до четвертого кварталу 2025 року відповідач отримав у січні 2025 року дохід за цивільно-правовим договором із ТОВ «АРТБУД ХОЛДИНГ» у розмірі 20 000 грн. Інших задекларованих доходів у цей період не встановлено.

Долучені до апеляційної скарги індивідуальні відомості про застраховану особу за формами ОК-5 та ОК-7 містять дані про те, що у 2024 році сукупний дохід відповідача становив 245 180,68 грн.

Відомості про незадовільний стан здоров`я відповідача, обмеження його працездатності, наявність у нього інших дітей, непрацездатних осіб, які перебувають на його фактичному утриманні, або про інші обставини, що об`єктивно унеможливлюють сплату визначених судом аліментів, у матеріалах справи відсутні.

Позиція суду апеляційної інстанції

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскарженій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах із ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За правилами частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Рішення суду в частині розірвання шлюбу учасниками справи не оскаржується, а тому відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України в цій частині в апеляційному порядку не переглядається.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими доказами.

Таким вимогам рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає.

Частиною другою статті 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть спільну й однакову відповідальність за виховання та розвиток дитини, а найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, а батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.

За змістом статті 141 СК України Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд ураховує при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно зі статтею 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій, що передбачено частиною четвертою статті 12 ЦПК України.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що дитина проживає разом із матір`ю, яка безпосередньо забезпечує її повсякденні потреби й здійснює постійний догляд, тоді як відповідач проживає окремо та регулярної матеріальної допомоги в достатньому розмірі не надає. Витрати на харчування, засоби гігієни, лікарські засоби та інші звичайні потреби дитини підтверджені наявними у справі письмовими доказами (а. с. 14-60).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначений розмір аліментів 7 000 грн щомісячно є необхідним і достатнім для забезпечення базових потреб малолітньої дитини та водночас не є надмірним з огляду на встановлені обставини справи та з урахуванням віку дитини, потреби в постійному догляді, харчуванні, засобах гігієни, одязі та лікарських засобах такий розмір є мінімально необхідним регулярним грошовим внеском батька за наявної доказової бази.

Із рішення вбачається, що суд першої інстанції зменшив заявлений позивачкою розмір аліментів з 10 000 грн до 7 000 грн, урахувавши відсутність повних відомостей про поточний дохід відповідача, що свідчить про дотримання балансу між потребами дитини та матеріальними можливостями платника аліментів.

Доводи апеляційної скарги про те, що рівність обов`язків батьків передбачає обов`язкове внесення кожним із них однакової грошової суми на утримання дитини, ґрунтуються на неправильному тлумаченні статті 141 СК України.

Рівність прав та обов`язків батьків не означає арифметичної тотожності їхніх грошових витрат у кожний конкретний період. Участь того з батьків, із ким проживає дитина, полягає не лише у внесенні коштів, а й у щоденному забезпеченні житлом, харчуванням, одягом, засобами гігієни, лікуванням, постійному фізичному догляді, організації побуту та особистій турботі про дитину.

На час апеляційного перегляду дитині трохи більше одного року, а тому вона потребує безперервного догляду дорослої особи (в цьому випадку матері).

Законодавство гарантує матері, батьку або іншій особі, яка фактично доглядає за дитиною, право на відпустку для догляду за нею до досягнення трирічного віку (стаття 18 Закону України «Про відпустки»). Крім того, частина друга статті 84 СК України окремо визнає право дружини, з якою проживає дитина, на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення нею трьох років.

Указане відображає об`єктивне зменшення можливості особи, яка здійснює постійний догляд за малолітньою дитиною, працювати повний робочий день та одержувати дохід у звичайному обсязі.

Тому покладення на батька, який проживає окремо від дитини, обов`язку щомісячно сплачувати 7 000 грн не означає звільнення матері від утримання дитини або перекладення на відповідача всього батьківського обов`язку, оскільки мати виконує цей обов`язок безпосередньо, забезпечуючи дитині щоденний догляд та фактично несучи інші грошові й негрошові витрати.

За таких обставин основний регулярний грошовий внесок того з батьків, хто проживає окремо, правомірно може бути більшим за поточний грошовий внесок того з батьків, хто безпосередньо доглядає за малолітньою дитиною.

Посилання на те, що 14 000 грн загальних витрат на дитину є завищеною сумою, не спростовує указаних висновків, такий розрахунок є припущенням відповідача і не враховує вартості фактичного догляду, житла, комунальних послуг, побутового забезпечення та інших витрат, які мати несе безпосередньо.

Доводи скарги про відсутність роботи та пошук нової є необґрунтованими з огляду на те, що відповідач не надав доказів перебування на обліку в центрі зайнятості, отримання статусу безробітного, звернення до роботодавців, укладення договору про надання послуг із працевлаштування, участі у співбесідах або інших об`єктивних даних, які б підтверджували активний пошук роботи та неможливість працевлаштуватися з незалежних від нього причин.

Матеріали справи не містять доказів захворювання, інвалідності чи іншого обмеження працездатності відповідача. Натомість довідки ОК-5 та ОК-7 підтверджують його попередню трудову зайнятість і одержання у 2024 році доходу в загальному розмірі 245 180,68 грн, а тому відсутні підстави вважати, що відповідач об`єктивно не здатний працювати та одержувати дохід, достатній для належного утримання малолітньої дитини.

Саме по собі припинення трудових відносин або відсутність задекларованого постійного доходу не звільняє працездатного батька від обов`язку утримувати дитину та не може бути підставою для перекладення ризику його непрацевлаштування на малолітню дитину, потреби якої є постійними і не залежать від зайнятості батьків.

Так само не заслуговують на увагу й доводи скарги про перебування на його утриманні батьків, оскільки за змістом статті 182 СК України наявність у платника аліментів непрацездатних батьків може бути врахована судом лише за умови доведення відповідних обставин. Водночас відповідач не надав доказів віку та стану здоров`я батьків, розміру їх пенсійного забезпечення, відсутності в них інших доходів чи майна, потреби у сторонній матеріальній допомозі, а також доказів фактичного й регулярного надання їм утримання саме відповідачем.

Загальне твердження про отримання батьками мінімальної пенсії без відповідних документів не доводить ані їхнього перебування на утриманні відповідача, ані такого обсягу його витрат, який унеможливлював би сплату 7 000 грн на утримання власної малолітньої дитини.

Також не підтверджені доказами доводи про проживання відповідача в орендованому житлі та розмір пов`язаних із цим витрат.

Твердження відповідача про готовність добровільно купувати дитині одяг, іграшки, харчування й засоби гігієни аналогічно не підтверджено доказами систематичного надання такої допомоги та не є підставою для зменшення визначених судом аліментів.

З урахуванням викладеного, відповідач не довів, що визначений судом розмір аліментів є для нього надмірним, не відповідає потребам дитини або встановлений без урахування обставин, передбачених статтею 182 СК України.

Колегія суддів також ураховує, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів не є незмінним і може бути зменшений або збільшений за окремим позовом у разі доведеної істотної зміни матеріального чи сімейного стану сторін, погіршення або поліпшення стану здоров`я та в інших передбачених законом випадках. Натомість наведені в цій справі твердження відповідача про скрутне матеріальне становище не підтверджені належними й допустимими доказами.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, зводяться до іншої оцінки встановлених обставин та не містять підстав для зменшення аліментів із 7 000 грн до 3 000 грн щомісячно.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, належним чином оцінив надані сторонами докази, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування або зміни рішення.

Судові витрати

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, відсутні підстави для розподілу витрат на стадії апеляційного провадження відповідно до статей 141, 382 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 259, 263, 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Борсуківська Катерина Олександрівна, - залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова