Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №756/6083/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 756/6083/26 Головуючий у суді першої інстанції - Белоконна І.В.

Номер провадження № 22-ц/824/13650/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 02 червня 2026 року, постановлену під головуванням судді Белоконної І.В., у місті Києві, у справі за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про відібрання дитини та відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про зміну місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про відібрання дитини та відшкодування моральної шкоди, відповідно до якого просила відібрати малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від ОСОБА_1 та передати ОСОБА_3 ; стягнути з ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 120 000,00 грн та стягнути судові витрати.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23 квітня 2026 року відкрито загальне провадження по справі та призначено до підготовчого розгляду.

15 травня 2026 року ОСОБА_1 засобами кур`єрської доставки звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про зміну місця проживання дитини, відповідно до якого просив змінити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , визначивши його місце проживання разом з батьком ОСОБА_1 .

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 02 червня 2026 року зустрічну позову заяву ОСОБА_1 - повернуто заявнику.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність правових підстав для повернення поданої зустрічної позовної заяви з тих підстав.

Звертає увагу суду, що ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 23 квітня 2026 року він отримав в підсистемі Електронний суд 29 квітня 2026 року о 17:17 год., що підтверджується карткою руху документа, яка міститься в матеріалах справи, а отже враховуючи приписи п.5 ч.6 ст. 272 ЦПК України була отримана ним 30 квітня 2026 року. Таким чином перебіг 15-ти денного строку на подачу зустрічної позовної заяви почався 01 травня 2026 року, а закінчився 15 травня 2026 року.

Вважає, що зустрічна позовна заява подана в межах встановленого процесуального строку, а отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку вважаючи, що ОСОБА_1 пропущено процесуальний строк на звернення до суду, відтак оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, представник представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 23 квітня 2026 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

15 липня 2026 року на адресу апеляційного суду від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.

Обґрунтовуючи відзив на апеляційну скаргу вказувала, що апеляційна скарга фактично зводиться виключно до незгоди апелянта із висновком суду першої інстанції щодо пропуску строку на подання зустрічного позову та містить власне тлумачення положень статей 123, 124, 193 ЦПК України.

Також вказує, що підставою звернення до суду стало тривале невиконання відповідачем судового рішення, яке набрало законної сили, про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю, систематичне перешкоджання матері у спілкуванні з дитиною, ухилення від виконання судових рішень та фактичне утримання дитини всупереч встановленому судом порядку.

Разом з тим, предметом зустрічного позову є визначення нового місця проживання дитини з батьком. Таким чином, первісний та зустрічний позови мають різний предмет, різні підстави та різний предмет доказування.

Отже, спільний розгляд зазначених вимог фактично призведе до підміни предмета спору.

Замість вирішення питання щодо застосування способу захисту, передбаченого статтями 162, 163 Сімейного кодексу України, суд буде змушений повторно досліджувати питання визначення місця проживання дитини, яке вже було предметом судового розгляду та вирішене судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Саме з цієї причини спільний розгляд зазначених позовів не відповідає критерію процесуальної доцільності, визначеному статтею 193 ЦПК України.

Звертає увагу на те, що фактично зустрічний позов ґрунтується на тих обставинах, які виникли вже після ухвалення судових рішень про визначення місця проживання дитини та виключно внаслідок їх невиконання самим відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Так, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви мотивував своє рішення тим, відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом з пропуском встановленого законодавством строку для подачі такої заяви, а також не подав клопотання про поновлення строку для подачі зустрічної позовної заяви.

Апеляційний суд не погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, у цьому випадку норм ЦПК України.

Таким чином, право на пред`явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним, подаючи зустрічну позовну заяву заявник повинен дотримуватися вимог ЦПК України щодо її подання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №916/3245/17 зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

У постанові від 20 березня 2019 у справі № 910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила, що зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів).

Конструкція ч. 2 ст. 193 ЦПК України вказує на її імперативність, тобто, суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.

Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов`язаний з первісним. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Так, відповідно до положень статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до положень статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Відповідно до частини 7 статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідно до ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст.127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно змісту ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 10 квітня 2024 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про відібрання дитини та відшкодування моральної шкоди, відповідно до якого просила відібрати малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від ОСОБА_1 та передати ОСОБА_3 ; стягнути з ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 120 000,00 грн та стягнути судові витрати.

23 квітня 2026 року ухвалою Оболонського районного суду міста Києва відкрито загальне провадження по справі та призначено до підготовчого розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки про доставку електронного документу ухвалу про відкриття провадження у справі та прикріплені до неї файли надіслано одержувачу ОСОБА_1 до його електронного кабінету 29 квітня 2026 року. Документ доставлено до електронного кабінету 29 квітня 2026 року о 17:26:09 год (а.с. 74).

Отже встановлено, що копія зазначеної ухвали направлялась до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» була доставлена пізніше 17 години дня 29 квітня 2026 року 17:26:09 год.

Таким чином враховуючи дату отримання копії ухвали про відкриття провадження, а також враховуючи, що перебіг процесуального строку починається у робочий день, наступний за днем його відправлення тобто днем вручення ухвали про відкриття провадження вважається днем отримання цієї ухвали є 30 квітня 2026 а отже перебіг процесуального строку починається з 01 травня 2026 року і закінчується 15 травня 2026 року, отже останнім днем подачі зустрічної позовної заяви слід вважати 15 травня 2026 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

Посилання у відзиві на апеляційну скаргу про те, що первісний та зустрічний позови мають різний предмет, різні підстави та різний предмет доказування, а тому спільний розгляд зазначених вимог фактично призведе до підміни предмета спору, колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги, оскільки питання об`єднання первісного та зустрічного позову судом першої інстанції під час постановлення ухвали про повернення зустрічної позовної заяви з підстав пропуску для подачі такої заяви.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 з підстав пропуску встановленого законодавством строку для подачі такої заяви, таким, що не відповідає обставинам справи, процесуальним вимогам та суперечить принципу доступності до судового захисту, а тому, відповідно до вимог статті 379 ЦПК України, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За результатами розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не змінював та не ухвалював нового судового рішення, а направив справу для продовження розгляду до першої інстанції.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне судове рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

З урахуванням того, що апеляційний суд не приймає остаточне рішення у справі, підстави для розподілу судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги відсутні.

Таким чином заява представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 щодо відшкодування судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції подана передчасно, оскільки судом апеляційної інстанції не ухвалювалося рішення, а лише прийнята постанова за наслідками розгляду ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 02 червня 2026 року, якою зустрічну позовну заяву повернуто заявнику, відтак, розгляд справи ще не завершено.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 ,задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 02 червня 2026 рокускасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Текст постанови складено 03 серпня 2026 року.

Судді:

________________ _______________ _____________

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв