Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №756/3411/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року місто Київ.

Справа № 756/3411/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8480/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого судді: Желепи О.В.,

суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 28 січня 2026 року (постановлено у складі судді Українця В.В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ

ТОВ «Споживчий центр» звернулось в Оболонський районний суд м. Києва з зазначеним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Посилався на те, що 21 лютого 2022 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 21.02.2022-100005921.

Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 11000 гривень. Зазначене підтверджується квитанцією про видачу коштів від 21 лютого 2022 року.

Згідно з п. 4.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача.

Відповідно до п. 6.1. договору позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором, - негайно, з моменту пред`явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі.

Відповідачем зобов`язання щодо повернення суми кредиту порушені, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 11000 гривень, що є заборгованістю по тілу кредиту.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 28 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача Ларіонов К.О. через систему «Електронний суд» 23 лютого 2026 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, суд неналежним чином дослідив докази порушуючи норми матеріального та процесуального права.

Вказує, що відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами.

Звертає увагу, що Позивач надав на підтвердження переказу коштів лист УПР, який є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак є належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

Відповідач ОСОБА_1 , повідомлений про апеляційний перегляд справи належним чином, своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції встановив, що 21 лютого 2022 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 21.02.2022-100005921.

Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 11000 гривень. Зазначене підтверджується квитанцією про видачу коштів від 21 лютого 2022 року.

Згідно з п. 4.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача.

Відповідно до п. 6.1. договору позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором, - негайно, з моменту пред`явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Відповідачем електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 11000 гривень, а отже акцептовано умови договору.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача виписка по рахунку відповідача суду надана не була. Сам по собі розрахунок не підтверджує виникнення між сторонами кредитних правовідносин, наявність у відповідача заборгованості та її дійсний розмір.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525, 526, 546 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України, обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається на осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд першої інстанції правильно встановив, що 21 лютого 2022 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 21.02.2022-100005921 в електронній формі.

Указаний договір складається з пропозиції про укладення кредитного договору, заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника та обрання ним умов кредитування, а також відповіді (заявки) позичальника про прийняття пропозиції, підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором D874.

Відповідно до заявки до кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 11 000 грн, строком на 42 днів, із датою повернення кредиту 3 квітня 2022 року.

Спосіб надання кредиту визначено договором як перерахування коштів на рахунок споживача, у тому числі використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_4.

Відповідач під час укладення кредитного договору пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку України, а документи, що складають кредитний договір, підписав за допомогою одноразового ідентифікатора D874, надісланого на зазначений ним фінансовий номер телефону НОМЕР_1 .

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регулюються Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 цього Закону електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Щодо факту перерахування кредитних коштів, колегія суддів зазначає таке.

На підтвердження виконання кредитодавцем своїх зобов`язань позивач надав лист АТ «ТАСКОМБАНК», відповідно до якого за договором про переказ коштів було успішно перераховано 21 лютого 2026 року о 21:59:08 на платіжну картку клієнта 11 000 грн, номер картки НОМЕР_2 , код авторизації 769871.

Колегія суддів враховує, що номер картки, зазначений у листі АТ «ТАСКОМБАНК», відповідає номеру електронного платіжного засобу, зазначеному відповідачем у заявці до кредитного договору, у частині перших шести та останніх чотирьох цифр.

Крім того, дата і час перерахування коштів відповідають даті укладення кредитного договору, сума переказу відповідає сумі кредиту, номер договору в призначенні платежу повністю збігається з номером кредитного договору, укладеного між сторонами.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, виходив із того, що позивач не надав первинні документи, які б підтверджували наявність заборгованості у відповідача.

Однак такий висновок є помилковим, оскільки суд першої інстанції взагалі не оцінив лист АТ «ТАСКОМБАНК» разом з врахуванням інших наявних у справі доказів, а саме електронного кредитного договору, заявки, зазначеного у ній номера електронного платіжного засобу, факту проходження відповідачем ідентифікації через BankID, номера транзакції iPay.ua, суми, дати, часу платежу.

Колегія суддів також враховує, що договори небанківських фінансових установ, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитних коштів на банківський рахунок споживача з використанням реквізитів електронного платіжного засобу, мають містити номер такого платіжного засобу у маскованому форматі відповідно до Положення про додаткові вимоги до договорів про надання фінансових послуг та фінансових платіжних послуг, укладених банками зі споживачами, затвердженого постановою Правління НБУ від 22.01.2021 № 7.

Таким чином, зазначення у договорі маскованого номера картки не спростовує факту її використання відповідачем під час оформлення кредиту.

Також Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 у справі за позовом ТОВ «Споживчий Центр» скасовуючи рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову, дійшов висновків, що за наявності доказів укладення електронного кредитного договору, погодження його умов, підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та виконання кредитодавцем своїх зобов`язань відсутні підстав для відмови у стягненні заборгованості лише з формальних мотивів щодо способу укладення договору та підтвердження видачі кредиту.

Відповідач, будучи повідомленим про розгляд справи в суді першої інстанції та про апеляційний перегляд справи, не подав жодних заперечень щодо укладення кредитного договору, не заперечив факт отримання кредитних коштів, не заявив про неналежність йому платіжної картки, не надав банківської виписки чи іншого доказу на підтвердження того, що кошти на картку не надходили, а також не спростував розрахунок заборгованості.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тому колегія суддів доходить висновку, що позивач належними, допустимими та достатніми доказами підтвердив факт укладення сторонами кредитного договору, перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 11000 грн та невиконання відповідачем обов`язку з повернення кредиту і сплати погоджених договором платежів.

За таких обставин позов підлягає задоволенню в розмірі 11 000 грн.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність факту перерахування кредитних коштів відповідачу та розміру заборгованості, неправильно оцінив наявні у справі докази у їх сукупності, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 28 січня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки наслідком апеляційного перегляду справи є задоволення апеляційної скарги ТОВ «Споживчий Центр» та як наслідок скасування судового рішення, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр» слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 056 грн (за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 2 422,40 грн та за подачу апеляційної скарги в сумі 3633,60 грн).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 28 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833, юридична адреса: вул. Саксаганського, 133 А, м. Київ, 01032) заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833, юридична адреса: вул. Саксаганського, 133 А, м. Київ, 01032) судовий збір за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанцій у 6 056 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.В. Желепа

Судді Н.В. Поліщук

В.В. Соколова