Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №755/4620/26 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 02 серпня 2026 р.

Справа: №755/4620/26

Суддя: Яворський Микола Анатолійович

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 755/4620/26 Головуючий у суді першої інстанції - Савлук Т.В.

Номер провадження № 22-ц/824/12963/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Яворського М.А.(суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», поданою представником Усенком Михайлом Ігоровичем, на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 11 травня 2026 року, постановлену під головуванням судді Савлук Т.В., у місті Києві, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»звернулось до суду першої інстанції із вказаним позовом, відповідно до якого просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 на їх користь суму заборгованості за кредитним договором № 2240010 від 04 травня 2020 року в загальному розмірі 37 720 грн сплачений судовий збір в сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року позовну заяву ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Усенко М.І. подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що представництво інтересів ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» у даній справі здійснюється виключно як професійне представництво адвокатом, що регламентується ст. 60 ЦПК України.

Вказує, що у даному випадку не застосовуються положення ч. 3 ст. 58 ЦПК України щодо порядку самопредставництва юридичної особи. Відповідно до чинного законодавства, самопредставництво передбачає участь у справі юридичної особи через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, або через працівника.

Вважає, що суд припустився процесуальної помилки, помилково ототожнив процесуальний статус адвоката (представника) зі статусом штатного працівника підприємства (юрисконсульта). Адвокат Усенко М.І. не перебуває у трудових відносинах з позивачем, не є його найманим працівником, а тому вимога суду щодо надання трудового договору є юридично неможливою до виконання та такою, що прямо суперечить сутності інституту адвокатури.

Враховуючи вищевикладене, представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Усенко М.І. просила скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В порядку, передбаченому статті 360 ЦПК України, відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 12 січня 2026 року в системі «Електронний суд» сформовано документ, який зареєстровано в суді першої інстанції 25 березня 2026 року, діючи від імені та в інтересах ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», представник позивача подав до Дніпровського районного суду міста Києва позовну заяву, до якої було додано копію договору про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, ордер на надання правової допомоги серії ВС № 13813777.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що надані адвокатом Усенко М.І. договір про надання правової допомоги, ордер не підтверджують належним чином його повноважень на звернення до суду від імені ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», оскільки трудового договору та інших документів щодо обсягу таких повноважень подано не було, а тому суд вважав, що позовна заява підлягає поверненню позивачу відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи (частина 1 статі 42 ЦПК України).

Відповідно до приписів статті 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (частина 7 статті 177 ЦПК України).

Позовна заява повертається у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано (пункт 1 частини 4 статті 185 ЦПК України).

Відповідно до частини 1, 3 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до вимог закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 статті 60 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідних положень» Конституції України, з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» №1401-VIII від 02 червня 2016 року, представництво відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції у судах першої інстанції здійснюється виключно прокурорами або адвокатами з 1 січня 2019 року.

Разом з тим, змінами, внесеними до ЦПК України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18 грудня 2019 року №390-IX розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що «юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені» та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: закон, статут, положення, трудовий договір (контракт).

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що законодавцем визначено два варіанти процесуального представництва юридичної особи у судовій справі: (1) самостійна участь у справі або самопредставництво - участь у судовому процесі через керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення та (2) участь через представника - адвоката, уповноваженого на підставі довіреності чи ордеру, виданих на підставі договору про надання правової допомоги, за певними виключеннями.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» є адвокат Усенко М.І.

Адвокат Усенко М.І. діє на підставі договору № 0107 від 01 липня 2025 року про надання правової допомоги.

На підтвердження своїх повноважень адвокатом Усенко М.І. надано копію договору про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, ордер на надання правової допомоги серії ВС № 1381377, що відповідає вимогам статті 62 ЦПК України.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (частина 1 статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 20 січня 2025 року у справі №761/5870/24 виснував, що ордер є підтвердженням наявності у адвоката повноважень на представництво інтересів іншої особи на підставі укладеного з нею договору про надання правничої допомоги. Відсутність у частині 4 статті 62 ЦПК України вказівки на договір про надання правничої допомоги не виключає права адвоката підтвердити такі повноваження безпосередньо договором про надання правничої допомоги, який згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» одночасно і є тим документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. За відсутності відомостей, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю визнане у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, припинення (зупинення) права на заняття адвокатською діяльністю, у суду немає підстав ставити під сумнів статус представника учасника справи як адвоката.

Таким чином, станом на час подання позовної заяви до суду першої інстанції у адвоката Усенко М.І. були повноваження на право підпису та подання відповідної позовної заяви від імені ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», оскільки адвокат Усенко М.І. діяв в порядку представництва, а не в порядку самопредставництва юридичної особи.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що представником не було надано трудового договору, що позбавляє суд пересвідчитись у належних повноваженнях адвоката Усенка М.І. та повернув позовну заяву позивачу.

Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

За результатами розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не змінював та не ухвалював нового судового рішення, а направив справу для продовження розгляду до першої інстанції.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне судове рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

З урахуванням того, що апеляційний суд не приймає остаточне рішення у справі, підстави для розподілу судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 рокупідлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», подану представником Усенком Михайлом Ігоровичем,задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 11 травня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Текст постанови складено 03 серпня 2026 року.

Судді :

_______________ ________________ ______________

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв

Оригінал: reyestr.court.gov.ua