Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №755/3916/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/9314/2026

справа №755/3916/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.,

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року, постановлену під головуванням судді Марфіної Н.В., повну ухвалу складено 26 лютого 2026 року,

у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2025 року у справі №755/3916/25 за заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Туманяна 3», боржник: ОСОБА_1 , про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та здійснення повороту виконання судового наказу, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий виклад обставин у справі.

У лютому 2025 року ОСББ "Туманяна 3" звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу, у якому просило видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ "Туманяна 3" заборгованість по сплаті внеску на утримання будинку та за витрачену електроенергію на будинкові потреби у розмірі 25 304,47 гривень, інфляційні втрати у розмірі 6 016,67 гривень, 3% річних у розмірі 1 828,16 гривень, судовий збір у розмірі 302,80 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500,00 гривень.

12 березня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ "Туманяна 3" заборгованість по сплаті внеску на утримання будинку та за витрачену електроенергію на будинкові потреби у розмірі 25 304,47 гривень, інфляційні втрати у розмірі 6 016,67 гривень, 3% річних у розмірі 1 828,16 гривень, судовий збір у розмірі 302,80 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500,00 гривень.

02 січня 2026 року ОСОБА_1 подано заяву про поновлення строків подання заяви про скасування судового наказу, зупинення виконавчих дій та поворот виконання судового наказу.

В обґрунтування поданої заяви посилається на наявність між сторонами спору про право, оскільки наведені в заяві про видачу судового наказу суми боржниця не визнає.

Зазначає, що не була обізнана про розгляд справи та про наявність судового наказу, оскільки з 24 лютого 2022 року перебуває за межами України. 24 грудня 2025 року дізналась про накладення арешту на рахунки, після чого ознайомилась із текстом постанови про арешт коштів боржника.

Із текстом судового наказу від 12 березня 2025 року ОСОБА_1 ознайомилась 28 грудня 2025 року через особистий кабінет у системі "Електронний суд".

Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази належного вручення судового наказу.

Просить поновити пропущений строку на оскарження судового наказу №755/3916/25 від 12 березня 2025 року.

Зазначає, що при ознайомленні із змістом постанови про арешт коштів боржника від 24 грудня 2025 року виявила порушення пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме - невірне зазначення дати судового наказу.

У постанові від 24 грудня 2025 року приватним виконавцем Шарковим О.О. вказано судовий наказ від 23 липня 2025 року, тоді як фактично Дніпровським районним судом міста Києва судовий наказ №755/3916/25 видано 12 березня 2025 року.

Отже, на думку ОСОБА_1 , зазначення приватним виконавцем неправильних реквізитів судового наказу означає відсутність законної правової підстави для примусового виконання, що робить дії Шаркова О.О. незаконними.

Вказує, що накладення арешту та подальше незаконне списання коштів у розмірі 24 000,00 гривень з рахунку ОСОБА_1 у АТ КБ "ПриватБанк", яке відбулось 25 грудня 2025 року на підставі судового наказу із невірними реквізитами, є порушенням встановленої процедури стягнення.

Оскільки фактичне списання коштів у сумі 24 000,00 гривень вже відбулось, скасування судового наказу від 12 березня 2025 року є необхідним кроком для відновлення порушених прав ОСОБА_1 та повернення коштів у повному обсязі.

Звертає увагу на наявність між стягувачем та боржницею спору про право щодо розміру заборгованості.

Так, стягувач не надав належним чином завірені рішення загальних зборів та розрахунку розміру внесків та платежів, обмежившись формальною відповіддю, яка не дозволяє перевірити правомірність та обґрунтованість заявленої до стягнення суми. Крім цього вказує, що стягувачу було відомо про перебування ОСОБА_1 за кордоном, а тому підстави та розміри нарахувань по сплаті внесків на утримання будинків та за витрачену електроенергію на будинкові потреби є спірними.

Оскільки на теперішній час у ОСОБА_1 відсутні підстави уважати суму основного боргу у розмірі 25 304,47 гривень правомірною, уважає безпідставним нарахування інфляційних втрат, 3% річних, а витрати на правничу допомогу несправедливими, оскільки саме стягувач ініціював судовий процес.

Мотивуючи наведеним, просить:

- поновити строк для подання заяви про скасування судового наказу виданого Дніпровським районним судом 12 березня 2025 року;

- зупинити всі дії у виконавчому провадженні НОМЕР_2, що здійснюються приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Шариковим О.О.;

- скасувати судовий наказ №755/3916/25 від 12 березня 2025 року;

- здійснити поворот виконання зобов`язання, зобов`язати ОСББ "Туманяна 3" та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шаркова О.О. повернути ОСОБА_1 всі грошові кошти, які були примусово списані із рахунків у банках з 24 грудня 2025 року. З метою повного відновлення майнового стану та недопущення фінансових втрат повернення стягнутих коштів здійснити невідкладно у повному обсязі, саме на ті рахунки, з яких вони були списані, у валюті їх списання.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано судовий наказ Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2025 року у справі №755/3916/25 за заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Туманяна 3», боржник - ОСОБА_1 , про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Роз`яснено стягувачу ОСББ "Туманяна 3" право звернутись до суду з тими ж самими вимогами у спрощеному позовному провадженні.

В порядку повороту виконання судового наказу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2025 року у цивільній справі №755/3916/25 за заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Туманяна 3», боржник - ОСОБА_1 , про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Туманяна 3" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 24 000,00 грн.

В іншій частині заяви відмовлено.

Задовольнивши частково заяву, суд першої інстанції погодився з вимогами заявниці в частині наявності підстав для скасування судового наказу.

Суд дійшов висновку, що строк на подання заяви про скасування судового наказу не був пропущений. Копія судового наказу фактично не була вручена боржниці, а поштове відправлення повернулося із відміткою «за закінченням терміну зберігання», що не вважається належним повідомленням. Суд першої інстанції врахував, що про існування наказу боржниця дізналася після арешту рахунків 24 грудня 2025 року та вже 29 грудня 2025 року звернулася до суду із заявою, тобто у межах 15-денного строку, передбаченого статті 170 ЦПК України.

Суд першої інстанції установив, що між сторонами існує спір щодо розміру заборгованості за житлово-комунальні послуги, тому такий потребує дослідження доказів, перевірки розрахунків, що неможливо в межах наказного провадження. Отже, суд погодився із доводами заявниці щодо наявності спору про право та роз`яснив стягувачу право звернутися до суду у позовному порядку.

Водночас, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_2 та вказав, що провадження на момент розгляду заяви вже мало статус «завершено». Суд зазначив, що у завершеному виконавчому провадженні виконавчі дії не вчиняються, тому відсутній предмет для забезпечення заяви шляхом зупинення стягнення.

Задовольнивши частково вимоги про поворот виконання судового наказу, суд першої інстанції вказав, що заявниця надала підтвердження щодо списання 24 000 грн з її рахунку на користь приватного виконавця. Інших доказів фактичного стягнення додаткових сум матеріали справи не містили. Тому суд допустив поворот виконання лише у межах підтвердженої суми 24 000 грн.

Відмовивши у поверненні коштів, стягнутих приватним виконавцем як витрати виконавчого провадження, суд першої інстанції вказав, що поворот виконання стосується лише тих коштів, які фактично отримав стягувач за скасованим судовим рішенням. Витрати виконавчого провадження не є сумами, стягнутими за судовим наказом, а тому не підлягають поверненню у порядку повороту виконання рішення суду.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з постановленою ухвалою в частині визначення розміру повороту виконання судового наказу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2025 року, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права.

Зазначає, що 29 грудня 2025 року ОСОБА_1 подано заяву про скасування судового наказу, зупинення виконавчого провадження та поворот виконання. Заява зареєстрована судом 02 січня 2026 року, однак ухвалу за результатами її розгляду постановлено лише 26 лютого 2026 року, тобто через 55 календарних днів, що суперечить вимогам статті 171 ЦПК України, відповідно до якої така заява має бути розглянута не пізніше двох днів після її подання.

Зазначає, що тривала бездіяльність суду першої інстанції унеможливила своєчасне зупинення виконавчого провадження НОМЕР_2 та призвела до завершення примусового списання коштів з банківських рахунків боржника.

Вказує, що оскаржуваною ухвалою судовий наказ №755/3916/25 від 12 березня 2025 року скасовано, однак поворот виконання застосовано лише в частині 24 000 грн, незважаючи на те, що у межах виконавчого провадження НОМЕР_2 з рахунків боржника фактично стягнуто 40 899,31 грн.

Суд першої інстанції, встановивши факт завершення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку із фактичним повним виконанням рішення, дійшов взаємовиключного висновку про відсутність доказів стягнення інших сум, окрім 24 000 грн.

Вказує, що суд не витребував матеріали виконавчого провадження НОМЕР_2 та не скористався правом витребування доказів відповідно до статей 13, 81, 84 ЦПК України, хоча мав інформацію про завершення виконавчого провадження та міг отримати актуальні дані з АСВП щодо обсягу фактично стягнутих коштів.

Зазначає, що подальше списання у розмірі 16 899,31 грн відбулося 26 січня 2026 року, тобто вже після подання заяви про скасування судового наказу. На момент подання заяви 29 грудня 2025 року відповідних доказів не існувало, а розгляд заяви судом здійснено без виклику та участі заявника, що позбавило можливості надати додаткові документи. Таким чином, покладення судом негативних наслідків ненадання доказів на боржника суперечить принципам справедливого судового розгляду та статті 367 ЦПК України.

Стверджує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам видачі судового наказу стягувачу 23 липня 2025 року до набрання ним законної сили. Вказує, що із матеріалів справи убачається, що копія судового наказу, направлена боржнику, повернулась без вручення з відміткою "за закінченням терміну зберігання", що відповідно до практики Верховного Суду не є належним повідомленням учасника справи. Отже, строк на подання заяви про скасування судового наказу не розпочався, відповідно наказ не міг набрати законної сили у порядку статті 172 ЦПК України.

Звертає увагу, що сканована паперова копія судового наказу, отримана з АСВП, містить рукописні записи про набрання наказом законної сили 02 червня 2025 року, можливість пред`явлення до виконання до 12 березня 2028 року та дату видачі 23 липня 2025 року. Водночас електронний оригінал судового наказу в підсистемі "Електронний суд" таких відомостей не містить. Таким чином, паперовий примірник судового наказу не відповідає електронному оригіналу та був змінений після його формування в електронній системі, що суперечить пунктам 3, 6, 9 розділу XI Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах та вимогам статей 167-169 ЦПК України.

Звертає увагу, що приватним виконавцем Шарковим О.О. відкрито виконавче провадження НОМЕР_2, при цьому у постановах виконавця та відомостях АСВП зазначено, що виконавчим документом є судовий наказ від 23 липня 2025 року №755/3916/25, хоча судового наказу від 23 липня 2025 року не існує. Відтак виконавче провадження фактично здійснювалося на підставі неіснуючого виконавчого документа, що суперечить статтям 3, 26 Закону України "Про виконавче провадження".

У межах виконавчого провадження арештовано рахунки боржника на суму 81 798,62 грн, примусово списано 24 000 грн з рахунку у ПриватБанку та 16 899,31 грн з рахунку в Ощадбанку. При цьому виконавцем порушено черговість звернення стягнення, встановлену частиною 5 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки на рахунках боржника було достатньо коштів для виконання рішення без вчинення додаткових виконавчих дій та направлення запитів до ПФУ, ДПС і МВС.

Зазначає, що попри фактичне закінчення примусового списання виконавцем 26 січня 2026 року грошових коштів рахунки в Приватбанку та Ощадбанку залишалися заблокованими виконавцем до 05 лютого 2026 року, що свідчить про порушення виконавцем частини 5 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження".

Звертає увагу, що наслідком арешту виконавцем грошових коштів ОСОБА_1 з рахунку "Мобільні заощадження" в Ощадбанку з 24 грудня 2025 року по 05 лютого 2026 року, а також подальше примусове списання, що відбулось 26 січня 2026 року стала втрата доходу скаржниці у вигляді 6 відсотків річних у тарифному пакеті "Зарплатний", що нараховуються Ощадбанком щомісячно на кошти рахунку "Мобільні заощадження".

Звертає увагу, що скасування судового наказу №755/3916/25 від 12 березня 2025 року свідчить, про правової підстави для набуття стягувачем та виконавцем грошових коштів боржника відпали. Відповідно до статті 1212 ЦК України такі кошти є безпідставно набутим майном та підлягають поверненню.

Звертає увагу, що безпідставне утримання коштів після скасування судового наказу спричинило скаржниці майнові втрати, у тому числі інфляційні втрати та втрату доходу від користування коштами у розмірі 698,16 грн.

Крім цього вказує, що була позбавлена можливості отримувати гарантований дохід у вигляді 6 % річних за банківським продуктом "Мобільні заощадження" АТ "Ощадбанк".

Так, після примусового списання 26 січня 2026 року коштів у сумі 16 899,31 грн та завершення 05 лютого 2026 року виконавчого провадження НОМЕР_2 база нарахування відсотків зменшилась, унаслідок чого ОСОБА_1 продовжує щомісячно втрачати гарантований дохід у розмірі 84,50 грн до моменту повернення коштів. Вказує, що загальний розмір упущеної вигоди станом на 01 березня 2026 становить 590,99 грн.

Посилається на положення статті 141 ЦПК України вказавши, що відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, тому сплачений судовий збір за подання заяви від 29 грудня 2025 року у сумі 131,84 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 532,48 грн підлягають стягненню з ОСББ "Туманяна 3".

Зазначає, що матеріали справи та додані до апеляційної скарги докази дозволяють встановити фактичний обсяг виконання судового наказу №755/3916/25 від 12 березня 2025 року, тому відсутні підстави для направлення справи на новий розгляд.

Стверджує, що загальна сума коштів, яка підлягає стягненню на користь боржника відповідно до статті 444 ЦПК України, статей 625, 1212 ЦК України та принципу повного відновлення майнового стану, становить 42 852,78 грн, з яких: 40 899,31 грн - безпідставно списані кошти; 698,16 грн - інфляційні втрати; 590,99 грн - упущена вигода; 131,84 грн - судовий збір за подання заяви від 29 грудня 2025 року; 532,48 грн - судовий збір за подання апеляційної скарги.

Незаконне стягнення коштів на підставі нечинного судового наказу спричинило не лише втрату коштів, а й додаткові майнові втрати у вигляді інфляційних збитків та втрати доходу, відшкодування яких є необхідним для повного поновлення порушених прав боржника.

Мотивуючи наведеним, просить ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року в частині визначення розміру повороту виконання судового наказу скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСББ "Туманяна 3" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у загальному розмірі 40 899,31 грн, які примусово списані з банківських рахунків у грудні 2025 - січні 2026 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_2.

Стягнути із ОСББ "Туманяна 3" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме:

- судовий збір у розмірі 131,84 грн, сплачений за подання заяви від 29 грудня 2025 року про скасування судового наказу № 755/3916/25 від 12 березня 2025 року, зупинення виконавчого провадження та застосування повороту виконання;

- судовий збір у розмірі 532,48 грн, сплачений за подання цієї апеляційної скарги.

Стягнути із ОСББ "Туманяна 3" на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 698,16 гривень.

Стягнути із ОСББ "Туманяна 3" на користь ОСОБА_1 упущену вигоду (відсотки) у розмірі 590,99 гривень.

Долучити до матеріалів справи подані разом із апеляційною скаргою докази.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

5. Позиція учасників справи.

В судове засідання учасники справи не з`явились.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 червня 2026 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Попереджено про те, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

ОСОБА_1 у день судового засідання на зв`язок не вийшла.

Представник ОСББ "Туманяна 3" у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки не повідомляв.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

12 березня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва видано судовий наказ, відповідно до якого із ОСОБА_1 на користь ОСББ "Туманяна 3" заборгованість по сплаті внеску на утримання будинку та за витрачену електроенергію на будинкові потреби у розмірі 25 304,47 гривень, інфляційні втрати у розмірі 6 016,67 гривень, 3% річних у розмірі 1 828,16 гривень, судовий збір у розмірі 302,80 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500,00 гривень (а.с. 31).

24 грудня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Шарковим О.О. при примусовому виконанні судового наказу №755/3916/25, виданого 23 липня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва, прийнято постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику ОСОБА_1 (а.с. 48-49, 85-86).

Відповідно до долучених ОСОБА_1 до заяви про скасування судового наказу скріншотів з мобільного банкінгу убачається, що на рахунки ОСОБА_1 накладено арешт на суму 40 899,31 гривень (а.с. 42 зворот - 43).

З даних скрін-шоту з мобільного додатку убачається, що 25 грудня 2025 року із рахунку ОСОБА_1 здійснено списання коштів на суму 24 000,00 гривень (стягнення відповідно до виконавчого провадження) (а.с. 45).

Окрім того, заявницею до апеляційної скарги долучено документи, із яких убачається таке.

24 грудня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Шарковим О.О. відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з виконання судового наказу №755/3916/25, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 23 липня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ "Туманяна 3" заборгованості по сплаті внеску на утримання будинку та за витрачену електроенергію на будинкові потреби у розмірі 25 304,47 гривень, інфляційні втрати у розмірі 6 016,67 гривень, 3% річних у розмірі 1 828,16 гривень, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 302,80 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500,00 гривень, а всього 36 953,01 гривень

Відповідно до пункту 3 вказаної постанови стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 3 695,30 гривень (а.с. 97).

Відповідно до даних платіжної інструкції від 25 грудня 2025 року ОСОБА_1 на рахунок Шаркова О.О. перераховано 24 000,00 гривень. У графі призначення платежу вказано "стягнення за ВП НОМЕР_2; з виконання виконавчого документу; судовий наказ №755/3916/25; виданий 23.07.2025; документ видав: Дніпровський районний суд м. Києва; на осн.док.ВК НОМЕР_3 (а.с. 87).

З даних виписки по картковому рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 в АТ "Ощад Банк", убачається, що на суму 40 899,31 гривень 24 грудня 2025 року накладено арешт (а.с.88).

Крім цього, із вказаної виписки убачається, що 26 січня 2026 року на суму 16 899,31 гривень із рахунку ОСОБА_1 здійснено списання. У графі деталі операції вказано "списання коштів з арештованого рахунку НОМЕР_1 Повна оплата ПІ №13846 від 25/01/2026 на суму 16 899,31 UAH, стягнення за НОМЕР_2 (а.с. 90).

05 лютого 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Шарковим О.О. згідно пункту 9 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 94).

З даних інформації про виконавче провадження НОМЕР_2 від 15 березня 2026 року убачається, що виконавче провадження завершено. 05 лютого 2026 року приватним виконавцем прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (фактичне повне виконання рішення) (а.с. 98-100).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року оскаржується лише в частині визначення суми розміру повороту виконання судового наказу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 березня 2025 року, відтак в іншій частині колегією суддів не переглядається.

Відповідно до частини 1 стаття 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 444 ЦПК України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Відповідно до частини 6 статті 444 ЦПК України до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Враховуючи позицію Конституційного Суду України щодо тлумачення норми статті 444 ЦПК України, яка регулює питання застосування інституту повороту виконання рішення, поворот виконання рішення - це повернення сторін виконавчого провадження в первісне становище у зв`язку із скасуванням виконаного рішення суду з метою поновлення їхніх прав.

Таким чином, поворот виконання рішення можливий за будь-якими справами, але за наявності таких умов: 1) щоб позивач отримав від відповідача в порядку виконання рішення майно чи гроші; 2) щоб виконане рішення було скасовано судом повністю чи змінено із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі. В усіх інших випадках розгляд питань про повернення стягненого в порядку цивільного судочинства відбуватися не може (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-53цс15).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Як убачається з матеріалів справи, на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про скасування судового наказу та поворот його виконання до суду першої інстанції було надано докази примусового списання з її банківського рахунку грошових коштів у розмірі 24 000,00 грн, що підтверджувалося відповідними банківськими документами.

Виходячи із наявних на той час доказів суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування повороту виконання у межах документально підтвердженої суми.

Разом із тим, під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 подано додаткові письмові докази та заявлено клопотання про їх долучення до матеріалів справи.

Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи доведе неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів уважає наведені заявницею причини поважними.

Як убачається з матеріалів справи, заява про скасування судового наказу була фактично подана боржницею 29 грудня 2025 року, тоді як ухвалу за результатами її розгляду постановлено 26 лютого 2026 року.

При цьому із наданої до апеляційної скарги виписки АТ «Ощадбанк» убачається, що додаткове примусове списання грошових коштів у сумі 16 899,31 грн відбулося 26 січня 2026 року, тобто вже після подання заяви про скасування судового наказу.

Отже, на момент звернення до суду першої інстанції відповідні докази об`єктивно не існували, а тому не могли бути подані заявницею.

Крім того, заява про скасування судового наказу відповідно до вимог статті 171 ЦПК України розглядається судом без виклику сторін, що також позбавило заявницю можливості повідомити суд про подальше виконання судового наказу та подати відповідні документи до постановлення ухвали.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для прийняття зазначених доказів та їх дослідження під час апеляційного перегляду.

Із долучених до апеляційної скарги документів убачається, що у виконавчому провадженні НОМЕР_2 приватним виконавцем здійснено примусове списання з рахунків ОСОБА_1 грошових коштів у загальному розмірі 40 899,31 грн, а саме: 25 грудня 2025 року здійснено списання 24 000,00 грн та 26 січня 2026 року здійснено списання 16 899,31 грн.

Зазначені обставини підтверджуються платіжною інструкцією, банківськими виписками та інформацією з Автоматизованої системи виконавчого провадження, достовірність яких ніким не спростована.

За змістом статті 444 ЦПК України поворот виконання рішення полягає у поверненні стягувачем саме того майна або грошових коштів, які були ним одержані на підставі скасованого судового рішення.

Згідно даних судового наказу №755/3916/25 від 12 березня 2025 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСББ "Туманяна 3" заборгованість по сплаті внеску на утримання будинку та за витрачену електроенергію на будинкові потреби у розмірі 25 304,47 гривень, інфляційні втрати у розмірі 6 016,67 гривень, 3% річних у розмірі 1 828,16 гривень, судовий збір у розмірі 302,80 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500,00 гривень, а всього 36 953,01 гривень.

Заявниця висунула вимогу про стягнення 40 899,31 гривень, які були примусово списані із рахунку.

Суд звертає увагу, що судовий наказ, який було пред`явлено до примусового виконання та в подальшому скасований судом, перебував на примусовому виконанні.

Відповідно до частини 1 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України "Про виконавче провадження" основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

З аналізу положень Закону України "Про виконавче провадження" слідує, що основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (частина 2 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до конструкції статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження є коштами виконавчого провадження.

Із матеріалів справи убачається, що в межах списання на суму 40 899,31 гривень включено винагороду приватного виконавця, яка за своєю природою не є коштами, які були стягнуті за судовим наказом, який скасовано, а тому такі не підлягають поверненню в порядку повороту виконання рішення суду.

Також, за змістом частини 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою частини 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справах № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18), від 03 та 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18).

Таким чином, питання про повернення боржнику стягнутої приватним виконавцем винагороди приватного виконавця та мінімальних витрат виконавчого провадження має вирішуватися не в порядку повороту виконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності відкриття виконавчого провадження у зв`язку із зазначенням приватним виконавцем дати видачі судового наказу 23 липня 2025 року замість 12 березня 2025 року не можуть бути предметом оцінки у межах цього апеляційного провадження.

Предметом перегляду у цій справі є законність ухвали суду першої інстанції лише в частині вирішення питання про поворот виконання судового наказу.

Питання законності постанов приватного виконавця, правильності оформлення виконавчого документа, дотримання вимог Закону України "Про виконавче провадження", правомірності відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно боржника, визначення розміру виконавчого збору чи основної винагороди приватного виконавця підлягають вирішенню у порядку судового контролю за виконанням судових рішень або в іншому передбаченому законом процесуальному порядку та не впливають на вирішення питання про застосування статті 444 ЦПК України.

Також не підлягають задоволенню вимоги апеляційної скарги про стягнення з ОСББ «Туманяна 3» інфляційних втрат у сумі 698,16 грн, упущеної вигоди у сумі 590,99 грн та інших збитків.

Відповідно до статті 444 ЦПК України предметом розгляду під час вирішення питання про поворот виконання є виключно повернення майна або грошових коштів, фактично одержаних стягувачем на виконання судового рішення, яке в подальшому скасоване.

Нарахування інфляційних втрат, процентів, відшкодування упущеної вигоди чи інших збитків не входить до предмета правового регулювання інституту повороту виконання та пов`язане із вирішенням самостійних матеріально-правових вимог, які можуть бути предметом окремого позову.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року в частині визначення розміру повороту виконання постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому відповідно до статті 376 ЦПК України підлягає зміні шляхом збільшення суми повороту виконання з 24 000,00 грн до 36 953,01 гривень.

В іншій оскарженій частині ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги її висновків не спростовують.

Щодо вимог скаржниці про стягнення судового збору за подання апеляційної скарги колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Установлено, що апеляційна скарга подана в частині визначення розміру грошових коштів, що підлягає стягненню в порядку виконання судового рішення.

За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 532,48 гривень судового збору, що підтверджується даними квитанції про оплату №4741-8262-4605-6827 від 16 березня 2026 року.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання заяви про поворот виконання судового рішення.

Аналогічні положення зазначені у частині 7 статті 444 ЦПК України, відповідно до якої за подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується.

Отже, враховуючи, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року щодо вирішення питання про розмір грошових коштів, які підлягають стягненню в порядку повороту виконання судового рішення, а за подання заяви про поворот виконання судовий збір не справляється, підстави для стягнення з ОСББ "Туманяна 3" на користь ОСОБА_1 сплаченого судового збору відсутні.

Щодо вимоги про стягнення 131,84 гривень сплаченого ОСОБА_1 судового збору за подання заяви про скасування судового наказу, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

За змістом частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, розгляд заяви про скасування судового наказу здійснюється у межах наказного провадження та не передбачає вирішення спору між сторонами щодо позовних вимог по суті, а також визначення сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.

Скасування судового наказу не є вирішенням спору по суті та не свідчить про задоволення позовних вимог боржника чи відмову у задоволенні вимог стягувача, а лише підтверджує наявність спору про право, який підлягає розгляду в позовному провадженні.

Отже, оскільки за результатами розгляду заяви про скасування судового наказу розподіл судових витрат у порядку статті 141 ЦПК України не передбачений, підстави для стягнення з ОСББ «Туманяна 3» на користь ОСОБА_1 131,84 гривень судового збору, сплаченого за подання заяви про скасування судового наказу, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року змінити, збільшити суму грошових коштів, які підлягають стягненню в порядку повороту виконання судового наказу, з 24 000,00 гривень до суми 36 953,01 гривень.

В іншій оскарженій частині ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова