Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №760/12882/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 760/12882/23 Головуючий у суді першої інстанції - Букіна О.М.

Номер провадження № 22-ц/824/9476/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Яворського М.А.(суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поданими представником ОСОБА_3, на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 09 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Букіної О.М., у місті Києві, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний-Квартал» до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року ТОВ «Сучасний-Квартал»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, в якому просило суд стягнути з відповідачки заборгованість за житлово - комунальні послуги за період з 28 лютого 2022 року по 30 квітня 2023 року у розмірі 32 158, 59 грн, 10 000 грн витрати на оплату правової допомоги та оплату судового збору.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ТОВ «Сучасний-Квартал» є управляючою компанією багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2, обраною відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та рішення загальних зборів ОСББ.

Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири № 13 у зазначеному будинку, що підтверджується договором купівлі-продажу від 23 вересня 2021 року. Вона фактично споживачем послуг, які надає позивач у справі оскільки користується житлом та житлово-комунальними послугами, які надаються позивачем, однак оплату за надані послуги не здійснює.

Договір про надання житлово-комунальних послуг між сторонами не укладений, проте відповідно до ч. 2 ст. 9 та п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відсутність договору не звільняє споживача від обов`язку оплати фактично отриманих послуг.

Обов`язок власника житла оплачувати житлово-комунальні послуги також випливає з норм житлового та цивільного законодавства.

Позивачем послуги надаються відповідачу з утримання будинку та прибудинкової території безперебійно, належної якості та в повному обсязі.

Претензій з боку відповідача щодо неякісного надання житлово-комунальних послуг не надходило.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань по оплаті за житлово-комунальні послуги, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 09 лютого 2026 року позов ТОВ «Сучасний-Квартал» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Сучасний-Квартал» заборгованість у розмірі 32 158,59 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн..

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, суд фактично визнав доведеним розмір заборгованості відповідача за комунальні послуги лише на підставі розрахунку та таблиці, складених позивачем, що не відповідає вимогам щодо належності та допустимості.

Звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів щодо розрахунків нарахувань по кожному виду послуг, відомостей щодо застосованих тарифів, показників засобів обліку, вихідних даних які стали підставою для таких нарахувань, первинних документів, які підтверджують обсяг фактично наданих послуг відповідачу; актів надання послуг або інших документів, що підтверджують їх надання відповідачу.

Суд безпідставно ототожнив право власності на квартиру з автоматичним виникненням обов`язку оплачувати будь - які нарахування.

Вказує, що на початку розгляду справи відповідач та третя особа при судовому розгляді справи зазначали, що вони у квартирі з лютого 2022 року фактично не проживали, що має істотне значення для визначення обсягу спожитих послуг та правильності нарахувань.

Судом неправильно застосовано положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту».

Вказує, що матеріали справи містять належні докази в підтвердження того, що він має статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи.

Судом зроблено помилкові висновки стосовно відсутності доказів того, що третя особа по справі зареєстрований, проживає та користується відповідними послугами за спірною квартирою, так як на останнього в силу Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» розповсюджуються відповідні пільги.

Вказує, що він є чоловіком відповідачки, а квартира, якій надає послуги ТОВ «Сучасний-Квартал» має статус їх спільної сумісної власності.

Вказує, що помилковим є посилання суду, що фактичне місце реєстрації відповідачки та третьої особи за іншою адресою, що є відміною від адреси, за якою обліковується заборгованість та власницею якої є відповідачка.

Помилковими є висновку, що пільги не можуть бути застосовані, оскільки третя особа зареєстрована за іншою адресою.

Суд зробив передчасний висновок лише на підставі даних про реєстрацію, не з`ясувавши фактичних обставин користування житлом.

Також зазначає, що судом першої інстанції не перевірено наявність у позивача належних повноважень на надання послуг та нарахування боргу.

Вказує, що ні відповідачу, ні йому не відомо про укладення будь - яких договорів, які б уповноважували позивача управляти будинком, співвласниками якого вони є, а також вони не були ознайомлені з укладенням таких договорів, ні з їх умовами.

Судом не надано оцінки доводам про те, що протокол № 2 від 15 вересня 2021 року містить ознаки недостовірності, оскільки управитель був обраний у день створення ОСББ, що фактично унеможливлює дотримання процедури повідомлення співвласників про порядок денний щодо вибору конкретної управляючої компанії.

Також звертає увагу, що позивачем не надано суду індивідуального договору з відповідачем або третьою особою по справі. Такий індивідуальний договір не укладався.

Судом також не враховано, що суми витрат на правову допомогу, які вказує позивач за підготовку та подання типового позову про стягнення заборгованості явно завищено, оскільки справа не є складною, не потребує вивчення великої кількості нормативних актів чи аналізу суперечливої судової практики. Це категорія малозначних справ та по даній справ не подавалась велика кількість процесуальних документів, а затрачений час, вказаний в акті є суб`єктивним та не відображає реальних зусиль, необхідних для надання такого виду правничої допомоги.

Отже судом стягнуто правові витрати, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Також не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, яка за своїм змістом тотожна доводам апеляційної скарги третьої особи ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції забезпечив право позивача ТОВ «Сучасний - Квартал»подати відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, направивши ухвали Київського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року про відкриття апеляційного провадження, разом з апеляційною скаргою шляхом поштового направлення на адресу зазначену в позовній заяві та в апеляційній скарзі.

Ухвалу про відкриття провадження ТОВ «Сучасний - Квартал»отримало 27 травня 2026 року, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням (а.с. 206 т. 2).

Останнім днем для подання відзиву, з урахуванням положень ст. 124 ЦПК України, було 08 червня 2026 року.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Сучасний-Квартал» здійснює управління та утримання багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та фактично надає послуги з управління спільним майном зазначеного будинку.

Факт надання таких послуг підтверджується належним чином завіреними копіями договорів, укладених ТОВ «Сучасний квартал» з виконавцями житлово-комунальних послуг за період з 15.09.2021 по 30.04.2023, а також документами, що підтверджують фактичне надання відповідних послуг у зазначений період, які долучені до матеріалів справи.

Відповідач ОСОБА_4 є власником квартири № 13 у зазначеному будинку, що підтверджується договором купівлі-продажу від 23 вересня 2021 року.

Відповідач фактично отримує житлово-комунальними послугами, які надаються позивачем, однак оплату за надані послуги не здійснює.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано розрахунок, згідно якого за період з 28 лютого 2022 року по 30 квітня 2023 року відповідач має заборгованість перед ТОВ «Сучасний-Квартал» за житлово-комунальні послуги в розмірі 32 158,59 грн, з яких: електроенергія 340,41 грн; утримання будинку та прибудинкової території 16 304,40 грн; контроль доступу 3 750,00 грн; абонентське обслуговування 587,85 грн; холодне водопостачання 45,58 грн; опалення за показниками теплового лічильника 5 327,51 грн; витрати, що виникли внаслідок обігріву будинку та опалення місць загального користування 2 802,84 грн; ремфонд 3 000,00 грн.

Судом на підставі наданих доказів встановлено, що ТОВ «Сучасний-Квартал» здійснює управління та утримання багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом також встановлено, що фактичне місце реєстрації відповідачки та третьої особи ОСОБА_5 знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що є відмінною від адреси, за якою обліковується заборгованість та власницею якої є відповідачка.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Сучасний-Квартал», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачу як власнику та споживачу надавались позивачем послуги з управління багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , враховуючи порушення відповідачем виконання зобов`язань по сплаті коштів за оплату житлово-комунальних послуг за період з 28 лютого 2022 року по 30 квітня 2023 року, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у заявленому розмірі є обґрунтованими.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правовідносини між сторонами у спірний період були врегульовані, зокрема, нормами ЦК України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII.

Згідно пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до статті 5 Закону № 2189-VIII житлова послуга - це послуга з управління багатоквартирним будинком, а до комунальних послуг належать, зокрема, послуги з поводження з побутовими відходами.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Виконавцями комунальних послуг з поводження з побутовими відходами - суб`єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку (пункт 7 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 2189-VIII ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що «хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».

Отже, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Зазначені положення законодавства встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон № 417-VIII), співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Частиною першою статті 10 Закону № 417-VIII України передбачено, що співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюються згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону № 417-VIII до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення управителя, затвердження та зміну умов договору з управителем; обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням; прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги).

Як визначено у частині двадцять восьмій статті 10 Закону № 417-VIII, рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які після прийняття таких рішень набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення.

Звертаючись з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послугиТОВ «Сучасний - Квартал» посилалось на те, що вони є управляючою компанією багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , обраною відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та рішення загальних зборів ОСББ.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать, у тому числі житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

В порядку п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону до повноважень органів місцевого самоврядування належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

Статтею 10 зазначеного Закону визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так під час розгляду справи ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2024 року частково задоволено клопотання представника відповідача та третьої особи. Витребувано у ТОВ «Сучасний-Квартал» докази, що підтверджують факт надання таких послуг, які підтверджується належним чином завіреними копіями договорів, укладених ТОВ «Сучасний-Квартал» з виконавцями житлово-комунальних послуг за період з 15 вересня 2021 по 30 квітня 2023 року, а також документами, що підтверджують фактичне надання відповідних послуг у зазначений період, які долучені до матеріалів справи.

Отже судом першої інстанції було вірно встановлено, що позивач ТОВ «Сучасний-Квартал» фактично надавав послуги, які відповідач отримувала і користувалася ними.

Відповідно до частин першої, четвертої, п`ятої статті 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.

За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.

У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії.

У разі встановлення за результатами дослідження відібраних проб факту постачання послуг неналежної якості витрати споживача на оплату проведених досліджень проб підлягають компенсації за рахунок виконавця відповідної послуги.

Згідно до ст. 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» оформлення претензій споживачів у багатоквартирному будинку здійснюється в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону, з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею. У разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, що надаються у багатоквартирному будинку на підставі індивідуальних договорів, виклик виконавця для перевірки кількості та якості наданих комунальних послуг, підписання акта-претензії, відібрання проб здійснюються співвласником - стороною договору або його представником. На вимогу співвласника - сторони договору в перевірці кількості та якості наданих комунальних послуг беруть участь представник об`єднання співвласників багатоквартирного будинку або управитель, якщо управління багатоквартирним будинком здійснює відповідно об`єднання співвласників багатоквартирного будинку або управитель, які в такому разі також підписують акт-претензію. У разі неприбуття представника об`єднання співвласників багатоквартирного будинку або управителя на вимогу співвласника для участі в перевірці кількості та якості наданих комунальних послуг в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію така відмова не є перешкодою для проведення перевірки кількості та якості наданих комунальних послуг та/або підписання акта-претензії. Інформація про відмову зазначається в акті-претензії.

Доказів того, що ТОВ «Сучасний-Квартал» не надавало послуг з управління багатоквартирним будинком, у якому відповідач має нерухоме майно або надає такі послуги у меншому обсязі, відповідач суду не надав. Не містять таких доказів і матеріали справи.

Крім того, матеріали справи не містять жодних претензій щодо якості надання або ненадання позивачем послуг протягом спірного періоду в розумінні ст. 27-28 Закону № 2189-VIII від відповідача по справі не надходило. Відтак, підстави для зменшення або звільнення від оплати за надані житлово-комунальні послуги по спірній квартирі - відсутні.

Посилання в апеляційній скарзі про те, що вони не проживають у квартирі є безпідставними оскільки витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток незалежно від факту використання ними належного їм приміщення. Таким чином, обов`язок з фінансування витрат на управління будинком є безумовним і випливає з його статусу власника нерухомості.

Щодо доводів про неправильне застосування положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції.

Постановою Кабінету Міністрів України № 373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово- комунальних послуг у грошовій формі" від 17.04.2019 з наступними змінами, затверджено Порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі, яким внесено зміни до механізмів відшкодування пільг та субсидій.

Так, згідно п. 3 зазначеної постанови визначено уповноваженим банком, який забезпечує банківське обслуговування реалізації механізму надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій безготівковій формі, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».

Пунктом 3 постанови встановлено, що пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються у грошовій безготівковій або готівковій формі до грудня 2022 року включно. Із січня 2023 року пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються виключно у грошовій готівковій формі органами Пенсійного фонду України.

Отже, згідно із Порядком, затверджених постановою КМУ № 373, змінився механізм надання та розрахунку громадянам пільг на оплату житлово-комунальних послуг, внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, витрат з управління багатоквартирним будинком (для громадян, що проживають у будинках, де визначено управителя або створено об`єднання співвласників багатоквартирних будинків, житловобудівельні (житлові) кооперативи).

За новим механізмом пільги на оплату житлово-комунальних послуг та інших витрат до 01 січня 2023 року розраховувалися структурними підрозділами з питань соціального захисту населення, а з січня 2023 року - органами пенсійного Фонду, а не управителями багатоквартирним будинком чи виконавцями комунальних послуг, об`єднаннями.

З урахуванням положень зазначеного Порядку, при наданні пільг у грошовій формі (готівковій чи безготівковій формі) управителі, виконавці комунальних послуг нараховують повну плату за спожиті житлово-комунальні послуги, внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (за їх наявності) - без урахування розміру пільг.

Питання врахування пільг під час нарахування плати за житлово-комунальні послуги до компетенції ТОВ «Сучасний - Квартал» не входить.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції проте, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів реалізації відповідачем чи третьою особою відповідних пільг на оплату житлово- комунальних послуг у визначеному законом порядку, у тому числі за спірною адресою, а отже лише саме по собі посилання про наявність пільг з посиланням на Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» без надання доказів реалізації, правомірності їх застосування та нарахування відповідачу чи третій особі відповідних пільг.

Отже з урахуванням вказаного, правильним є те, що позивачем обґрунтовано виставлялися рахунки на оплату житлово-комунальних послуг по особовому рахунку відповідача на повну суму.

Доводи апеляційних справ про те, що апелянтам не відомо про укладення будь - яких договорів, які б уповноважували позивача управляти будинком, співвласниками якого вони є, а також те, що вони не були ознайомлені з укладенням таких договорів, ні з їх умовами, колегія суддів апеляційного суду оцінює критично.

З огляду на ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Питання відкликання управителя, зміни обсягу його повноважень та послуг, які він надає, відносяться до повноважень зборів співвласників відповідного багатоквартирного будинку, приймаються більшістю співвласників у порядку, встановленому в ст. 10 Закону № 417 та не може залежати від волі одного зі співвласників.

Натомість ч. 11 ст. 10 вказаного Закону імперативно визначає, що рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників.

Таким чином вищевказані посилання апелянтів, а також посилання, що судом першої інстанції не перевірено наявність у позивача належних повноважень на надання послуг та нарахування боргу не можуть бути визнані обґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування законного рішення суду.

Щодо витрат на правничу допомогу, то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необхідність покладення на відповідача обов`язку їх компенсувати у визначеному розмірі.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що з урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, розгляду справи за правилами спрощеного провадження, зазначені представником позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 гривень, є завищеними та недостатньо обґрунтованими.

Представництво адвокатом здійснювалось в типовій справі незначної складності. Тобто спір є подібним значній кількості судових спорів і у правовідносинах, що регулюються одними нормами права, правильність застосування яких сформовано в єдиній правозастосовній практиці.

Крім того, належних обґрунтувань щодо неправильності здійснення розподілу правничої допомоги та судового збору апеляційна скарга не містить, а вимога про скасування рішення в цих частинах заявлялась фактично як похідна до вимоги про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

З урахуванням предмета спору, ціни позову, складністю справи, обсягу виконаної роботи, необхідності та розумності відповідних витрат, враховуючи, що витрати у визначеному позивачем розмірі не є пропорційними до ціни позову, суд правильно вважав, що з відповідача у даній справі підлягає стягненню лише частина витрат, а саме: 4 000 гривень, а тому рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Інші посилання апеляційних скарг ґрунтуються на власному тлумаченні і розумінні стороною відповідача та третьої особи спірних правовідносин та положень законодавства, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що районним судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подані представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 09 лютого 2026 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Текст постанови складено 03 серпня 2026 року.

Судді :

_______________ ________________ ______________

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв