Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №759/18025/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року місто Київ.

Справа № 759/18025/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7471/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого судді: Желепи О.В.,

суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Папазової Галини Анатоліївни в інтересах ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 листопада 2025 року (у складі судді Сенька М.Ф.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ

Представник ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення богів" Кудіна А.В. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2332193 у сумі 24646,4 грн. та судових витрат.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 24 листопада 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №2332193 у розмірі 24646,4 грн. та судовий збір у розмірі 3028 грн., а всього 27674 (двадцять сім тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 40 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник відповідача 22 січня 2026 року подав через систему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення пені та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні таких вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення у оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що у рішенні фактично повністю відсутня мотивувальна частина, не було надано жодної оцінки доводам відповідача, викладеним у відзиві.

Вказує, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року та такі нарахування підлягають списанню.

Зазначає, що оскільки відповідно до Договору позики № 2332193 від 16 серпня 2024 року строк його дії 30 днів, нарахування пені за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним, та повинно припинятися після спливу визначеного договором строку кредитування.

Також зазначає, що у зв`язку із підготовкою Відповідача до судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанції були понесені витрати на оплату правничої допомоги у фіксованому розмірі 10 000,00 грн. в кожній судовій інстанції, які просить стягнути з позивача на користь відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

9 березня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив позивача, яким просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Зазначає, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі Відповідача на укладення Кредитного договору, на таких умовах шляхом підписання Кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Заборгованість нараховано відповідно до умов Кредитного договору та додатків до нього.

Звертає увагу, що за весь період перебування права вимоги по Кредитному договору у ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача. Відтак, позивач лише просить суд стягнути із Відповідача ту заборгованість за Кредитним договором, яка була нарахована Первісним кредитором на дату відступлення права вимоги до позивача.

Вважає, що відсутні підстави для відшкодування витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 10000,00 грн. в суді апеляційної інстанції стороною позивача.

Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення в оскаржуваній частині не відповідає.

Суд першої інстанції встановив, що 6.08.2024р. між ТОВ "ФК "1 безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №2332193, який підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом одноразового ідентифікатора.

Відповідно до п.2.1 договору товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 8000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.2.2 договору кредит надається строком на 30 днів. Строк дії договору починається з моменту його укладення відповідно до вимог ЗУ «Про електронну комерцію».

14.06.2021р. між ТОВ «ФК "1 безпечне агенство необхідних кредитів" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення богів" укладено договір факторингу №14/06/21.

Згідно Витягу з реєстру боржників №41 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ "ФК "1 безпечне агенство необхідних кредитів" передав, а ТОВ «ФК`ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2332193.

Згідно Витягу з реєстру боржників до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ "ФК "1 безпечне агенство необхідних кредитів" передав, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 24646,4 грн. з яких: 7380 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2066,40 грн. - сума заборгованості за відсотками; 15200 грн. - сума заборгованості за пенею.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину вищезазначених договорів у цій справі (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (ст. 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.Суд вважав, що наданий розрахунок загальних сум заборгованості відповідача за договором відповідає вимогам закону. Відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заборгованості, доказів належного виконання взятих зобов`язань перед позивачем за умовами договорів також не надав.

Апеляційний суд враховує, що рішення суду в частині стягнення тіла кредиту та відсотків не оскаржується, тому відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідач, не заперечуючи факт укладення договору, отримання кредитних коштів на правомірне нарахування відсотків за користування кредиту, заперечувала проти правомірності нарахування пені.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до п. 2, 18Договору позики від 16.08.2024 року сторони погодили пеню: 5%, що нараховується за кожен день невиконання позичальником умов цього Договору з урахуванням обмежень, встановлених ЗУ «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

В свою чергу, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 року у справі № 910/10901/23 виснував, що в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23.

Оскільки заявлена до стягнення неустойка нарахована за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, укладеним у 2024 році, тобто в період дії воєнного стану, така неустойка відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не підлягає стягненню.

Отже, суд вважає, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості по пені в розмірі 15 200 грн необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких підстав, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а сума стягнутої заборгованості зменшенню на 15200 грн.- пені, загального розміру заборгованості з 24 646,40 грн до 9 446,40 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

За результатами апеляційного перегляду позовні вимоги залишаються задоволеними частково, а саме на 38,33%, а тому з відповідача на користь позивача за подачу позову необхідно зменшити стягнутий судовий збір до 1174 грн. 86 коп. Так як апеляційна скарга задоволена, з позивача на користь відповідача має бути стягнуто 1762 грн. 28 коп. за подачу апеляційної скарги.

У апеляційній скарзі відповідачем також заявлено розмір судових витрат, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом справи у розмірі 10 000 грн.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат до відзиву на апеляційну скаргу було подано копію Договору № 61/25 про надання правової допомог від 30 серпня 2025 року, укладеного мі ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «ГАЛИНИ ПАПАЗОВОЇ»; копію Додаткової угоди № 2 від 20.01.2026 року, якою сторонами погоджено, що вартість послуг за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції у цивільній справі № 759/18025/25, відповідно Договору № 61/25 від 30.08.2025 року, станом на дату підписання додаткової угоди №2 становить 10 000 грн. 00 коп. та включає наступні послуги та витрати, які мають бути сплачені на розрахунковий рахунок Адвокатського Бюро протягом трьох місяців з дати підписання: Складання та подання апеляційної скарги та всіх необхідних процесуальних документів в ході судового розгляду в суді апеляційної інстанції у справі № 759/18025/25 та участь в судових засіданнях; копію рахунку на оплату № 3 від 21 січня 2026 року та квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки.

Відтак апеляційний суд констатує надання адвокатським бюро «Галини Папазової» послуг з правничої допомоги ОСОБА_2 та понесення останньою витрат у зв`язку з цим.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постанові Верховного суду від 26.07.2022 року у справі № 910/1209/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц. у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 у постанові Верховного суду від 28.06.2023 року у справі № 463/2001/19.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти стягнення витрат з правничої допомоги в сумі 20 000 грн. в суді першої та апеляційної інстанції, посилаючись на те, що такі витрати є неспівмірними з об`ємом наданих послуг.

Суд апеляційної інстанції погоджується, що понесені відповідачем витрати в суді першої інстанції в сумі 10 000 грн. про що відповідач просив у відзиві на позов, повністю відповідають критерію розумності та справедливості, а також є співмірними з ціною позову та обсягом необхідних дій адвоката.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з запереченнями позивача, щодо співмірності витрат в суді апеляційної інстанції, оскільки позиція відповідача та увесь необхідний масив матеріалів та законодавства, вже був опрацьований в суді першої інстанції, відзив на апеляційну скаргу, вимагав значно менше часу, так як він є частковим повторенням відзиву на позов і стосувався лише пені, а тому, розумними витратами в суді апеляційної інстанції є витрати в сумі 3000 грн.

За приписами п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для покладення на позивача понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 6 167 грн, та 3 000 грн. в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374,376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Папазової Галини Анатоліївни в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити .

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 листопада 2025 року - змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №2332193 з 24646,4 грн. до 9 446,40, розмір стягнутого судового збору з 3028 грн. до 1174 грн. 86 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1762 грн. 28 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 167 грн. надану в районному суді та 3000 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.В. Желепа

Судді Н.В. Поліщук

В.В. Соколова