Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №357/16979/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а,inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 357/16979/25 Головуючий у суді першої інстанції - Бебешко М.М.

Номер провадження № 22-ц/824/8861/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Бебешка М.М., у місті Біла Церква, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу, відповідно до якого просило стягнути відповідача на їх користь заборгованість за послугу розподілу природного газу за період з 01 вересня 2023 року по 31 серпня 2025 року в сумі 1 317,79 грн, інфляційні втрати в сумі 133,78 грн, три відсотки річних в сумі 40,35 грн та судові витрати по справі в сумі 3028,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 31 серпня 2023 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) прийнято постанову № 1594 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої AT «Київоблгаз», у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України». Також, постановою НКРЕКП від 31.08.2023 року №1596 внесені змін до додатка до постанови НКРЕКП від 26 грудня 2022 року № 1839 «Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України», за якими до території де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ТОВ «Газорозподільні мережі України» додано територію Київської області, яка обслуговується Київською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України». З 01.09.2023 населенню Київської області послуги з розподілу природного газу надаються Київською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України», що діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, яка видана на підставі постанови НКРЕКП від 26 грудня 2022 року № 1839 (зі змінами).

З метою здійснення обліку всіх операцій щодо нарахувань за розподіл природного газу, оплат та інших операцій, на ім`я відповідача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, відповідач, в період з 01 вересня 2023 року по 31 серпня 2025 року, не здійснював (не в повній мірі) оплати за отримані послуги з розподілу природного газу, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 1317,79 грн. Позивач на підставі ст. 625 ЦК України здійснив нарахування інфляційних втрат в сумі 133,78 грн та трьох відсотків річних в сумі 133,78 грн. - за період з 21.02.2024 по 18.09.2025.

Вказує, що до подання позовної заяви здійснювались заходи досудового врегулювання спору, на що відповідач надіслав листа, в якому висловив свою незгоду оплачувати послуги з розподілу природного газу.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2026 року позов ТОВ «Газорозподільні мережі України» - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» заборгованість за послугу розподілу природного газу, за період з 01.09.2023 по 31.08.2025 в розмірі 1 317,79 грн, інфляційні втрати в сумі 133,78 грн, три відсотки річних в сумі 40,35 грн, нараховані за період з 21.02.2024 по 18.09.2025, всього стягнуто 1 491,92 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» судові витрати по справі у сумі 3 028,00 грн

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що суд не взяв до уваги, що нарахована позивачем заборгованість є безпідставною в зв`язку з тим, що вона користується природнім газом за умовами договору постачання з постачальником ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та за послуги якого вона сплачувала і у спірний період (станом на 31 серпня 2025 року) у неї існувала переплата за газ у розмірі 872,78 грн.

Враховуючи вищевикладене, просила скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2026 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних.

Суд апеляційної інстанції забезпечив право позивача ТОВ «Газорозподільні мережі України»подати відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, направивши ухвалу Київського апеляційного суду від 18 червня 2026 року у про відкриття апеляційного провадження, разом з апеляційною скаргою до особистого кабінету ТОВ «Газорозподільні мережі України» у підсистемі (модуля) ЄСІКС «Електронний суд».

Ухвалу про відкриття провадження ТОВ «Газорозподільні мережі України»отримало в особистому кабінеті системи «Електронного суду» 23.06.2026 о 11:20:33, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.

Останнім днем для подання відзиву, з урахуванням положень ст. 124 ЦПК України, було 06 липня 2026 року.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції..

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» на ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 08.02.024 за адресою: АДРЕСА_1 обсяг спожитого газу становив: - за газовий рік з 01.10.2021 по 30.09.2022 - 343,00 куб.м.; - за період з 01.10.2022 по 31.08.2023 - 399,35 куб.м. Станом на 31.08.2023 за вищевказаною адресою газопостачання не припинялось, послуги з розподілу природного газу надавалися відповідно до Типового договору розподілу природного газу. Тобто на момент зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу АТ «Київоблгаз» - споживач був приєднаний до газорозподільної системи та користувався послугами з розподілу природного газу.

З розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 01.09.2023 по 31.08.2025 по особовому рахунку № НОМЕР_1 рахується заборгованість у розмірі 1317,79 грн. А також надано розрахунок витрат на підставі ст. 625 ЦК України, з якого вбачається нарахування за період з 21.02.2024 по 18.09.2025 інфляційних втрат в сумі 133,78 грн та трьох відсотків річних в сумі 40,35 грн.

Довідкою щодо обсягу спожитого газу від 08 лютого 2024 року, виданою АТ «Оператор Газорозподільної системи «Київоблгаз» підтверджене споживання природного газу за адресою АДРЕСА_1 . Особовий рахунок № НОМЕР_1 . На момент зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу АТ «Київоблгаз» 31.08.2023 споживач був приєднаний до газорозподільної системи та користувалась послугами з розподілу природного газу (а.с. 38).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існують договірні правовідносини, оформлені шляхом приєднання побутового споживача до Типового договору розподілу природного газу. Відповідачем не надано доказів того, що вона звертався до позивача із письмовою заявою про припинення розподілу природного газу на його об`єкт, а відтак оператор газорозподільної системи надає відповідні послуги із розподілу природного газу. Однак, всупереч визначеним вимогам закону та умовами договору, відповідач, як споживач наданих послуг, свої зобов`язання перед позивачем належним чином не виконував, не сплачував нараховані суми за послуги розподілу природного газу у встановлені строки, тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість на користь позивача в сумі 1 491,92 грн.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газотранспортних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1378/27823 (далі - Кодекс ГТС).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Нормами статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з постачання та розподілу природного газу віднесено до комунальних, а пунктом 5 частини 2 статті 7 цього ж Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 3 гл. 1 розд. І Кодексу ГТС визначено, що його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем.

Відповідно до п. 4 гл. 1 роз. І Кодексу ГТС, договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.

Доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.

Оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГТС Оператора ГТС, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

Відповідно до п. 2 гл. 2 роз. І Кодексу ГТС оператор ГТС здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії.

З 01 вересня 2023 року на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 рудня 2022 року №1839 «Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України» та від 31 серпня 2023 року №1596 «Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 26 грудня 2022 року №1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ «Газорозподільні мережі України» у межах Київської області розподіл природного газу здійснює ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії.

Згідно з п. 5 гл. 2 роз. І Кодексу ГТС взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГТС, включаючи забезпечення Оператором ГТС цілодобового їх доступу до ГТС для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГТС та споживачем відповідно до вимог гл. 3 роз. VІ цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 гл. 3 роз. І Кодексу ГТС для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГТС обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГТС.

Споживачі, у тому числі побутові, а також суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГТС, забезпечуються цілодобовим доступом до ГТС та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГТС у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГТС для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГТС (до ГТС якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2498 (далі - Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до п. 1 гл. 3 роз. VI Кодексу ГТС договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГТС з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГТС, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГТС.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГТС та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГТС, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Відповідно до п. 3 гл. 3 розділу VI Кодексу ГТС договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Згідно з п. 4 гл. 3 роз. VI Кодексу ГТС договір розподілу природного газу між оператором ГТС та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГТС та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Пунктом 5 гл. 3 роз. VI Кодексу ГТС визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГТС споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГТС в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об`єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об`єму споживання природного газу, зокрема мають містити присвоєний споживачу персональний ЕІС-код як суб`єкту ринку природного газу та за необхідності ЕІС-код його точки (точок) комерційного обліку, величину приєднаної потужності об`єкта споживача та перелік комерційних вузлів обліку (за їх наявності).

У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГТС та має подати до оператора ГТС письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Підпунктом 6 пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГТС, до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГТС (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування не облікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГТС та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГТС).

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 01.11.2021 у справі №591/4825/20 (провадження №61-11470св21).

Судом встановлено, що Київська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» з 01 вересня 2023 року є оператором ГТС, яка надає послуги з розподілу природного газу, зокрема за адресою: АДРЕСА_1 .

Послуга з розподілу газу надається оператором ГТС на підставі договору, що укладений з кожним споживачем, і умови якого відповідають умовам Типового договору. Кодекс ГТС передбачає, що договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГТС з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких підключені до/через ГТС, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГТС.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання або сплата рахунку оператора ГТС, або документально підтверджене споживання природного газу.

Отже, якщо споживач здійснює відбір газу з мереж ГТС та/або сплатив хоча б один рахунок за послугу з розподілу газу оператору ГТС, то договір розподілу природного газу з оператором ГТС є укладеним.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 споживала природний газ, розподілений до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Начальника Білоцерківського відділення АТ «Київоблагаз». Водночас обсяги спожитого ОСОБА_1 природного газу зазначені у розрахунку суми заборгованості за послуги розподілу природного газу перед Київською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» (а. с. 35).

Отже, оскільки є документально підтверджене споживання природного газу, в такий спосіб, на підставі п. 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГТС, ОСОБА_1 приєдналася до умов типового договору розподілу природного газу.

Факт споживання природного газу в період з 01 вересня 2023 року по 31 серпня 2025 року ОСОБА_1 не спростовано та не надано суду доказів звернення до ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» із заявою про припинення розподілу природного газу, а отже не доведено, що вона не отримувала послуг, які надавалися позивачем, не спростувала підведення будинку до газорозподільної системи.

Отже, ОСОБА_1 фактично користувалася послугами із розподілу природного газу, про що свідчить її споживання, визнаючи таким чином наявність правовідносин, а відтак взаємних прав та обов`язків, що з них випливають.

Розрахунок заявленої заборгованості проведено позивачем згідно з вимогами Кодексу ГТС та тарифів, встановлених на послуги розподілу природного газу для ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії у відповідні періоди, об`ємів споживання відповідачем природного газу.

Відповідачем у справі не спростовано доводів позивача щодо здійснення ним відбору (споживання) природного газу з газорозподільної системи та отримання ним послуг з розподілу природного газу у період з 01 вересня 2023 року по 31 серпня 2025 року.

Розрахунок заборгованості відповідачем також не спростований.

Колегія суддів не може визнати обґрунтованими посилання в апеляційній скарзі щодо того, що у апелянта наявна переплата, оскільки переплата стосується постачальника природного газу, а не оператора ГТС, тобто заборгованість за послугу розподілу природного газу, що надається оператором газорозподільної системи.

Апеляційний суд наголошує, що основним видом діяльності позивач ТОВ «Газорозподільні мережі України» є 35.22 (КВЕД) розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи. ТОВ «Газорозподільні мережі України» не реалізує природний газ, не здійснює постачання природного газу, а надає лише послугу з розподілу природного газу.

Таким чином посилання апелянта про те, що вона користується природнім газом за умовами договору постачання з постачальником ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки позивач лише надає послугу з розподілу природного газу, а не постачання природнього газу відповідачу.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Інші посилання апеляційної скарги ґрунтуються на власному тлумаченні і розумінні стороною відповідача спірних правовідносин та положень законодавства, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що міськрайонним судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2026 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Текст постанови виготовлено 03 серпня 2026 року.

Судді :

_______________ ________________ ______________

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв