Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №359/15558/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 359/15558/25 Головуючий у суді першої інстанції - Борець Є.О.

Номер провадження № 22-ц/824/14335/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2026 року, постановлену під головуванням судді Борця Є.О., у місті Бориспіль, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, відповідно до якого просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.

12 червня 2026 року ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням про передачу цивільної справи на розгляд іншому суду за належною підсудністю та посилаючись на те, що її місце проживання, як позивача у справі зареєстровано по АДРЕСА_1 , а відповідача ОСОБА_1 в кв. АДРЕСА_2 . Вказувала, що ці обставини свідчать про те, що цивільна справа підсудна Вінницькому міському суду Вінницької області, а не Бориспільському міськрайонному суду Київської області, тому ОСОБА_3 просила суд передати цивільну справу за підсудністю на розгляд Вінницькому міському суду Вінницької області.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2026 року клопотання ОСОБА_3 про передачу цивільної справи на розгляд іншому суду - задоволено частково. Дану цивільну справу передано на розгляд до Вінницького районного суду Вінницької області. У задоволенні клопотання в частині вимоги про передачу цивільної справи до Вінницького міського суду - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, звертаючись з позовом до суду позивачка самостійно обрала Бориспільський міськрайонний суд Київської області як суд за місцем свого проживання при поданні позову. Обравши підсудність, реалізувала своє процесуальне право, передбачене ст. 28 ЦПК України, і не може змінювати її в процесі розгляду справи залежно від власних процесуальних інтересів.

Позивач свідомо не повідомляє у своєму клопотанні про те, що фактичне місце її проживання та відповідача та дитини є м. Бориспіль, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов, який доданий до позовної заяви при зверненні до суду. У зазначеному акті офіційно встановлено, що сторони та їхній син фактично проживають у м. Бориспіль. Вказаний документ є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 76-78 ЦПК України та підтверджує підсудність справи саме Бориспільському міськрайонному суду Київської області.

Вказує, шо посилання позивача щодо «переселення» є процесуальною фікцією, створеною виключно з метою отримання підстав для передачі справи до іншого суду у момент, коли розгляд справи по суті вже розпочався та знаходився на стадії дослідження доказів та ухвалення рішення по суті справи.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржувану ухвалу, неправильно застосував норми ст. 27, 28, 31 ЦПК України, не дослідив усіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення процесуального питання, залишив без оцінки належні докази (акт обстеження житлово-побутових умов), не застосував наслідків встановленого ним же факту недобросовісної процесуальної поведінки Позивача (ст. 44 ЦПК України) та не врахував принцип найкращих інтересів дитини, що відповідно до ст. 376, 379 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Враховуючи вищевикладене, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив скасувати ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2026 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

08 липня 2026 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від ОСОБА_3 , відповідно до якого посилається на те, що при відкритті провадження у справі судом першої інстанції не було належним чином враховано, що і позивач, і відповідач фактично та офіційно пов`язані з Вінницьким регіоном. Посилання апелянта на первинно наданий акт обстеження житлово побутових умов у м. Бориспіль є неспроможними, оскільки цей акт був складений та наданий суду ще у 2025 році. Зазначений документ відображає застарілі обставини минулого часу і не може свідчити про дійсне місце проживання матері та дитини станом на літо 2026 року.

Таким чином суд першої інстанції правомірно встановив, що продовження розгляду справи у Бориспільському міськрайонному суді суперечило б п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такий суд не є «судом, встановленим законом» для цієї справи. Передача справи за належною територіальною юрисдикцією є обов`язком суду для відновлення законності.

Сторони, включаючи неповнолітнього сина ОСОБА_5 , зареєстровані та проживають у Вінницькому районі, що повністю підтверджує законність та логічність зміни підсудності.

Посилання апелянта про те, що перебування неповнолітнього сина ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у Вінницькій області є «тимчасовим відпочинком на канікулах», повністю спростовується матеріалами справи та реальними діями учасників процесу.

Вказує, що на підставі офіційного наказу Головного управління житлово-комунального господарства Бориспільської міської ради від 24 червня 2026 року № 36/к/т/г її було звільнено з посади. Наразі вона переїхала на постійне проживання до с. Вінницькі Хутори та проходить офіційне стажування (практику) у Вінницькому міському суді Вінницької області.

З 11 червня 2026 року вона разом із сином вимушено залишили житло в АДРЕСА_3 ) і фактично проживають за місцем реєстрації у її батьків. Це підтверджується витягами з реєстру територіальних громад № 2026/009642906 від 11.06.2026 року та № 2026/007112996 від 04.05.2026 року

Звертає увагу, що розгляд справи за місцем постійного проживання та навчання дитини повністю відповідає принципу забезпечення найкращих інтересів дитини та спрощує доступ до правосуддя

Вимога апелянта покласти на позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 100 000 грн є абсолютно безпідставною, незаконною та підлягає відмові.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про направлення справи за підсудністю до Вінницького районного суду Вінницької області, мотивував своє рішення тим, що місце проживання позивача зареєстровано по АДРЕСА_1 , а відповідача ОСОБА_1 в кв. АДРЕСА_2 . При визначенні територіальної юрисдикції ОСОБА_1 обрала підсудність за вибором позивача, передбачену ч. 1 ст. 28 ЦПК України, а не підсудність за місцем проживання відповідача, передбачену ч. 1 ст. 27 цього ж Кодексу. Вказано, що ці обставини свідчать про те, що цивільна справа підсудна Вінницькому районному суду Вінницької області, а не Бориспільському міськрайонному суду, тому суд погодився з доводом позивача та прийшов до висновку, що провадження у цивільній справі було відкрито з порушенням правил підсудності. Суд також вказав, що в такому випадку імперативне застереження про недопустимість передачі цивільної справи на розгляд іншому суду, передбачене ч. 2 ст.31 ЦПК України, не поширюється на спірні процесуальні правовідносини.

З огляду на вказане суд вважав, що з метою відновлення законності позовна заява підлягає передачі цивільної справи на розгляд Вінницькому районному суду Вінницької області. Підстави для передачі цивільної справи до Вінницького міського суду відсутні. Тому у задоволення клопотання в частині цієї вимоги суд відмовив.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, сімейних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦПК України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених ч.ч. 2-4 цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Положення ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення, з чим і погоджується колегія суддів.

Положення ч. 1 ст. 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - позивача. Тому позови, наведені в ч. 1 ст. 28 ЦПК України, не можуть пред`являтися за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до суду першої інстанції із вказаним позовом в грудні 2025 року (а.с. 1-13 т. 1).

30 грудня 2025 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області було зроблено запит органу державної влади, підприємства, установи, організації, закладу щодо доступу до персональних даних, що містяться в реєстрі територіальної громади / Єдиному державному демографічному реєстрі в якому суд просив надати про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідно до ч. 5 ст. 165, ч. 6 ст. 187 ЦПК України, ч. 3 ст. 171 КАС України про ОСОБА_1 .

У відповідь на вище зазначений запит до суду найшли відомості відповідно до яких, за вказаними параметрами інформація відсутня.

Відповідно до положень статті 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2026 рокувказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження (а.с.18).

Відкриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив із змісту положень ч. 10 ст. 187 ЦПК України, якою передбачено, що якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (частина десята статті 185 ЦПК України).

Разом з тим, 12 червня 2026 року ОСОБА_3 ,звертаючись до суду з клопотанням про передачу цивільної справи на розгляд іншому суду та посилаючись на те, що її місце проживання, як позивача у справі зареєстровано по АДРЕСА_1 , а відповідача ОСОБА_1 в кв. АДРЕСА_2 . Вказувала, що ці обставини свідчать про те, що цивільна справа підсудна Вінницькому міському суду, а не Бориспільському міськрайонному суду Київської області. Тому ОСОБА_3 просила суд передати цивільну справу на розгляд Вінницькому міському суду Вінницької області.

Таким чином пославшись на положення ч. 1 ст. 28 ЦПК України, яка передбачає, що такий позов може пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. При цьому на підтвердження свого місця реєстрації та місця реєстрації відповідача надала копії відповідей з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місця реєстрації.

Згідно ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суддя передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.

Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 536/1267/18 (провадження № 61-1182св19).

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що даний позов подано на розгляд Бориспільського міськрайонного суду Київської області з порушенням правил територіальної підсудності.

Отже, беручи до уваги наведене, суд першої інстанції правильно вказав на правомірність підстав для застосування правил альтернативної підсудності у даному випадку, і, враховуючи обставини справи та норми ЦПК України, дійшов правильного висновку про передачу даної справи на розгляд до Вінницького районного суду Вінницької області, дотримавшись зазначених положень процесуального закону щодо визначення територіальної підсудності.

Посилання апелянта про те, що позивачка не повідомляє у своєму клопотанні про те, що фактичне місце її проживання та відповідача та дитини є м. Бориспіль, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов, який долучено до матеріалів справи, не може бути підставою для скасування ували суду, оскільки як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції позивачка у справі ОСОБА_3 зареєстрована по АДРЕСА_1 ( а.с. 153 т.4), що підтверджує законність передачі справи за підсудністю до Вінницького районного суду Вінницької області.

Доводи апеляційної скарги про те, що дана справа підсудна саме Бориспільського міськрайонного суду Київської області, оскільки сторони фактично проживали на дату подачу позову у АДРЕСА_3 не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки вони ґрунтуються на невірному тлумаченні скаржником вимог процесуального закону.

Так, чинним Цивільно процесуальним законодавством України дійсно передбачено заборону на передачу справи іншому суду, яка розпочата розглядом, але при цьому ч. 2 ст. 31 ЦПК України зазначено, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.

Разом із тим із матеріалів справи вбачається, що як на час звернення ОСОБА_3 до суду із вказаним позовом, так і на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, дана справа не була підсудна Бориспільському міськрайонному суду Київської області оскільки зареєстрованим місце проживання позивачки, починаючи з 03 липня 2021 року є АДРЕСА_1 ( а.с. 153 т.4), а зареєстрованим місцем проживання відповідача у справі ОСОБА_1 , починаючи з 18 серпня 2000 року є кв. АДРЕСА_2 (а.с. 152 т.4), що свідчить проте, що вказана справа не підсудна Бориспільському міськрайонному суду Київської області ні в порядку ст. 27 ЦПК України, ні в порядку ч.1 ст. 28 ЦПК України, тобто Бориспільський міськрайонний суд Києвської області не є судом визначеним законом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Текст постанови складено 03 серпня 2026 року.

Судді :

_______________ ________________ ______________

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв