Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №363/3889/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року м. Київ

Справа № 363/3889/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/5628/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Рудюка О.Д. 02 грудня 2025 року у м. Вишгород,

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В

Короткий зміст позовних вимог.

У липні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 25104,20 грн та судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 11 лютого 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір № 909529119 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

ОСОБА_1 за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт первісного кредитора - www.moneyveo.ua, зареєструвався на даному сайті, створивши особистий кабінет позичальника, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора заповнив та подав Заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання, пройшов належну перевірку, ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Правила надання грошових коштів у кредит первісного кредитора, перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua, отримав на номер телефону, вказаний в заяві, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання кредитного договору,

Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором; одноразовий персональний ідентифікатор MNV7UZ25.

Відповідно до п. 2.1. договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 22000 грн на умовах строковості зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». За п. 2.3. договору зазначено, що кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 22000 грн.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу.

23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01.

04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 04 червня 2025 року за Договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 25104,20 грн.

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 04 червня 2025 року до ТОВ «Юніт Капітал» підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором. Крім того, у період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, за кредитним договором, становить 25104,20 грн, яка складається з: 22000 грн заборгованість по тілу кредиту; 3104,20 грн заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 02 грудня 2025 року в задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «Юніт Капітал». Отже, заявлені стороною позивача вимоги є безпідставними, ТОВ «Юніт Капітал» є неналежним позивачем, бо не було доведено право вимагати від відповідача сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 11 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленням рішенням, ТОВ «Юніт Капітал» подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторона позивача зазначає, що право вимоги за кредитним договором послідовно відступлено на підставі договорів факторингу: спочатку від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», далі до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а згодом до позивача. Відступлення вимог відповідає положенням закону, тому позивач набув усіх прав первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу права вимоги.

Подані до суду договори факторингу, витяги з реєстру прав вимоги та акт прийому-передачі реєстру боржників самі по собі є достатніми для підтвердження заявлених вимог.

Посилаючись на практику Верховного Суду та апеляційних судів, позивач вказав, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є помилковим, та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Мотивуючи наведеним, просить рішення районного суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги позову задовольнити.

Узагальнені доводи та процесуальні дії суду.

Відповідач не скористалася своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Фактичні обставини справи.

11 лютого 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 909529119 в електронній формі, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати кредит на суму 22000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Визначено, що сума кредиту підлягає поверненню до 13 березня 2022 року, для пролонгації позичальнику необхідно сплатити всі нараховані проценти за 30 днів у розмірі 21112 грн, розмір відсотків визначений 2,1 % в день від суми залишку кредиту.

Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора MNV7UZ25. (а.с. 31-38 на звороті)

В пункті 5.1.1. договору вказано № платіжної картки НОМЕР_2 на яку має бути перераховано суму кредиту. (а.с. 33)

Позивачем також долучено заявку відповідача на отримання грошових коштів в кредит від 11 лютого 2022 року (а.с. 20).

З даних довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» убачається, що акцепт оферти підписано позичальником одноразовим ідентифікатором MNV7UZ25, відправленим на номер телефону НОМЕР_1 11 лютого 2022 року о 1:19:25. Ідентифікатор введено позичальником 11 лютого 2022 року о 1:20:49, перерахування коштів здійснено 11 лютого 2022 року о 1:20:57. (а.с. 12)

Згідно даних платіжного доручення сформованого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 11 лютого 2022 року, ними перераховано 22000 грн. У графі отримувача вказано ОСОБА_1 у графі призначення платежу вказано "переказ коштів згідно договору № 909529119 від 11 лютого 2022 року, ОСОБА_1 код НОМЕР_5, для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer (а.с. 9).

З розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» убачається, що заборгованість відповідача за період з 11 лютого 2022 року по 05 травня 2022 року становить 23056 грн (а.с. 48).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, пунктом 2.1 якого передбачено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (пункт 4.1 Договору).

Отже, предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до пункту 8.1 Договору факторингу, договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 договору та закінчується 28 листопада 2019 року (пункт 8.2 Договору) (а.с. 75-78).

У період з 28 листопада 2019 року по 31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено ряд додаткових угод до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якими, зокрема, продовжено строк дії договору факторингу (а.с. 80 на звороті - 87).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», складеного за період з 11 лютого 2022 року до 05 травня 2022 року розмір боргу складає по тілу кредиту становить 22000 грн, розмір боргу за відсотками становить 1075,8 грн, а загальний розмір заборгованості - 23056 грн (а.с. 48).

05 травня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписано реєстр прав вимоги № 175. Згідно даних витягу із вказаного реєстру до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 909529119 від 11 лютого 2022 року на загальну суму 23075,80 грн з яких: 22000 грн - заборгованість по основному боргу; 1075,80 грн - заборгованість по відсоткам (а.с. 73-74)

05 травня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписано протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих вимог згідно реєстру прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року. (а.с. 71 на звороті)

31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» також підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2022 року зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. (а.с. 71)

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» розмір боргу за період з 05 травня 2022 року по 23 лютого 2024 року складає 25104,20 грн, що сумою нарахованих відсотків (а.с. 47)

23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розмірі 25104, 20 грн в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату та на умовах, визначених Договором. (а.с. 64-69)

04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, за умовами цього договору ТОВ «Юніт Капітал» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (ціна продажу) за плату, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступити ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». (а.с. 58-61)

Відповідно до реєстру боржників №б/н від 04 червня 2025 року до договору факторингу №04/06/25-Ю, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 909529119 від 11 лютого 2022 року на загальну суму 25104,20 грн. (а.с. 56-57)

Згідно із даними виписки з особового рахунку ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 909529119 від 11 лютого 2022 року перед ТОВ «Юніт Капітал» складає 24140,20 грн, яка складається з: 22000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту та 3104 грн - прострочена заборгованість за процентами (а.с. 28).

Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 18 листопада 2025 року №20.1.0.0.0/7-251005/50296-БТ, який надійшов до суду першої інстанції на виконання ухвали суду від 29 жовтня 2025 року, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ) (а.с. 126).

Факт надання коштів ОСОБА_1 також підтверджується наданою банком випискою про рух коштів по рахунку № НОМЕР_3 , яка містить зарахування 11 лютого 2022 року суми в розмірі 22000 UAН. Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною картою. (а.с. 127)

Застосовані норми права.

Положеннями ст. 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статті 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В статті 1055 ЦК України вказано, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В порядку визначеному ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За правилом частини 8 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина 1 статті 519 ЦК України).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Згідно статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 червня 2021 року в справі № 686/19271/19, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

В порядку визначеному ч.ч.1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі №274/7221/19 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

В постановах від 14 березня 2018 року у справі № 654/4006/14-ц, від 30 червня 2020 року в справі № 554/12083/15 та від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц суд касаційної інстанції також виходив із того, що виписки із банківських рахунків можуть бути належними і допустимими доказами надання кредитних коштів позичальнику.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак, це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/11965/16.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, акти прийому-передачі реєстру боржників, а також докази на підтвердження оплати за договором.

У постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 202/13389/24 Верховний Суд вказав, що в своїй практиці звертав увагу на те, що допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги.

Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом (див. постанову Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25)».

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд.

З наведених обставин справи вбачається, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 11 лютого 2022 року укладено кредитний договір № 909529119, за умовами якого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" зобов`язалося надати позичальникові кредит у розмірі 22000 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Таким чином сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Чинне законодавство України визначає моментом укладення кредитного договору момент здійснення перерахунку коштів позичальнику. Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

В матеріалах справи наявна копія платіжної інструкції. В ній вказано, що операція проведена банком (без зазначення найменування), в ній відсутні повні реквізити здійсненого платежу, зокрема, повного номеру рахунку відповідача, на який був здійснений переказ коштів та назву банківської установи отримувача платежу. Ця інструкція сформована, як в ній зазначено, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», яке не є банківською установою, а за даними ЄДРЮОФОПГО основним видами діяльності має: інші види грошового посередництва, інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення, консультування з питань інформатизації, діяльність із керування комп`ютерним устаткуванням. До того ж цей документ містить окремо вставлені скановані зображення печатки та підпису посадової особи ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що вказаний доказ не є фінансовим документом, і не є належним доказом підтвердження обставини видачі кредитних коштів.

Разом з тим АТ КБ «ПриватБанк» у листі від 18 листопада 2025 року №20.1.0.0.0/7-251005/50296-БТ, наданий на виконання ухвали суду першої інстанції, підтвердив видання на ім`я ОСОБА_1 платіжного інструменту - карти № 5168752001054736 та надав виписку про рух коштів по рахунку № НОМЕР_3 , яка містить зарахування 11 лютого 2022 року суми в розмірі 22000 UAН.

Таким чином факт надання коштів ОСОБА_1 також підтверджується належними та допустимими доказами.

Матеріали справи містять розрахунок заборгованості відповідача, складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 11 лютого 2022 року по 05 травня 2022 року, згідно з яким розмір боргу складає по тілу кредиту становить 22000 грн, розмір боргу за відсотками становить 1075,8 грн, а загальний розмір заборгованості - 23056 грн.

Розрахунок складений ТОВ «Таліон Плюс» визначає суму богу 25104,20 грн та з нього вбачається, що за період з 05 травня 2022 року по 23 лютого 2023 року було здійснено нарахування відсотків за користування кредитом .

В умовах договору сторонами було визначено, що сума кредиту підлягає поверненню до 13 березня 2022 року, для пролонгації позичальнику необхідно сплатити всі нараховані проценти за 30 днів. Тобто умовами договору строк кредитування був визначений у 30 днів, даних про здійснення погашення заборгованості та про здійснення пролонгації строку дії договору матеріали справи не містять. Розмір відсотків у договорі визначений 2,1 % в день від суми залишку кредиту, тобто виходячи із суми кредиту 22000 грн, сума відсотків за користування кредитом становить 462 грн на день та 13860 грн за весь визначений у договорі строк. Разом з тим у розрахунку наведеному первісним кредитом сума процентів визначена в розмірі 1075,8 грн, станом на час закінчення строку кредитування, а загальний розмір заборгованості - 23056 грн. Нарахування відсотків після закінчення строку кредитування не є правомірним, а тому наданий ТОВ «Таліон Плюс» розрахунок не може бути прийнятий до уваги суду. а отже загальний розмір заборгованості відповідача становить 23056 грн, з яких 22000 грн розмір боргу по тілу кредиту, 1075,8 грн за відсотками.

Суд першої інстанції відмовив у задоволені заявлених позовних вимог посилаючись виключно на відсутність підтвердження обставини переходу права вимоги до позивача.

З матеріалів справи вбачається, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, 23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01, 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю.

У договорах факторингу чітко визначено, що про перехід права грошової вимоги до відповідача, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), право на одержання яких належало первісному кредитору. А отже у договорі факторингу його сторони індивідуалізували право грошової вимоги, зазначивши, зокрема про перехід права на плату за кредитом (плату за процентною ставкою).

Отже надані позивачем наведені вище докази, як кожен окремо так і їх сукупність належним чином підтверджують заявлені у позові обставини справи, а саме, що ОСОБА_1 дійсно отримав кредит у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та в подальшому перехід прав за кредитним договором вимог до нових кредиторів: спочатку до ТОВ «Таліон Плюс», пізніше до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а в подальшому до позивача ТОВ «Юніт Капітал».

Таким чином суд першої інстанції належної оцінки змісту договору факторингу не надав і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Матеріли справи містять докази видачі кредитних коштів, які не були спростовані в ході розгляду справи. Доказів здійснення відповідачем оплати за кредитним договором матеріали справи не містять, як і доводів на спростування розрахунку наданого позивачем. Апеляційним судом здійснена перевірка розрахунку заборгованості, з якого вбачається нарахування відсотків за користування кредитом в межах строку кредитування та в розмірі визначеного умовами договору та встановлений розмір заборгованості відповідача в сумі 23056 грн, з яких 22000 грн розмір боргу по тілу кредиту, 1075,8 грн за відсотками.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надано суду належні докази на підтвердження заявлених вимог і заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, належним чином не оцінив надані сторонами докази, надав неправильну правову оцінку доводам та доказам позивача, ухвалене судове рішення суду першої інстанцій підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову частково.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача, та наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду та задоволення позовних вимог частково, то наявні підстави для відшкодування позивачу понесених ним судових витрат у судах першої інстанції.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Так, за подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, а за подання апеляційної скарги - 3633,60 грн (а.с. 96, 184).

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції частково задоволено позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги, вказані суми необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог - 92%, що становить 5571,52 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України)

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.

Із наданих та досліджених доказів на підтвердження витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги у суді першої інстанції, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що звертаючись до суду апеляційної інстанції представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» окрім судового збору просив стягнути із відповідачки на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрати на професійну допомогу у розмірі 7000 грн за розгляд справи в суді першої інстанції.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу сторона позивача надано копію договору про надання правової допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, що підписано сторонами АО «Тараненко і партнери» та ТОВ «Юніт Капітал» (а.с. 44-45).

Відповідно до п 3.3 договору про надання правової допомоги гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору (додаток № 1).

Відповідно до п. 3.4. після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг.

Також, позивачем надано протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, додаткова угода № 25770712074 від 05 червня 2025 року, а також акт прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року (а.с. 42,43, 45 на звороті).

Актом прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року, який є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, АБ «Тараненко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал» засвідчили, що виконавець надав, а клієнт отримав такі послуги: складання позовної заяви - 5000 грн (2 год.), вивчення матеріалів справи - 1000 грн (2 год), підготовка запиту - 500 грн (1 год), підготовка та подача клопотання - 500 грн (1 год). Всього надано послуг на загальну суму 7000 грн (а.с.42).

При цьому, клопотань щодо зменшення заявлених позивачем до стягнення витрат на правову допомогу, стороною відповідача надано не було.

Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат в суді першої інстанції, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що зазначені позивачем витрати підтверджені належно на суму 7000 грн, проте враховуючи пропорційність стягненню підлягає сум в розмірі 6440 грн.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 6440 грн та судовий збір за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанцій 5571,52 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, перевірених судом, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ТОВ «Юніт Капітал» та скасування рішення суду першої інстанції підлягає з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційної інстанції у загальному розмірі 3633,60 грн.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - задовольнити частково.

Заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 грудня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором №909529119 від 11 лютого 2022 року в сумі 23056 (двадцять три тисячі п`ятдесят шість) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати, а саме 6440 грн судового збору та 5571,52 грн витрат на правничу допомогу, а всього 12011 (дванадцять тисяч одинадцять) гривень 52 копійки.

В решті вимог - відмовити.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4, літ. А, ЄДРПОУ 43541163).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук