Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №587/4978/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а,inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 587/4978/25 Головуючий у суді першої інстанції - Фролова І.В.

Номер провадження № 22-ц/824/13238/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Яворського М.А.(суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 травня 2026 року, постановлену під головуванням судді Фролової І.В., у місті Києві, у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , в інтересах якої діють ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , в інтересах якої діють ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулися до Сумського районного суду Сумської області із позовом до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою судді Сумського районного суду Сумської області Вортоломей І.Г. від 30 жовтня 2025 року вказану справу передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2026 року подана позивачами позовна заява залишена без руху на підставі ст. 175, 177 ЦПК України - у зв`язку із не зазначенням позивачами у справі відомостей про наявність чи відсутність електронного кабінету у сторін у справі та надано строк для усунення вказаних недоліків п`ять днів з дати отримання вказаної ухвали.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 травня 2026 року позов ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , в інтересах якої діють ОСОБА_3 , ОСОБА_1 визнано неподаним та повернуто заявникам.

Визнаючи неподаною та, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що вказану ухвалу суду представнику позивача було направлено до його електронного кабінету підсистеми «Електронний суд», та отримано позивачем 05 травня 2026 року, про що свідчить довідка про доставку електронного документу.

Враховуючи, що заявнику було надано дводенний строк на усунення недоліків позову з моменту отримання ухвали про залишення позову без руху, то такий строк закінчився 11 травня 2026 року, однак, недоліки заяви станом на 25 травня 2026 року не усунуті.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Кузнєцов А.С. подав апеляційну скаргу в якій просить дану ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Свої доводи обґрунтовує тим, що на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2026 року ним як представником позивачів, 06 травня 2026 року засобами поштового зв`язку було направлено до Шевченківського районного суду міста Києва нову редакцію позовної заяви, в якій усунуто всі зазначені судом недоліки.

Відповідно до інформації про відстеження поштового відправлення АТ «Укрпошта», зазначене відправлення було отримано судом 11 травня 2026 року. Таким чином, на момент постановлення оскаржуваної ухвали від 25 травня 2026 року у розпорядженні суду вже протягом чотирнадцяти днів знаходилися документи, подані позивачами на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, суд першої інстанції мав достатньо часу для реєстрації отриманих документів, їх долучення до матеріалів справи та перевірки факту усунення недоліків позовної заяви.

Разом з тим в оскаржуваній ухвалі відсутні будь-які відомості щодо надходження до суду нової редакції позовної заяви. Суд не зазначив, чи були зареєстровані подані позивачами документи, чи долучалися вони до матеріалів справи, а також не навів жодних мотивів, з яких такі документи не були враховані під час вирішення питання про подальший рух позовної заяви.

За таких обставин позивачі позбавлені можливості встановити, з яких саме причин документи, отримані судом 11 травня 2026 року, не були враховані під час постановлення ухвали від 25 травня 2026 року. Наразі невідомо, чи були такі документи зареєстровані судом належним чином, чи сталися порушення в роботі канцелярії суду, чи вони були фактично проігноровані під час вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду.

Фактично оскаржуваною ухвалою позивачів було необґрунтовано позбавлено права на судовий захист та доступ до правосуддя. Незважаючи на належне виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху та усунення всіх вказаних судом недоліків, Позивачі не отримали можливості реалізувати своє право на розгляд справи судом по суті.

Так, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, виходив із того, що позивачами у встановлений судом строк не усунуто недоліки позовної заяви у повному обсязі.

Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Відповідно до частині 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Положення статті 185 ЦПК України щодо повернення позовної заяви застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

За змістом вище наведених норм процесуального закону повернення позовної заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній. З огляду на викладене, не можна вважати, що позивач ухилився від виконання зазначених в ній вимог, оскільки на її виконання (у межах встановленого судом строку для усунення недоліків) до суду першої інстанції подав відповідну заяву про усунення недоліків.

Так, колегією суддів встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2026 року подана позивачами позовна заява залишена без руху на підставі ст. 175, 177 ЦПК України - у зв`язку із не зазначенням позивачами у справі відомостей про наявність чи відсутність електронного кабінету у сторін у справі та надано строк для усунення вказаних недоліків п`ять днів з дати отримання вказаної ухвали.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа "Ухвала - без імені" від 24.04.2026 по справі № 587/4978/25, а також (за наявності) прикріплені до нього файли надіслано 04.05.2026 21:12:46 одержувачу на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1. Документ доставлено до електронної скриньки 04.05.2026 23:50:06 (а.с. 53).

Згідно з довідкою про доставку електронного документу "Ухвала - без імені" від 24.04.2026 по справі № 587/4978/25, а також (за наявності) прикріплені до нього файли надіслано одержувачу ОСОБА_2 в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 05.05.2026 8:44:39 (А.С. 54).

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, позивач мав можливість усунути недоліки, що зазначені в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2026 року у строк до 11 травня 2026 року ( з врахування того, що останній день подачі скарги визначеної ухвалою суду припадає на 10 травня 2026 року який є вихідним) .

Крім того, ухвалу було направлено до електронного кабінету, згідно з нормами ст. 272 ЦПК України.

Разом з тим, перед вирішенням питання про подальший рух справи суд повинен був перевірити в автоматизованій системі документообігу суду наявність зареєстрованих заяв/клопотань по даній справі, вирішити питання щодо відповідності їх вимогам статті 212 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 травня 2026 року представником позивачів у справі адвокатом Кузнєцовим А.С. через відділення зв`язку №40014 м. Суми на адресу Шевченківського районного суду міста Києва ( м. Київ, вул. Дегтярівська, 13-А) було відправлено поштове відправлення на виконання ухвали суду від 24 квітня 2026 року в тому числі і заява про усунення недоліків позовної заяви, позовна заява про відшкодування шкоди та інші процесуальні документи, всього 35 документів на 52 аркушах. Рекомендований лист - R 400140005590 ( а.с. 62). Вказаний рекомендований лист був вручений представнику суду 11 травня 2026 року, що підтверджується трекінгом відправлення ( а.с. 62 зв.б.).

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного та формального висновку про повернення позовної заяви точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст. 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 05 серпня 2020 року у справі №177/1163/16-ц, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.

За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У § 36 рішення у справі "Bellet v. France" від 4 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про не усунення позивачем недоліків позовної заяви не перевіривши належним чином обставини обставини виконання ухвали суду від 24 квітня 2026 року в тому числі в системі документообігу суду.

Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали

Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, колегія суддів вважає, що підстави для повернення позовної заяви були відсутні, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення заявнику позовної заяви з підстав, передбачених ст. 185 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 25 травня 2026 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 381, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 травня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Текст постанови складено 03 серпня 2026 року.

Судді :

_______________ ________________ ______________

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв