Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №359/12701/25 — Київський апеляційний суд

справа № 359/12701/25 головуючий у суді І інстанції Яковлєва Л.В.

провадження № 22-ц/824/12849/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Яковлєвої Л.В., у м. Бориспіль Київської області, повний текст рішення складено 01 травня 2026 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №00-9920490 від 23 серпня 2024 року у розмірі 17 464,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 серпня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 00-9920490 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач приєдналася до умов вказаного Кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора 16853, що відповідно до вимог законодавства визнається належним та допустимим способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину. Після вчинення акцепту позичальником, кредитодавцем на Кредитний договір накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи із кваліфікованою електронною позначкою часу. На виконання умов вказаного Кредитного договору 23 серпня 2024 року первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «ПрофітГід» на платіжну картку № НОМЕР_1 , що, в свою чергу свідчить, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця. 17 березня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 17032026-МК/ЮнітКапітал, згідно з яким до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним Кредитним договором. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за Кредитним договором № 00-9920490 від 23 серпня 2024 року, укладеним з ТОВ «Макс Кредит», ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 17 464,80 грн.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 травня 2026 року позов ТОВ «Юніт Капітал» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 00-9920490 від 23 серпня 2024 року в розмірі 16 264,80 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судом при ухваленні рішення було встановлено, що 28 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшов позов, але судом не було взято до уваги твердження відповідача, про те, що у нього відсутній електронний кабінет, з урахуванням ч. 6 ст. 14 він не має обов`язку реєструвати електронний кабінет в ЄСІТС, що засвідчують факт не отримання відповідачем позовної заяви з додатками (документами) відповідно ч. 7 з урахуванням а.с. першого ч. 8 ст. 43 ЦПК України, тобто у паперовій формі листом з описом вкладення. Але судом безпідставно відхилено всі ці клопотання, так як, заміна зазначеного ознайомленням з матеріалами справи не могло дати відповідачу скористатися правом ст. 178 ЦПК України, що в свою чергу свідчить про неповноту з`ясування всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного встановлення справи. Також у своєму рішенні суд першої інстанції вказав, що витребувано від АТ «Ощадбанк» інформацію з підтвердженням здійснення переказу ТОВ «ПрофітГід» кредитних коштів відповідачу, але це не є інформація про перерахунок кредитних коштів відповідачу, отриманих цим товариством, від первісного кредитора, а фактор, як належний позивач, надав цю інформацію суду. Тобто первісний кредитор особисто надав кредитні кошти (кредит), а фактор підтвердив цю інформацію у суді. Крім того, фотокопія листа (повідомлення) від ТОВ «Профіт Гід» про перерахунок кредитних коштів не може замінити платіжну інструкцію, а фотокопія листа (повідомлення) це не є ані оригінал або завірена належним чином копія. Відтак судом першої інстанції не досліджувалися оригінал чи завірена належним чином копія листа-повідомлення, який засвідчує права, що передаються та інформація, яка є важливою для їх здійснення, передбачені ст. 517 ЦК України, що є порушенням ч. 2 ст. 78, ч. 2 ст.95 ЦПК України. Також вказує, що суд першої інстанції передчасно задовольнив клопотання позивача про витребування з АТ «Ощадбанк» інформації. Підставами задоволення такого клопотання є належність в ньому об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки неможливості отримання такої інформації. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної обставини. Якщо у клопотанні таких даних немає, то воно само по собі не може вважатися таким, яке повинно бути обов`язково задоволено, з тим, щоб відповідач мав можливість надати свої заперечення, а позивача ця обставина, стимулювала не брати участь у розгляді справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову сторонами не оскаржується та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 23 серпня 2024 року між ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 00-9920490, шляхом використання позичальником електронного підпису одноразового ідентифікатора 16853, який надіслано на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_2 .

Згідно з п. 1.1. Договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у виді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сторони погодили, що сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає: 6 000,00 грн.; тип кредиту кредитна лінія. Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на споживчі потреби. Строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) 18 серпня 2025 року (п. 1.2.-1.3. Договору).

У пунктах 1.5.1., 1.7.,1.8. Договору обумовлено нарахування та плату позичальником кредитодавцю процентів за користування кредитом, і встановлено денну проценту ставку 0,94 % та з урахуванням комісії 1 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою становить 2141,72 %.

Відповідно п. 1.9. Договору орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою становить 27 504,00 грн.

При цьому, у п. 1.6. Договору передбачено, що кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту в розмірі 20,00% від суми кредиту, що складає 1200,00 грн., яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5. цього Договору.

Згідно п. 2.8. Договору кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/ видачі кредиту: 23 серпня 2024 року, сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 6 000,00 грн. на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_3 .

Окрім цього, в матеріалах справи наявні Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Макс Кредит», які затверджені наказом директора ТОВ «Макс Кредит» №05-01/24 від 05 січня 2024 року.

Цього ж дня, відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту, що містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, зокрема, основні умови кредитування, реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача.

З підтвердження щодо здійснення переказу ТОВ «ПрофітГід» та додатку № 1, а також інформації АТ «Ощадбанк» від 30 грудня 2025 року (а.с. 115), що надійшла до суду на виконання ухвали суду від 13 листопада 2025 року, вбачається, що на ім`я відповідача емітовано картку № НОМЕР_4 на яку 24 серпня 2024 року відбулося зарахування 6 000,00 грн., що також підтверджується випискою про рух коштів по картці від 17 грудня 2025 року клієнта ОСОБА_1 рахунок № НОМЕР_4 (а.с. 122-138).

Із детального розрахунку заборгованості за Договором № 00-9920490 від 23 серпня 2024 року (виписки з особового рахунка), складеного ТОВ «Макс Кредит» вбачається, що за боржником ОСОБА_1 обліковується заборгованість у сумі 17464,80 грн., з яких: 6000,00 грн. - прострочене тіло, 10264,80 грн. - прострочені відсотки, 3000,00 грн. - штрафні санкції, 1200,00 грн. - сума заборгованості за нарахованими комісіями.

17 березня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 17032025-МК/ЮнітКапітал.

Відповідно Реєстру боржників від 17 березня 2025 року за Договором факторингу № 17032025-МК/ЮнітКапітал від 17 березня 2025 року, від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 00-9920490 від 23 серпня 2024 року на загальну суму 17 464,80 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог, надав достатні та належні докази, що підтверджують факт укладення кредитного договору, перерахування коштів відповідачу, невиконання ним своїх кредитних зобов`язань, а також факт відступлення права вимоги на користь позивача. Разом з тим, суд першої інстанції вважав, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (з 10 червня 2017 року) щодо оплатності послуги з надання кредиту, сплату якої вимагає позивач, є нікчемною відповідно ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Таким чином, правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої комісії в розмірі 1 200,00 грн. відсутні.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочинуважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Водночас не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Судом встановлено, що у пункті 9 договору кредитної лінії від 23 серпня 2024 року № 00-9920490 (реквізити сторін) зазначено, що договір підписано ОСОБА_1 з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, а також вказано наступну інформацію: « ОСОБА_1 , адреса реєстрації: індекс: АДРЕСА_1 , паспорт або інший документ, що посвідчує особу паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Бориспільським МРВГУМВС, 21.09.1999, ідентифікаційний номер: НОМЕР_6 , НОМЕР_2 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , Одноразовий ідентифікатор: 16853, відправлено: 23.08 2024 12:23:18, введено: 23.08.2024 12:23:34, підписано ел. підписом позичальника (електронний підпис Позичальника, відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб. телефону НОМЕР_2 )».

Вказані анкетні дані щодо відповідача-позичальника відповідають дійсності, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Таким чином вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача були використані товариством для укладення кредитних договорів від його імені відповідачем суду не надані.

Вказуючи на відсутність виписки по рахунку та заперечуючи зарахування кредитних коштів на свій рахунок відповідач не звернув уваги, що саме він має доступ до свого рахунку і мав можливість представити суду виписку з свого рахунку на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору у відповідну дату, чого відповідач не зробив.

Натомість позивач надав суду підтвердження щодо здійснення переказу ТОВ «ПрофітГід», в якому зазначено, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-714 від 28 липня 2023 року та на підставі платіжних інструкцій (замовлень) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено успішні перекази грошових коштів на рахунки отримувачів , перелік успішних переказів грошових коштів вказаний у додатку № 1.

Факт перерахунку грошових коштів на рахунок відповідача підтверджується листом АТ «Ощадбанк» від 30 грудня 2025 року, у якому підтверджено, що в банку на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська картка НОМЕР_4 на яку відбулося зарахування 23 серпня 2024 року 6 000,00 грн., що також підтверджується випискою про рух коштів по картці та в банку за ОСОБА_1 закріплений фінансовий номер 380633563174.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено обставини щодо укладення 23 серпня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі договору кредитної лінії № 00-9920490, за умовами якого відповідач отримав 6 000,00 грн. кредитних коштів.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В обґрунтування заявлених вимог на підтвердження переходу до нього права вимоги за договором кредитної лінії від 23 серпня 2024 року № 00-9920490позивач надав суду: договір факторингу № 17032025-МК/ЮнітКапітал від 17 березня 2025 року, укладений між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ЮнітКапітал»; акт прийому-передачі Реєстру Боржників від 17 березня 2025 року до цього Договору, який підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги відповідно до Реєстру Боржників та є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 2.2. Договору); витяг з реєстру боржників про відступлення права вимоги на суму 17 464,80 грн., у якому зафіксовано, що від ТОВ «Макс Кредит» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 17 464,80 грн.

Надані копії договору та витяг з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з ТОВ «Макс Кредит» кредитним договором.

Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору.

Надані позивачем виписка з особового рахунку за кредитним договором № 00-9920490та розрахунок заборгованості є належними доказами, які підтверджують розмір заборгованості за кредитним договором, оскільки містять детальний розпис нарахованої заборгованості, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували визначений розмір заборгованості за кредитом.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, судом повно з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, вірно застосовані норми матеріального права не допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою до скасування рішення суду першої інстанції.

Судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.