Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №361/13421/25 — Київський апеляційний суд

справа № 361/13421/25 головуючий у суді І інстанції Петришин Н.М.

провадження № 22-ц/824/12603/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Петришин Н.М., у м. Бровари Київської області, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом та просила змінити спосіб стягнення аліментів, визначений судовим наказом Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2025 року у цивільній справі № 361/5920/25, та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 15 000,00 грн. щомісяця, починаючи дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з травня 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали у цивільному шлюбі, під час якого у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач з сім`єю не проживає, діти проживають з позивачем та перебувають на її утриманні. 09 червня 2025 року Броварським міськрайонним судом Київської області видано судовий наказ у справі № 361/5920/25, яким вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 27 травня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття. Судовий наказ пред`явлений до виконання та відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 від 08 липня 2025 року. Згідно розрахунку заборгованості станом на листопад 2025 року заборгованість боржника складає 12 532,63 грн. Щомісячний платіж зі сплати аліментів на двох дітей становить 8 567,79 грн. При цьому, керуючись якнайкращими інтересами малолітніх дітей, які мають право на достатній рівень матеріального забезпечення, з урахуванням віку дітей та їхніх потреб, беручи до уваги принцип розумності і справедливості, позивач просила змінити спосіб стягнення аліментів, визначений судовим наказом Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2025 року у цивільній справі № 361/5920/25, та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 15 000,00 грн. щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття. Такий спосіб стягнення і розмір аліментів, на переконання позивача відповідатиме реальним потребам дітей, а також матеріальному становищу сторін у справі.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2026 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 11 000,00 грн. щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що як вбачається з матеріалів справи відповідачу нараховуються аліменти у розмірі 8 567, 79 грн. з яких він сплачує лише 5 500,00 грн. в місць, а тому утворилася заборгованість у розмірі 12 532,963 грн. Підвищення вдвічі розміру аліментів для відповідача, яких він фактично сплачує призведе до негативних насідків для особи, а саме позбавлення права керування транспортного засобу та притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 164 КК України. Вказівка суду першої інстанції на те, що мінімальний гарантований розмір аліментів на утримання дитини, не може бути меншим 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не може бути підставою для ухвалення рішення про зміну встановленого судом розміру аліментів, оскільки такі гарантовані обмеження встановлені законодавством, застосовуються на стадії виконання судового рішення, а механізм застосування такої гарантії полягає в тому, що незалежно від розміру аліментів, які встановлені рішенням суду, їх фактичний розмір не може бути меншими ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, для чого ухвалення додаткового рішення з цього приводу не потребується. Наявні в матеріалах справи квитанції щодо придбання продуктів харчування, ліків, оплату житлово-комунальних послуг не свідчать про понесення позивачем витрат, середньомісячний розмір яких становить вище 8 567,79 грн., саме на утримання неповнолітніх дітей. Крім цього 07 травня 2026 року під час розгляду справи представником відповідача було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю подання додаткових доказів, які впливають на матеріальний стан відповідача про які представник відповідача дізнався в день судового засідання, а саме представником відповідача повідомлено суд, що в провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходиться справа №361/2066/26 за позовом АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а тому справу він просив відкласти з метою подання доказів з іншої справи, яка розглядається цим же судом. Суд першої інстанції відмовив в задоволенні клопотання про відкладення судового засідання з метою подання додаткових доказів у зв`язку з тим, що по вказаній справі не ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народилися ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , матір`ю яких є ОСОБА_3 , а батьком - ОСОБА_1 .

Згідно судового наказу Броварського міськрайонного суду Київської області, виданого 09 червня 2025 року у цивільній справі № 361/5920/25, з ОСОБА_1 вирішено стягувати на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 27 травня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття.

08 липня 2025 року на підставі вищевказаного судового наказу відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5.

Згідно розрахунку заборгованості станом на листопад 2025 року заборгованість боржника ОСОБА_1 складає 12 532,63 грн.; сума аліментів, що підлягає стягненню за місяць складає 8 567,79 грн. (згідно відомостей за липень - жовтень 2025 року).

На підтвердження заявлених вимог ОСОБА_3 надала до суду копії скріншотів щодо замовлення продуктів харчування, ліків, оплати послуг з постачання інтернету та комунальних послуг.

Відповідач ОСОБА_1 в обґрунтування заперечень надав до суду Довідки форми ОК-5, ОК-7, договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 (дарувальником) та ОСОБА_5 (обдаровуваною), Витяг з Державного реєстру речових прав № 362192675 від 17 січня 2024 року щодо реєстрації права власності матері відповідача - ОСОБА_5 на вищевказану квартиру, копію розписки відповідача на суму 10 000,00 доларів США, складену 12 вересня 2015 року відповідачем на ім`я ОСОБА_6 .

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими у частині зміни способу стягнення аліментівз частки від доходу відповідача на тверду грошову суму, а саме у розмірі 11 000,00 грн., тобто по 5 500,00 грн. на кожну дитину щомісячно, оскільки така зміна способу стягнення не порушить прав платника аліментів, який наразі сплачує по 8 567,79 грн. щомісячно на обох дітей, а також це відповідатиме інтересам як стягувача, якій законом надано право вирішувати питання щодо способу стягнення аліментів, так і інтересам їхнім спільним малолітнім дітям.

Апеляційний суд не погоджується з такимивисновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною другою статті 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частини 2, 8, 9, 10 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.

У відповідності до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою ВР 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.

Відповідно до статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частиною третьої статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (частина друга статті 182 СК України).

Згідно із частинами 1-3 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Крім того, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (частини 1-2 статті 184 СК України).

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно із пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до вимог статті 183 та статті 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статей 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.05.2022 у справі № 752/26176/18, від 04.02.2026 у справі № 562/1130/25.

Отже, зміна способу стягнення аліментів (ч.3 ст.181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ч.1 ст.192 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов`язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_3 посилалася на те, що відповідач є працездатною особою, інших дітей чи непрацездатних членів сім`ї осіб на утриманні не має, офіційно не працює, має нерегулярний, мінливий дохід тому позивач вважає, що розмір аліментів повинен становити тверду грошову суму.

Заявляючи вимоги про зміну способу стягнення аліментів, позивач фактично просила збільшити їх розмір, оскільки просила стягнути з відповідача 15 000,00 грн. аліментів щомісячно на двох дітей, в той час як з відповідача стягувалось 8 567,79 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції не звернув уваги, що подана позовна заява не містить посилання на підстави збільшення розміру аліментів, які визначені ч.1 ст.192 СК України, а саме зміну матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із сторін та в інші випадки, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що підстав до збільшення розміру аліментів не було, а відтак суд першої інстанції повинен був вирішувати заяву позивача виключно в межах вимог про зміну способу стягнення аліментів.

З матеріалів справи вбачається, що з червня 2025 року відповідач не працює.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті.

Відповідно до статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Відповідно відкритих статистичних даних розміщених на сайті minfin.com.ua за посиланням https://index.minfin.com.ua/ua/labour/salary/average/2026/ середня заробітна плата в Київській області станом на квітень 2026 року (останній період який оприлюднений станом на винесення зазначеної постанови) складає 30 584,00 грн.

Як було зазначено вище наказом Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 27 травня 2025 року.

Отже, у разі зміни способу стягнення аліментів тверда грошова сума, яка має бути стягнута з відповідача має складати 1/3 від 30 584,00 грн., а саме 10 195,00 грн.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, в порядку зміни способу стягнення аліментів визначив суму в 11 000,00 грн., ніяким чином не обґрунтувавши своє рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить висновку про наявність підстав для скасування рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2026 року та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині зміни способу стягнення аліментів.

Отже, оцінивши наявні у справі докази, особу відповідача, який не працює, але має таку можливість, колегія суддів приходить до висновку, що обґрунтованим та таким, що відповідатиме раніше встановленому розміру аліментів є сума у розмірі 10 195,00 грн., на двох дітей щомісячно.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, висновки суду першої інстанції частково не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог позивача.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позовної заяви сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1 211,20 грн., оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позову, а позивач звільнена від сплати судового збору, з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог (67,96%) у розмірі 823,13 грн. в дохід держави (1211,20*67,96%).

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1 453,44 грн., оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, а позивач звільнена від сплати судового збору, відповідачу необхідно компенсувати за рахунок держави судовий збір пропорційно до відхиленої частини вимог позову (32,04%), а саме у розмірі 465,68 грн. (1 453,44*32,04).

Враховуючи зазначене, оскільки відповідачу необхідно компенсувати за рахунок держави судовий збір у розмірі 465,68 грн. та з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог позовуу розмірі 823,13 грн. в дохід держави, колегія суддів вважає за можливе зробити взаємозалік та стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 357,45 грн. (823,13-465,68).

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2026 року скасувати на ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 10 195,00 (десять тисяч сто дев`яносто п`ять) гривень щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягувати з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь держави судовий збір у розмірі 357,45 (триста п`ятдесят сім) гривень 45 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.