Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №753/15787/25 — Київський апеляційний суд

справа № 753/15787/25 головуючий у суді І інстанції Лужецька О.Р.

провадження № 22-ц/824/13336/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Лужецької О.Р., у м. Києві, повний текст рішення складено 08 червня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Софія Град М», Товариство з обмеженою відповідальністю «Софія Град Д», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила стягнути з відповідача на її користь збитки, завдані залиттям квартири у розмірі 30 440 ,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . З лютого 2022 року і по останній час у її квартирі з вентиляційного каналу постійно капає холодна вода, внаслідок чого стіни кімнати та санвузлі мокрі та вкриті пліснявою, грибком, частково зруйновані. Актом про залиття від 18 червня 2025 року було встановлено, що в квартирі АДРЕСА_2 виявлено підключення бойлера гарячої води з виводом трубки дренажа безпосередньо в шахту вентканалу, в результаті чого відбувалися вказані залиття квартири АДРЕСА_3 . Внаслідок тривалих залиттів в квартирі стоїть стійкий запах плісняви, який унеможливлює користування квартирою, а тому позивач вимушена була замовити в Центральній біохімічній лабораторії проведення обстеження квартири на виявлення цвілевих грибів (через постійне мокротиння внаслідок тривалих залиттів). Згідно зі звітом про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди), розмір матеріального збитку складає 30 440,00 грн. На подальші звернення власниці щодо відшкодування збитків відповідач не реагував, а тому вона звертається до суду для захисту своїх прав.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи та ухвалити в нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що розмір збитків, завданий залиттям, підтверджений звітом про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди), завданого квартирі АДРЕСА_4 від 09 липня 2025 року та складає 30 440,00 грн. Суд першої інстанції, дослідивши ці докази відмовив у позові на тій підставі, що «такі обставини були предметом розгляду цивільної справи № 753/16678/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Град М» про стягнення збитків. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Тому, на думку суду, «звертаючись з позовом позивач фактично прагне відшкодувати збитки, які були їй компенсовані на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2025 року у справі № 753/16678/24». Рішення суду від 20 січня 2025 року у справі № 753/16678/24 було мотивоване неналежним виконанням управителем ТОВ «Софія Град М» своїх зобов`язань за договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 02 травня 2023 року, укладеним між позивачем та управителем щодо утримання будинку за адресою: АДРЕСА_5 , а саме неналежного утримання вентиляційних каналів, внаслідок чого і були завдані збитки позивачу. Тому вказані збитки були стягнуті саме з управителя - ТОВ «Софія Град М». Відповідач у цій справі не має ніякого відношення до виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2025 року у справі № 753/16678/24. На початку 2025 року позивач зробила косметичний ремонт у своїй квартирі, вартість якого перевищила збитки, стягнуті з управителя ТОВ «Софія Град М». В квітні 2025 року залиття почали відбуватися з новою силою. Управителем будинку в цей час вже стала інша компанія - ТОВ «Софія Град Д». Тому саме до неї звернулася позивач з заявою про складання акту залиття. І саме новим управителем ТОВ «Софія Град Д» було встановлено причину залиття квартири позивача в 2025 році. В акті про залиття від 18 червня 2025 року управитель підтверджує, що залиття відбуваються з 2023 року з різною періодичністю, як і періодичні звернення позивача. Чергове істотне залиття відбулося на початку квітня 2025 року. Тому позивач з початку квітня почала звертатися вже до нового управителя- ТОВ «Софія Град Д», який також спочатку не міг знайти причини залиття. І лише після письмової заяви позивача від 13 травня 2025 року новий управитель активізував свої дії та почав залучати спеціалізовані компанії з обслуговування вентканалів, що підтверджується актом про залиття від 18 червня 2025 року. В цей час позивач замовляла дослідження стану її квартири після нових залиттів та розміру збитків, спричинених такими залиттями. Тому дослідження з приводу цвілевих грибів проводилось в квітні 2025 року, а в звіті про оцінку вказана дата огляду квартири - 14 квітня 2025 року. Але це ніяк не нівелює звіт про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди), завданого квартирі АДРЕСА_4 від 09 липня 2025 року та не робить його неналежним доказом, оскільки в ньому враховані всі обставини дослідження квартири в квітні-червні 2025 року, що підтверджується змістом звіту. Саме тому звіт був складений оцінювачем лише в липні 2025 року. Заперечуючи проти звіту, відповідач не ініціював проведення повторної незалежної оцінки збитків, завданих залиттям. Вказані обставини проігноровані судом першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що скарга не може бути задоволена, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Також вказує, що доданий до позовної заяви звіт про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди), завданого квартирі АДРЕСА_4 , не може слугувати підтвердженням розміру збитків завданих залиттям встановленим Актом про залиття від 18 червня 2025 року, оскільки згідно інформації відображеної у даному звіті, огляд квартири проводився 14 квітня 2025 року, дата оцінки 14 квітня 2025, а з заявою про залиття квартири позивач звернувся до ТОВ «СОФІЯ ГРАД Д» 13 травня 2025 року. Обстеження квартири на виявлення цвілевих грибів Центральною біохімічною лабораторією теж проведено проводилось 09 квітня 2025 року, тобто теж до факту звернення позивача із заявою про залиття її квартири.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_6 .

13 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Софія Град «Д» із заявою про надання акту про залиття її квартири.

18 червня 2025 року складено та затверджено акт про залиття, відповідно до якого комісією у складі директора ТОВ «Софія Град «Д» Басюка К.В., слюсаря-сантехніка ОСОБА_4 , представників обслуговуючої компанії, з якого вбачається, що з 2023 року до керуючої компанії періодично зверталася власниця квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_1 з приводу намокання стіни з боку вентканалу. В результаті проведених заходів в квартирі АДРЕСА_7 (власник ОСОБА_3 ) виявлено підключення бойлера гарячої води з виводом трубки дренажа безпосередньо в шахту вентканалу. Трубка була демонтована одразу. В результаті залиття в квартирі АДРЕСА_4 пошкоджені стіни в коридорі, санвузлі (навколо вентканалу), лиштва в ванній кімнаті.

Відповідно до Звіту про оцінку розміру матеріального збитку від 09 липня 2025 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 розмір матеріального збитку, завданого власнику квартири АДРЕСА_4 становить 30 444,00 грн.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача не доведено належними доказами факт залиття квартири позивача після проведення нею ремонту після попереднього залиття, яке було предметом розгляду цивільної справи №753/16678/24 та розмір завданих збитків.

Апеляційний суд погоджується з такимивисновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормами ст. 1166 ЦК України, відповідно до яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання деліктної відповідальності за ст. 1166 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача; г) вина.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача та причинний зв`язок між ними.

Такі ж правові висновки підтримуються на даний час Верховним Судом, зокрема, в постанові від 09 квітня 2024 року в справі № 584/947/20 (провадження № 61-10387св22).

За правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України обов`язок доведення тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України, покладається на кожну із сторін. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.ст. 77 - 80 ЦПК України).

Згідно із ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, у разі аварії і залиття квартир складається відповідний акт.

Додатком 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій встановлено форму згаданого акта. Тобто факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника (власника) будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника, наймача, орендаря, квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника, наймача, орендаря квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність: у такому випадку в акті має бути зазначено що згадані особи (прізвище ім`я по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій визначено, що з актом про залиття повинні бути ознайомлені мешканці відповідних квартир шляхом його підписання, що дає змогу майбутньому відповідачу включити до акту свої пояснення.

Так, відповідно до акту від 18 червня 2025 року, який складено комісією ТОВ «Софія Град «Д» встановлено, що в квартирі АДРЕСА_7 (власник ОСОБА_6 ) виявлено підключення бойлера гарячої води з виводом трубки дренажа безпосередньо в шахту вентканалу. Трубка була демонтована одразу.

Зі змістом зазначеного акту позивач та відповідач були ознайомлені, про що свідчить їх підпис на акті про залиття від 18 червня 2025 року.

Отже позивач довела факт залиття її квартири з вини відповідача.

Судом першої інстанції встановлено, що у серпні 2024 року позивач зверталася до суду з позовом до ТОВ «Софія Град «М» про стягнення збитків, посилаючись на те, що починаючи з травня 2024 року з вентиляційного каналу в квартирі позивача постійно капає холодна вода, внаслідок чого стіни кімнати та санвузла мокрі, вкриті пліснявою та почали руйнуватися.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2025 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Софія Град М» про стягнення коштів та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Софія Град М» на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 23 579,00 грн., моральної шкоди - 5 000,00 грн., судовий збір у розмірі 1 793,64 грн. та витрати на отримання звіту у розмірі 3 800,00 грн.

Зобов`язано ТОВ «Софія Град М» усунути причину залиття вентиляційного каналу квартири АДРЕСА_4 , власником якої є ОСОБА_1 . В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Рішення набрало законної сили 27 лютого 2024 року.

Отже позивачу було відшкодовано спричинену залиття шкоду наявну станом на серпень 2024 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовом позивач вказує, що з лютого 2022 року і по день звернення до суду у її квартирі з вентиляційного каналу постійно капає холодна вода, внаслідок чого стіни кімнати та санвузла мокрі та вкриті пліснявою, грибком, частково зруйновані.

Під час здійснення виконавчого провадження ОСОБА_1 відшкодовані збитки, завдані залиттям її квартири на підставі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року у справі №753/16678/24, що підтверджується копією квитанції від 19 березня 2025 року.

Єдиним доказом, на який посилалась позивач на підтвердження розміру завданої їй майнової шкоди внаслідок залиття її квартири є Звіт про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди) від 09 липня 2025 року, складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 », відповідно до якого розмір матеріального збитку, завданого квартирі АДРЕСА_4 становить 30 440,00 грн.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, додані до Звіту від 09 липня 2025 року фотоматеріали пошкоджень, завданих внаслідок залиття є ідентичними тим фотоматеріалам, які були предметом дослідження та додані до Звіту про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди) від 12 серпня 2024 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 ».

Доказів на спростування зазначеного висновку суду позивач не надала.

Отже, доданий до позовної заяви Звіт про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди) від 09 липня 2025 року, не може слугувати підтвердженням розміру збитків завданих залиттям встановленим Актом про залиття від 18 червня 2025 року, оскільки згідно інформації відображеної у ньому, огляд квартири проводився 14 квітня 2025 року, дата оцінки 14 квітня 2025 року, а з заявою про залиття квартири позивач звернувся до ТОВ «СОФІЯ ГРАД Д» 13 травня 2025 року.

З зазначеного слідує висновок, що станом на момент огляду квартири в ній були наявні ті самі пошкодження, за які позивачу відшкодовано шкоду рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2025 року, та які зафіксовані на фотоматеріалах доданих до Звіту про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди) від 12 серпня 2024 року.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав зазначений вище звіт від 09 липня 2025 року як не належний доказ на підтвердження розміру спричиненої позивачу шкоди, оскільки він охоплює і шкоду, яка вже була відшкодована.

Доводи апеляційної скарги в частині проведення косметичного ремонту після попереднього залиття, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі доводи не спростовують висновків суду в частині, що звіт від 09 липня 2025 року, з яким позивач пов`язує розмір спричиненої їй шкоди, побудований на підставі фотоматеріалів, які вже були предметом розгляду і шкода, зафіксована на них вже була відшкодована.

Інший по суті висновок неминуче ґрунтувався б на припущеннях, що прямо суперечить вимогам ст. 12, 81 ЦПК України, які забороняють покладати в основу рішення факти, які не підтверджені доказами. У цьому контексті Верховний Суд у згаданих вище постановах неодноразово наголошував, що у цивільних справах застосовується стандарт доказування «баланс імовірностей», за яким суд має дійти висновку про більшу переконливість однієї версії порівняно з іншою лише на підставі об`єктивно встановлених даних.

Тобто, у цій справі позивачем не доведено існування сукупності усіх обов`язкових складових для деліктної відповідальності відповідача, а саме, не доведено розміру спричиненої їй в результаті залиття, яке зафіксоване актом від 18 червня 2025 року, шкоди.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Водночас, оскільки позивач не довела, що в результаті залиття, яке зафіксовано актом від 18 червня 2025 року, їй була спричинена шкода, відсутні правові і фактичні підстави вважати встановленим факт заподіяння відповідачем позивачу моральних страждань чи будь-яких інших немайнових втрат. Недоведеність розміру спричиненої матеріальної шкоди унеможливлює покладення на відповідача і відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди.

Наведені обставини свідчать, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив зміст спірних правовідносин та застосував норми матеріального і процесуального права. Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду, а зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

Судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.