Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №357/8585/25 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 357/8585/25

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/18913/2025

Головуючий у суді першої інстанції А. Ю. Цуранов

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

31 липня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

сторони

позивач Білоцерківський національний аграрний університет

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2025 року,

у с т а н о в и в :

У червні 2025 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області звернувся з позовною заявою Білоцерківський національний аграрний університет до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані комунальні послуги в сумі 68 368,91 грн та судовий збір в сумі 3 028 грн.

В обґрунтування заявлених вимог вказано, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . В даному будинку Білоцерківський національний аграрний університет є балансоутримувачем та надає житлово-комунальні послуги з утримання будинку і споруд. Оплата за комунальні послуг розраховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011, калькуляційною одиницею є 1 кв.м. загальної площі квартири будинку. Відповідач мешкає в 3-х кімнатній квартирі, площею 93,6 кв.м., регулярно та у повному обсязі не сплачує вартість отриманих комунальних послуг та на час звернення Університету до суду заборгованість ОСОБА_1 за отримані комунальні послуги становить 68 368,91 грн. В листопаді 2018 році відповідач відмовилась від укладення договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, мотивуючи невідповідністю його положень діючому законодавству. Однак, факт відсутності такого договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача комунальних послуг від оплати отриманих таких послуг. Університетом на протязі 2019-2025 років направлялись відповідачці рекомендованою кореспонденцією претензії про сплату заборгованості, проте вони повертались за закінченням терміну зберігання.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Білоцерківського національного аграрного університету заборгованість за комунальні послуги в розмірі 38 022,12 грн та судовий збір у розмірі 1 683,87 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, у якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи при вирішенні спору, а також на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, у зв`язку із чим просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В огрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції під час ухвалення судового рішення прийшов до висновків, які не відповідають обставин справи, що у свою чергу призвело до неправильного застосування норм матеріального права, судом неповно з`ясовано обставини що мають значення для справи, а також не правильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильно вирішення спору по суті.

Зауважує, що судом першої інстанції не перевірино факту надання позивачем послуг, за оплатою яких останній звернувся до суду та вважав їх автоматично наданими, виходячи з того, що хоч договір укладений не був, але обов`язок у відповідача вже виник.

Судом взято до уваги, що тарифи, які були встановлені позивачем у своїх внутрішніх актах є дійсними та визначеними згідно чинного законодавства. Однак, на думку апелянта, такі тарифи не відповідають Постанові КМ України №869 від 01.06.2011 року.

Зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку, що те, що позивач є балансоутримувачем будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно даних з інформаційної довідки про реєстраційні дані з сайту https://opendatabot.ua у позивача відсутній вид діяльності (КВЕД) стосовно надання житлово - комунальних послуг. Згідно наявних КВЕДів позивач здійснює надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, діяльність інших засобів тимчасового розміщування.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач є суб`єктом господарювання, який має право згідно законодавства України надавати житлово - комунальні послуги за адресою АДРЕСА_2 , а саме рішення органів місцевого самоврядування про визнання позивача Управителем будинку або рішення співвласників (власників квартир), прийняте на зборах співвласників багатоквартирного будинку, яким призначено Позивача виконавцем житлово - комунальних послуг будинку, в якому проживає відповідач.

Білоцерківським національним аграрним університетом подано до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2025 року вважає законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Зауважує, що Університет є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 .

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, що належать до державної і комунальної форми власності», передбачено надання закладами освіти комунальних послуг користувачам, які приватизували приміщення та будівлі, що перебувають на балансі цих закладів.

Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що відповідач жодного разу не звернулася із запереченнями чи актами про ненадання житлового-комунальних послуг з утримання та експлуатації багатоповерхового житлового будинку.

У відповідності до вимог п. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, ціну позову, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд перевірив доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах його апеляційного оскарження, та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вирішуючи спір у даній справі, судом зазначено, що позивач став балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 на підставі норм Цивільного кодексу як власник більшості приміщень в будинку. У вказаному будинку відповідач має власну квартиру площею 93,6 кв.м., між сторонами не укладено договір на надання житлово-комунальних послуг, за відповідачем рахується заборгованість за комунальні послуги.

Суд дійшов висновку про порушення відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати за надані житлово-комунальні послуги. Однак, судом зауважено, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить відомостей на підтвердження наявності у відповідача заборгованості (нарахування/здійснені оплати) в період з 01.02.2018 по 01.01.2019.

Окрім того, суд вважав, що позивачем також не підтверджено належними доказами (відсутній наказ) про зміну (збільшення) вартості таких послуг в період з грудня 2021 року по лютий 2024 року за тарифом 5,9 грн за 1 кв.м. на місяць.

Отже, суд дійшов висновку, що до задоволення підлягають позовні вимоги за період з січня 2019 по березень 2025 року включно в розмірі 38 022,12 грн, в тому числі за період з 01.01.2019 по 29.02.2024 (62 місяці по 451,15 грн) в розмірі 27 971,30 грн та за період з 01.03.2024 по 31.03.2025 (13 місяців по 773,14 грн) в розмірі 10 050,82 грн.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі (ч. 2 ст. 124 Конституції України).

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з положеннями ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору дарування квартири від 16.12.2004, реєстровий № 1-2608.

Право власності відповідача на квартиру зареєстроване Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації в реєстрі прав власності на нерухоме майно 17.12.2004 за номером 9079468, номером запису № 13544, в книзі 123, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5901286 від 17.12.2004.

Згідно з пп. 1.2 договору дарування, вказана квартира має загальну площу 93,6 кв.м. та знаходиться на 5-6 поверхах будинку.

Відповідно до пп. 1.3 договору дарування, квартира належала попередньому власнику на праві приватної власності та була отримана ним на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Білоцерківським управлінням житлово-комунального господарства 15.12.2004.

Згідно із частиною четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції закону станом на 01.01.2010) з житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо; 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а також обов`язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Частиною 1 статті 10 Закону № 2189-VIII передбачено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 вказаного Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавцями комунальних послуг є: послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація (п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону).

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації № 6936656 від 06.04.2005, власником інших 50-ти квартир (1-9, 11-35, 37-40, 42-45, 47-55) в житловому будинку АДРЕСА_2 станом на дату отримання витягу є Білоцерківський державний аграрний університет.

Наказом Міністерства освіти і науки України № 1494 від 09.12.2016, житловий будинок АДРЕСА_3 квартир закріплено за Білоцерківським національним аграрним університетом на правах господарського відання, загальна площа об`єкта 3363,80 кв.м.

Отже, слід дійти висновку, що університет є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 .

Постановою КМУ № 796 від 27.08.2010 затверджено Перелік платних послуг, які можуть надаватись навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, зокрема у сфері житлово-комунальних послуг: надання спеціально облаштованих будинків і приміщень, що перебувають на балансі навчальних закладів, для тимчасового проживання; надання під час канікул вільних спеціально облаштованих приміщень гуртожитків для тимчасового проживання; надання спеціально облаштованих приміщень гуртожитків навчальних закладів для проживання: осіб, які навчаються або працюють у відповідному навчальному закладі; абітурієнтів відповідного навчального закладу під час вступних іспитів; осіб, які направлені у відрядження до таких навчальних закладів; надання громадянам, які користуються послугами, зазначеними у підпунктах 1-3 цього пункту, комунальних послуг, послуг з експлуатації та господарського обслуговування будинків і приміщень; заміна сантехнічних виробів, газового, електротехнічного та іншого обладнання: у разі пошкодження або знищення з вини користувачів; на вимогу громадян, які користуються послугами, зазначеними у підпунктах 1-3 цього пункту, у встановленні: поліпшеного обладнання; нового обладнання до закінчення строку експлуатації встановленого обладнання, визначеного технічними нормативами; надання комунальних послуг користувачам приміщень та будівель, що не перебувають на балансі навчальних закладів; надання на вимогу осіб, які проживають у спеціально облаштованих будинках і приміщеннях, що перебувають на балансі навчальних закладів, додаткових послуг, крім тих, що визначені підпунктом 5 цього пункту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги, затверджений Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», визначено що: механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій поширюється і на суб`єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги, суб`єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями (далі - субпідрядники), органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках). Тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - тариф на послуги) - вартість надання таких послуг, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість. Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.

Зазначене спростовує твердження апелянта щодо права позивача на звернення до суду з позовом щодо стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, адже маетріалами справи доведено, що Білоцерківський національний аграрний університет є надавачем житлво-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до наказу Білоцерківського національного аграрного університету № 17/О від 29.01.2018, встановлено з 01.02.2018 вартість послуг з експлуатації та господарського обслуговування будинків і приміщень за один квадратний метр загальної площі квартири в залежності від собівартості, у наступних розмірах: у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для мешканців першого поверху у розмірі 4,82 грн за 1 кв.м., для мешканців вищих поверхів у розмірі 5,44 грн за 1 кв.м. на місяць.

В матеріалах справи також міститься кошторис на встановлення вартості послуг з експлуатації та господарського обслуговування вказаного будинку, затвердженого ректором БНАУ 01.09.2018, відповідно до якого до вартості послуг включено: прибирання прибудинкової території, сходових кліток, вивезення побутових відходів, технічне обслуговування ліфтів, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем, дератизація, дезенсекція, обслуговування димовентиляційних каналів, освітлення місць загального користування і підвалів, енергопостачання ліфтів, капітальні видатки, індекс інфляції та ПДВ.

Наказом Білоцерківського національного аграрного університету № 41/О від 27.02.2024, у спірному будинку з 01.03.2024 встановлено вартість послуг з експлуатації та господарського обслуговування будинку і приміщень за один квадратний метр загальної площі квартири в залежності від собівартості, у наступних розмірах: для мешканців першого поверху у розмірі 8,26 грн за 1 кв.м., для мешканців вищих поверхів у розмірі 9,81 грн за 1 кв.м. на місяць.

Відповідно до колективного звернення мешканців будинку за адресою: АДРЕСА_2 (в тому числі за підписом відповідача), що адресоване ректору БНАУ 29.11.2018, висловлено прохання привести зразок договору про надання послуг з утримання будинків і споруд прибудинкових територій у відповідність до діючого законодавства України, доповнити його необхідними додатками.

У відповідь на вказане колективне звернення, БНАУ надано пропозицію № 01-12/1055 від 28.12.2018 по укладенню договору.

Позивачем надано листи про сплату боргу від 18.04.2019, 03.06.2020, 17.03.2021, 09.07.2021, 03.10.2022, 20.04.2023, 14.01.2024, 08.10.2024, 11.04.2025, що адресовані відповідачці.

Звернувшись з апеляційною скаргою, апелянт стверджує, що позивачем не повідомлено її про наявність заборгованості, однак таке твердження апелянта не відповідає дійсності, адже в матеріаліх справи наявні копії листів сформованих позивачем, якими у період у період з 2019 по 2025 рік Білоцерківський національний аграрний університет повідомляв відповідачку про наявну заборгованість за надані житлово-комунальні послуги. Окрім того, до відзиву на апеляційну скаргу позивачем додано копії реєстрів поштових відправлень, що підтверджує про надсилання претензій.

В матеріалах справи наявний розрахунок (довідка) заборгованості за послуги з обслуговування будинку за період з 2010 (з пояснення представника позивача в судовому засіданні) по березень 2025 року включно в розмірі 68 268,91 грн. Станом на січень 2019 року заборгованість в розмірі 27 617,34 грн.

З вказаного розрахунку вбачається, що нарахування оплати за послуги здійснювалось позивачем в таких розмірах:

- з січня 2019 року по листопад 2021 року - 4,82 грн за 1 кв.м.;

- з грудня 2021 року по лютий 2024 року - 5,9 грн за 1 кв.м.;

- з березня 2024 року по березень 2025 року - 8,26 грн за кв.м.

БНАУ є неприбутковою організацією, що підтверджується відкритими даними.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 вказаного Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 66 ЖК України встановлено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).

Відповідно до статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно положень статті 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Статтею 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Отже, як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, Білоцерківський національний аграрний університет є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 . У вказаному будинку відповідачка на праві власності має квартиру площею 93,6 кв.м., між сторонами не укладено договір на надання житлово-комунальних послуг, за відповідачем рахується заборгованість за комунальні послуги.

Апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач зверталась до позивача із запереченнями чи актами про ненадання житлового-комунальних послуг з утримання та експлуатації багатоповерхового житлового будинку. Не подано таких доказів і до апеляційної скарги.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) - ст. 610 ЦК України.

За змістом наведених норм вбачається, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню до виконання як договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Так, відповідно до наказу Білоцерківського національного аграрного університету № 17/0 від 29.01.2018, встановлено з 01.02.2018 вартість послуг з експлуатації та господарського обслуговування будинків і приміщень за один квадратий метр загальної площі квартири в залежності від собівартості, у наступних розмірах:

- житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 для мешканців першого поверху у розмірі 4, 82 грн. за 1 кв. м., для мешканців вищих поверхів у розмірі 5,44 грн. за кв. м. на місяць, тобто загальна сума до сплати за місяць становить 451,15 грн (4,82 х 93,6 кв.м.) (а.с. 71).

Наказом Білоцерківського національного аграрного університету № 41/О від 27.02.2024 встановлена вартість послуг з експлуатації та обслуговування будинків, зокрему у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 для мешканців першого поверху у розмірі 8,26 грн. за 1 кв. м., загальна сума до сплати за місяць становить 773,14 грн/міс. (а.с. 72).

Так, з розрахунку заборгованості наданого прозивачем вбачається, що в заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_2 за період з січня 2019 по березень 2025 року у розмірі 68 368, 91 грн. включено позивачем заборгованість, як початкове сальдо (за період до 01.01.2019) у розмірі 27 617, 34 грн. При цьому позивач не зазначає за якій саме період ввиникла у відповідача дана заборгованість у розмірі 27 617, 34 грн.

Отже, оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості саме за період з 01.01.2019 по березень 2025 року (про стягнення заборгованості за період до 01.01.2019 позивачем не заявляються), отже, на думку колегії суддів, суд дійшов вірного висновку про стягнення заборгованості з відповідача за надані житлово-комунальні послуги саме у розмірі 38 022, 12 грн. Саме такий розмір заборгованості за надані житлово-комунальні послуги підлягає стягненню з ОСОБА_3 .

Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач суду не надала, як і не надала доказів щодо належного виконання нею грошових зобов`язань щодо сплати вартості за надані житлово-комунальні послуги.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову залишає без змін, а апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 без задоволення. Рішення суду в частині відмови Університету у задоволенні позову відповідачкою не оскаржується, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції не перевіряється.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.

Питання щодо розподілу судових витрат пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати відповідача не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає її апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2025 року в частині задоволення позовузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна