Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №754/5203/26 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м. Київ

Справа № 754/5203/26

Провадження: № 22-ц/824/10795/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Даніліної Наталі Сергіївни в інтересах ОСОБА_1

на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року, постановлену під головуванням судді Грегуля О. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 5 000 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

14.04.2026 року до Деснянського районного суду міста Києва надійшла заява адвоката Даніліної Н. С. в інтересах ОСОБА_1 про усунення недоліків із позовною заявою в новій редакції.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Даніліна Н. С. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд помилково визнав пропущеним строк на усунення недоліків позовної заяви, оскільки ухвалу про залишення позову без руху представник позивачки отримала 04.04.2026 року, а заяву про усунення недоліків подала 14.04.2026 року, тобто в межах установленого десятиденного строку. Вважала повернення позову передчасним і таким, що порушує права дитини, в інтересах якої подано позов.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 01 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що ухвалою від 02.04.2026 року позов залишено без руху з наданням десятиденного строку для усунення недоліків, копію ухвали представник позивачки отримала 03.04.2026 року, тому встановлений судом строк закінчився 13.04.2026 року. Оскільки заява про усунення недоліків була подана 14.04.2026 року, суд дійшов висновку, що недоліки позову у встановлений строк не усунуто.

Перевіривши такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1995 року (заява № 23805/94), ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Позовна заява повинна відповідати вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Положення ст. 185 ЦПК України щодо повернення заяви застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху.

Відповідно до ч. 7 ст. 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно вимог ч. 5 ст. 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року № 454/1883/22 зазначено, що надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонена, та може здійснюватися як додаткова, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення відповідно до статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як убачається із матеріалів справи, залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів без руху відповідно до ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 02 квітня 2026 року, суд першої інстанції визначив десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення визначених в ухвалі недоліків.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа, «Ухвала» від 02.04.2026 року по справі № 754/5203/26 було доставлено до електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_2 03.04.2026 року о 10:08:10 год (а.с. 29).

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив із того, що ухвалу від 02 квітня 2026 року представник позивачки отримала 03.04.2026 року о 10:08:10 год, у зв`язку з чим десятиденний строк для усунення недоліків закінчився 13.04.2026 року, тоді як заява про усунення недоліків подана 14.04.2026 року.

Разом із тим до апеляційної скарги представником ОСОБА_1 - адвокатом Даніліною Н. С. долучено картку руху документу, з якої вбачається, що ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 02 квітня 2026 року до електронного кабінету представника позивачки доставлено 04.04.2026 року о 03:35 год (а. с. 39).

Відомості, зафіксовані в картці руху документа, підтверджують доставлення копії ухвали від 02 квітня 2026 року до електронного кабінету представника позивачки 04.04.2026 року. Натомість довідка про доставку електронного листа 03.04.2026 року підтверджує лише надходження документа на звичайну адресу електронної пошти та, з огляду на наявність у представника позивачки зареєстрованого електронного кабінету, не визначає дня вручення ухвали в розумінні ст.ст. 14 і 272 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що належним доказом отримання копії ухвали від 02 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» є картка руху документа, з якої можливо відслідкувати точну дату та час надходження копії ухвали до електронного кабінету.

Відповідно до ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Оскільки ухвалу про залишення позовної заяви без руху вручено представнику позивачки через електронний кабінет 04.04.2026 року, перебіг установленого судом десятиденного строку розпочався 05.04.2026 року.

Таким чином, останнім днем установленого судом десятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви було 14 квітня 2026 року включно.

Як убачається з матеріалів справи, 14.04.2026 року адвокат Даніліна Н. С. в інтересах ОСОБА_1 подала до суду заяву про усунення недоліків, до якої долучила позовну заяву в новій редакції (а.с. 30-33).

Отже, заяву про усунення недоліків позовної заяви подано в межах установленого судом строку, а висновок суду першої інстанції про його пропущення є помилковим.

Після своєчасного подання заяви про усунення недоліків суд першої інстанції мав перевірити, чи усунула позивачка зазначені в ухвалі від 02 квітня 2026 року недоліки, та залежно від результатів такої перевірки вирішити питання про подальший рух позовної заяви. Натомість суд безпідставно застосував наслідки, передбачені ч. 3 ст. 185 ЦПК України, виключно з огляду на помилковий висновок про пропущення процесуального строку.

Колегія суддів також ураховує, що предметом позову є стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, а тому безпідставне повернення позовної заяви у цьому випадку впливає не лише на право позивачки на доступ до суду, а й на своєчасність судового захисту майнових прав та інтересів дитини.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що заява про усунення недоліків позовної заяви була подана представником позивачки у межах установленого судом строку. За таких обставин у суду першої інстанції не було правових підстав для застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 185 ЦПК України, та повернення позовної заяви як неподаної.

Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням вищевикладеного, ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, а відтак апеляційна скарга адвоката Даніліної Н. С. в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Даніліної Наталі Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В. А. Нежура