Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №378/854/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 378/854/25 Головуючий у суді першої інстанції - Скороход Т.Н.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/5449/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

секретар Романович Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргуОСОБА_1 , яка подана адвокатом Процаном Юрієм Григоровичем на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 11 листопада 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест», третя особа: Державна реєстраційна служба Білоцерківського району Ставищенської селищної ради Київської області, про припинення права оренди, скасування рішення державного реєстратора, повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що він є власником земельної ділянки за межами селища Ставище Білоцерківського району Київської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства загальною площею 3,84 га, з кадастровим №3224255100:03:005:0036.

Вказана земельна ділянка відповідно договору оренди землі № 259від 30 березня 2016 року перебувала в оренді ТОВ «Інтерагроінвест»,строком дії до 30 грудня 2024 року.

28 червня 2022 року, відповідно вимог п. 4.9 договору переглянуто розмір орендної плати без встановлення нового строку оренди, у зв`язку з чим підписано додаткову угоду № 1 від 28 червня 2022 року до договору оренди № 259 від 30 березня 2016 року, яка не була зареєстрована відповідно чинного законодавства.

Відповідно умов доповнень № 21 до договору від 28 червня 2022 року, а саме п. 6. Додаткової угоди договір укладено до 30 грудня 2024 року.

Відповідно п.3.3 договору оренди № 259 від 30 березня 2016 року, позивач 10 липня 2024 року подав офіційну письмову заяву до ТОВ «Інтерагроінвест» про відмову продовження договору оренди землі за кадастровим номером 93224255100:03:005:0036після закінчення строку договору.

20.01.2025 він подав повторну заяву про небажання продовжувати договір оренди.

Факт закінчення договору оренди земельної ділянки між сторонами, підтверджено Актом приймання-передачі земельної ділянки від 01 січня 2025 року та отримання реєстрації цього Акту від 20 січня 2025 року.

04 жовтня 2024 року, позивач у реєстратора Кучми Ю.С. отримав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна витяг № 397918949, в якому було вказано тільки основний договір оренди землі № 259 від 30.03.2016, доповнення до договору № 1 від 28.06.2022 не було.

Відповідно вимог п. 3.4 Договору оренди, ТОВ «Інтерагроінвест» мав переважне право на поновлення договору оренди на новий строк іповинен був не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення строку дії договору письмово повідомити про намір продовжити його дію, але таких пропозицій від ТОВ «Інтерагроінвест» не надходило.

23 січня 2025 року за його заявою №64698314 реєстратором Ставищенської селищної ради Київської області Кучмою Ю.С. прийнятий для реєстрації договір оренди землі, укладений та підписаний 20 січня 2025 року з ФГ «Гай ЛТД» на строк 10 років.

14 лютого 2025 року на його адресу прийшов лист від ТОВ «Інтерагроінвест», в якому повідомлено, що ТОВ «Інтерагроінвест» зареєстрував за власною ініціативою новий договір оренди землі на строк до 29.09.2033, автоматично, без погодження вартості оренди з власником і без його підпису.

Позивач, як власник земельної ділянки, вчинив усі необхідні дії відповідно вимог ст. 126-1 ЗК України, а саме подав 30 листопада 2024 року до державного реєстратора заяву про виключення з реєстру відомостей про поновлення договору оренди. На момент звернення з вказаною заявою додаткова угода № 1 від 28.06.2022 не була зареєстрована, інформація про неї з`явилася в Державному реєстрі лише 18 грудня 2024 року.

Посилаючись на викладене, з урахуванням уточнень позовних вимог, позивач просив суд:

припинити право оренди ТОВ «Інтерагроінвест»,яке виникло на підставі додаткової угоди № 1 від 28 червня 2022 року до договору оренди землі № 259 від 30.03.2016, шляхом скасування запису про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки площею3,84 га за кадастровим №3224255100:03:005:0036, зареєстрованого вДержавному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна державним реєстратором Медвинської сільської рада Київської області Синьогуб М.А. №76684439 від 18 грудня 2024 року про реєстрацію доповнення №1 від 28 червня 2022 року до договору оренди землі № 259 від 30 березня 2016 року та «автоматичного подовження» цього договору до 29 вересня 2033 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Інтерагроінвест»та скасування Рішення Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції Офісу протидії рейдерству від 01 травня 2025 року.

Зобов`язати повернути та не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою, площею 3,84 га за кадастровим номером 93224255100:03:005:0036, яка належить позивачу на праві приватної власності.

Скасувати рішення Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції Офісу протидії рейдерству від 27 травня 2025 року.

Стягнути досудові та судові витрати на користь позивача.

Ухвалою Ставищенського районного суду від 28 серпня 2025 року провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Інтерагроінвест» та Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції Офісу протидії рейдерству, третя особа: Державна реєстраційна служба Білоцерківського району Ставищенської селищної ради Київської області, про припинення права оренди, скасування рішення державного реєстратора, повернення земельної ділянки та скасування рішення в частині вимоги про скасування рішення від 27.05.2025 № 1024/7 - закрито з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 статті 255 ЦПК України.

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 11 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення Ставищенського районного суду Київської області від 11 листопада 2025 року скасувати, увалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно зареєстрував продовження права оренди спірної земельної ділянки, в той час як строк дії договору скінчився. Вказує, що продовження оренди порушує його право як власника земельної ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ТОВ «Інтерагроінвест» проти задоволення апеляційної скарги заперечив. Вказує, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

У судовому засіданні в апеляційному суді взяв участь представник позивача - адвокат Процан Ю.Г., який підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її з викладених підстав. Представник відповідача ТОВ «Інтерагроінвест» - адвокат Якименко І.В. у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 30.03.2016 між ОСОБА_1 та ТОВ «Інтерагроінвест» укладено договір оренди земельної ділянки № 259, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 3224255100:03:005:0036, загальною площею 3,840 га, розташовану на території Ставищенської селищної ради Київської області (далі земельна ділянка), яка належить орендодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 675759 від 01.09.2004, що підтверджується копією договору оренди земельної ділянки № 259 від 30 березня 2016 року (т. 1 а.с. 31-35).

Пунктом 3.1 Договору оренди визначено строк дії договору до 31.12.2024 року.

Відповідно до п. 3.3 Договору, якщо орендодавець не має наміру укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії даного Договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі протягом останніх десяти календарних днів чинності цього договору.

Пунктом 4.2. Договору погоджено, що розмір орендної плати за один календарний рік становить 7% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки та складає 12 826,12 грн.

28.06.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ «Інтерагроінвест» укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди землі № 259 від 30.03.2016, відповідно до якої сторони внесли зміни до договору оренди землі № 259 від 30.03.2016, виклавши його в новій редакції (т. 1 а.с. 36-37).

Пунктом 6. Додаткової угоди передбачено, що договір укладено строком на 8 років 9 місяців 0 днів до 30.12.2024, з дня укладення договору оренди земельної ділянки, що є предметом цього договору. У разі відсутності заперечень від однієї з сторін щодо поновлення договору оренди, наданих відповідно до вимог чинного законодавства, цей договір поновлюється у відповідності до ст. 126-1 Земельного кодексу України.

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п.19 Додаткової угоди від 28.06.2022).

Відповідно до п. 28. Додаткової угоди, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено, з урахуванням положень п. 6 даного договору; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.

Пунктом 29. Додаткової угоди передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з копією заяви від 08 липня 2024 року, яку ТОВ «Інтерагроінвест» отримало 10.07.2024, ОСОБА_1 повідомив ТОВ «Інтерагроінвест», що не буде продовжувати термін дії договору, просив не проводити на зазначеній земельній ділянці сільськогосподарських робіт (т. 1 а.с. 38).

В подальшому, ОСОБА_1 подав до відповідача заяву, яку ТОВ «Інтерагроінвест» отримало 20.01.2025, в якій просив повернути його земельну ділянку по акту прийому-передачі (т. 1 а.с. 41-42).

Крім того, згідно копії заяви від 19 лютого 2025 року, яку ТОВ «Інтерагроінвест» отримало 20.02.2025, ОСОБА_1 повідомив ТОВ «Інтерагроінвест», що йому стало відомо про автоматичне продовження до 29.09.2033 договору оренди земельної ділянки. Просив вжити заходи щодо припинення договору оренди на належну йому земельну ділянку (т. 1 а.с. 44-45).

У лютому 2025 року ТОВ «Інтерагроінвест» надіслало на адресу ОСОБА_1 лист, що не оспорюється сторонами, про те, що в січні 2025 року, підприємство отримало інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо належної позивачу земельної ділянки, що договір оренди ділянки продовжено автоматично на той самий строк, а саме до 29.09.2033. Вказана пролонгація відбулась по причині не звернення позивача не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, до будь-якого реєстратора, який має доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору. Продовження строку дії договорів відбулося технічними засобами Державного реєстру речових прав на нерухоме майно без додаткового волевиявлення сторін, тобто без будь-яких дій з їхньої сторони та укладення додаткових угод (т. 1 а.с. 52-54).

У березні 2025 року ТОВ «Інтерагроінвест» надіслав на адресу ОСОБА_1 лист, в якому повідомили про те, що оскільки ОСОБА_1 , як власник майна, не звернувся завчасно, у відповідності до ст. 126-1 Земельного кодексу України, до державного реєстратора для зняття автоматичного продовження строку дії договору, договір оренди земельної ділянки був продовжений автоматично технічними можливостями електронного реєстру на наступний строк, а саме до 29.09.2033. Крім того, запропонували звернутися до фахівців земельної служби для переговорів щодо індивідуальних умов співпраці за наявним договором оренди (т. 1 а.с. 55-56).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 397918949 від 04.10.2024, право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3224255100:03:005:0036, зареєстроване 20.05.2016, номер запису 14667588, згідно договору оренди землі № 259 від 30.03.2016, строк дії 31.12.2024 з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду), орендар ТОВ «Інтеагроінвест», орендодавець ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 39-40).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 412123282 від 07.02.2025, право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3224255100:03:005:0036, зареєстроване 20.05.2016, номер запису 14667588, згідно договору оренди землі № 259 від 30.03.2016, договору щодо внесення змін до договору, серія та номер: 1, виданий 28.06.2022, строк 8 р. 9 міс., дата закінчення дії 30.12.2024 з автоматичним продовженням дії договору, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду), орендар ТОВ «Інтеагроінвест», орендодавець ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 46-48).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 419528983 від 25.03.2025, земельна ділянка з кадастром номером: 3224255100:03:005:0036, площею 3,84 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, перебуває в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» на підставі договору оренди землі № 259 від 30.03.2016. У розділі актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права (номер запису інше речове право 14667588) міститься інформація: «дата укладення договору/ дата державної реєстрації 30.03.2016 року, строк 8 р. 9 міс., дата закінчення дії 29.09.2033, з автоматичним продовженням дії договору, з правом пролонгації, з правом передачі піднайм (суборенда)» (т. 1 а.с. 49-51).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст.14 Конституції України вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з вимогами ст. 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 651 ЦК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 ЦК України).

За змістом цих норм у разі зміни договору за домовленістю сторін зобов`язання змінюються (виникають нові) у такому ж порядку, як і при укладенні договору, тобто з моменту, коли про таку зміну було досягнуто домовленості, а у випадку, якщо договір чи закон обумовлюють виникнення зобов`язань за договором, настанням відповідної події, вчиненням сторонами відповідних дій, державною реєстрацією договору чи державною реєстрацією речового права за договором тощо, то й зміна (виникнення нових) зобов`язань за зміненим договором відбувається з моменту настання такої події, вчинення дій, реєстрації договору чи права тощо.

У статті 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до частин 1, 9 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Аналогічне визначення міститься у ст. 1 Закону України «Про оренду землі».

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 вказаного Закону).

Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно із ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 17 вказаного Закону об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 31 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

Як передбачено ст. 34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 року по справі за №903/1030/19 зазначено, що частини п`ята та шоста статті 33 Закону «Про оренду землі» встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин.

16.01.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону «Про оренду землі».

Вказаний закон істотно змінив редакцію статті 33 Закону «Про оренду землі», яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п`ята статті 33 Закону про оренду землі). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1 ЗК України.

При цьому відповідно до абзацу 4 Розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» правила, визначені ст. 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Як передбачено ст. 32-2 Закону України «Про оренду землі», поновлення договорів оренди землі здійснюється в порядку, передбаченому статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Згідно зі статтею 126-1 ЗК України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору.

У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк.

Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 126-1 ЗК передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).

З наведеного вбачається, що зміст поняття «поновлення договору оренди», про яке йдеться у абзаці 4 розділу ІХ Перехідних положень Закону «Про оренду землі» базується саме на положеннях стаття 126-1 ЗК України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Інтерагроінвест» додаткової угоди № 1 від 28.06.2022 до договору оренди землі № 259 від 30.03.2016, якою внесені зміни щодо поновлення договору оренди землі, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству». А саме, пунктом 6. Додаткової угоди передбачено, що договір укладено строком на 8 років 9 місяців 0 днів до 30.12.2024 року, з дня укладення договору оренди земельної ділянки, що є предметом цього договору. У разі відсутності заперечень від однієї з сторін щодо поновлення договору оренди, наданих відповідно до вимог чинного законодавства, цей договір поновлюється у відповідності до ст. 126-1 Земельного кодексу України.

Таким чином, до спірних правовідносин застосовують правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договору оренди землі.

Тому, договір оренди землі № 259 від 30.03.2016, який було викладено у новій редакції, згідно з Додатковою угодою №1 від 28.06.2024, за відсутністю заяви, сторони договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору, про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору, поновився на такий самий строк і на таких самих умовах. Договір вважається поновленим без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача щодо некоректності викладення пункту 6 договору оренди землі у новій редакції (яку було прийнято додатковою угодою від 28.06.2022), оскільки зазначений пункт містить чітку вказівку, що у разі відсутності заперечень від однієї з сторін щодо поновлення договору оренди, наданих відповідно до вимог чинного законодавства, цей договір поновлюється у відповідності до ст. 126-1 ЗК України.

Тобто, п. 6 Додаткової угоди має посилання на ст. 126-1 ЗК України, яка передбачає, що якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах.

Безпідставним є також посилання позивача на те, що спірний договір оренди земельної ділянки не міг бути поновлений за наявності заперечень ОСОБА_1 та ненадходження на адресу позивача будь-яких заяв щодо укладення нового договору оренди землі саме в порядку переважного права, чи поновлення строку дії існуючого на новий строк від ТОВ «Інтерагроінвест», оскільки встановлено, що позивач не звернувся, не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно із заявою про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору оренди землі № 259 від 30.03.2016, що вказує на порушення позивачем процедури припинення дії договору оренди земельної ділянки.

У позовній заяві позивач зазначав, що 30 листопада 2024 року він звернувся до державного реєстратора з заявою про виключення з реєстру відомостей про поновлення договору оренди, проте на підтвердження даних обставин позивачем та його представником не надано суду належних та допустимих доказів, а судом у судовому засіданні даних обставин не встановлено.

Також позивач у позовній заяві зазначив, що факт закінчення дії договору оренди земельної ділянки між сторонами підтверджено Актом приймання-передачі земельної ділянки від 01.01.2025. Проте, вказаний акт був надісланий ОСОБА_1 відповідачу для підписання, але представник ТОВ «Інтерагроінвест» його не підписав, що також підтверджується копією Акта приймання-передачі земельної ділянки від 01.01.2025 (т. 1 а. с. 42).

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими. Оскільки підстав для припинення права оренди ТОВ «Інтерагроінвест» за договором оренди земельної ділянки від 30.03.2016 № 259 судом не встановлено, підстави для повернення відповідачем земельної ділянки кадастровий номер 3224255100:03:005:0036, відсутні.

Отже, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, дослідивши всебічно, повно та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що станом на 30 листопада 2024 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно була відсутня інформація про додаткову угоду № 1 від 28.06.2022 до договору оренди землі № 259 від 30.03.2016, оскільки вони не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги в ході розгляду справи у апеляційному суді, позивач посилався, зокрема, на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 травня 2026 року по справі № 925/632/19.

Відповідно до вказаної постанови, практика Великої Палати Верховного Суду щодо значення державної реєстрації договору оренди землі, підписаного до 01.01.2013, та моменту набрання таким договором чинності є усталеною. Саме з державною реєстрацією такого договору пов`язується набрання ним чинності.

З 01.01.2013 набрали чинності зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі. Із цього моменту законодавством встановлено необхідність здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим державна реєстрація речового права та державна реєстрація договору оренди землі є різними процедурами, які мають різний механізм реалізації та правові наслідки.

Проведення державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Отже, за загальним правилом договори оренди землі, підписані до 01.01.2013, набирають чинності з моменту їх державної реєстрації, якщо інший порядок набрання ними чинності не передбачений самими договорами. Лише після державної реєстрації договору (якщо така реєстрація передбачена законом чи договором) сторони набувають права та обов`язки за договором.

У справі, що переглядається, договір оренди землі було укладено 30.03.2016 та зареєстровано у встановленому порядку. Додаткову угоду № 1 було підписано сторонами 28.06.2022.

Пунктом 34 вказаної Додаткової угоди сторони погодили, що цей договір набирає чинності після його підписання сторонами. Умов щодо державної реєстрації договору оренди землі Додаткова угода не містить.

Крім цього, у ході розгляду справи у апеляційному суді встановлено, що після підписання Додаткової угоди договір виконувався сторонами, позивач отримував орендну плату, відповідно до погоджених сторонами умов.

Отже, Додаткова угода № 1 від 28.06.2022 набрала чинності з моменту її підписання та створила для її сторін права та обов`язки, не зважаючи на відсутність відповідної інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що зазначена постанова Великої Палати Верховного Суду не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки стосується договорів підписаних до 01.01.2013.

Інші доводи апеляційної скарги позивача повторюють доводи його позовної заяви, належна оцінка яким надана судом першої інстанції, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам та обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 , яка подана адвокатом Процаном Юрієм Григоровичем залишити без задоволення.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 11 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст складено 31 липня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді С.М. Верланов

Т.О. Невідома