Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №382/2229/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 382/2229/25 Головуючий у І інстанції Кисіль О.А.

Провадження №22-ц/824/10833/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Борисової О.В. Голуб С.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргупредставника товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - Мосійчук Альони Вікторівни на рішення Яготинського районного суду Київської області від 23 березня 2026 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, який обґрунтовував тим, що 23 листопада 2022 року між сторонами був укладений за допомогою веб-сайту (navse.in.ua) , який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1117-3952, який разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір.

Вказував, що кредитний договір, відповідно до норм ч. 1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Зазначав, що позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А1271 для підписання кредитного договору №1117-3952 від 23 листопада 2022 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 10000,00 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період - 14 днів, комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту, знижена відсоткова ставка - 1,20 % в день, стандартна відсоткова ставка - 1,50 % в день, а відповідач зобов`язався повернути кредит та відсотки за користуванням ним в строк та на умовах, встановлених кредитним договором.

Посилався на те, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов`язання виконали належним чином, надавши відповідачу кредит на картковий рахунок, однак останній умови кредитного договору не виконує, грошові кошти не повертає, внаслідок чого, станом на 02 вересня 2025 року, виникла заборгованість в сумі 50080,00 грн, з яких: 10000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 40080,00 грн - прострочена заборгованість за процентами.

Водночас, позивачем було застосовано до відповідача програму лояльності та зменшено суму заборгованості до 44000,00 грн, з яких 10000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 34000,00 грн - прострочена заборгованість за процентами.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1117-3952 від 23 листопада 2022 року у розмірі 44000,00 грн, з яких 10000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 34000,00 грн - прострочена заборгованість за процентами, а також судові витрати у розмірі 2 422,40 грн зі сплати судового збору.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 23 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 40000,00 грн заборгованості за кредитним договором № 1117-3952 від 23 листопада 2022 року, а також 1937,92 грн судових витрат сплачених позивачем.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - Мосійчук А.В. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до п. 2.3 Кредитного договору для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом кредитодавець рекомендує позичальнику здійснити повне погашення Кредиту протягом перших 70 днів з дати отримання кредиту (більш детально див. п. 5.5 Договору) згідно наступного рекомендованого графіку оплат.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що: за період з 23.11.2022 року по 06.12.2022 року (включно) нарахування процентів відбувалось за зниженою ставкою, яка становить 1.20 % та надається відповідно до п. 10.2. Кредитного договору за кожен день користування кредитом, виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов Договору, за період з 07.12.2022 року по 18.09.2023 року (включно) нарахування процентів відбувалось за стандартною процентною ставкою, яка становить 1.50% та надається відповідно до п. 4.6. Кредитного договору за кожен день користування кредитом, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою ставкою, 25.12.2022 року відповідачем було внесено платіж у розмірі 3 000,00 грн, з яких 1 500,00 грн було враховано на погашення одноразової комісії за видачу кредитних коштів та 1 500,00 грн було враховано на погашення нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, 06.01.2023 року відповідачем було внесено платіж у розмірі 3 000,00 грн, які було враховано на погашення нарахованих відсотків за користування кредитними коштами.

Таким чином, суд першої інстанції належним чином не з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме «природу» процентів, які просив стягнути позивач, та як результат неправильно застосовано норми матеріального права.

В свою чергу, згідно наданого разом з позовною заявою розрахунку заборгованості за договором №1117-3952 від 23 листопада 2022 року, станом на 02 вересня 2025 року, позивач здійснював лише нарахування по процентам за користування кредитом (згідно п. 4.6 та 10.2 кредитного договору) в строк договору (згідно п. 4.9 Договору), що погоджений між сторонами.

Також, відповідно до вищезазначеного розрахунку, позивач не нараховував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень ст. 625 ЦК України, пеню, штраф або інших платежів за неналежне виконання умов Кредитного договору.

Крім того, ОСОБА_1 правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористався та продовжував користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.

Також, після закінчення строку кредитування, а саме після 19 вересня 2023 року нарахування процентів за користування кредитом було зупинено, що також відображено в розрахунку заборгованості. Тобто позивачем нараховувались проценти у відповідності до умов Договору та у строк, визначений Договором.

Враховуючи вищевикладене, представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - вважає, що стороною позивача надано достатньо доказів та наведено підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ч.1 ст.360 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ч. 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 листопада 2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1117-3952 у формі електронного документу, який було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) А1271, на підставі якого відповідачем був отриманий кредит шляхом перерахування на його банківський рахунок (банківська картка) грошових коштів у розмірі 10000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,50% (стандартна процентна ставка), 1,20% (знижена процентна ставка), сплатою комісії за видачу кредиту в розмірі 15% (від суми виданогог кредиту) строком на 300 календарних днів до 19 вересня 2023 року (п.п. 4.4., 4.6, 4.7, 4.9 кредитного договору №1348-4556 від 13 лютого 2024 року).

Згідно з пунктом 11.1 договору, цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті кредитодавця https://navse.in.ua, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватися договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

Пунктом 11.3 договору позичальник даним підтверджує, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом Договору та Правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст. 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на сайті https://navse.in.ua, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансових послу без нав`язування її придбання.

Відповідно до умов розділу 4 Правил відповідач акцептував оферту (заповнюючи заявку на сайті товариства, добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов`язків, зазначила інформацію про себе, реквізити банківської карти, на рахунок якої бажала отримати кредит (та ін.), тим самим підтвердила своє ознайомлення, погодження і зобов`язання неухильно дотримуватися Правил.

Таким чином, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Вказаним договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Виконання позивачем (кредитором) обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 10000,00 грн відповідачеві (позичальнику) підтверджується Довідкою про перерахування суми кредиту №1117-3952 від 23 листопада 2022 року.

Проте, відповідач не повернув у повному обсязі кредит, що підтверджується розрахунком заборгованості на загальну суму 50080,00 грн, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом 10000,00 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами 400800,00 грн.

Із розрахунку заборгованості також вбачається, що відповідач в рахунок погашення заборгованості здійснив два платежі:

- 25 грудня 2022 року відповідачем було внесено платіж у розмірі 3 000,00 грн, з яких 1 500,00 грн було враховано на погашення одноразової комісії за видачу кредитних коштів та 1 500,00 грн було враховано на погашення нарахованих відсотків за користування кредитними коштами,

- 06 січня 2023 року відповідачем було внесено платіж у розмірі 3 000,00 грн, які було враховано на погашення нарахованих відсотків за користування кредитними коштами.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції врахував часткову сплату відповідачем кредиту, вважаючи, що її слід було зарахувати як погашення тіла кредиту відповідно до п. 2.3 Договору, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягнувши при цьому, посилаючись на графік платежів, 4000,00 грн - тіло кредиту та 36000,00 - відсотки за користування кредитними коштами.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може у повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї ст.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Надаючи правову оцінку кредитному договору суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, дійшов правильного висновку про його укладення в електронній формі у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис відповідачки одноразовим ідентифікатором С1986, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договорів на погоджених умовах.

Своїм підписом на договорі відповідачка також підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Таким чином, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідачка тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно із ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов`язань (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №758/1303/15-ц (пункт 26)).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому.

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 4.4. кредитного договору №1117-3952 від 23 листопада 2022 року - базовий період складає 14 (чотирнадцять) календарних днів.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що базовий період сплати відсотків- проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування кредитом та комісії за видачу кредиту. Кількість днів у Базовому періоді вказана у розділі 4 цього Договору.

Відповідно до п. 4.9. Договору строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 19 вересня 2023 року.

У п.4.3. Договору, зазначено - плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо п. 4.7 Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту). Тип процентної ставки за користуванням Кредитом - фіксована.

Пунктом 4.11 Договору визначено, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору (за весь Строк кредитування) складає 47500,00 грн, та включає в себе: суму Кредиту, комісію за видачу кредиту та проценти за користування Кредитом.

За умовами п. 5.1. Договору, Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю отриманий Кредит та нараховану Кредитодавцем неустойку (якщо неустойка буде нарахована Кредитодавцем) не пізніше ніж в останній календарний день Строку кредитування, вказаного у п. 4.9. цього Договору, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. Кредит вважається повернутим Кредитодавцю з моменту зарахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок Кредитодавця.

За умовами п. 5.3. Договору, якщо Позичальник має намір повністю достроково повернути Кредит, тобто до закінчення Строку кредитування, Позичальник сплачує у повному обсязі всю суму неповерненого Кредиту та залишок несплачених процентів за фактичний строк користування Кредитом за ставкою визначеною умовами даного Договору, тобто за строк з моменту отримання Кредиту до моменту повернення Кредиту Кредитодавцю шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. З дати зарахування коштів на банківський рахунок Кредитодавця у сумі, достатній для повної оплати вказаних вище зобов`язань, Кредит вважається погашеним у повному обсязі, зобов`язання Позичальника за Договором припиняються.

У п. 2.3 Договору, кредитодавець рекомендував позичальнику для мінімізації загальних витрат здійснити повне погашення Кредиту протягом 70 днів з дати отримання Кредиту, здійснивши 5 платежів по 3980,00 грн кожні 14 днів починаючи з 23 листопада 2022 року (дата видачі кредиту).

Однак, відповідач не виконуючи належним чином умови кредитного договору №1117-3952 від 23 листопада 2022 року здійснив лише два платежі по 3000,00 на погашення заборгованості 25 грудня 2022 року та 06 січня 2023 року, які на думку судової колегії були правомірно зараховані позивачем на погашення одноразової комісії за видачу кредитних коштів та на погашення нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що, з врахуванням двох оплат по 3000 грн, станом на 02 вересня 2025 року, наявна заборгованість в сумі 50080,00 грн, з яких: 10000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 40080,00 грн - прострочена заборгованість за процентами.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вказував на те, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» прийняло рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг та зменшено суму заборгованості до 44000,00 грн, з яких 10000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 34000,00 грн - прострочена заборгованість за процентами.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину.

З розрахунку заборгованості вбачається, що після закінчення строку кредитування, а саме після 19 вересня 2023 року нарахування процентів за користування кредитом було зупинено, що також відображено в розрахунку заборгованості. Тобто позивачем нараховувались проценти у відповідності до умов Договору, та у строк визначений Договором.

Доказів на спростування розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідач не надав.

Розрахунок заборгованості містить розмір відсоткової ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов`язань, а тому він приймається колегією суддів як належний та допустимий доказ заборгованості за договором.

Стороною відповідача не спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості, відповідач до суду не надав власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.

Крім того, відповідач не оспорював даний кредитний договір у судовому порядку.

Таким чином, посилання суду на те, що сплачені відповідачем 6000,00 грн позивач повинен був зарахувати на погашення тіла кредиту є помилковими та не відповідають встановленим графікам платежів відповідно до умов кредитного договору №1117-3952 від 23 листопада 2022 року.

Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що в п. 2.3 Договору вказано що спочатку здійснюється погашення тіла кредиту, а потім відсотків та комісії, оскільки даний пункт договору визначає рекомендації позичальнику для мінімізації загальних витрат за користування кредитними коштами.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про стягнення з відповідача 36 000,00 грн простроченої заборгованості за процентами, не навів належного мотивування щодо визначення саме такого розміру заборгованості.

Водночас, як убачається з позовної заяви, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило, окрім заборгованості за тілом кредиту, стягнути з відповідача 34 000,00 грн простроченої заборгованості за процентами.

На думку колегії суддів, зазначена сума є належним чином обґрунтованою, підтвердженою наявними у справі доказами та відповідає заявленим позовним вимогам.

Таким чином, висновки суду першої інстанції в частині визначення тіла кредиту та вирахування суми процентів за користування кредитом, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та суперечать укладеному між сторонами договору.

За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів встановила, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи знайшли своє підтвердження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі вищенаведених мотивів, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову в повному обсязі, в межах розміру позовних вимог заявлених позивачем до стягнення.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн, а також за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн, а всього 6 056,00 грн.

Керуючись ст. ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - Мосійчук Альони Вікторівни задовольнити.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 23 березня 2026 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1117-3952 від 23 листопада 2022 року у розмірі 44000 (сорок чотири тисячі) гривень 00 копійок, з яких 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок - прострочена заборгованість за кредитом, 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок - прострочена заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн, а також за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн, а всього 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість гривень) 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, оф. 407, код ЄДРПОУ - 35625014.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді: О.В. Борисова

С.А. Голуб