Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №759/20556/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/20556/25 Головуючий у І інстанції Ключник А.С.

Провадження №22-ц/824/3987/8618/2026 Головуючий у ІІ інстанції ТаргонійД.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Борисової О.В., Голуб С.А.,розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Муравляніка Олександра Сергійовича на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 січня 2026 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 87 591,90 грн та судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначало, що з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року позивачем надавалися послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), а з 01 листопада 2021 року, у зв`язку зі зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).

Вказувало, що на виконання вимог законодавства, згідно з яким послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору-приєднання про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, КП «Київтеплоенерго» підготувало та опублікувало договір про надання послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085).

Також зазначало, що відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та централізованого постачання гарячої води (постачання гарячої води) за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилалося на те, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» укладено договір про відступлення права вимоги №602-18, відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло права вимоги до фізичних осіб щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01 травня 2018 року теплової енергії.

Відповідач від послуг централізованого опалення та центрального постачання гарячої води у встановленому Законом порядку не відмовлялася.

Позивач посилався на те, що отримуючи вищезазначені послуги, відповідач не здійснює їх оплату, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, яку позивач просить стягнути з останньої на свою користь у загальному розмірі 87 591,90 грн, з яких: - заборгованості за спожиті послуги до 01.05.2018 року з централізованого опалення у розмірі 17 371,52 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 2 970,52 грн, 3% річних у розмірі 780,97 грн;- заборгованість за спожиті послуги за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року централізованого опалення в розмірі 24 170,01 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 4133,07 грн, 3% річних у розмірі 1 086,63 грн; - заборгованість з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 року у розмірі 29 278,63 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 4 401,10 грн., 3% річних у розмірі 1 082,85 грн, пеня у розмірі 1 317,50 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Київ від 22 січня 2026 року позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) заборгованість за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 74 988 грн 48 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) судовий збір у розмірі 2 592 грн 30 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду представника ОСОБА_1 - адвокат Муравлянік О. С. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, щопозивачем не правильно визначено коло відповідачів у справі, що є безумовною підставою дл відмови в задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 є власником лише частки квартири, по якій позивачем надаються житлово - комунальні послуги. Власником іншої частки цієї квартири є ОСОБА_2 .

Також звернуто увагу на те, що відповідач не має доступу до спірної квартири, у ній проживає ОСОБА_2 , між співвласниками існує спір щодо володіння та користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , який наразі перебуває на розгляді у суді.

Суд не врахував, що відповідачем було надано докази звернення до правоохоронних органів з приводу чинення їй перешкод у користуванні квартирою іншим її співвласником ОСОБА_3 .

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За правилами п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ураховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтями 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов`язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що у газеті «Хрещатик» № 34 (5085) 28 березня 2018 року опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «Київенерго» як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води населенню та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п. 14 вказаного Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Підпунктом 1 пункту 19 вказаного Договору передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлений договором строк.

Частиною 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції від 24.06.2004 року, яка була чинна на час спірних правовідносин, було визначено, що договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Згідно з положеннями п. 3 Розділу VI Прикінцевих та перехідних Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Так, за змістом положень ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до умов ст. 641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

До того ж, слід зазначити, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг.

Відповідне позиція викладене у постанові КГС від 21.04.2020 (справа № 910/7968/19).

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) до Додатки до нього, відповідно до яких ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло права грошової вимоги до боржників, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отриманні кредитором за період 01.08.2018 до дати укладення цього договору. Перелік договорів, (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору.

Згідно п. 3.4.2 Договору цесії, Новий кредитор має право на отримання замість Кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованості.

Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21.07.2005 №630, який опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 №111 (4511).

Факт відсутності письмового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Згідно витягу з Реєстру АДРЕСА_1 зареєстровано дві особи ОСОБА_4 з 04.10.2005 року та ОСОБА_1 з 07.10.2015 року.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 у розмірі та ОСОБА_2 у розмірі частини квартири.

Як вбачається із матеріалів справи кв. АДРЕСА_2 , під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води.

Проте відповідач своєчасно не сплачувала за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість, яка складається із:

- заборгованості за спожиті послуги до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 17 371,52 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 2 970,52 грн, 3% річних у розмірі 780,97 грн;

заборгованість за спожиті послуги за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року централізованого опалення в розмірі 24 170,01 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 4133,07 грн, 3% річних у розмірі 1 086,63 грн;

- заборгованість з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 року у розмірі 29278,63 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 4401,10 грн, 3% річних у розмірі 1082,85 грн, пеня у розмірі 1317,50 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про їх доведеність та обґрунтованість в частині наявності у відповідача заборгованості за спожиті послуги за період з квітня 2017 року до 01.05.2018 року з централізованого опалення - 7 258,89 грн 3% річних - 236,23 грн та інфляційні втрати 1 025,36 грн, що загалом складає 8 519,59 грн, заборгованість за спожиті послуги за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року з централізованого опалення в розмірі 24 170,01 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 4133,07 грн, 3% річних у розмірі 1 086,63 грн., заборгованість з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 року у розмірі 29278,63 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 4401,10 грн, 3% річних у розмірі 1082,85 грн, пеня у розмірі 1317,50 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за період з липня 2015 року по березень 2017 року суд відмовив,урахувавши подану відповідачем заяву про застосування позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості, яка виникла до 01.05.2018.

Проте суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» та стягуючи з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги не звернув увагу на наступне.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Ст. 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Ч. 1 ст. 48 ЦПК України визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом.

Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові.

Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу.

Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Ч. 2 ст. 51 ЦПК України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов`язок визначати коло відповідачів у справі, предмет та підстави позову.

При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц.

Позивач Комунальне підприємствовиконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги пред`явило вимоги до ОСОБА_1 .

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , іншим співвласником вказаної квартири (1/2) є: ОСОБА_2 , а тому остання разом з ОСОБА_1 повинна виконувати обов`язок по утриманню майна згідно своєї частки та нести тягар відповідальності перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними з цим майном, так як у ОСОБА_1 за законом не виникло обов`язку по утримання іншої частки вказаної квартири, власником якої є інша особа.

Суд у рішенні помилково ототожнив відповідальність власника за належне йому майно із солідарним обов`язком нести відповідальність по утриманню житла осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (користувачі), тобто є лише споживачами цих послуг, проте не є власниками майна.

Відповідач надала разом із відзивом на позовну заяву довідку з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно якої квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 у розмірі та ОСОБА_2 у розмірі частини квартири.

Таким чином, належними відповідачами у даній справі мали бути: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

Відповідно позивач мав право стягнути з останніх заборгованість згідно їх частки у праві власності (по 1/2 з кожного).

Незалучення до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 , яка за законом несе відповідальність за сплату житлово-комунальних послугяк власник цього майна, позбавило останню подати до суду заяви, заперечення, а тому рішення у даній справі безпосередньо впливатиме на права та обов`язки ОСОБА_2 .

Отже, коло осіб - учасників справи позивач визначив з порушенням норм процесуального права.

Оскільки, суб`єктний склад учасників справи визначає суд першої інстанції, а в даній справі не залучено всіх осіб, які є учасниками спірних матеріальних правовідносин в якості відповідачів, колегія суддів приходить до висновку, що позов в частині вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за 1/2 частину у праві власності ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Разом з тим, оскільки ОСОБА_5 є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 з 2013 року, вонамає зобов`язання оплачувати житлово-комунальні послуги згідно своєї частки.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не користувалася житлово - комунальними послугами, оскільки ОСОБА_2 , вважаючи себе одноосібним власником квартири АДРЕСА_2 чинить їй перешкоди у користуванні цією квартирою, колегія суддів оцінює критично, так як такі доводи не підтверджені належними та допустими доказами у справі. Звернення відповідача до правоохоронних органів із відповідними заяви не є достатніми доказами на підтвердження зазначеного, оскільки такі заяви датовані серпнем 2025 року. Крім того, із позовними вимогами щодо усунення перешкод у користуванні квартирою ОСОБА_1 звернулася до суду у 2025 році.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 , відповідно до її частки (1/2) у праві власності, на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги, 3% річних та інфляційних втрату загальному розмірі 37 494,24 грн.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості він відображає суми боргу, період нарахування, розрахунок сальдо, пільги і коригування. Розрахунок заборгованості має усі ідентифікуючі реквізити, складений уповноваженою особою та скріплений підписом і печаткою позивача.

Будь-яких доказів на спростування цього розрахунку заборгованості, як і власних контррозрахунків відповідач ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, не надала.

Також відповідач не надала доказів, що вказані вище послуги позивачем не надавались або надавались не в повному обсязі чи неналежної якості.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги представника відповідача, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, не дослідив та не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, які випливають із встановлених обставин, а тому рішення Святошинського районного суду м. Києвавід 22 січня 2026 рокунеобхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті житлово- комунальні послуги у загальному розмірі 37 494,24 грн.

Згідно з ч. 13 ст. 141, підпунктами «б», «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог- ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн. При подачі апеляційної скарги судовий збір сплачено відповідачем у розмірі 3 633,60 грн, що підтверджується платіжими інструкціями.

Оскільки судом апеляційної інстанції частково задоволено позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 1296,15 грн (1/2 від 2592,30 грн). Поряд із цим, з огляду на часткове задоволення апеляційної скарги, за подання якої відповідачкою оплачений судовий збір в розмірі 3633,60 грн, частина від цієї суми, а саме - 1816,8 грн підлягає до стягнення з позивача на користь відповідача.

Шляхом взаємозарахування зазначених сум, апеляційний суд приходить до висновку про стягнення з КП «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 520,65 грн судових витрат.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Муравляніка Олександра Сергійовича задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту.

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 37 494 (тридцять сім тисяч чотириста дев`яносто чотири) гривні 24 копійок.

Стягнути з комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 520 (п'ятсот двадцять) гривень 65 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Реквізити сторін:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», адреса: м. Київ, пл. І. Франка, 5, ЄДРПОУ: 40538421.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді: О. В. Борисова

С.А. Голуб