Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №376/1770/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м. Київ

Справа №376/1770/25

Апеляційне провадження №22-ц/824/7371/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу за ОСОБА_1 на заочне рішення Сквирського районного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Батовріної І.Г. 06 листопада 2025 року в м. Сквира та ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 24 грудня 2025 року,

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В

Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 31 850 грн, а також судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 березня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 17178-03/2024.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором № 17178-03/2024 від 14 березня 2024 року не виконувала, не здійснювала платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка становить 31 850 грн та складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 9 100 грн та суми заборгованості за відсотками в розмірі 22 750 грн.

24 червня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24062024, за умовами якого ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» належне йому право вимоги до боржників, у тому числі і до відповідача на суму заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами, право на одержання яких належало ТОВ «Стар Файненс Груп».

У зв`язку з викладеним, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 31 850 грн, а також судові витрати.

Короткий зміст рішення та ухвали суду першої інстанції.

Заочним рішенням Сквирського районного суду Київської області від 06 листопада 2025 року позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 17178-03/2024 від 14 березня 2024 року в розмірі 31 850 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 9 100 грн та сума заборгованості за відсотками в розмірі 22 750 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 3 028 грн судового збору.

Рішення мотивоване тим, що на підтвердження відступлення прав вимоги, позивач надав суду копію договору факторингу № 24062024 від 24 червня 2024 року, акт прийому - передачі реєстру боржників від 24 червня 2024 року до договору факторингу № 24062024 від 24 червня 2024 року, платіжну інструкцію № 341 від 27 червня 2024 року, витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 24062024 від 24 червня 2024 року. Перехід права вимоги до позивача відбувся із дотриманням вимог законодавства, окрім того договір факторингу недійсним не визнавався та на даний час не скасований. Відповідач ухиляється від виконання взятих на себе договором зобов`язань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов вказаного договору. Будь-яких відомостей та доказів на спростування встановлених судом обставин ОСОБА_1 суду не надала, також відсутні докази на підтвердження того, що вона добровільно повернула вказаний борг.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючі наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості у заявленому позивачем розмірі, що виникла внаслідок порушення кредитних зобов`язань відповідачем.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 24 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення - залишено без задоволення.

Ухвала мотивована тим, що у заяві представника відповідача відсутні посилання на докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, що не були враховані судом при ухваленні заочного рішення. Всі посилання в заяві про скасування заочного рішення фактично зводяться до незгоди з рішенням суду, до переоцінки доказів, які були досліджені судом, суд дійшов висновку, що заяву про перегляд заочного рішення від 06 листопада 2025 року слід залишити без задоволення.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.

Не погодилася із вказаним рішенням та ухвалою суду відповідач, її представником - адвокатом Бараболею В.І., подано апеляційну скаргу в якій зазначено, що відповідач не отримувала жодних підтверджуючих документів та вимог щодо наявності заборгованості, жодних договорів між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» щодо права вимоги або інших договорів, зокрема, укладеного договору факторингу № 24062024 від 24 червня 2024 року.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що в матеріалах справи відсутні документи і у відповідача немає жодних документів та інформації, які підтверджують наявність договірних відносин, видачу кредиту та розрахунок розміру заборгованості і погашення кредиту.

Посилається на те, що відповідно до укладеного договору факторингу №24062024 від 24 червня 2024 року у позивача - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» взагалі відсутнє право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , так як в договорі факторингу немає боржника - ОСОБА_1 , а сам договір факторингу не має предметом договору боргові зобов`язання ОСОБА_1 або відповідне право вимоги. Відсутні і фінансові документи по викупу боргових зобов`язань саме відповідача - ОСОБА_1 , які давали б право вимагати позивачеві суму викупленого боргу. Посилання позивача на невідомо ким затверджену форму реєстру боржників, що є додатком до договору, не є належним чином оформленим доказом безспірності боргових зобов`язань відповідача перед позивачем.

Вважає, що позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 17178-03/2024 від 14 березня 2024 року від первісного кредитора ТОВ «Стар Файненс Груп» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Також представник зазначає, що матеріали справи містять копію договору № 17178-03/2024 від 14 березня 2024 року, де позивачем зазначено, що його підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Проте, позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу, не додано доказів: що особа була належним чином ідентифікована під час реєстрації в системі фінансової установи (наприклад, через BankID, не надано фото ідентифікаційних документів, тощо). Що допомагає встановити, що саме ця особа створила обліковий запис, з якого відбувалося подальше укладення договору, не надано докази того, що одноразовий ідентифікатор був надісланий саме відповідачу.

На підставі викладеного, просить скасувати заочне рішення Сквирського районного суду Київської областівід 06 листопада 2025 року та ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 24 грудня 2025 року, відмовити у задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Зазначає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

В заперечення на відзив ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Сквирського районного суду Київської області від 06 листопада 2025 року та ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 24 грудня 2025 року, відмовити у задоволенні позовних вимог.

У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить наступного висновку.

Фактичні обставини справи.

14 березня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 17178-03/2024, відповідно до умов якого, товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 9100 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 100 днів, дата надання кредиту14 березня 2024 року, дата повернення кредиту 21 червня 2024 року.

Відповідно до п.1.4.2. Якщо Клієнт 07 квітня 2024 року, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку в розмірі 30,00 % на перший платіж відповідно до Графіку платежів. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) він зобов`язаний сплатити перший платіж (за перший розрахунковий період) в розмірі відповідно до Графіку платежів.

Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5355-57хх-хххх-5112 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами (п. 1.6. договору)

Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом W1557. (а.с. 6-8)

Додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 17178-03/2024 є графік платежів, який також підписаний відповідачем електронним підписом W1557. (а.с. 9-9 на звороті).

Також позивачем надано заявку-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту, паспорт споживчого кредиту, інформаційне повідомлення, які також підписані відповідачем електронним підписом W1557 (а.с. 10-13).

Як вбачається з листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих № 3426_250110155035 від 10 січня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2022/02-3 від 22 лютого 2022 року, відповідно до якого було успішно прийнято платежі на користь ТОВ «Стар Файненс Груп»: 14 березня 2024 року 12:25:03 на суму 9100 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 356791360, призначення платежу: Зарахування 91000 грн на карту НОМЕР_1 (а.с. 14).

Позивачем також надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 17178-03/2024 від 14 березня 2024 року, складений ТОВ «Стар Файненс Груп» (а.с. 15-16).

24 червня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24062024, відповідно до якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»за плату, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" прийняло належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, у тому числі до відповідача за кредитним договором № 17178-03/2024 у розмірі 31850 грн, з яких: 9100 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 22750 грн - сума заборгованості за відсотками. (а.с.17-21,23)

На підтвердження відступлення права вимоги долучено копію акту прийому-передачі Реєстру Боржників (а.с. 22).

Також долучено платіжну інструкцію № 341 від 27 червня 2024 року. (а.с. 23 на звороті)

Застосовані норми права.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресові на пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", в редакції на час виникнення правовідносин, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", в редакції на час виникнення правовідносин, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно зі ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205,207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23) та інших.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд

З наведених обставин справи вбачається, що 14 березня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту № 17178-03/2024. Даний договір, а також Графік платежів (Додаток № 1), Заявка-анкета клієнта та Паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором W1557. Таким чином сторонами укладений в електронній формі кредитний договір та погоджено всі істотні умови кредитного договору. Договір містить істотні умови щодо суми кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів та умови кредитування, при цьому вказаний договір недійсним або неукладеним не визнавалися.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивачем не доведено факту перерахування коштів, колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах справи міститься лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 10 січня 2025 року, який підтверджує успішне безготівкове зарахування коштів у розмірі 9100 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , реквізити якої зазначені в самому тексті кредитного договору як рахунок клієнта.

Водночас, заперечуючи проти факту укладення договору та перерахування грошових коштів, відповідач не надала до суду жодних належних та допустимих доказів на спростування належності їй як банківської картки, так і номера мобільного телефону (наприклад, довідки з банку та від мобільного оператора щодо зареєстрованих на ім`я відповідача банківських карток та номерів телефонів). З огляду на надання позивачем належних фінансових документів на підтвердження транзакції, тягар спростування цих обставин перейшов на відповідача. Оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, колегія суддів вважає, що даний процесуальний обов`язок відповідачем не виконано, у зв`язку з чим дані доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підтвердження переходу права вимоги до позивача за договором факторингу колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 24 червня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24062024. На виконання умов цього договору первісним кредитором передано, а новим кредитором прийнято право вимоги до боржників, у тому числі й до відповідача ОСОБА_1 .

Факт відступлення права вимоги саме за кредитним договором № 17178-03/2024 від 14 березня 2024 року підтверджується належним чином завіреним витягом з Реєстру боржників та Актом прийому-передачі Реєстру боржників від 24 червня 2024 року, які містять персональні дані відповідача, номер договору та чітко визначений розмір заборгованості. Реалізація умов договору факторингу та його оплатність підтверджуються наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією № 341 від 27 червня 2024 року. Таким чином, позивач належними та допустимими доказами довів свій статус нового кредитора у спірних правовідносинах (ст. 512, 514, 1077 ЦК України).

Після укладення договору факторингу № 24062024 від 24 червня 2024 року та переуступки права вимоги новим кредитором ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» жодних додаткових відсотків, пені чи штрафів понад суму, яка існувала на момент відступлення права вимоги та відповідала графіку платежів, відповідачу нараховано не було. Позивач просить стягнути виключно той обсяг заборгованості за основним зобов`язанням та відсотками, право на одержання яких перейшло до нього на законних підставах і який повністю відповідає підписаному відповідачем договору.

Відповідач не надала суду жодного контррозрахунку заборгованості на спростування арифметичного чи правового змісту наданих позивачем документів, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правильність та доведеність розміру боргу, стягнувши його у повному обсязі.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині незгоди з ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 24 грудня 2025 року про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Залишаючи заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення без задоволення ухвалою від 24 грудня 2025 року, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що вказана заява не містить жодних посилань на нові чи недосліджені судом докази. Усі аргументи представника відповідача зводилися виключно до заперечення факту існування кредитного договору та незгоди з оцінкою наданих позивачем документів (договору факторингу, витягу з реєстру боржників та платіжних інструкцій).

Колегія суддів наголошує, що незгода з висновками суду та прагнення здійснити переоцінку вже наявних у справі доказів не є тією правовою підставою, з якою закон пов`язує можливість скасування заочного рішення судом, що його ухвалив.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, відповідач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку. При цьому окремому оскарженню в апеляційному порядку ухвала про відмову в перегляді заочного рішення не підлягає, а перевірка її законності здійснюється судом апеляційної інстанції одночасно з переглядом заочного рішення по суті в межах однієї апеляційної скарги.

Оскільки судом першої інстанції під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення не було встановлено поважності причин неявки відповідача та не виявлено нових доказів, які б мали істотне значення для справи, але не були досліджені під час ухвалення рішення по суті спору, ухвала суду від 24 грудня 2025 року є законною, обґрунтованою. До того ж вказана ухвала суду першої інстанції окремому оскарженню не підлягає, а при перегляді рішення суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено підстав для його скасування, а отже і вказана ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального, порушення норм процесуального права не встановлено.

Розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Сквирського районного суду Київської області від 06 листопада 2025 року та ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 24 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук