Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №753/24974/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м. Київ

Справа №753/24974/25

Апеляційне провадження №22-ц/824/7496/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Комаревцевої Л.В. 22 грудня 2025 року в м. Києві,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В

Короткий зміст позовних вимог.

У жовтні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому з урахуванням змін просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором за №00-9847043 від 09 липня 2024 року у розмірі 18350 грн, яка складається з: 10000 грн - заборгованості за тілом кредиту, 1500 грн - заборгованість за комісією та 6850 грн - заборгованості за відсотками, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі - 2422,4 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 7000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09 липня 2024 року ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії за №00-9847043 у формі електронного документа з використанням одноразового ідентифікатору 18213.

На виконання умов кредитного договору, 09 липня 2024 року первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_1 .

20 січня 2025 року ТОВ «ФК «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу № 20012025-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги за кредитним договором.

Таким чином, відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Оскільки відповідач належним чином не виконав свого зобов`язання щодо повернення коштів виникла заборгованість. Позивач не здійснював жодних нарахувань за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором, у зв`язку з чим позивач звернувся у суд із вказаним позовом та просив його задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №00-9847043 від 09 липня 2024 року у розмірі 18 350 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Рішення мотивоване тим, що кредитний договір №00-9847043 містить чітко визначені умови щодо: суми кредиту, строку користування, стандартної та зниженої процентної ставки, комісії за надання кредиту. Вказані умови не були визнані недійсними, не оскаржені відповідачем у встановленому законом порядку та є обов`язковими для виконання сторонами відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України.

При ухваленні рішення суд врахував надану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, де з урахуванням вимог чинного законодавства та з метою усунення будь-яких сумнівів щодо дотримання граничних розмірів процентів у якій сума процентів приведена у відповідність до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування». Отже суд дійшов висновку, що на момент ухвалення рішення розрахунок заборгованості здійснений з урахуванням вимог законодавства, а твердження відповідача про його невідповідність Закону №3498-IX є безпідставними.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.

Не погодилась із рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_1 , її представником - адвокатом Зачепіло З.Я. подано апеляційну скаргу, в якій він вказує на необґрунтованість рішення суду першої інстанції, прийняття з порушенням норм матеріального права, що порушує законні права відповідача, як споживача банківських послуг.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано про безпідставність нарахування відсотків за користування кредитом, оскільки на момент укладення договору - 09 липня 2024 року вже діяли імперативні норми п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Посилається на те, що позивач був зобов`язаний не лише встановити ставку не вище 1,5%, а й забезпечити її подальше зниження до 1% після 20 серпня 2024 року. Суд же фактично легітимізував ігнорування кредитором обов`язку привести свою діяльність у відповідність до Закону (згідно з п. 4 розд. II Закону №3498-ІХ)»

Зазначає, що заява позивача про зменшення позовних вимог, яку суд розцінив як "усунення сумнівів", насправді є визнанням позивачем факту порушення закону. Проте навіть це "зменшення" не виправляє ситуацію, оскільки первинно закладена в договір модель нарахування процентів (1,45% без врахування обов`язкового зниження до 1%) була протиправною з моменту підписання договору. Суд першої інстанції проігнорував той факт, що позивач надав розрахунок, який базується на нікчемних умовах договору, що суперечать спеціальним нормам Закону №3498-ІХ щодо поетапного зниження ставки».

Зауважує, що розрахунок заборгованості, не відповідає вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Застосування незмінної процентної ставки, яка перевищує законодавчо встановлені обмеження, прямо суперечить чинному законодавству та порушує права відповідача як споживача фінансових послуг, роблячи умови договору в цій частині нікчемними.

Окрім цього скаржник не погоджується з розміром витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн, які стягнуто з нього на користь позивача. Вказує, що справа не складною, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, тому для підготовки правової позиції у справі та написання позовної заяви представником не витрачено багато часу. З огляду на вище викладене, вважає сума коштів у розмірі 5000 грн за надання правової допомоги завищеною, неспівмірною із складністю справи, та підлягає зменшенню до 1000 грн.

На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи та процесуальні дії суду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача за змістом вказував, що діючи добросовісно та з дотриманням вимог закону, самостійно здійснив перерахунок нарахованих процентів і подав заяву про зменшення позовних вимог. У вказаній заяві сума процентів приведена в повну відповідність до вимог ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», що свідчить про належне виконання позивачем своїх обов`язків.

Вказано, що на підтвердження витрат на правничу допомогу також надано необхідні докази, що свідчать про належне виконання наданих адвокатом послуг.

У зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення районного суду залишити без змін.

У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи..

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до змісту апеляційної скарги, рішення суду оскаржується лише в частині стягнутих відсотків за користування кредитом та витрат понесених позивач на правничу допомогу, тому в іншій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить наступного висновку.

Фактичні обставини справи.

09 липня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії за №00-9847043. Сума кредитного ліміту (сума кредиту) складає: 10000 грн. Строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. За умовами договору, сума кредиту 10000 грн перераховується кредитодавцем на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 . Позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю (дата повернення кредиту) 04 липня 2025 року. Вказаний кредитний договір підписаний шляхом введення позичальником одноразового ідентифікатора - 18213. (а.с. 69-77)

09 липня 2024 року ОСОБА_1 також підписано паспорт споживчого кредиту, яким передбачені основні умови кредитування (одноразовий ідентифікатор - 27896) (а.с. 55-57).

З довідки про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_1 09 липня 2024 року о 10:56:37 на номер мобільного телефону НОМЕР_3 направлено одноразовий ідентифікатор - 18213, яким підписано кредитний договір (а.с. 54).

З виписки з особового рахунку за кредитним договором за №00-9847043 та детального розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором за №00-9847043 від 09 липня 2024 року, станом на 01 жовтня 2025 року (включно) складає 22520 грн та складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 11500 грн; прострочена заборгованість за процентами - 11020 грн. (а.с. 26-28).

Згідно до Договору факторингу № 20012025-МК/Ейс, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», з однієї сторони та ТОВ «Макс Кредит», з іншої сторони уклали 20 січня 2025 року договір факторингу відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених в Договорі, а фактор зобов`язався передати клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язався відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договором згідно до реєстру, в обсязі та на умовах, що існували на дату відступлення (а.с. 29-40).

ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та ТОВ «Макс Кредит» також підписали акт приймання-передачі від 20 січня 2025 року реєстр божників (а.с. 44)

20 січня 2025 року ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали договір факторингу за №20012025-МК/Ейс, згідно умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором за №00-9847043 від 09 липня 2024 року на суму 22520 грн (а.с. 41-43).

З інформації, наданої АТ «Універсал Банк» на ухвалу суду вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку за № НОМЕР_4 . Відповідно до виписки по картці 09 липня 2024 року відбулося зарахування кредитних коштів у розмірі 10000 грн. (а.с. 112-114).

Застосовані норми права.

Частиною 1 ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Так, відповідно до п. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у цивільній справі № 524/5556/19: "Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено…".

Без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7029/19.

Суд зобов`язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків. (див. постанову Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 404/6483/17 (провадження № 61-14432св19)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 11-228сап21 зазначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами/

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)).

Окрім цього, положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд

З наведених обставин справи вбачається, що договір кредитної лінії за №00-9847043 від 09 липня 2024 року підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора «18213» згідно ч.ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію". На переконання колегії суддів, доданими до позову документами, підтверджуються існування між сторонами кредитних відносин.

В договорі відповідачем особисто зазначено номер картки НОМЕР_2 , для перерахування кредитних коштів і відповідно до встановленої судом інформації була видана на ім`я саме ОСОБА_1 і банківської установою підтверджені ці обставини, а також обставина зарахування спірних кредитних коштів.

Кредитний договір та договори факторингу не оскаржувалися, відповідно є чинними і правомірними.

За умовами укладеного сторонами договору ТОВ «Макс Кредит» надало відповідачу суму кредиту 10000 грн, а остання зобов`язалася повернути гроші у повному обсязі протягом 360 днів до 04 липня 2025 року.

Таким чином сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Наведене у сукупності вказує на те, що між сторонами був укладений кредитний договір, первісним кредитором виконаний обов`язок щодо надання коштів, а відповідачем вказане не спростовано.

З наявних у справі доказів вбачається, що відповідач не сплатив жодного платежу за кредитним договором.

Віршуючи позовні вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом варто зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.4 договору сторонами визначений тип процентної ставки - фіксована.

Стандартна процента ставка складає 1,45 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку користування кредитом, зазначеного в пункті 1.3 цього договору (за виключенням строку кредитування, коли клієнт має право на використання зниженої процентної ставки - у разі якщо така знижена процентна ставка передбачена договором) (п.п. 1.4.1 договору).

Знижена процентна ставка становить 0,5 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за рекомендованою датою погашення процентів, визначеною п. 1.4 даного договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 15 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (дати видачі кредиту).

Вході розгляду справи в суді першої інстанції позивач скористався своїм процесуальним правом та самостійно зменшив позовні вимоги, заявивши до стягнення відсотки у розмірі 6850 грн.

Районний суд стягуючи відсотки виходив з розрахунку наданого позивачем, який здійснено відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», де максимальний розмір денної ставки не може перевищувати 1%,а відтак, визначена судом першої інстанції сума заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 6850 грн не суперечить вимогам чинного законодавства та не підлягає зміні. Умови Закону щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки є визначальними і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту. Таким чином доводи апеляційної скарги щодо неправильності нарахування відсотків та незаконності їх ставки повністю спростовуються матеріалами справи. Також невідповідність однієї з умов договору закону не вказує на недійсність договору в цілому.

Доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності та завищення розміру витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд першої інстанції під час вирішення цього питання повною мірою врахував критерії, визначені статтями 137, 141 ЦПК України.

Зокрема, склад та розмір витрат підтверджено належними та допустимими письмовими доказами. Суд першої інстанції, реалізуючи свої процесуальні повноваження та дотримуючись принципів розумності, співмірності та балансу інтересів сторін, уже здійснив оцінку заперечень відповідача та пропорційно зменшив суму відшкодування із заявлених 7000 грн до 5000 грн.

Оскільки обов`язок доведення неспівмірності витрат закон покладає саме на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення, а скаржником не надано жодних обґрунтованих доказів та розрахунків, які б спростовували реальність виконаних адвокатом робіт чи свідчили про їх надмірність порівняно зі складністю цієї справи, підстав для подальшого зменшення або скасування цих витрат немає, а критерій реальності та розумності розміру адвокатських витрат у даному випадку дотримано повністю.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

За таких обставин, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду у вказаній справі відсутні.

Згідно вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, порушень норм процесуального чи матеріального права, що давали б підстави до скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду у вказаному випадку відсутні.

Розподіл судових витрат.

Понесені скаржником витрати у зв`язку із залишенням рішення без змін відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на самого скаржника.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук