Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №761/36790/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/36790/23 Головуючий у суді І інстанції Мальцев Д.О.

Провадження № 22-ц/824/2751/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування та штрафних санкцій,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(далі - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна») про стягнення страхового відшкодування та штрафних санкцій.

Позов обґрунтував тим, що 27 квітня 2023 року у м. Миколаєві по вул. Потьомкінській, 131 відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортних засобів «Reno Koleos», д.н.з НОМЕР_1 , під його керуванням та «Fiat Albea», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що підтверджується повідомленням про ДТП - європротоколом.

В результаті ДТП належний позивачу на праві власності автомобіль зазнав механічних пошкоджень, тобто завдано матеріальних збитків, і на місце вказаної події було викликано працівників поліції, які по прибуттю матеріали ДТП не оформляли, оскільки обидва учасника пригоди вирішили самостійно скласти європротокол.

На момент ДТП автомобіль «Fiat Albea», д.н.з. НОМЕР_2 , було забезпечено полісом цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 213393855 у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна».

28 квітня 2023 року позивач звернувся до відповідача із повідомленням про ДТП та заявою про страхове відшкодування, направивши пакет необхідних документів на електронну адресу страховика разом із поясненнями наступного змісту «При повороті наліво, в ліву передню частину мого авто врізався автомобіль Фіат».

08 травня 2023 року відповідач повідомив позивача, що належна сума страхового відшкодування за даним страховим випадком становить 17 000 грн, на що останній не погодився та повідомив відповідача про намір проведення експертизи для визначення розміру збитку, який завдано його автомобілю «Reno Koleos», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті ДТП.

Експертом-оцінювачем Смаровозом Ю.О. було проведено дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Reno Koleos», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження під час ДТП, що сталося 27 квітня 2023 року.

За результатами даного дослідження 18 травня 2023 року складено звіт № 035/05-23, згідно із висновками якого: вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля з включенням ПДВ на складові та лакофарбові матеріали складає 79 119,01 грн; втрата товарної вартості (ВТВ) автомобіля складає 23 770,15 грн; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, з урахуванням втрати товарної вартості складає 102 889,16 грн.

18 травня 2023 року позивач направив відповідачу електронного листа разом із претензією стосовно незгоди з розрахованою до виплати сумою страхового відшкодування та вимогою сплатити йому страхове відшкодування в сумі 102 889,16 грн, а також понесені витрати на проведення оцінки в сумі 5 000 грн. До вказаного електронного листа, окрім претензії, було додано звіт про оцінку № 035/05-23 від 18 травня 2023 року, рахунок фактура № МС000001368 від 17 травня 2023 року, акт прийому-передачі виконаних робіт від 18 травня 2023 року на суму 5 000 грн.

Відповідач 05 червня 2023 року направив на електронну адресу позивача лист, в якому зазначив, що ним переглянуто звіт оцінювача № 27789 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу та 01 червня 2023 року прийнято рішення про доплату страхового відшкодування у розмірі 1 641,55 грн, а також вказав, що згідно вказаного звіту відновлювальний ремонт з урахуванням зносу на запасні частини склав 51 382,69 грн (28 %) та виплата була проведена за вирахуванням франшизи (2 500 грн та ПДВ 7 303,78 грн).

Однак позивач з вказаним не погодився, зазначаючи, що у відповідача не було жодних правових підстав вважати, що вина водіїв у скоєнні ДТП була обопільна, а відтак і зменшувати суму страхової виплати на 50 % і застосовувати коефіцієнт фізичного зносу автомобіля 28 % на запасні частини. Крім того, відповідач скерував, нараховане ним страхове відшкодування через систему Аваль-Експрес, в сумах 17 897,91 грн, 1 641,55 грн, 3 651,89 грн, однак позивач вказані кошти не отримав.

Водночас 29 вересня 2023 року позивач здійснив оплату по рахунку № МС000001368 від 17 травня 2023 року у розмірі 79 413 грн на користь ТОВ «М Моторс», яке проводило ремонт погодженого транспортного засобу «Reno Koleos», д.н.з НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» № 9319-3554-1752-8547.

Отже, на думку позивача, сума страхового відшкодування має становити 76 619,01 грн (79 119,01 грн відновлювальний ремонт - 2 500 грн франшиза за полісом). Оскільки в позасудовому порядку відповідач відмовляється відшкодувати позивачу заподіяну матеріальну шкоду у вказаному розмірі, він вимушений був звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

ОСОБА_1 просив стягнути з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на його користь суму страхового відшкодування у розмірі 76 619,01 грн, витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 5 000 грн, пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі 6 834,84 грн, три проценти річних за користування грошовими коштами у розмірі 478,61 грн, а також судові витрати.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 серпня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 54 308,65 грн, судовий збір у розмірі 1 073,60 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 18 000 грн, понесені витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 12 213,50 грн, понесені витрати на проведення звіту про оцінку у розмірі 5 000 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що учасники ДТП, яка мала місце 27 квітня 2023 року у м. Миколаєві по вул. Потьомкінській, 131, скористались правом на складання спільного повідомлення про ДТП - «європротокол», в якому водій ОСОБА_2 визнав себе винним у вказаній ДТП.

Відповідачем не надано запитів на отримання відповідних відомостей, які б підтвердили його позицію в тому, що вина водіїв є обопільна, жодних дій по встановленню причин настання страхового випадку у формі обопільної вини він не зробив. Крім того, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до положень пунктів 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів у відповідача також не було жодних правових підстав застосовувати коефіцієнт фізичного зносу 28 % на запасні частини пошкодженого транспортного засобу.

Отже, сума страхового відшкодування має становити 54 308,65 грн (80 000 грн /максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих у разі оформлення документів про ДТП без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України/ - 23 191,35 грн /виплачене страхове відшкодування/ - 2 500 грн /франшиза, що передбачена полісом/).

Враховуючи, що відповідач свої зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування за полісом цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в сумі 54 308,65 грн не виконав, то за порушення (прострочення) виконання цього грошового зобов`язання за період з 26 липня 2023 року по 09 жовтня 2023 року з нього на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в сумі 339,24 грн та пеня в сумі 4 844,63 грн.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03 листопада 2025 року стягнуто з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 3 % річних за період з 26 липня 2023 року по 09 жовтня 2023 року в сумі 339,24 грн та пеню за період з 26 липня 2023 року по 09 жовтня 2023 року в сумі 4 844,63 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, її узагальнені доводи та позиції інших учасників справи

В апеляційній скарзі ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» просить рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 серпня 2025 рокучастково скасувати з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, змінивши суми стягнення до 16 515,15 грн - страхового відшкодування, до 1 473,24 грн - пені; до 103,16 грн - 3 % річних, а судові витрати розподілити пропорційно розміру задоволених вимог.

На обґрунтування своїх доводів вказує, що рішення суду першої інстанції не містить дослідження доказів, наданих відповідачем, а саме:

- європротоколу від 27 квітня 2023 року, в якому зафіксовано, що в м. Миколаєві водій транспортного засобу «Fiat Albea», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , який рухався в одному напрямку, але в іншій смузі, під час зміни смуги руху зіткнувся із транспортним засобом «Reno Koleos», д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який на схемі до європротоколу повертав ліворуч з метою в`їзду у двір, переїжджаючи трамвайні колії, що розташовані по середині проїзної частини по вул. Потьомкінській у м. Миколаєві;

- висновку експерта № 72/23 за результатами проведення автотехнічного дослідження по матеріалам страхової справи, виконаного судовим експертом Скороход К.М. 02 травня 2023 року, згідно із яким встановлено порушення Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) обома учасниками події, що мало наслідком ДТП 27 квітня 2023 року у м. Миколаєві.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 червня 2025 року безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про призначення незалежної судової експертизи із суперечливих міркувань. Разом з тим, поза процесуальними строками судом долучено до матеріалів справи висновок експерта № 2981-34-25 судового автотехнічного дослідження обставин і механізмів ДТП від 16 липня 2025 року, складений судовим експертом Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - ОНДІСЕ) Корунчаком О.В., згідно з яким винуватцем ДТП є єдиний водій ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПрАТ «СК ПЗУ Україна». При цьому судом безпідставно стягнуто з відповідача 12 213,50 грн судових витрат за проведення вказаного експертного дослідження.

За наведених обставин відповідач вважає, що оскаржуване рішення суду є необґрунтованим, адже судом не надавалася належна правова оцінки всім доказам, що наявні в матеріалах справи і мають істотне значення для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, зокрема відсутності постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності водія транспортного засобу «Fiat Albea», д.н.з. НОМЕР_2 .

Враховуючи, що учасники ДТП не викликали підрозділи Управління патрульної поліції в місті Миколаєві з метою фіксації всіх обставин пригоди, ПрАТ «СК ПЗУ Україна» замовило у 2023 році автотехнічне дослідження обставин даної пригоди. З огляду на складений судовим експертом Скороходом К.М. висновок № 72/23 за результатами проведення автотехнічного дослідження по матеріалам страхової справи, відповідач дійшов висновку щодо порушення ПДР обома учасниками ДТП, що зафіксовано єдиним документом - європротоколом від 27 квітня 2023 року зі схемою ДТП.

Висновком № 2981-34-25 судового автотехнічного дослідження обставин і механізму ДТП від 16 липня 2025 року судового експерта Корунчака О.В. також встановлено порушення ПДР обома учасниками ДТП. Однак у цьому висновку судовим експертом хибно застосовано порушення водієм ОСОБА_1 пункту 11.8 ПДР, адже в даному випадку слід застосувати пункти 10.1, 10.4, 11.2, 11.9 ПДР.

Отже, суд першої інстанції помилково встановив винуватця ДТП саме водія автомобіля «Fiat Albea», д.н.з. НОМЕР_3 , лише на підставі складеного учасниками події європротоколу від 27 квітня 2023 року та безпідставно зазначив, що відповідачем не вчинялися дії щодо встановлення причин настання страхового випадку, а саме у формі обопільної вини водіїв.

Відповідач також зазначає, що 04 травня 2023 року його уповноважений представник оглянув транспортний засіб «Reno Koleos», д.н.з НОМЕР_1 , у зв`язку з чим був складений протокол технічного огляду, в якому зафіксовано 13 пошкоджень колісного транспортного засобу(далі - КТЗ).На замовлення ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» було здійснено автотоварознавче дослідження та згідно результатів звіту № 27789 від 29 травня 2023 року оцінювача ФОП ОСОБА_5 визначено вартість (розмір) збитку пошкодженого КТЗ у розмірі 51 382,69 грн (включаючи ПДВ на запчастини та матеріали з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,28).

Враховуючи вказані значення заподіяного матеріального збитку, згідно страхових актів № 27789-1, № 27789-2 та № 27789-3 від 29 травня 2023 року ПрАТ «СК ПЗУ Україна» прийняло мотивоване рішення сплатити на користь потерпілого ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 23 191,35 грн (51 382,69 грн х 50 % - 2 500 грн).

Тобто відповідач відшкодував позивачу страхове відшкодування трьома платежами у загальному розмірі 23 191,35 грн, враховуючи порушення ПДР обома учасниками пригоди, що мало наслідками ДТП від 27 квітня 2023 року.

Водночас ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» погоджується з тим, що автомобіль «Reno Koleos», д.н.з НОМЕР_1 , згідно із свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_4 є транспортним засобом 2020 року випуску, а тому звіт ФОП ОСОБА_5 від 29 травня 2023 року містить хибне застосування коефіцієнту його фізичного зносу.

Таким чином, ПрАТ «СК ПЗУ Україна» вважає доведеним і обґрунтованим розмір страхового відшкодування в сумі 39 706,50 грн (50 % частки вини водія ОСОБА_2 в ДТП згідно висновку експерта № 72/23 від 02 травня 2023 року).

У зв`язку з наведеним, відповідач з урахування виплаченого страхового відшкодування частково визнає позовні вимоги ОСОБА_1 у розмірі 16 515,15 грн (39 706,50 грн - 23 191,35 грн). Щодо пені та 3 % річних, то відповідач здійснив їх перерахунок за період з 26 липня 2023 року по 09 жовтня 2023 рокуз урахуванням суми боргу у розмірі 16 515,15 грнта визначив їх розмір в сумах 1 473,24 грн та 103,16 грн відповідно.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив законне й справедливе рішення, яке відновлює його права та інтереси.

Зокрема зазначає, що відповідно до змісту європротоколу водій ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненні ДТП. Європротокол є документом, який складається водіями із зазначенням обставин ДТП, однак не є документом, який визначає вину водія. Відповідно до вимог пунктів 4-6 Типових схем ДТП, що є додатком до Інструкції щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу), відповідач мав застосувати відповідну типову схему та здійснити або відмовити у виплаті страхового відшкодування. Водночас, відповідно до матеріалів справи відповідачем жодної типової схеми до даного ДТП застосовано не було.

За весь час переписки між сторонами письмових чи усних пояснень щодо обопільної вини водіїв відповідач не надавав, тому позивачу не було зрозумілим, на підставі чого страховик прийшов до висновку, що вина водіїв є обопільною. Разом з тим, визнання водієм ОСОБА_2 вини у європротоколі не може бути беззаперечним доказом такої вини, а сам європротокол без застосування відповідної типової схеми тільки відображає обставини ДТП, які були використанні, як джерело дослідження у відповідних висновках експертів. Тому, оскільки повідомлення про ДТП від 27 квітня 2023 року було надано позивачем до Миколаївського відділення ОНДІСЕ, а відповідачем таке повідомлення було надано судовому експерту Скороходу К.М. , обставини ДТП викладені у даному повідомленні враховані у висновках експертів та додаткових роз`яснень суду не потребують.

На думку позивача, висновок експерта № 72/23 за результатами проведення автотехнічного дослідження по матеріалам страхової справи від 02 травня 2023 року не може бути взято судом до уваги з огляду на те, що в переліку поставлених питань відсутнє питання про те, що дії якого з водіїв з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньої пригоди, що унеможливлює стверджувати,що ДТП відбулась внаслідок порушення ПДР обома її учасниками.

Тобто предметом експертного дослідження мало бути питання наявності чи відсутності обов`язкового елементу об`єктивної сторони складу правопорушення - причинного зв`язку між допущеними обома учасниками дорожнього руху порушеннями правил безпеки дорожнього руху, якщо такі мали місце, та наслідками у вигляді пошкодження транспортних засобів.

Враховуюче викладене, позивач вважає, що висновок судового експерта Скорохода К.М. є нечітким та неповним, викликає сумнів в його правильності при його появі в суді лише на стадії подання відзиву на позовну заяву.

Натомість 16 липня 2025 року на замовлення ОСОБА_1 Миколаївським відділенням ОНДІСЕ підготовлено висновок експерта № 2981-34-25 судового автотехнічного дослідження обставин та механізмів ДТП, у відповідності до якого було встановлено обставини ДТП, які є об`єктивними. Судовим експертом Корунчаком О.В. досліджено дорожні обставини, а саме на схемі ДТП у європротоколі вказані місця ушкоджень: у Fiat- крайній правий кут автомобіля, у Reпault - передня частина від лівого переднього колеса вперед до відриву бамперу. Це свідчить про те, що автомобіль «Fiat Albea», д.н.з. НОМЕР_2 ,врізався в автомобіль «Reno Koleos», д.н.з НОМЕР_1 ,та після зіткнення автомобіль «Fiat Albea»вилетів за бордюр на повороті.

Отже, судовим експертом Скороходом К.М. проігноровано фактичні дані початкового аналізу наданих в розпорядження документів для правильної оцінки дорожньої обстановки, що привело до неправильних висновків в контексті порушення позивачем пункту 10.1 ПДР.

Відповідно до висновків судового експерта Корунчака О.В. зазначено, що за умов, приведених в заяві про призначення експертного дослідження, у розглянутих дорожньо-транспортних умовах, які склалися, водій автомобіля «Renault Koleos», д.р.н. НОМЕР_1 , належним та своєчасним виконанням вимог пунктів 9.2б), 10.1, 10.4, 11.8 ПДР, з технічної точки зору не мав можливості запобігти настанню даної ДТП. Фактичні дії водія автомобіля «Renault Koleos» відповідали вимогам цих пунктів ПДР.

Таким чином, висновок експерта № 2981-34-25 від 16 липня 2025 рокує повним і відповідає на основне питання, а сама дії кого із водіїв знаходяться у причино-наслідковому зв`язку з виникненням даної ДТП та надано відповідь про невідповідність дій водія автомобіля «Fiat Albea», д.р.н. НОМЕР_2 , вимогам пунктів 10.1, 14.2б), 11.9 ПДР, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з настанням ДТП.

Наголошує, що ПрАТ «СК ПЗУ Україна» визнає, що сума страхового відшкодування становить 79 413,00 грн, тобто фактично витрачені позивачем кошти на відновлювальний ремонт автомобіля, який було здійснено ТОВ «М Моторс», х 50 % частки вини водія автомобіля ОСОБА_2 . Проте з такими твердженнями позивача не погоджується в повній мірі, оскільки саме невідповідність дій одного водія ОСОБА_2 знаходиться в причинному зв`язку з настанням ДТП, а тому немає правових підстав зменшувати розмір страхового відшкодування та проводити перерахунок пені та 3 % річних.

Позиція Київського апеляційного суду

Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

27 квітня 2023 року у м. Миколаєві по вул. Потьомкінській, 131 відбулась ДТП за участю транспортних засобів «Renault Koleos», д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 та «Fiat Albea», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Учасниками даної ДТП було складено повідомлення про ДТП (європротокол) без участі працівників відповідних підрозділів Національної поліції України, керуючись пунктом 2.11 ПДР, пунктом 33.2 статті 33 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та примітки до статті 124 КУпАП, відповідно до якого винним в настанні ДТП є водій автомобіля «Fiat Albea», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , який свою вину визнав.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Fiat Albea», д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована за договором (полісом) обов`язкового страхування № 213393855 у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна».

Постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2022 року № 108 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка набрала чинності з 01 липня 2022 року, затверджено за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України в розмірі 80 000 гривень на потерпілого.

Позивач звертався до відповідача для відшкодування завданої йому шкоди шляхом виплати страхового відшкодування, однак 08 травня 2023 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» повідомило ОСОБА_1 , що належна йому регламентна виплата за даним страховим випадком становить 17 000 грн.

З вказаним позивач не погодився та повідомив відповідача шляхом направлення йому електронного листа про намір проведення експертизи для визначення розміру збитку, який було завдано його автомобілю «Renault Koleos», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті ДТП.

09 травня 2023 року суб`єктом оцінюваної діяльності - ФОП ОСОБА_6 було проведено автотоварознавче дослідження щодо визначення вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Renault Koleos», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження під час ДТП, що сталася 27 квітня 2023 року.

За результатами такого дослідження 18 травня 2023 року складено звіт № 035/05-23 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику автомобіля «Renault Koleos», д.н.з. НОМЕР_1 , згідно із висновками якого: вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля внаслідок його пошкодження під час ДТП, що сталася 27 квітня 2023 року, з включенням ПДВ на складові та лакофарбові матеріали складає 79 119,01 грн; втрата товарної вартості (ВТВ) автомобіля складає 23 770,15 грн; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, з урахуванням втрати товарної вартості складає 102 889,16 грн.

18 травня 2023 року позивач направив на електронну адресу відповідача електронного листа разом із претензією стосовно незгоди з розрахованою до виплати сумою страхового відшкодування та вимогою сплатити йому страхове відшкодування в сумі 102 889,16 грн, а також понесені витрати на проведення оцінки в сумі 5 000 грн.

До вказаного електронного листа, окрім претензії, було також додано звіт про оцінку № 035/05-23 від 18 травня 2023 року, рахунок фактура ТОВ «М Моторс» № МС000001368 від 17 травня 2023 року, акт прийому-передачі виконаних робіт від 18 травня 2023 року на суму 5 000 грн.

У відповідь на це звернення ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» 05 червня 2023 року направило на електронну адресу ОСОБА_1 лист, в якому зазначило, що ним переглянуто звіт оцінювача № 27789 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, та 01 червня 2023 року прийнято рішення про доплату страхового відшкодування у розмірі 1 641,55 грн, а також вказало, що згідно вказаного звіту відновлювальний ремонт з урахуванням зносу на запасні частини склав 51 382,69 грн (28 %) та виплата була проведена за вирахуванням франшизи (2 500 грн та ПДВ 7 303,78 грн).

ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» було виплачено позивачу страхове відшкодування у загальному розмірі 23 191,35 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 30 травня 2023 року № 00095645 на суму 17 897,91 грн; платіжною інструкцією від 04 жовтня 2023 року № 00102815 на суму 3 651,89 грн; платіжною інструкцією від 02 червня 2023 року № 00095916 на суму 1 641,55 грн.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 15, частин першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди(пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (пункт 3 частини першої статті 1188 ЦК України).

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Згідно із статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань було прийнято Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV у редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно із статтею 3 Закону № 1961-IVобов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно із статтею 6 Закону № 1961-IVстраховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У Законі № 1961-IV було детально регламентовано дії водіїв транспортних засобів, причетних до ДТП, зокрема потерпілого, а також самого страховика.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 1961-IVу разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 28 Закону № 1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону № 1961-IV у разі настання ДТП за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце ДТП та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів ДТП без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Згідно з пунктами 34.1, 34.2 статті 34 Закону № 1961-ІV страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

У відповідності до пунктів 34.3, 34.4 статті 34 Закону № 1961-IV якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком залучаються їх працівники. Страховиком та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.

Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону № 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися, зокрема зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. У разі оформлення документів про ДТП без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV визначено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Як передбачено в абзаці 1 пункті 36.3 статті 36 Закону № 1961-IV, у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц дійшла висновку, що для отримання страхової виплати за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого. У примітці до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники ДТП скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 зроблено висновок, що припис пункту 36.3 статті 36 Закону № 1961-IV розрахований на випадки, якщо: 1) шкода завдана взаємопов`язаними, сукупними діяннями декількох осіб, які за це відповідальні, тобто поведінка яких обов`язково є неправомірною, внаслідок чого вони разом спричинили завдання шкоди; 2) остання є неподільною (як-от у випадках із завданням шкоди здоров`ю чи моральної шкоди). Тільки за таких умов розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну особу з тих, які завдали шкоди, треба визначати шляхом поділу її розміру на кількість осіб, які цю шкоду завдали.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд першої інстанції вірно дослідив фактичні обставини ДТП, яке мала місце 27 квітня 2023 року у м. Миколаєві по вул. Потьомкінській, 131 за участю транспортних засобів «Renault Koleos», д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 та «Fiat Albea», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», надавши належну правову оцінку спільному повідомленню про ДТП, у якому ОСОБА_2 свою вину у скоєнні ДТП визнав і зауважень не мав (а.с. 18, т. 1).

Відповідач посилається на те, що з боку ОСОБА_1 є також вина в ДТП, що стало підставою для застосування ним як страховиком положень пункту 36.3 статті 36 Закону № 1961-IV при визначенні йому розміру страхового відшкодування.

На підтвердження своїх доводів відповідач долучив до відзиву на позовну заяву висновок експерта № 72/23 за результатами проведення автотехнічного дослідження по матеріалам страхової справи, складений судовим експертом Скороходом К.М. 02 травня 2023 року на замовлення ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» (а.с. 114-118, т. 1).

Відповідно до вказаного висновку на постановлені страховиком перед експертом питання були наданні наступні відповіді: в даній дорожній обстановці водій автомобіля Fiat, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог пункту 11.9 ПДР, а водій автомобіля Renault Koleos, д.н.з НОМЕР_1 , ОСОБА_1 - відповідно до вимог пункту 10.1 ПДР; в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля Fiat, д.н.з. НОМЕР_2 ,ОСОБА_2 не відповідали вимогам пункту 11.9 ПДР, а дії водія автомобіля Renault Koleos, д.н.з НОМЕР_1 ,ОСОБА_1 - вимогам пункту 10.1 ПДР.

Проте майнова шкода у цій справі не завдана взаємопов`язаними, сукупними діяннями декількох осіб, які за це відповідальні, а тому у відповідача були відсутні підстави для застування пункту 36.3 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У висновку судового експерта Скорохода К.М. не встановлено наявності причинного зв`язку між діями позивача і настанням ДТП та її наслідками у вигляді пошкодження транспортних засобів. Таке питання страховиком перед експертом не ставилось, а інших доказів того, що майнова шкода була заподіяна спільними неправомірними діями водіїв ОСОБА_1 і ОСОБА_2 матеріали справи не містять, тому немає підстав для застосування до спірних правовідносин положення пункту 36.3. статті 36 Закону № 1961-IVщодо поділу розміру завданої шкодиміж страховиком та самим потерпілим.

Отже, враховуючи, що у цій справі відповідачем не доведений факт наявності у діях позивача ознак неправомірної поведінки під час керування автомобілем і зв`язку між такою поведінкою та завданою йому шкодою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість відмови страхової компанії від виплати страхового відшкодування та стягнення з останньої на користь позивача передбаченої законом регламентної виплати.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені у постановах від 07 листопада 2019 року в справі № 161/12859/16-ц, від 21 вересня 2022 року в справі № 477/875/19 та 22 лютого 2023 року в справі № 191/1119/22.

Між тим, суд першої інстанції невірно визначив вартість (розмір) майнової шкоди, завданої позивачу в ДТП.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

У відповідності до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Тобто розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент ДТП або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Окрім того, пунктом 36.6. статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що сума страхового відшкодування має становити 54 308,65 грн, взявши за основу свого розрахунку максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих у разі оформлення документів про ДТП без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України, який становить 80 000 грн, що за встановлених фактичних обставин даної справи є помилковим.

Так, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що він фактично вже здійснив відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу «Renault Koleos», д.н.з. НОМЕР_1 , на станції технічного обслуговування ТОВ «М Моторс», за який 29 вересня 2023 року здійснив оплату по рахунку-фактурі № МС000001368 від 17 травня 2023 року у розмірі 79 413 грн, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» № 9319-3554-1752-8547 (а.с. 77, 78, т. 1).

У той же час позивач для свого розрахунку залишку невиплаченого страхового відшкодування використав значення вартості відновлювального ремонту зазначеного транспортного засобу в сумі 79 119,01 грн, яке міститься у звіті № 035/05-23 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику автомобіля «Renault Koleos», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 31-42, т. 1).

Колегія суддів враховує, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача (пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Суд першої інстанції встановив та не заперечується сторонами, що відповідач виплатив позивачу страхове відшкодування трьома платежами у загальному розмірі 23 191,35 грн, а розмір безумовної франшизи за полісом № 213393855 складає 2 500 грн (а.с. 110, т. 1).

З врахуванням вищенаведеного, оскільки ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виплатило позивачу страхове відшкодування, що є недостатнім для покриття реального розміру заподіяних ОСОБА_1 збитків, суд апеляційної інстанції, врахувавши засади диспозитивності цивільного процесу і ту обставину, що розмір регламентної виплати у встановленому порядку не був погоджений позивачем, а також обов`язкову франшизу за договором страхування, дійшов висновку, що страхова компанія має доплатити ОСОБА_1 53 427,66 грн страхового відшкодування (79 119,01 грн - 23 191,35 грн - 2 500 грн).

Позивач з метою захисту свого порушеного права замовив проведення автотоварознавчого дослідження, за результатами якого 18 травня 2023 року складено звіт № 035/05-23 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, вартість якого документально підтверджена матеріалами справи (а.с. 60, 61, т. 1), тому районний суд обґрунтовано стягнув з відповідача 5 000 грн витрат з оплати проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу відповідно до вимог пункту 34.3 статті 34 Закону № 1961-IV.

Що стосується пені та 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання, нарахованих за період з 26 липня 2023 року по 09 жовтня 2023 року на підставі пункту 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV та частини другої статті 625 ЦК України, то вони були стягнуті з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 додатковим рішенням суду першої інстанції, яке не є предметом оскарження за апеляційною скаргою відповідача, тому відповідно до вимог статті 367 ЦПК України підстав для зменшення стягнутих пені в сумі 4 844,63 грн та3 % річних в сумі 339,24 грн немає.

Водночас колегія суддів приймає до уваги доводи і вимоги апеляційної скарги відповідача стосовно необхідності розподілу судових витрат у цій справі пропорційно розміру задоволених вимог.

За приписами частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статті 141 ЦПК України.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до положень частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Метою запровадження такого принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та/або захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку.

Зазначений висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 15 лютого 2023 року у справі № 567/1508/19.

Судом на підставі долучених до матеріалів справи доказів встановлено і не заперечується сторонами, що за подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатив 1 073,60 грн судового збору, а також поніс витрати на професійну правничу допомогу адвоката Шмарова О.В. у зв`язку з розглядом справи у розмірі 18 000 грн.

Суд першої інстанції (з урахуванням зміни оскаржуваного рішення) стягнув з відповідача на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 63 611,53 грн, тобто позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені судами на 71,53 % від ціни позову у розмірі 88 932,46 грн.

Отже, з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню документально підтвердженісудові витрати, а саме 767,95 грн судового збору та 12 875,40 грн понесених витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.

Розмір такого стягнення судових витрат відповідає обставинам даної справи та принципу пропорційності задоволення пред`явлених вимог позову, а також завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.

Щодо інших понесених позивачем судових витрат, а саме а проведення експертного дослідження у розмірі 12 213,50 грн, то вони не підлягають компенсації відповідачем з огляду на наступне.

Згідно з частиною шостою статті 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи (частина третя статті 141 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 за результатом системного аналізу положень процесуального законодавства констатовано таке:

(1) витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат;

(2) висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи;

(3) у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду;

(4) при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції при ухваленні рішення по суті спору не звертався до висновку експерта № 2981-34-25 судового автотехнічного дослідження обставин і механізмів ДТП від 16 липня 2025 року, складений судовим експертом Миколаївського відділення ОНДІСЕ Корунчаком О.В., як належного і допустимого доказу в межах предмета доказування у справі, не врахував його і не покладав в основу своїх висновків, що викладені у рішенні від 20 серпня 2025 року.

Отже, з огляду на те, що як суд першої, так і суд апеляційної інстанції не враховували зазначений висновок автотехнічного дослідження під час розгляду справи і ухвалення судових рішень про часткове задоволення позову про стягнення страхового відшкодування, колегія суддів не вбачає підстав для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати позивачу понесені витрати за проведення зазначеної судової експертизи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України).

За таких обставин рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 серпня 2025 рокуне може бути залишене в силі та відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає зміні шляхом зменшення стягнутої з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування та судових витрат у справі, а в іншій частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

За змістом підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Представник позивача у відзиві просить стягнути з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 8 000 грн, до яких входить складення та подання відзиву на апеляційну скаргу і на підтвердження фактичного понесення яких, окрім вже наявних у матеріалах справи доказів, надав додаток № 3 від 01 жовтня 2025 року до договору про надання правничої допомоги № 28/23 від 23 серпня 2023 року та платіжну інструкцію АТ КБ «ПриватБанк» від 06 жовтня 2025 року про сплату таких коштів адвокату Шмарову О.В. (а.с. 64, 65, т. 2).

Суд апеляційної інстанції, оцінивши зазначені докази, керуючись вимогами статей 133, 137, 141 ЦПК України та виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності і пропорційності їхнього розміру, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача як скаржника на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з переглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 7 848 грн (8 000 грн х 1,90 % задоволених вимог апеляції).

Водночас, оскільки апеляційна скарга ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» підлягає частковому задоволенню, а сума страхового відшкодування - зменшенню, то пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 12,77 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

За частиною десятою статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З урахуванням зазначених норм процесуального закону та обставин даної справи, колегія суддів вважає за можливе остаточно стягнути з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 різницю в понесених судових витратах, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 7 835,23 грн.

З огляду на положення частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 серпня 2025 року в частині стягнутих сум страхового відшкодування та судових витрат у справі змінити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 53 427,66 грн невиплаченого страхового відшкодування, 767,95 грн сплаченого судового збору та 12 875,40 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 серпня 2025 року залишити без змін.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 7 835,23 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: О.В. Борисова

Д.О. Таргоній