Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №361/11595/23 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м. Київ

Справа №361/11595/23

Апеляційне провадження №22-ц/824/8433/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Петришиної Н.М. 23 січня 2026 року в м. Бровари,

у справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В

Короткий зміст позовних вимог.

У грудні 2023 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 14 липня 2018 року у загальному розмірі 23 365 грн 25 коп. та судовий збір у розмірі 2 684 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 липня 2018 року ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитування та звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, підписавши Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 14 липня 2018 року.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 11 000 грн, з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,2 % на місяць на суму заборгованості за кредитом (38,4% річних) зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,4% на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом (76.8% річних).

Однак, всупереч умов договору ОСОБА_1 договірні зобов`язання не виконала, тому станом на 07 листопада 2023 року відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 23 365,25 грн.

У зв`язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 14 липня 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2026 року у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів перерахування на банківський рахунок відповідача суми позики за Договором від 14 липня 2018 року. Так, ні платіжних доручень, ні платіжних інструкцій, ні банківських виписок, ні інших первинних документів, які б підтверджували здійснення первісним кредитором операції з перерахування коштів відповідачу позивачем до суду не надано. Крім того, документи, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації. Надані АТ «Універсал Банк» документи не підтверджують заявлених вимог, оскільки стороною позивача не надано доказів перерахування відповідачу грошових коштів у позику за Договором від 14 липня 2018 року. Суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог належними та допустимими доказами, відтак у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором від 14 липня 2018 року відмовлено.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.

Не погодилось із рішенням суду першої інстанції АТ «Універсал Банк», його представником - Македоном О.А., подано апеляційну скаргу в якій зазначено, що оскаржуване рішення є незаконним, прийнятим всупереч норм процесуального права, ухваленим за неправильного застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що суд першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту.

Посилається на те, що підписуючи анкету-заяву клієнт погодився, що анкета-заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг.

Скаржник звертає увагу, що підписанням цього договору клієнт підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг та отримав їх примірники у мобільному додатку. Також підтвердив, що вищевказані документи йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (пункт 3 Анкети-заяви).

Крім того, клієнт погодився, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Поміж цього, клієнт підтвердив, що ця Анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису (пункт 9 Анкети-заяви).

Зазначає, що у підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.

Посилається на те, що будучи повідомленим про час і місце розгляду справи відповідач не надав суду контррозрахунок суми заборгованості, який міг би належним чином оцінити чи інший доказ, наприклад висновок експертизи про невірність наданого банком розрахунку.

На підставі викладеного, просить скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської областівід 08 січня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Стягнути з відповідача судові витрати.

Узагальнені доводи та процесуальні дії суду.

Відповідач не скористалася своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Фактичні обставини справи.

14 липня 2018 року відповідачем ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, що містить відомості про її персональні дані, а також фотокопії сторінок паспорту та довідку про присвоєння ідентифікаційного коду. (а.с. 59)

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 07 листопада 2023 року становить 23365,25 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Також з цього розрахунку вбачається, що заборгованість виникла з 14 липня 2018 року, на суму боргу нараховувались проценти за користування кредитними коштами, а відповідачем здійснювалось погашення заборгованості, зокрема, остання сплата відбулась 07 січня 2022 року. У зв`язку з цим відсутня заборгованість за відсотками за користування кредитом та пенею (а.с.47-57).

Матеріали справи також містять копії банківської ліцензії, виписки з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг з Статуту позивача, витяг з умов та правил обслуговування в АТ «Універсал Банк», паспортні дані. (а.с. 60-111)

Застосовані норми права.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно ч.1 ст. 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 3 ст. 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 та від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20.

В силу ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В порядку ч.ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд.

З наведених обставин справи вбачається, що 14 липня 2018 року між сторонами було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг. Відповідачем підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, що містить відомості про її персональні дані, а також фотокопії сторінок паспорту та довідку про присвоєння ідентифікаційного коду.

Обставини укладення договору не оспорювалась сторонами у справі та не піддавались оцінки судом першої інстанції. А тому доводи апеляційної скарги позивача, що суд першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту Monobank, слід визнати безпідставними.

Позивачем заявлена вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором. На підтвердження вказаних вимог позивачем наданий розрахунок заборгованості, з якого вбачається наявність заборгованості відповідача перед банком за наданим кредитом в розмірі 23365,25 грн. Однак, даний розрахунок заборгованості не є належним доказом, що підтверджує обставини надання кредиту відповідачу та наявність кредитних правовідносин, оскільки не містить даних про видачу кредитних коштів, за якою карткою зроблено цей розрахунок, містить підпис представника, яким була подана позовна заява, а не підпис особи відповідальної за ведення фінансових операцій. Даний розрахунок не є випискою по особовому ранку, він не містить записи про операції, здійснені протягом операційного дня, не є регістром аналітичного обліку та не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій.

Таким чином, слід погодитись з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем обставин задоволення заяви відповідача про відкриття поточного рахунку, надання платіжного інструменту, надання кредитних коштів та невиконання обов`язку щодо їх повернення.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що сторона відповідача здійснюючи захист своїх прав має подати відповідні докази не приймаються до уваги суду, оскільки позивач при зверненні до суду має подати всі наявні у нього докази на підтвердження заявлених позовних вимог і наведені позивачем обставини, без підтвердження відповідними доказами, не можуть вважатися доведеними, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Всупереч положенням ст.ст. 12, 81 ЦПК України стороною позивача не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Разом з тим, апеляційна скарга переважно мотивована неповним з`ясуванням судом обставин справи в зв`язку з відсутністю доказів, що виходячи з наведених положень є обов`язком сторін у справі, зокрема позивача, а повноваження суду стосуються оцінки наданих сторонами доказів.

З наведеного вище вбачається, що при вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості суд першої інстанції здійснив повне з`ясування обставин справи та правильне застосування і норм матеріального права.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Розподіл судових витрат.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції понесені відповідачем судові витрати пов`язані з апеляційним переглядом справи компенсації не підлягають.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук