Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №758/3485/26 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026року м. Київ

Справа № 758/3485/26

Апеляційне провадження №22-ц/824/12439/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва про відмову в прийнятті зустрічної позовної заяви, постановлену під головуванням судді Блащука А.М. 11 травня 2026 року в м. Київ,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2026 року ОСОБА_2 звернулась у суд із позовом, у якому просила в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , а іншу частину цієї квартири залишити у власності відповідача.

Позов мотивовано тим, що 17 серпня 2005 року сторони уклали шлюб, який було розірвано рішенням Подільського районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року у справі № 758/5307/25. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , який є дитиною-інвалідом і проживає з позивачкою. У період шлюбу за спільні кошти подружжя 06 січня 2012 року було набуто майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 89,10 кв.м та ринковою вартістю 6 792 763,44 гривень, яка зареєстрована за відповідачем.

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся у суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про встановлення фактів проживання сім`ї без реєстрації шлюбу та набуття спільного майна до шлюбу.

Зустрічний позов мотивовано тим, що сторони вели спільне господарство та проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з літа 2002 року. У березні 2003 року за кредитні кошти (які згодом сплачувалися спільно) та особисті зусилля відповідача було придбано квартиру на АДРЕСА_2 . У 2011 році цю квартиру та особисту квартиру відповідача на АДРЕСА_3 за 70 000 доларів США було продано для купівлі спірної трикімнатної квартири на АДРЕСА_4 . Позивач зазначає, що понад 50% вартості спірної квартири сплачено за рахунок його особистих коштів від продажу майна, тому він просить визнати право особистою власності на частину спірної квартири, а іншу частину поділити в рівних частках по частині кожному.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 11 травня 2026 року відмовлено в прийняті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення фактів проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та набуття спільного майна до шлюбу у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Повернуто відповідачу зустрічну позовну заяву та роз`яснено, що із заявленими позовними вимогами, викладеними у зустрічній позовній заяві, він може звернутися до суду для самостійного розгляду.

Ухвалу суду мотивовано тим, що спільний розгляд зустрічного із первісним позовом є недоцільним, оскільки це істотно розширить предмет доказування та затягне розгляд справи. Суд зазначив, що право на подання зустрічного позову не є абсолютним і вимагає не лише взаємопов`язаності вимог, а й доцільності їх спільного розгляду, а також звернув увагу на порушення відповідачем строку на подання зустрічного позову. Крім того, суд наголосив, що відмова у прийнятті зустрічного позову не позбавляє позивача за зустрічним позовом права звернутися із цими вимогами до суду в порядку окремого самостійного позову.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.

Не погодився із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 , його представником адвокатом Морозовою Т.В. подано апеляційну скаргу, в якій вона посилається на порушення норм процесуального права, а тож не повне з`ясування обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що зустрічний позов про поділ спільного майна, встановлення фактів проживання однієї сім`єю без реєстрації шлюбу та набуття спільного майна до шлюбу взаємопов`язаний з первісним позовом про поділ майна подружжя і спільний їх розгляд є доцільним, оскільки позови виникли з сімейних правовідносин і направлені на вирішення існуючого сімейного спору щодо спільного майна, набутого як в період спільного проживання до реєстрації шлюбу, так і в період шлюбу.

Скаржник наголошує, що не має можливості заявити вимоги зустрічного позову у окремому судовому провадженні, оскільки в такому випадку судом будуть розглядатися дві судові справи із тим самим предметом та з тими самими підставами.

Також звертає увагу суду апеляційної інстанції, що районним судом в оскаржуваній ухвалі абсолютно не зазначено повний предмет зустрічного позову, а враховано лише пов`язану із ним немайнову частину щодо встановлення фактів, які мають значення при вивченні обставин набуття спільного майна колишнім подружжям та підстав його поділу, в той час як скаржником було також заявлено вимогу майнового характеру.

Отже, судом першої інстанції помилково зроблено висновок про те, що первісний позов та зустрічний позов не є взаємопов`язаними, оскільки предметами обох позовів є поділ однієї квартири за номером АДРЕСА_1 і задоволення зустрічного позову про визнання права особистої власності на половину цієї квартири за скаржником та поділ іншої половини квартири безпосередньо виключить можливість задоволення первісного позову про поділ спірної квартири в рівних частках між сторонами цього спору.

Зауважує, що оскаржувана ухвала не містить мотивів відмови у прийняті зустрічного позову, хоча позови є взаємопов`язаними, а їх спільний розгляд є доцільним та може виключити задоволення первісного позову, а думка суду, що спільний розгляд обох позовів істотно розширить предмет доказування та затягне розгляд справи є помилковою.

При цьому, скаржник зазначає, що обставини та докази, вказані як у відзиві, так і в зустрічному позову, є абсолютно ідентичними, а отже жодним чином не розширять предмет доказування.

Окрім того, відмовивши у прийнятті зустрічного позову, суд першої інстанції позбавив скаржника права на ефективний захист своїх прав та інтересів.

На підставі викладеного, просить ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 11 травня 2026 року в цивільній справі № 758/3485/26 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Процесуальні дії учасників справи на стадії апеляційного перегляду.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

В порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. А відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

З`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Обставини встановлені під час перегляду справи в апеляційному суді.

У лютому 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя, у якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 89,10 кв.м. та житловою площею 47,10 кв.м., а іншу 1/2 частину цієї ж квартири залишити у власності ОСОБА_1 .

У квітні 2026 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов, у якому просив встановити факт проживання їх однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 17 серпня 2005 року, а також встановити факт, що квартира АДРЕСА_5 була придбана 03 березня 2003 року внаслідок спільної праці як сім`ї та до моменту відчуження 10 серпня 2011 року мала статус їхньої спільної часткової власності у рівних частках.

Крім того, у зустрічному позові ОСОБА_1 вказував на внесення ним особистих коштів у придбання спірної квартири, у зв`язку з чим просив визнати за ним право особистої приватної власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_6 та в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 і за собою право власності на 1/4 частини цієї ж квартири за кожним.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 11 травня 2026 року в прийнятті зустрічного позову було відмовлено із роз`ясненням права на самостійне звернення, оскільки спільний розгляд справ істотно розширив би предмет доказування та затягнув судовий процес, а також через порушення відповідачем строку на подання відзиву.

Застосовані норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Згідно з ч.1 та п.3 ч.2 ст.49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Частиною 1 ст.193 ЦПК України визначено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

У постанові від 20 березня 2019 у справі № 910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила, що зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд.

З наведених обставин справи вбачається, що позов ОСОБА_2 спрямований на поділ спірного майна - квартири АДРЕСА_1 шляхом визнання за кожним із подружжя права власності на 1/2 частку у власності.

Зустрічний позов ОСОБА_1 охоплює вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, набуття майна до шлюбу та визнання за ним відповідної частки майна, шляхом доведення обставин щодо джерел походження коштів та участі у придбанні спірного майна - квартири АДРЕСА_1 .

Аналіз матеріалів справи свідчить, що обидва позови виникають з єдиних тривалих сімейних та майнових правовідносин сторін, а їхнім предметом є одне й те саме майно - квартира АДРЕСА_1 .

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Зустрічний позов дозволяє розглянути в одному процесі вимоги обох сторін, що дає можливість заощадити час і сприяє більш швидкому захисту їхніх прав та інтересів, а також запобігає можливості винесення суперечливих і взаємовиключних судових рішень у цивільній справі.

Колегія суддів вважає посилковим висновок суду першої інстанції висновку про відсутність взаємозв`язку між вимогами, так як розгляд зустрічного позову покликаний комплексно дослідити законні підстави набуття права власності на спірне майно впродовж усього періоду відносин сторін, оскільки вирішення питання про обсяг прав на майно за зустрічним позовом безпосередньо впливає на межі задоволення первісного позову.

Висновок місцевого суду про те, що спільний розгляд затягне розгляд справи, є необґрунтованим, оскільки розгляд обох позовів в одному процесі допоможе уникнути ухвалення суперечливих і взаємовиключних судових рішень.

Окрім наведеного, обґрунтовуючи відмову у прийнятті зустрічного позову, суд першої інстанції вказав на порушення відповідачем строку на подання зустрічного позову.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, копію ухвали про відкриття провадження у справі від 24 березня 2026 року було доставлено до електронного кабінету представника відповідача 28 березня 2026 року (субота). Згідно з положеннями процесуального законодавства, днем вручення документа є перший робочий день, наступний за днем його доставки, тобто 30 березня 2026 року.

Встановлений судом 15-денний строк на подання відзиву та зустрічного позову спливав 14 квітня 2026 року. Оскільки зустрічний позов разом із відзивом було подано через систему «Електронний суд» 11 квітня 2026 року, скаржником повністю дотримано процесуальний строк на його подання. Відтак, висновок місцевого суду про порушення відповідачем строку повністю спростовується матеріалами справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Зважаючи на те, що зустрічний позов подано у встановлений законом строк, він є взаємопов`язаним із первісним позовом, а їх спільний розгляд відповідає завданням цивільного судочинства щодо швидкого, всебічного та справедливого вирішення спору і запобігання ухваленню суперечливих судових рішень, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Розподіл судових витрат.

У відповідності до вимог статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки спір по суті позовних вимог не розглядається.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 379, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 11 травня 2026 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук