Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №757/41599/24-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 757/41599/24-ц

номер провадження: 22-ц/824/10883/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Габунії М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенка Сергія Сергійовича на рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року у складі судді Гуртової Т.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Роял альянс трейд», треті особи: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал», товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», акціонерне товариство «ОТП Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмила Василівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна, про витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Роял альянс трейд» (далі - ТОВ «Роял альянс трейд»), треті особи: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» (далі - ТОВ «ФК «Інвент»), товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал»), товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк»), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (далі - КМНО) Черленюх Л.В., приватний нотаріус КМНО Тверська І.В., про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира).

Позовна заява мотивована тим, що 07 серпня 2007 року між ОСОБА_3 та банком було укладено кредитний договір №ML-005/107/2007 (далі - кредитний договір), за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 274 050,00 доларів США строком до 07 серпня 2022 року включно зі сплатою за користування кредитом 5,99% річних.

Також, 07 серпня 2007 року між позивачем, як майновим поручителем божника, та банком для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором було укладено договір іпотеки №PCL-005/107/2007 (далі - Договір іпотеки), за умовами якого позивач передав в іпотеку квартиру, загальною площею 90,7 кв.м, житловою площею 57,10 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

05 листопада 2010 року між банком та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір про відступлення права вимоги, за якими вказане товариство набуло право вимоги за зазначеними кредитним договором та договором іпотеки.

14 травня 2021 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» було укладено договори про відступлення права вимоги, за якими ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» набуло право вимоги за зазначеними кредитним договором та договором іпотеки.

26 травня 2020 року між ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» та ТОВ «Електро райд» було укладено договори про відступлення права вимоги, за якими ТОВ «Електро райд» набуло право вимоги за зазначеними кредитним договором та договором іпотеки. У подальшому, 09 листопада 2021 року вказані юридичні особи уклали додаткову угоду про розірвання укладеного договору про відступлення права вимоги.

09 листопада 2021 року між ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» та ТОВ «ФК «Інвент» було укладено договір факторингу та договір про відступлення права вимоги, за якими ТОВ «ФК «Інвент» набуло право вимоги за зазначеними кредитним договором та договором іпотеки. У подальшому 10 січня 2022 року приватний нотаріус КМНО Тверська І.В. внесла у державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ТОВ «ФК «Інвент».

10 лютого 2022 року приватним нотаріусом КМНО Тверською І.В. було внесено запис №46680338 про набуття права власності на квартиру ТОВ «ФК «Інвент» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 63431006 від 14 лютого 2022 року. Підставою для внесення якого зазначено: Договір іпотеки, дублікат, серія та номер: 2134, виданий 07.08.2007, видавник приватний нотаріус КМНО Шепелюк О.Г.

07 червня 2024 року між ТОВ «ФК «Інвент» та ТОВ «Роял альянс трейд» було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Чернелюх Л.В., зареєстрований в реєстрі за №277, відповідно до якого ТОВ «Роял альянс трейд» стало власником квартири.

Позивач вважав, що квартира вибула з його власності у спосіб, не встановлений договором іпотеки, оскільки: 1) державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «ФК «Інвент» було здійснено державним реєстратором без достатніх правових підстав, з порушенням норм Закону України «Про іпотеку» та умов укладеного сторонами договору іпотеки; 2) позивач не отримував належно оформлену вимогу; 3) жодних доказів про згоду позивача на незаконне відчуження спірної квартири жоден з учасників не отримував, а самі по собі умови договору іпотеки не свідчать про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння; 4) на момент набуття ТОВ «ФК «Інвент» права власності на предмет іпотеки була відсутня оцінка такого майна.

Ураховуючи, що квартира вибула з володіння позивача поза його волею та з порушенням норм чинного законодавства України, позивач ОСОБА_1 у порядку ст.388 ЦК України просив витребувати у відповідача ТОВ «Роял альянс трейд» квартиру АДРЕСА_1 , а також покласти на відповідача судові витрати, включаючи витрати на правничу допомогу.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2026 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Роял альянс трейд» витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_3 не виконав зобов`язання за кредитним договором № ML-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року, а заборгованість у розмірі 5 758 183 грн 86 коп. не була погашена. Водночас укладений ОСОБА_1 договір іпотеки № PCL-005/107/2007 містив застереження про право іпотекодержателя набути у власність квартиру АДРЕСА_1 в позасудовому порядку. Суд установив, що ТОВ «ФК «Інвент» належно направило боржнику та іпотекодавцю вимоги про усунення порушень, отримало звіт ТОВ «Архекспертус» від 02 лютого 2022 року про оцінку квартири, надало державному реєстратору необхідні документи та 10 лютого 2022 року правомірно набуло право власності на квартиру на підставі ст.37 Закону України «Про іпотеку», після чого 07 червня 2024 року відчужило її ТОВ «Роял альянс трейд». Оскільки квартира вибула з власності ОСОБА_1 внаслідок реалізації погодженого ним у договорі іпотеки способу звернення стягнення, а не поза його волею, суд дійшов висновку про відсутність передбачених ст.388 ЦК України підстав для витребування квартири у ТОВ «Роял альянс трейд».

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Бабенко С.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що всупереч вимогам процесуального законодавства представником відповідача не надіслано відзив на позовну заяву позивачу, ТОВ «ОТП Факторинг Україна», АТ «ОТП Банк», приватному нотаріусу КМНО Черленюх Л.В., приватному нотаріусу КМНО Тверській І.В.

Вказує, що у відповідності до інформації, яка міститься у п.1.3 договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Чернелюх Л.В. за реєстровим номером №277, ТОВ «ФК «Інвент» є власником квартири на підставі договору іпотеки №РCL-005/107/2007, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО від 07 серпня 2007 року за реєстровим №2134 (дублікат видано Шепелюк О.Г., приватним нотаріусом КМНО від 16 березня 2021 року за реєстровим №104). Однак законодавство, яке діяло на момент укладення договору іпотеки, не передбачало передачу права власності на іпотечне майно від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі застереження в іпотечному договорі. Окремо звертає увагу суду на те, що у позивача відсутній договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Більше того, такий договір не укладався між позивачем та ТОВ «ФК «Інвент».

Зазначає, що ненадання (відсутність) оцінки предмету іпотеки на момент переходу права власності доводить факт порушення проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, проте судом першої інстанції таким обставинам не надано правову оцінку.

Посилається на те, що ТОВ «ФК «Інвент» у порушення ст.35 Закону України «Про іпотеку» та умов договору іпотеки, не надіслало позивачу в передбаченому законом та вимогами договору іпотеки порядку, письмову вимогу із зазначенням конкретної інформації щодо змісту та розміру порушених зобов`язань, не надало строку для усунення порушень, якщо такі мали місце та уклало договір купівлі-продажу квартири більш ніж через рік з дня набуття права власності на спірну квартиру. Більше того, сама по собі наявність вимоги про погашення кредитної заборгованості чи квитанції, яка підтверджує її відправку не може бути доказом отримання позичальником/поручителем цієї вимоги. Разом з цим, відповідно до п.6.4.2 договору іпотеки, право власності на предмет іпотеки мало перейти від іпотекодавця до іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашення боргових зобов`язань, вказаному у іпотечному повідомленні. Проте, як вбачається з матеріалів справи, навіть дані умови договору іпотеки не були дотримані кредитором, адже переоформлено право власності на предмет іпотеки було здійснено задовго після «направлення» вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором.

Також вказує, що відповідач, як розумний та обачний покупець, придбаваючи у власність спірну квартиру та вивчаючи історію об`єкта нерухомості, знав або міг знати про можливі ризики, пов`язані з купівлею вказаного житла. Більше того, відповідно до відомостей, які містяться у Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №390181596 від 08 серпня 2024 року у розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іпотеки», 22 липня 2024 року, приватним нотаріусом КМНО Стельникович А.М. було внесено запис про іпотеку №55950101, із якого вбачається, що відповідач за іпотечним договором №1071 від 22 липня 2024 року передав у іпотеку квартиру в якості забезпечення виконання зобов`язання за договором позики від 07 червня 2024 року, який укладено ОСОБА_4 , який є директором ТОВ «Роял альянс трейд», та ОСОБА_2 . Тобто, передача спірної квартири в іпотеку задля неможливості та/або ускладненні, на думку позивача, в поверненні належного йому на законних підставах нерухомого майна, викликає сумніви в добросовісності в діях відповідача та реального настання юридичних наслідків за договором купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Чернелюх Л.В. за реєстровим номером №277.

Представник ТОВ «Роял альянс трейд» - адвокат Сіренко Ю.Є. подав відзив на апеляційну скаргу, а якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - залишити без змін. Також просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Роял альянс трейд» витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 20 000 грн 00 коп.

Вказує, що посилаючись на практику Великої Палати Верховного Суду скаржник визнає, що належним способом захисту у даному випадку є віндикаційний позов, заявлений на підставі ст.ст.387, 388 ЦК України. Водночас для задоволення віндикаційного позову недостатньо лише поставити під сумнів окремі дії попереднього власника чи іпотекодержателя, а необхідно довести наявність передбачених законом підстав для витребування майна саме від останнього набувача. Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України майно може бути витребуване від добросовісного набувача лише у випадку, якщо воно було загублене власником, викрадене у власника або вибуло з його володіння не з його волі іншим шляхом. Жодна із зазначених обставин ОСОБА_1 не доведена. Спірна квартира не була викрадена або загублена. Передача квартири в іпотеку відбулася добровільно на підставі укладеного позивачем договору іпотеки. При цьому договір іпотеки містив застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки у випадку невиконання забезпеченого зобов`язання. Таким чином, сама можливість звернення стягнення на предмет іпотеки та подальшого переходу права власності була передбачена волевиявленням іпотекодавця, вираженим при укладенні договору іпотеки. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до критики окремих дій під час реалізації іпотечного застереження, однак навіть такі доводи самі по собі не свідчать про наявність підстав, визначених ст.388 ЦК України, для витребування майна від добросовісного набувача. Крім того, скаржником не спростовано встановленого судом першої інстанції факту добросовісності ТОВ «Роял альянс трейд» під час набуття спірного майна та не наведено доказів того, що відповідач знав або повинен був знати про будь-які обставини, які могли б свідчити про незаконність попередніх переходів права власності.

Треті особи: ОСОБА_2 , ТОВ «ФК «Інвент», ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал», ТОВ «ОТП Факторинг Україна», АТ «ОТП Банк», приватний нотаріус КМНО Черленюх Л.В., приватний нотаріус КМНО Тверська І.В., не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що 07 серпня 2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір № ML-005/107/2007, за умовами якого ЗАТ «ОТП Банк» надало позичальнику кредит у сумі 274 050,00 доларів США строком до 07 серпня 2022 року.

Того ж дня, тобто 07 серпня 2007 року, на забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором № ML-005/107/2007, між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено договір іпотеки № PCL-005/107/2007, за умовами якого позивач передав в іпотеку ЗАТ «ОТП Банк » квартиру АДРЕСА_3 .

05 листопада 2010 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, включно з вищезазначеними кредитним договором та договором іпотеки.

14 травня 2021 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» і ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» було укладено договір факторингу, за умовами якого відбулось передання права вимоги за кредитним договором № ML-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року, а також укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки № PCL-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року.

26 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» та ТОВ «Електро Райд» було укладено договори про відступлення прав вимоги за кредитним договором №ML-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року та договором іпотеки № PCL-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року.

Установлено, що 07 червня 2021 року ТОВ «Електро Райд» в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» надіслало ОСОБА_3 та ОСОБА_1 листами з описом вкладення вимоги про виконання зобов`язань за кредитним договором № ML-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року з повідомленням про початок процедури примусового стягнення заборгованості шляхом прийняття у свою власність предмета іпотеки у разі не виконання зобов`язання.

08 липня 2021 року ТОВ «Електро Райд» повторно надіслало в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» ОСОБА_3 та ОСОБА_1 листами з описом вкладеного вищезазначені вимоги. Проте вказані вимоги виконані не були.

Судом першої інстанції встановлено, що 09 листопада 2021 року між ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» та ТОВ «Електро Райд» було укладено додаткові угоди, якими договори про відступлення прав вимоги за кредитним договором № ML-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року та договором іпотеки № PCL-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року було розірвано.

Одночасно, тобто 09 листопада 2021 року, між ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» та ТОВ «ФК «Інвент» було укладено договір факторингу, за умовами якого відбулось передання права вимоги за кредитним договором № ML-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року, а також укладено договір відступлення права вимоги за забезпечувальним договором - договором іпотеки від 07 серпня 2007 року.

22 листопада 2021 року ТОВ «ФК «Інвент» у порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» надіслало ОСОБА_3 та ОСОБА_1 листами з описом вкладення вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором № ML-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року та повідомило про початок процедури примусового стягнення шляхом прийняття у свою власність предмета іпотеки у випадку невиконання вимоги.

Однак вказані вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишилися без виконання.

З матеріалів справи вбачається, що 02 лютого 2022 року суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ «Архекспертус» було здійснено оцінку квартири АДРЕСА_3 , про що складено Звіт про незалежну оцінку.

Приймаючи до уваги, що зобов`язання за кредитним договором № ML-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року виконані не були, і сума заборгованості становила 5 758 183 грн 86 коп., 10 лютого 2022 року ТОВ «ФК «Інвент» у порядку, передбаченому ст.37 Закону України «Про іпотеку», звернуло стягнення на квартиру шляхом набуття її у власність.

Так, відповідно до ст.6 договору іпотеки № PCL-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року, іпотекодержателю було надано право, у разі прострочення ОСОБА_3 виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, самостійно обрати спосіб позасудового врегулювання: або продати від свого імені предмет іпотеки, або після спливу терміну, визначеного у іпотечному повідомленні, набути право власності на предмет іпотеки.

Водночас договір іпотеки № PCL-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року містить відповідне застереження про те, що його сторони встановлюють, що положення п. 6.4 з підпунктами цього договору, разом з іншими положеннями цього договору, являють собою повний укладений договір між сторонами про задоволення вимог іпотекодержателя, в якому сторони визначили можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ФК «Інвент» були подані державному реєстратору - приватному нотаріусу КМНО Тверській І.В. такі документи: дублікат договору іпотеки № PCL-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року, який був посвідчений 07 серпня 2007 року приватним нотаріусом КМНО Шепелюк О.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 2134; вимоги ТОВ «Електро Райд» від 03 червня 2021 року від 08 липня 2021 року та вимога нового кредитора ТОВ «ФК «Інвент» про усунення порушення від 22 листопада 2021 року; докази надіслання та вручення поштового відправлення 0100194648620 ОСОБА_3 ; докази надіслання та повернення поштових відправлень №0100194648639, №0100193599812 та № 0505040841169, що надсилались ОСОБА_1 ; Звіт про незалежну оцінку ТОВ «Архекспертус» від 02 лютого 2022 року; довідка ТОВ «ФК «Інвент» №10/22 від 10 лютого 2022 року про розмір заборгованості за кредитним договором.

На підставі вказаних документів та згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 лютого 2022 року, ТОВ «ФК «Інвент» набуло право власності на предмет іпотеки 10 лютого 2022 року.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зазначив, що у вересні 2021 року ОСОБА_1 вже звертався з позовом до ТОВ «Електро Райд», ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал», ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ТОВ «ФК «Інвент», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська І. В., в якому просив:

- визнати припиненою іпотеку квартири за договором іпотеки № PCL-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року;

- визнати недійсними укладені між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» договір б/н від 14 травня 2021 року та договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Івановою О.П. за №248 в частині відступлення прав вимоги за кредитним договором №ML-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року та договором іпотеки №PCL-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року;

- визнати недійсними укладені між ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» та ТОВ «Електро Райд» договір про відступлення права вимоги № 02/21 від 26 травня 2021 року в частині відступлення прав вимоги за кредитним договором № ML-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року та договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Деделюк С.Ю. 24 грудня 2020 року за реєстровим номером № 572 в частині відступлення прав вимоги за договором іпотеки № PCL-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року;

- скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22 липня 2021, індексний номер: 59421708, вчинений приватним нотаріусом КМНО Шевченко І.Л. про проведену державну реєстрацію іпотекодержателя за договором іпотеки № PCL-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року ТОВ «Електро Райд».

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року у справі № 757/50937/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. Вказане рішення суду набрало законної сили та є чинним.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року у справі № 757/50937/21 встановлено, що кредитний та іпотечний договори є чинними та не визнані в установленому законом порядку недійсними, з урахуванням тієї обставини, що зобов`язання за кредитним договором № ML-005/107/2007 не виконано, заборгованість не погашена, позивачем не надано суду будь-яких доказів виконання зобов`язання №ML-005/107/2007, а відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» відмова у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки не є підставами для припинення іпотеки. Судові рішення виконані не були, заборгованість за кредитним договором № ML-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року не була погашена.

Відтак ці обставини встановлені рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року у справі № 757/50937/21 не підлягають доказуванню в силу приписів ч.4 ст.82 ЦПК України

10 лютого 2022 року ТОВ «ФК «Інвент» набуло у власність предмет іпотеки (квартиру) на підставах та у порядку, передбаченому ст.37 Закону України «Про іпотеку».

Так, 10 лютого 2022 року приватним нотаріусом КМНО Тверською І.В. на законних підставах було внесено запис № 46680338 про набуття права власності на квартиру ТОВ «ФК «Інвент» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 63431006 від 14 лютого 2022 року.

У подальшому наказом Міністерства юстиції України від 21 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного нотаріуса та зазначено, що рішення від 14 лютого 2022 року за № 63431006, прийняте приватним нотаріусом КМНО Тверською І.В. відповідає законодавству у сфері реєстрації прав.

07 червня 2024 року між ТОВ «ФК «Інвент» та ТОВ «Роял альянс трейд» було укладено договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом першої інстанції установлено, що станом на 07 червня 2024 року, тобто на момент укладення між ТОВ «ФК «Інвент» та ТОВ «Роял альянс трейд» договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , зазначене нерухоме майно не перебувало під арештом чи іншими обтяженнями, не було предметом судового спору, а відомості про зареєстрованих у квартирі осіб були відсутні.

У відповідності до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним та утримує у своєму володінні. Зазначена норма закріплює загальний віндикаційний спосіб захисту, який полягає у поверненні індивідуально визначеної речі її власнику у разі відсутності між сторонами договірних відносин щодо цього майна.

Згідно з ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі №633/408/18 викладений правовий висновок, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (пункт 11.7).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

На обґрунтування позовних вимог про витребування квартири АДРЕСА_1 з володіння ТОВ «Роял альянс трейд», ОСОБА_1 посилався на те, що державна реєстрація права власності на зазначену квартиру за ТОВ «ФК «Інвент» була проведена приватним нотаріусом Тверською І.В. без належних правових підстав, із порушенням вимог Закону України «Про іпотеку» та умов договору іпотеки № PCL-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року.

Позивач стверджував, що не отримував належним чином оформленої письмової вимоги про усунення порушень кредитного зобов`язання, не надавав згоди на перехід права власності на квартиру до ТОВ «ФК «Інвент», а положення договору іпотеки, на його переконання, не підтверджували його волевиявлення на вибуття спірного майна з власності.

Крім того, ОСОБА_1 зазначав, що станом на 10 лютого 2022 року, коли ТОВ «ФК «Інвент» набуло право власності на квартиру, належна оцінка предмета іпотеки проведена не була.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував обставини, встановлені рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року у справі № 757/50937/21, а саме: кредитний договір № ML-005/107/2007 та укладений на його забезпечення договір іпотеки є чинними й у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися; зобов`язання за кредитним договором позичальником не виконані, заборгованість не погашена, а доказів належного виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_1 суду не надано. Водночас відповідно до ст.17 Закону України «Про іпотеку» сама по собі відмова у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки не припиняє іпотечних правовідносин.

Крім того, суд першої інстанції установив, що заборгованість за кредитним договором № ML-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року залишилася непогашеною, а належних і допустимих доказів її сплати або припинення забезпеченого іпотекою зобов`язання позивач не подав.

Отже, факт порушення позичальником умов кредитного договору та наявність непогашеної заборгованості є доведеними. Саме невиконання позичальником узятих на себе зобов`язань порушило право кредитора на своєчасне й повне одержання належних йому коштів та стало підставою для реалізації іпотекодержателем передбаченого законом і договором права на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Що стосується доводів ОСОБА_1 про порушення ТОВ «ФК «Інвент» вимог Закону України «Про іпотеку» та умов договору іпотеки № PCL-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року, а також про неотримання ним належним чином оформленої письмової вимоги про усунення порушень кредитного зобов`язання, то суд першої інстанції обґрунтовано зазначив таке.

У відповідності до вимог ст.37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

З аналізу змісту наведених норм у їх поєднанні з положенням ст. 6 договору іпотеки вбачається, що за Законом застереження в іпотечному договорі прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який є правовстановлюючим документом.

Отже, з огляду на викладене вище для здійснення іпотекодержателем процедури позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, сторонам договору іпотеки № PCL-005/107/2007 від 07 серпням 2007 року не потрібно було укладати окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Схожих висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 14 квітня 2021 року у справі № 705/4381/19, від 30 червня 2021 року у справі № 193/724/19, від 28 липня 2021 року у справі № 201/5400/19, від 31 липня 2020 року у справі № 607/11516/18.

Також пунктом 61 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) було визначено перелік документів для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи ОСОБА_1 щодо недотримання ТОВ «ФК «Інвент» вимог ст.ст. 35, 38 Закону України «Про іпотеку» та умов договору іпотеки свого підтвердження не знайшли. Судом досліджено копії вимог ТОВ «Електро Райд», які двічі, з інтервалом не менше одного місяця, надсилалися ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і містили вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором № ML-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року, а також повідомлення про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність. Вимоги аналогічного змісту були також направлені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - ТОВ «ФК «Інвент».

Судом першої інстанції установлено, що зазначені вимоги були направлені ОСОБА_1 за адресою, зазначеною в договорі іпотеки № PCL-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року, листами з описом вкладення та повернулися відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у разі відсутності доказів повідомлення позивачем відповідача про зміну адреси свого проживання, - відмітки поштового відділення щодо повернення листів «За закінченням терміну зберігання» можуть свідчити про недбалість позивача або його ухилення від отримання повідомлення-вимоги про виконання основного зобов`язання з метою недопущення звернення стягнення на належне йому майно. У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання - діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, постанови Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 756/15123/18, від 19 січня 2022 року у справі № 361/3222/19, від 11 серпня 2021 року у справі № 715/1788/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 205/1096/19).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не спростував належними та допустимими доказами презумпцію його належного повідомлення як майнового поручителя про необхідність усунення порушення основного зобов`язання. Направлені кредиторами вимоги залишилися без виконання, а заборгованість за кредитним договором № ML-005/107/2007 у розмірі 5 758 183 грн 86 коп. - непогашеною.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано встановив відсутність порушень установленого законом порядку направлення ОСОБА_1 письмових вимог про усунення порушення основного зобов`язання.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про дотримання передбаченої законом процедури повідомлення позичальника ОСОБА_3 та іпотекодавця ОСОБА_1 про порушення основного зобов`язання, пред`явлення вимоги про погашення заборгованості, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання вимоги у встановлений строк, а також подальшого звернення стягнення після спливу відповідного строку, є правильним.

Доводи ОСОБА_1 про відсутність оцінки предмета іпотеки на момент набуття ТОВ «ФК «Інвент» права власності на спірну квартиру спростовуються відомостями, наведеними в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 серпня 2024 року № 390181596.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 лютого 2022 року ліцензованим суб`єктом оціночної діяльності, ТОВ «Архекспертус», здійснено оцінку спірної квартири, про що складено Звіт про незалежну оцінку. ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» звернулось із заявою до державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Тверської І.В. із заявою про державну реєстрацію права власності за товариством на предмет іпотеки - квартиру, АДРЕСА_3 , подавши державному реєстратору в тому числі вказаний Звіт про незалежну оцінку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів представника ОСОБА_1 щодо відчуження ТОВ «ФК «Інвент» спірної квартири на користь ТОВ «Роял альянс трейд» без попереднього схвалення значного правочину загальними зборами учасників товариств та з перевищенням сторонами договору наданих їм повноважень.

Як установлено судом першої інстанції, під час укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири від 07 червня 2024 року ТОВ «ФК «Інвент» і ТОВ «Роял альянс трейд» надали приватному нотаріусу КМНО Черленюх Л. В. протокол загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Інвент» та рішення власника ТОВ «Роял альянс трейд», копії яких містяться в матеріалах справи.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відхилив доводи ОСОБА_1 про відсутність його згоди на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц, для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нього достатні воля і вчинення відповідних дій іпотекодержателем, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Отже ОСОБА_1 припинив бути власником спірної квартири внаслідок звернення на неї стягнення на умовах, визначених і погоджених сторонами в договорі іпотеки.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що саме неналежне виконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором, яке не було спростоване позивачем, стало підставою для звернення стягнення на квартиру, передану в іпотеку на забезпечення виконання кредитних зобов`язань.

Таким чином, кредитор правомірно реалізував передбачене законом і договором іпотеки право на звернення стягнення на спірну квартиру в позасудовому порядку, оскільки такий спосіб звернення стягнення був безпосередньо визначений умовами договору іпотеки та погоджений ОСОБА_1 .

Аналіз змісту ч.5 ст.12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16).

Водночас ОСОБА_1 не надав достатніх, належних та допустимих доказів недобросовісності дій ТОВ «Роял альянс трейд» як набувача квартири.

При цьому суд першої інстанції, вирішуючи питання про витребування спірного майна, належно оцінив добросовісність зареєстрованого володільця нерухомого майна (див. пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, пункт 6.43 постанови від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

Установлено, що ТОВ «Роял альянс трейд» було обізнане про наявність судового спору, який не призвів до визнання незаконності відчуження квартири, що стверджується рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року у справі № 757/50937/21).

Перед укладенням 07 червня 2024 року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ТОВ «Роял Альянс Трейд» проявило належну обачність та перевірило відомості про правовий статус нерухомого майна і продавця - ТОВ «ФК «Інвент». Станом на дату укладення договору в державних реєстрах були відсутні записи про арешт квартири, заборону її відчуження чи інші обтяження, відомості про податкову заставу щодо ТОВ «Роял Альянс Трейд» і ТОВ «ФК «Інвент», а також записи про перебування ТОВ «ФК «Інвент» у Єдиному реєстрі боржників. На цей час також не існувало відкритого судового провадження за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Інвент», предметом якого була б спірна квартира, та ухвали суду про забезпечення такого позову, а зареєстровані у квартирі особи були відсутні.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК Украйни загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення, як ст.3 ЦК України загалом, так і п. 6 ч.1 ст.3 ЦК України, свідчить про те, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.

Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження №61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).

З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження №61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження №61-5252сво23)).

Норми закону полягають в наступному: жити чесно, не ображати інших, кожному віддавати по заслугах. Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18 (провадження № 61-3809св24), постанову Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).

Згідно з ч.2 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.3 ст.13 ЦК України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Роял альянс трейд» є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 , оскільки набуло право власності на неї на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 07 червня 2024 року, укладеного з ТОВ «ФК «Інвент», право власності якого на зазначене нерухоме майно було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Перед укладенням договору ТОВ «Роял альянс трейд» перевірило правовий статус квартири та продавця, при цьому станом на 07 червня 2024 року в державних реєстрах були відсутні відомості про арешт квартири, заборону її відчуження, інші обтяження, податкову заставу щодо ТОВ «ФК «Інвент» або ТОВ «Роял альянс трейд», перебування ТОВ «ФК «Інвент» у Єдиному реєстрі боржників, відкриті судові провадження за позовом ОСОБА_1 щодо спірної квартири чи ухвали про забезпечення такого позову, а зареєстровані у квартирі особи були відсутні.

Водночас ОСОБА_1 не надав належних і допустимих доказів того, що ТОВ «Роял альянс трейд» на момент придбання квартири знало або мало знати про будь-які порушення під час попереднього переходу права власності від ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Інвент».

Таким чином, установивши, що ТОВ «ФК «Інвент» набуло право власності на квартиру АДРЕСА_1 внаслідок правомірного позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та умов договору іпотеки № PCL-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року, а також що ТОВ «Роял альянс трейд» придбало цю квартиру за відплатним нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 07 червня 2024 року, проявивши належну обачність та не маючи відомостей про обставини, які могли б свідчити про незаконність набуття майна продавцем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про добросовісність відповідача та відсутність передбачених ст.388 ЦК України підстав для витребування спірної квартири з його володіння, а тому вважає правильним рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про неотримання належно оформленої вимоги щодо усунення порушення основного зобов`язання, оскільки суд першої інстанції правильно встановив, що ТОВ «Електро Райд» 07 червня та 08 липня 2021 року направляло ОСОБА_3 й ОСОБА_1 письмові вимоги про виконання зобов`язань за кредитним договором № ML-005/107/2007 із попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, а 22 листопада 2021 року вимогу аналогічного змісту направило ТОВ «ФК «Інвент». Вимоги надсилалися ОСОБА_1 листами з описом вкладення за адресою, зазначеною ним у договорі іпотеки, та повернулися відправникам із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

У постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що належним повідомленням є вимога, направлена в установленому договором порядку на зазначену в ньому адресу, навіть якщо вона не була отримана внаслідок недбалості адресата або його ухилення від одержання кореспонденції. Оскільки ОСОБА_1 не надав доказів повідомлення іпотекодержателя про зміну адреси або неналежного оформлення поштових відправлень, суд першої інстанції обґрунтовано визнав порядок повідомлення, передбачений ст.35 Закону України «Про іпотеку», дотриманим.

Також апеляційний суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 про відсутність оцінки квартири на момент набуття ТОВ «ФК «Інвент» права власності. Матеріалами справи підтверджено, що 02 лютого 2022 року ТОВ «Архекспертус» провело незалежну оцінку квартири АДРЕСА_1 та склало відповідний звіт, який був поданий приватному нотаріусу КМНО Тверській І.В. для проведення 10 лютого 2022 року державної реєстрації права власності за ТОВ «ФК «Інвент». Наявність звіту серед поданих державному реєстратору документів підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 серпня 2024 року № 390181596.

У цій справі звіт про оцінку існував до державної реєстрації та був поданий державному реєстратору. Тому твердження скаржника саме про відсутність оцінки спростовується матеріалами справи, а доказів недійсності звіту, його скасування або невідповідності вимогам законодавства ОСОБА_1 не надав.

Інші обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Апеляційний враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенка Сергія Сергійовича залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 липня 2026 року.

Головуючий

Судді: