Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №356/24/26 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року місто Київ

справа № 356/24/26

апеляційне провадження № 22-ц/824/12446/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,

за участю секретаря судового засідання: Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Березанського міського суду Київської області у складі судді Капшученко І.О. від 20 травня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , Баришівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про оголошення фізичної особи померлою,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст заявлених вимог

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про оголошення ОСОБА_3 померлим.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_3 є сином заявника ОСОБА_1 та чоловіком заінтересованої особи ОСОБА_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 4 липня 2022 року № 113 сержанта ОСОБА_3 призначено на посаду розвідника-помічника гранатометника 7 групи спеціального призначення НОМЕР_2 загону спеціального призначення НОМЕР_3 окремої єгерської бригади.

За результатами проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14 листопада 2022 року № 3357, встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_3 зник безвісти 30 жовтня 2022 року під час проведення бойових дій в районі населеного пункту Павлівка Донецької області. За результатами службового розслідування також установлено, що пошуки військовослужбовця позитивних результатів не дали, зв`язок з ОСОБА_3 відсутній і місцезнаходження невідоме; проведення пошукових заходів на території бойових дій є неможливим через інтенсивність ведення вогню; встановити місцезнаходження сержанта ОСОБА_3 не вдалося.

Заявник вказує, що з урахуванням результатів службового розслідування, з високим ступенем вірогідності можна припускати, що військовослужбовець ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в ході бойових дій, тому наявні підстави для оголошення його померлим.

Також зазначає, що оголошення ОСОБА_3 померлим необхідно, щоб увіковічнити пам`ять про нього та для реалізації її права, як матері загиблого військовослужбовця, на отримання частини одноразової грошової допомоги на підставі Постанови Кабінету Міністрів України віл 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила оголосити померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначивши дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та місце смерті: населений пункт Павлівка, Волноваський район, Донецька область. Вважати, що загибель ОСОБА_3 відбулася під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у складі військової частини НОМЕР_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 20 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що між учасниками справи існує спір про право, який не підлягає розгляду в порядку окремого провадження. Суд установив, що існування спору підтверджується наявністю конфлікту інтересів між заявником ОСОБА_1 (мати ОСОБА_3 ) та заінтересованою особою ОСОБА_2 (дружина ОСОБА_3 ) щодо отримання грошової допомоги внаслідок загибелі військовослужбовця та факту загибелі ОСОБА_3 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скаржник зазначає, що висновок суду першої інстанції про наявність між учасниками справи спору про право є помилковим, оскільки розгляд питання про визнання фізичної особи померлою у позовному провадженні законом не передбачено.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що відсутні підстави для оголошення ОСОБА_3 померлим, оскільки матеріали справи не містять конкретних даних про його смерть.

Інші учасники відзиви на апеляційну скаргу не подали.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, однак подала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Інші учасники справи в судове засідання також не з`явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. З урахуванням положень частини другої статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Позиція суду апеляційної інстанції, мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

За частиною третьою статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Отже, наявність спору про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, виключає можливість розгляду справи в порядку окремого провадження. Водночас такий спір має бути реальним і стосуватися конкретного суб`єктивного права, яке оспорюється, не визнається або порушується іншою особою. Самі по собі заперечення заінтересованої особи проти задоволення заяви або незгода з обставинами, якими вона обґрунтована, не свідчать про виникнення спору про право.

У постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19 Верховний Суд зазначив, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певного факту в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти суперечність між учасниками правовідносин, пов`язану з порушенням, оспорюванням або невизнанням суб`єктивного права, за наявності осіб, які перешкоджають його реалізації.

У постанові від 20 травня 2026 року у справі № 752/23004/24 Верховний Суд, розглядаючи справу про оголошення військовослужбовця померлим, указав, що для залишення заяви без розгляду існування спору про право має бути реальним. При цьому особа, яка посилається на наявність такого спору, повинна зазначити, між ким він існує та яких саме цивільних прав стосується. Заперечення членів сім`ї зниклого безвісти військовослужбовця проти зміни їхнього правового статусу саме по собі не свідчить про існування спору про право, оскільки задоволення заяви про оголошення фізичної особи померлою лише конкретизує її правовий статус та створює підстави для проведення державної реєстрації смерті.

Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 зазначала, що оголошення її сина ОСОБА_3 померлим необхідне для увічнення пам`яті про нього, а також для реалізації передбачених законодавством соціальних гарантій, зокрема отримання одноразової грошової допомоги, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Заінтересованими особами заявник зазначила дружину ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, військову частину НОМЕР_1 та Баришівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Зазначення заявником мети оголошення фізичної особи померлою є виконанням вимог статті 306 ЦПК України та саме по собі не свідчить про наявність майнового спору. ОСОБА_1 не заявила вимог про визнання за нею права на одноразову грошову допомогу, визначення її частки, стягнення відповідних коштів або позбавлення іншої особи права на їх отримання.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 заперечувала проти оголошення чоловіка померлим, посилаючись на те, що продовжує його пошуки та вважає, що він може бути живим або перебувати в полоні. Отже, її заперечення стосувалися передусім наявності достатніх фактичних підстав для припущення про смерть ОСОБА_3 , а не оспорювання конкретного суб`єктивного права заявника.

ОСОБА_2 не заперечувала родинних відносин між заявником та зниклим безвісти військовослужбовцем, не оспорювала статус ОСОБА_1 як його матері та не зазначала, що належна матері частина одноразової грошової допомоги повинна бути виплачена їй або іншій особі.

Посилання ОСОБА_1 на те, що конфлікт із дружиною сина виник через її відмову відмовитися від отримання виплати, за відсутності конкретного оспорювання права заявника, не підтверджує існування між ними спору про право. Крім того, ОСОБА_2 заперечувала, що зверталася до заявника з такою пропозицією.

Таким чином, матеріали справи свідчать про наявність між заявником та заінтересованою особою розбіжностей щодо обґрунтованості припущення про смерть ОСОБА_3 та доцільності його оголошення померлим на цей час. Проте такі розбіжності є спором щодо фактичних підстав заявленої вимоги, а не спором про належність, зміст чи обсяг конкретного суб`єктивного цивільного права.

Саме по собі те, що оголошення військовослужбовця померлим у подальшому може бути підставою для виникнення в членів його сім`ї майнових прав, зокрема права на отримання одноразової грошової допомоги, не свідчить про наявність між цими особами спору про право на час розгляду заяви.

Натомість суд першої інстанції не встановив, яке саме суб`єктивне право оспорюється, не зазначив, між ким конкретно існує відповідний спір та в чому полягає порушення, невизнання або оспорювання цього права. Суд фактично ототожнив наявність конфлікту між заявником та заінтересованою особою, а також заперечення останньої проти оголошення чоловіка померлим із наявністю спору про право.

При цьому висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 не визнає право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги, не ґрунтується на змісті наведених в ухвалі пояснень заінтересованої особи та не підтверджений установленими судом обставинами.

Суд першої інстанції також не врахував, що вимога про оголошення фізичної особи померлою прямо віднесена пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України до справ окремого провадження. Тому можливий спір між членами сім`ї щодо реалізації майнових прав, які виникнуть унаслідок оголошення особи померлою, не змінює встановленого законом порядку розгляду вимоги про оголошення фізичної особи померлою.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що передбачених частиною шостою статті 294 ЦПК України підстав для залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду суд першої інстанції не встановив, а його висновок про наявність спору про право є передчасним та не відповідає обставинам справи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Ураховуючи, що суд першої інстанції неправильно застосував положення частини шостої статті 294 ЦПК України, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Судові витрати

Оскільки за результатами апеляційного перегляду ухвалу суду першої інстанції скасовано, а справу направлено для продовження розгляду, апеляційний суд не здійснює розподілу судових витрат.

Розподіл судових витрат, понесених учасниками справи, у тому числі судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, має бути здійснений судом, який ухвалить остаточне судове рішення за результатами розгляду справи по суті, відповідно до загальних правил розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Березанського міського суду Київської області від 20 травня 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: