Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №758/11027/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 758/11027/25

номер провадження: 22-ц/824/9259/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Габунії М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року у складі судді Петрова Д.В., у справі позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачка ОСОБА_1 є споживачами послуг за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначав, що з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року позивачем надавалися послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), а з 01 листопада 2021 року, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Крім того, позивач на підставі договору №602-18 про відступлення прав вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», отримав право вимоги до відповідачів про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та/або постачання гарячої води, яка утворилася до 01 травня 2018 року.

Позивач посилався на те, що відповідачка своєчасно не сплачували за спожиті послуги, у результаті чого утворилась заборгованість, яка за період з 01 травня 2018 року по 30 квітня 2025 року складає 195 048 грн 12 коп., а саме: заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 30 652 грн 62 коп., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 62 663 грн 70 коп., за період з 01 листопада 2021 року заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 41 216 грн 15 коп., заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 58 246 грн 43 коп.

Також позивач вказував, що у відповідачки існує заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 135 грн 31 коп., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 397 грн 46 коп., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 736 грн 45 коп.

Ураховуючи наведене, КП «Київтеплоенерго» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь:

заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 29 437 грн 69 коп.;

інфляційну складову боргу у розмірі 4 474 грн 55 коп.;

три проценти річних у розмірі 1 100 грн 95 коп.;

заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 13 344 грн 28 коп.;

інфляційну складову боргу у розмірі 2 028 грн 32 коп.;

три проценти річних у розмірі 499 грн 02 коп., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 30 652 грн 62 коп.;

інфляційну складову боргу у розмірі 4 659 грн 22 коп.;

три проценти річних у розмірі 1 146 грн 30 коп.;

заборгованість за послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 62 663 грн 70 коп.;

інфляційну складову боргу у розмірі 9 524 грн 89 коп.;

три проценти річних у розмірі 2 343 грн 40 коп.;

заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії у розмірі 41 216 грн 15 коп.;

інфляційну складову боргу у розмірі 5 085 грн 99 коп.;

три проценти річних у розмірі 1 234 грн 38 коп.;

пеня у розмірі 680 грн 95 коп.;

заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 58 246 грн 43 коп.;

інфляційну складову боргу у розмірі 7 535 грн 91 коп.;

три проценти річних у розмірі 984 грн 08 коп., заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 397 грн 46 коп.;

заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 736 грн 45 коп.;

заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 135 грн 31 коп.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року позов КП «Київтеплоенерго» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 29 437 грн 69 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 4 474 грн 55 коп., три проценти річних у розмірі 1 100 грн 95 коп., заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 13 344 грн 28 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 2 028 грн 32 коп., три проценти річних у розмірі 499 грн 02 коп., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 30 652 грн 62 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 4 659 грн 22 коп., три проценти річних у розмірі 1 146 грн 30 коп., заборгованість за послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 62 663 грн 70 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 9 524 грн 89 коп., три проценти річних у розмірі 2 343 грн 40 коп., заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії у розмірі 41 216 грн 15 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 5 085 грн 99 коп., три проценти річних у розмірі 1 234 грн 38 коп., пеня у розмірі 680 грн 95 коп., заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 58 246 грн 43 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 7 535 грн 91 коп., три проценти річних у розмірі 984 грн 08 коп., заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 397 грн 46 коп., заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 736 грн 45 коп., заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 135 грн 31 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 4 197 грн 50 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 з 11 серпня 1987 року зареєстрована у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , за якою КП «Київтеплоенерго» надавало послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Доказів її звернення до позивача із заявою про непроживання у цій квартирі, припинення надання відповідних послуг чи здійснення перерахунку відповідачка не надала. Тому суд першої інстанції відхилив її доводи про фактичне проживання з 2007 року за іншою адресою та дійшов висновку про наявність у неї обов`язку сплатити заявлену КП «Київтеплоенерго» заборгованість.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, розглянувши всі деталі у справі № 758/11027/25, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування судом фактичних обставин справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції було прийняте тільки на підставі позову до суду від позивача, без засідань і пояснень від відповідачки.

Вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми ст. 257 ЦК України, оскільки не звернув уваги на строк позовної давності.

Позивач КП «Київтеплоенерго» не скористалось своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направило.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_1 , яка підтримала доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва вбачається, що ОСОБА_1 з 11 серпня 1987 року по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

У зв`язку з чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Установлено, що мешканцям будинку за адресою: АДРЕСА_2 ,в якому розташована квартира відповідачки № НОМЕР_1, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надаються КП «Київтеплоенерго».

Таке надання послуг здійснювалося на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який опублікований у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).

Згідно ч.1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

У відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений в п.5 ч.2 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, згідно з наведеними законодавчими нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.

Установлено, що відповідачка ОСОБА_1 від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством не відмовлялась та не відключалась.

Також у справі відсутні докази, що ОСОБА_1 зверталася до КП «Київтеплоенерго» чи компетентних державних органів із скаргами про те, відповідачем такі послуги не надаються або надаються неналежної якості.

Водночас факт ненадання послуги або зниження якості наданої послуги (що є порушенням умов договору у розумінні ст. ст. 526, 530 ЦК України) повинен бути зафіксований належним чином.

Враховуючи те, що КП «Київтеплоенерго» надавались послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачці, який отримував вказані послуги і користувався ними за адресою: АДРЕСА_1 , тому у відповідачки ОСОБА_1 як споживача, виник обов`язок щодо оплати цих послуг.

Установлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свій обов`язок щодо повної та своєчасної оплати за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, теплової енергії, які надає КП «Київтеплоенерго».

З наданих КП «Київтеплоенерго» розрахунків заборгованості вбачається, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість за житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , яка за період з 01 травня 2018 травня 30 квітня 2025 року складає 195 048 грн 12 коп., а саме: заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 30 652 грн 62 коп., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 62 663 грн 70 коп., за період з 01 листопада 2021 року заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 41 216 грн 15 коп., заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 58 246 грн 43 коп.

Також у відповідачки ОСОБА_1 існує заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 135 грн. 31 коп., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 397 грн 46 коп., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 736 грн 45 коп.

Крім того, оскільки на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», позивач набув право вимоги до відповідачки з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення у розмірі 29 437 грн 69 коп. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 13 344 грн 28 коп., то ці суми також обґрунтовано включені позивачем до загальної суми боргу.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Оскільки відповідачка допустила прострочення виконання грошового зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати наданих житлово-комунальних послуг, що відповідно до ст.ст.610, 612 ЦК України є порушенням зобов`язання, то в даному випадку можуть бути застосовані положення ст.625 ЦК України щодо нарахування компенсаційних виплат у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Отже станом на 30 квітня 2025 рокуу ОСОБА_1 перед КП «Київтеплоенерго» наявна заборгованість а надані послуги із таких складових: заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 29 437 грн 69 коп.; інфляційна складова боргу у розмірі 4 474 грн 55 коп.; три проценти річних у розмірі 1 100 грн 95 коп.; заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 13 344 грн 28 коп.; інфляційна складову боргу у розмірі 2 028 грн 32 коп.; три проценти річних у розмірі 499 грн 02 коп., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 30 652 грн 62 коп.; інфляційна складову боргу у розмірі 4 659 грн 22 коп.; три проценти річних у розмірі 1 146 грн 30 коп.; заборгованість за послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 62 663 грн 70 коп.; інфляційна складова боргу у розмірі 9 524 грн 89 коп.; три проценти річних у розмірі 2 343 грн 40 коп.; заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії у розмірі 41 216 грн 15 коп.; інфляційна складова боргу у розмірі 5 085 грн 99 коп.; три проценти річних у розмірі 1 234 грн 38 коп.; пеня у розмірі 680 грн 95 коп.; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 58 246 грн 43 коп.; інфляційну складову боргу у розмірі 7 535 грн 91 коп.; три проценти річних у розмірі 984 грн 08 коп., заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 397 грн 46 коп.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 736 грн 45 коп.; заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 135 грн 31 коп. (а.с.16-33).

Відповідачка не спростувала правильність наведених вище розрахунків та власного контррозрахунку суду не надала.

Установивши, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою надання житлово-комунальних послуг, у встановленому законом порядку від їх отримання не відмовлялася та не відключалася від відповідних мереж, а надані КП «Київтеплоенерго» розрахунки заборгованості не спростувала і власного контррозрахунку не надала, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у відповідачки обов`язку з оплати наданих послуг та обґрунтовано стягнув з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та гарячої води, абонентське обслуговування і обслуговування вузла комерційного обліку, а також нараховані на суму простроченого грошового зобов`язання інфляційні втрати, три проценти річних та пеню.

При цьому суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що її фактичне непроживання у спірній квартирі звільняє її від обов`язку оплачувати житлово-комунальні послуги, надані за адресою її зареєстрованого місця проживання.

Як зазначалося вище, відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва вбачається, що ОСОБА_1 з 11 серпня 1987 року по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень ст.32 ЦК України повна цивільна дієздатність настає з досягненням особою вісімнадцяти років.

Тобто відповідачка ОСОБА_1 є повнолітньою особою, яка зареєстрована у цій квартирі.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Згідно з п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

У відповідності до ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Отже, оскільки ОСОБА_1 є повнолітньою дієздатною особою, яка протягом спірного періоду була офіційно зареєстрована у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , у встановленому законом порядку від отримання житлово-комунальних послуг не відмовлялася, від відповідних мереж не відключалася та не повідомляла виконавця послуг про своє фактичне непроживання за цією адресою, на неї поширюється встановлений законом обов`язок з оплати наданих житлово-комунальних послуг.

За таких обставин суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що саме по собі фактичне проживання ОСОБА_1 за іншою адресою не звільняє її від відповідальності за відповідними зобов`язаннями.

Із цих же підстав колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на акт про її непроживання за місцем реєстрації з 01 червня 2007 року. Сам по собі зазначений акт, складений сусідами, підтверджує лише обставину фактичного непроживання відповідачки у квартирі, однак не свідчить про її зняття з реєстрації за цією адресою, відмову від отримання житлово-комунальних послуг у встановленому законом порядку чи повідомлення про це їх виконавця, а тому не спростовує висновків суду першої інстанції щодо наявності у ОСОБА_1 обов`язку з оплати таких послуг.

Колегія суддів не приймає до уваги заявлене відповідачкою ОСОБА_1 в апеляційні скарзі клопотання про застосування позовної давності з таких підстав.

Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду, то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц зробила висновок, що, якщо відповідач не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, це є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції.

У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції належним чином повідомляв відповідачку ОСОБА_1 про судовий розгляд.

Більше того, 25 листопада 2025 року ОСОБА_1 також отримала у суді першої інстанції копію позовної заяви з додатками, що підтверджується відповідною розпискою, та нею не заперечується (а.с.75).

Оскільки ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про розгляд справи у суді першої інстанції, однак не скористалася своїм правом на подання заяви про застосування позовної давності, то у апеляційного суду відсутні правові підстави для вирішення заяви відповідачки про застосування позовної давності при апеляційному розгляді справи та застосування строку позовної давності.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 жовтня 2018 року у справі №61-32841ск18.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 липня 2026 року.

Головуючий

Судді: