Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №753/12036/21 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 753/12036/21 Головуючий у суді першої інстанції - Каліушко Ф.А.

Номер провадження № 22-ц/824/6215/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , поданою представником Такташовим Олександром Яковичем , на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Каліушка Ф.А., у місті Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс», ОСОБА_6 , про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття нежитлового приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття нежитлового приміщення, відповідно до якого просили суд стягнути з відповідача на їх користь завдану матеріальну шкоду у розмірі по 30 200 грн кожному, та судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачі є співвласниками нежитлового приміщення № НОМЕР_6, яке розташоване по АДРЕСА_1 , а приміщення №320 по АДРЕСА_1 належить в рівних частинах ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 та фактично складають одне приміщення.

Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» здійснює обслуговування будинку АДРЕСА_1 .

07 травня 2021 року було виявлено залиття належних їм на праві власності нежитлових приміщень НОМЕР_6, про що відразу було повідомлено Комунальне підприємство «Житло-Сервіс».

Залиттям, яке відбулося 07 травня 2021 року з квартири , яка знаходиться поверхом вище, їм було спричинено майнову шкоду, оскільки пошкоджено стелю, стіни та підлогу приміщень.

З листів Комунального підприємства «Житло-Сервіс» від 17 травня 2021 року №110/306-648 та від 28 травня 2021 року №110/306-713 стало відомо, що мешканці квартири АДРЕСА_2 , не надали працівнику аварійно-ремонтної служби доступ до квартири для її огляду та встановлення причини залиття належного їм нежитлового приміщення, а тому за даних обставин працівник аварійно-ремонтної служби не мав змоги провести обстеження та встановити причини залиття.

Власником квартири АДРЕСА_3 , є ОСОБА_5 .

В добровільному порядку вирішити даний спір відповідач у справі ОСОБА_5 , як власник даної квартири, відмовилася заперечуючи проти того, що вказане залиття сталося із її квартири.

За таких обставин, позивачі звернулися до суду із вказаним позовом та просили ви рішити вказаний спір у судовому порядку.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 08 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , адвокат Такташов О.Я. подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що одразу після виявлення залиття, диспетчерською службою КП «Житло-Сервіс» було прийнято заявку. Працівник аварійної служби (представник КП «Житло-Сервіс»), який прибув на виклик, не встановив причини залиття та не усунув причини залиття, а лише зробив іншу заявку у диспетчерську службу.

Вказує, що з листів КП «Житло-Сервіс» вбачається, що мешканці квартири АДРЕСА_2 , не надали працівнику аварійно-ремонтної служби доступ до квартири, для її огляду та встановлення причини можливого залиття приміщення позивачів, а тому за даних обставин працівник аварійно- ремонтної служби не мав змоги провести обстеження та встановити причини залиття.

Звертає увагу, що з метою забезпечення доказів він як представник позивачів, звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів, яку ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року - задоволено частково та зобов`язано відповідачку надати уповноваженим особам Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» доступ до квартири АДРЕСА_3 для проведення обстеження та встановлення причин залиття, яке відбулось 07 травня 2021 року, нежитлового приміщення № НОМЕР_6 розташовано у будинку АДРЕСА_1 .

У подальшому КП «Житло-Сервіс» своїм листом від 30.06.2021 за № 110/306-884 «Комісія в складі начальника ТОВ «СЕРВІС-ГРУП» Надоленко С.Г, слюсаря- сантехніка ОСОБА_8 , старшого майстра відділення № 2 ОСОБА_9 склали акт про те, що 22.06.2021 була обстежена квартира АДРЕСА_3 за заявою власника вищезазначеної квартири ОСОБА_5 в присутності власниці квартири»

«В ванній кімнаті виявлено протікання по примиканню ванни до стіни. Чи є дане протікання причиною залиття нижче розташованого нежитлового приміщення № НОМЕР_6 встановити не можливо оскільки при обстеженні 22.06.2021 року в зазначеному нежитловому приміщенні було сухо.»

Отже лише на виконання вимог ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року відповідачка надала представника КП «Житло-Сервіс» доступ до власної квартири для проведення обстеження. Під час обстеження встановлено, що приміщення № НОМЕР_6 знаходиться під квартирою АДРЕСА_4 , а також станом на 22.06.2021 виявлено протікання в ванній кімнаті квартири ОСОБА_5 .

Звертає увагу на те, що у судовому засіданні, яке відбулось 31 січня 2024 року експерт Бойченко С.С. надавала пояснення з приводу свого клопотання та після певних дискусій, на запитання «чи можна провести експертизу» повідомила, що «можливе проведення експертизи після огляду приміщення», а також у судовому засіданні судом було з`ясовано, що всі необхідні документи для проведення експертизи наявні, експерт погодився, що їй вистачає всіх документів у повному обсязі.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01 лютого 2024 року постановлено повернути цивільну справу для подальшого проведення судової будівельно-технічної експертизи.

За результатами проведення судової експертизи експертом Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Бойченко С.С. складено висновок за № СЕ-10-23/68121-БТ від 13.05.2024, а саме:

По-першому питанню зазначено наступне: «...з урахуванням умов наведених у дослідницькій частині цього висновку експерта, питання не вирішувалось».

По-другому питанню зазначено - «з урахуванням умов наведених у дослідницькій частині цього висновку експерта, питання не вирішувалось».

По-третьому питанню зазначено - «з урахуванням умов наведених у дослідницькій частині цього висновку експерта, пошкодження опоряджувальних покриттів, які виникли внаслідок залиття частини приміщення № НОМЕР_6 (загальна площа 50,5 кв.м.), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 описані та візуально наведені на зображеннях № 2 - № 9 у дослідницькій частині висновку експерта, вартість матеріальної шкоди, завдана таким пошкодженням, на час складання висновку, становить 82 905,71 грн.».

Разом з цим у дослідницькій частині зазначеного висновку зазначено наступне:

По-першому та другому питанню: «...перше та друге питання пов`язані між собою, питання пов`язані між собою дослідження з них об`єднані...»

«...В результаті незабезпечення доступу до квартири АДРЕСА_3 під час проведення запланованого натурального огляду об`єкта дослідження...»

«...через відсутність акту на залиття приміщення, який складається (безпосередньо після події) комісією.... та підтверджує факт залиття приміщення...»

«...відповідно до Акту від 22.06.2021 ....в ванній кімнаті виявлено протікання по примиканню ванни до стіни. Чи є дане протікання причиною залиття ... встановити не можливо оскільки при обстеженні 22.06.2021 року в зазначеному нежитловому приміщенні було сухо...»

Таким чином судом першої інстанції у порушення ст. ст. 89, 109 ЦПК України, не надано належної оцінки поведінці ОСОБА_5 .

Отже беручи до уваги систематичне ухилення відповідача від участі у проведенні експертизи, а саме ненаданні доступу до квартири АДРЕСА_4 ні під час проведення експертизи, а також не наданні доступу до квартири працівникові житлово-експлуатаційної організації без посередньо в день залиття, а тому суд першої інстанції мав визнати відповідний факту залиття власником квартири АДРЕСА_4 частини нежитлового приміщення № НОМЕР_6, за принципом не спростування цього.

Суд першої інстанції з неправильним застосуванням ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України не надав належної оцінки, що учасниками справи неодноразово надавались пояснення з цього приводу, а саме у нежитловому приміщенні № НОМЕР_6, який складається з групи приміщень, до якої входить одне приміщення у якому відбулось залиття, виконувались роботи з перепланування без втручання у несучі конструкції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. ст. 22, 23, 386, 1166 Цивільного кодексу України та з порушенням вимог ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 - Такташов О.Я. просив суд скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 грудня 2025 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вирішити питання розподілу судових витрат.

13 травня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вказує, в матеріалах справи відсутні будь - якій належні та допустимі докази того, що залиття 07 травня 2021 року взагалі мало місце бути та з її вини.

Вказує, що відсутній Акт про залиття нежитлового приміщення, складений відповідно до вимог додатку № 4 п. 2.3.6 правил № 76, який мав би бути складений обслуговуючим підприємством КП «Житло - сервіс», за підсумками складання якого комісією надаються висновки і рекомендації про те, що необхідно зробити та хто заподіяв шкоду та інше. Такий Акт підписують члени комісії, начальник управління експлуатації житлового фонду, з актом ознайомлюють мешканців квартир - потерпілої та винної сторін.

Вказує, що висновок судової експертизи не встановлюють ані факту затоплення нежитлового приміщення позивачів, ані її вини в такому затопленні, ані причинного зв`язку між ними, що повно та всебічно встановлено судом першої інстанції за результатом розгляду справи.

Посилання, що стосуються поведінки в контексті виконання ухвал не можна визнати обґрунтованим, оскільки вона не тільки виконала ухвалу суду, а навіть до постановлення судом ухвали про призначення експертизи сама ініціювала прихід комісії до квартири та її обстеження з метою фіксації результатів огляду у відповідному акті.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 у рівних частинах, на підставі свідоцтва про право власності від 02 жовтня 2001 року, є співвласниками нежитлового приміщення АДРЕСА_5 .

Також на підставі свідоцтва про право власності від 24 липня 2003 року, нежитлове приміщення № НОМЕР_1 , яке розташовано по АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 .

З інформаційної довідки № 258995298 від 30 травня 2021 року з державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що власником квартири АДРЕСА_3 , є ОСОБА_5

07 травня 2021 року сталося залиття нежитлового приміщення № НОМЕР_6, яке належить позивачам на праві власності.

З листів КП «Житло-Сервіс» від 17 травня 2021 року № 110/306-648 та від 28 травня 2021 року № 110/306-713 вбачається, що мешканці квартири АДРЕСА_2 , не надали працівнику аварійно-ремонтної служби доступ до квартири, а тому за даних обставин працівник аварійно-ремонтної служби не мав змоги провести обстеження та встановити причини залиття.

Відповідно до акту від 22 червня 2021 року, складеного (через 1,5 місяці після залиття) комісійно та затверджено менеджером (управителем) групи будинків відділення № 2 КП «Житло-Сервіс» С. Новіковим, в якому зазначено наступне: «…На момент обстеження квартири відповідачки, з`ясовано, що будинкові мережі знаходяться в задовільному стані. Протікань не виявлено. На межі відповідальності власника квартири трубопроводи в задовільному стані - без протікань. Перепланування інженерних мереж не виявлено. На лоджії комунікаційні мережі відсутні. Атмосферні опади на лоджії не потрапляють. Лоджії засклені.

У ванній кімнаті виявлено протікання по примиканню ванни до стіни. Чи є дане протікання причиною залиття нижче розташованого нежитлового приміщення № НОМЕР_6 встановити не можливо, оскільки при обстеженні 22 червня 2021 року в зазначеному нежитловому приміщенні було сухо.

За результатами проведення судової експертизи 13 травня 2024 року експертами Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру складено висновок № СЕ-10-23/68121-БТ, у якому зазначено:

«… що в результаті незабезпечення доступу до квартири АДРЕСА_3 під час запланованого натурального огляду об`єкта дослідження; через відсутність акту на залиття приміщення, який складається (безпосередньо після події) комісійно із зазначенням дати та місця події, описом завданих ушкоджень та причини затоплення та підтверджує факт залиття приміщення - вирішити поставлені запитання не вбачається можливим.

Вартість матеріальної шкоди, які виникли внаслідок залиття частини приміщення НОМЕР_6, становить 82 905,71 грн.»

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, посилаючись на положення ст. 1166 ЦК України, яка вимагає наявності всіх елементів делікту: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку та вини. Зазначивши, що акт не містить висновку про те, що залиття сталося внаслідок дій саме відповідачки та її вини, суд першої інстанції визнав, що зазначений акт не може бути належним і допустимим доказом заподіяння саме відповідачкою майнової шкоди позивачам.

Суд першої інстанції також вказав, що без доказів причини залиття та вини відповідача підстави для відшкодування відсутні, а тому прийшов до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з недоведеністю вини відповідачки у залитті нежитлового приміщення позивачів.

Апеляційний суд не може повністю погодитись із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

У пункті 8 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до положень статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини.

Для розгляду цивільного спору з питань відшкодування збитків, завданих внаслідок залиття має значення встановлення його причини, в тому числі місця аварії - місця пошкодження, виходу з ладу систем тепло- та/або гарячого, холодного водопостачання/водовідведення, що впливає на розмежування відповідальності виробника, виконавця та споживача житлово-комунальної послуги, правовідносини між якими, що виникають у процесі її створення, надання та споживання, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 8 Закону № 2189-VIII передбачено обов`язок виконавця готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Крім того, у Законі № 2189-VIII наведено визначення термінів, які у ньому вживаються.

Зокрема, виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення.

Управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Згідно пункту 3 Порядку формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01 червня 2011 року (тут і надалі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внутрішньобудинкова система холодного водопостачання - система від зовнішньої стіни будинку (крім транзитних трубопроводів) до першої запірної арматури на відгалуженні від стояка або у разі її відсутності трійника (врізки) включно, що розташований у квартирі споживача (житловому приміщенні в гуртожитку), нежитловому приміщенні в житловому будинку (гуртожитку). Внутрішньобудинкова система водовідведення (відведення холодної та/або гарячої води) - система від місця скидання стоків у перший колодязь на випуску з будинку (колодязь не належить до внутрішньобудинкової системи) до трійника включно на відгалуженні від стояка, що розташований у квартирі споживача (житловому приміщенні в гуртожитку), нежитловому приміщенні в житловому будинку (гуртожитку).

Пунктом 13 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01 червня 2011 року № 869 (тут і надалі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення і зливової каналізації та з ліквідації аварій у внутрішньоквартирних мережах визначаються за кожною інженерною системою окремо.

Згідно пункту 8 Порядку формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), водовідведення витрати на технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання, водовідведення включаються до складу тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території.

З урахуванням викладеного обов`язок утримання в належному технічному стані, здійснення технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкової системи холодного водопостачання (від зовнішньої стіни будинку (крім транзитних трубопроводів) до першої запірної арматури на відгалуженні від стояка або у разі її відсутності трійника (врізки) включно, що розташований у квартирі споживача) та відшкодування шкоди, завданої внаслідок її несправності (пошкодження) покладено саме на управителя.

При цьому, запірна арматура не належить до внутрішньобудинкової системи холодного водопостачання, закон не визначає зобов`язання управителя виконувати роботи з профілактичного огляду запірної арматури, яка знаходиться в квартирі споживача.

Наведені висновки, узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 760/17509/16-ц (провадження № 61-9521св18), від 28 жовтня 2020 року у справі № 676/5527/16-ц (провадження № 61-37519св18), від 26 березня 2018 року у справі № 750/7694/17 (провадження № 61-2791св18), від 04 листопада 2019 року у справі № 761/19865/15-ц (провадження № 61-27127св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 522/23237/15-ц (провадження № 61-21030св18), від 14 листопада 2019 року у справі № 552/1712/17 (провадження № 61-26811св18), від 03 квітня 2019 року у справі № 640/8651/15-ц (провадження № 61-19527св18), від 26 червня 2019 року у справі № 641/9921/15-ц (провадження № 61-29983св18), від 10 травня 2018 року у справі № 683/3628/16-ц (провадження № 61-979в18), від 07 серпня 2020 року у справі № 759/8904/16 (провадження № 61-40113св18), від 07 лютого 2018 року у справі № 639/101/17 (провадження № 61-46487св18), від 25 вересня 2019 року у справі № 639/3568/16-ц (провадження № 61-26888св18), від 12 червня 2019 року у справі № 569/744/16-ц (провадження № 61-26971св18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 344/3303/16-ц (провадження № 61-19927св18), від 24 жовтня 2019 року у справі № 212/6746/15-ц (провадження № 61-30926св18), від 13 серпня 2020 року у справі № 643/14853/16 (провадження № 61-2305св20), від 28 травня 2020 року у справі № 640/419/17 (провадження № 61-32844св18).

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Для настання деліктної відповідальності за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом в постанові від 25 лютого 2019 року у справі № 466/4051/15-ц.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 77 - 80 ЦПК України).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).

Частиною 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Звертаючись з позовною заявою до відповідача, позивачі посилались на те, що 07 травня 2021 року було виявлено залиття належних їм на праві власності нежитлових приміщень, про що відразу було повідомлено Комунальне підприємство «Житло-Сервіс».

Зазначивши, що після виявлення зазначеного залиття, диспетчерською службою КП «Житло-Сервіс» було прийнято заявку за № 7444998.

Працівник аварійної служби (представник КП «Житло-Сервіс»), який прибув на виклик, не встановив причини залиття та не усунув причини залиття, а лише зробив іншу заявку у диспетчерську службу за № 7445000.

Перевіряючи доводи апелянта в частині не допуску працівника КП «Житло Сервіс» в квартиру АДРЕСА_4 в день залиття нежитлового приміщення - 07 травня 2021 року та не складення у зв`язку з цих акту згідно додатку №4 визначеного п. 2.3.6 «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 за № 76 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, колегія суддів враховує, наступні норми права.

Так, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (Закон - № 2189-VIII, 09.11.2017) індивідуальний споживач зобов`язаний допускати у своє житло (інший об`єкт нерухомого майна) управителя, виконавців комунальних послуг або їхніх представників у порядку, визначеному законом і договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 8 цього ж Закону управитель багатоквартирного будинку має право доступу до приміщень, будинків і споруд для ліквідації аварій, усунення неполадок, що виникли у санітарно-технічному та інженерному обладнанні, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів у порядку, визначеному законодавством і договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до п. 2.3.6 «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» заявки на несправність інженерного обладнання або

конструкцій повинні розглядатися в день їх надходження. У тих випадках, коли для усунення несправностей необхідний тривалий час, потрібно письмово повідомити заявника про прийняті рішення із зазначенням строку виконання робіт. При цьому термін виконання робіт повторно не продовжується. Неусунення несправностей в установлений термін є невиконанням робіт. Заявки, пов`язані з забезпеченням безпеки проживання, усуваються в терміновому порядку. У разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4).

Як вбачається із матеріалів справи 07 травня 2021 року ( відповідь директора КП «Житло-сервіс» від 17 травня 2021 року ) оперативною диспетчерською службою Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» ( м. Київ вул. Дніпровська Набережна, 25-Б) було прийнято дві заявки №7445000 та 744498 про залиття за адресою АДРЕСА_1 . На виконання даних заявок прибув працівник аварійно-ремонтної служби лівого берега для проведення обстеження та встановлення причин залиття. Мешканці квартири АДРЕСА_4 , що знаходиться над нежитловим приміщенням НОМЕР_6, не надали працівнику аварійно-ремонтної служби доступ до квартири. В зв`язку з даними обставинами працівник аварійно-ремонтної служби не мав змоги провести обстеження та встановити причини залиття (а.с. 15 т.1).

Із відповіді директора Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» №110/306-713 від 28 травня 2021 року вбачається, що вказаним підприємством та його працівниками було відмовлено позивачу у складенні акту про причини затоплення, що мало місце 07 травня 2021 року з тих підстав, що співвласники нежитлового приміщення НОМЕР_6 та АДРЕСА_6 не уклали договорів на утримання вказаного приміщення та не оплачують послуги з його утримання.

Таким чином позивачі були позбавленні можливості отримати від керуючої компанії - Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» акт відповідно до п. 2.3.6 «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій».

Разом із тим в матеріалах справи міститься Акт від 07 травня 2021 року складений працівниками СК «LOVE FITNESS» з приводу того що приміщенні групових занять т даного СК, яке знаходиться під квартирою АДРЕСА_4 ОСОБА_5 , по АДРЕСА_1 07 травня 2021 року з стелі в декількох місцях затікає вода, що стікає на підлогу з ламінату. До вказаного акту додано фото (а.с. 11-14 т.1).

Оскільки управитель відмовився складати відповідний акт про причини залиття нежитлових приміщень, які належать позивач, колегія суддів вважає, за можливе прийняти як належний доказ акт складений працівниками СК «LOVE FITNESS» , оскільки в ньому відображення саме ті події, які мали місце 07 травня 2021 року.

Також із матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення доказів, позивачі звернулись до Дарницького районного суду м. Києва з заявою про забезпечення доказів, яка ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року - задоволено частково.

На виконання вимог ухвали ОСОБА_5 22 червня 2022 року надала представника КП «Житло-Сервіс» доступ до власної квартири для проведення обстеження. Під час обстеження встановлено, що приміщення № НОМЕР_6 знаходиться під квартирою АДРЕСА_4 , а також станом на 22.06.2021 виявлено протікання в ванній кімнаті квартири ОСОБА_5 .

Відповідно до акту від 22 червня 2021 року, складеного (через 1,5 місяці після залиття) комісійно та затверджено менеджером (управителем) групи будинків відділення № 2 КП «Житло-Сервіс» С. Новіковим, в якому зазначено наступне: «…На момент обстеження квартири відповідачки, з`ясовано, що будинкові мережі знаходяться в задовільному стані. Протікань не виявлено. На межі відповідальності власника квартири трубопроводи в задовільному стані - без протікань. Перепланування інженерних мереж не виявлено. На лоджії комунікаційні мережі відсутні. Атмосферні опади на лоджії не потрапляють. Лоджії засклені. (а.с. 150 т.2)

У ванній кімнаті виявлено протікання по примиканню ванни до стіни. Чи є дане протікання причиною залиття нижче розташованого нежитлового приміщення № НОМЕР_6 встановити не можливо, оскільки при обстеженні 22 червня 2021 року в зазначеному нежитловому приміщенні було сухо. (а.с. 150 т.2).

Із врахуванням проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи експертами Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру складено висновок № СЕ-10-23/68121-БТ, у якому зазначено:

«… що в результаті незабезпечення доступу до квартири АДРЕСА_3 під час запланованого натурального огляду об`єкта дослідження; через відсутність акту на залиття приміщення, який складається (безпосередньо після події) комісійно із зазначенням дати та місця події, описом завданих ушкоджень та причини затоплення та підтверджує факт залиття приміщення - вирішити поставлені запитання не вбачається можливим.

Вартість матеріальної шкоди, які виникли внаслідок залиття частини приміщення НОМЕР_6, становить 82 905,71 грн.».

Відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Тобто суд за умови ухилення учасника справи від участі в експертизі може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, якщо без участі такого учасника справи експертизу провести неможливо.

Колегія апеляційного суд приймає до уваги, що із судової будівельно-технічної експертизи не було надано однозначного та стверджувального висновку про те, що причиною затоплення нежитлового приміщення позивачів є затікання води з квартири відповідача.

Отже враховуючи, що за змістом положення ст. 1166 ЦК України відсутність вини має доводити особа, яка завдала шкоди.

Оскільки станом на час проведення огляду ОСОБА_5 не було забезпечено доступ експерта до приміщень квартири АДРЕСА_3 над нежитловими приміщеннями АДРЕСА_5 , що зазначено у висновку експерта від 13 травня 2024 року № СЕ-10-23/68121-БТ, а також враховуючи те, що без такого доступу до приміщень до квартири відповідача провести експертизу неможливо, то такі дії розцінюються апеляційним судом як ухилення відповідача від участі в експертизі.

Таким чином, зважаючи на обставини справи та враховуючи поведінку відповідача, слід визнати той факт, що причиною залиття (затоплення) нежитлового приміщення АДРЕСА_5 , що мало місце 07 травня 2021 року.

З урахуванням проведеної судової експертизи Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, яким складено висновок та з урахуванням умов наведених у дослідницькій частині цього висновку експерта, пошкодження опоряджувальних покриттів, які виникли внаслідок залиття частини приміщення № НОМЕР_6 (загальна площа 50,5 кв.м.), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 описані та візуально наведені на зображеннях № 2 - № 9 у дослідницькій частині висновку експерта, вартість матеріальної шкоди, завдана таким пошкодженням, на час складання висновку, становить 82 905,71 грн.

Оскільки позивачами доведено належними та допустимими доказами наявність завданої їм внаслідок затоплення нежитлового приміщення майнової шкоди, а відповідачкою не спростовано, що шкода завдана не з її вини, тобто підстави для застосування положень ст. 1166 ЦК України є достатніми, тому позовна вимога про стягнення з ОСОБА_5 на користь позивачів матеріальної шкоди в сумі 82 905,71 грн підлягає до задоволення, тобто по 27 635,24 грн на кожного.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позовної заяви позивачі сплатили судовий збір у розмірі 2 724 грн.

За подачу апеляційної скарги позивачами сплачено судовий збір у розмірі 4 086 грн.

За статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року в справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).

В апеляційній скарзі представник позивачів просив стягнути з ОСОБА_5 на їх користь витрати на правничу допомогу в розмірі 9 400 грн.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивачів у цій справі був адвокат Такташов О.Я., який діяв на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЗР №21/2509.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачу в суді першої інстанції до позовної заяви було долучено: договір про надання правничої допомоги №02-05/2021 від 10 травня 2021 року, акт приймання-передачі грошових коштів від 10 травня 2021 року, згідно з яким адвокат отримує грошові кошти у сумі 11 000 грн.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, є недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.

Разом з тим, сторона відповідача не скористалася правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій.

Зважаючи, що судом апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги в повному обсязі, з відповідача на користь позивачів слід стягнути судовий збір за розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанцій в сумі 6 810 грн тобто по 2 270 грн на кожного з позивачів, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 9 400 грн, тобто по 3 133, 33 грн на кожного.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подану представником Такташовим Олександром Яковичем, задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 грудня 2025 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_8 ) матеріальну шкоду, завдану внаслідок затоплення нежитлого приміщення у розмірі 27 635,24 грн, судовий витрат 2 270 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 133, 33 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_9 ) матеріальну шкоду, завдану внаслідок затоплення нежитлого приміщення у розмірі 27 635,24 грн, судовий витрат 2 270 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 133, 33 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_9 ) матеріальну шкоду, завдану внаслідок затоплення нежитлого приміщення у розмірі 27 635,24 грн, судовий витрат 2 270 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 133, 33 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Судді :

_______________ ________________ ______________

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв