Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №753/18900/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/9867/2026

справа №753/18900/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.,

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Лужецької О.Р., дата складення повного рішення не зазначена,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про захист прав споживача та зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про захист прав споживачів.

Вимоги позову мотивує тим, що позивачка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 лютого 2024 року є власницею квартири АДРЕСА_1 .

Одразу після смерті матері з лютого 2023 року і до теперішнього часу позивачка проживає у вказаній квартирі, користується послугами централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, яке надає ПрАТ "АК "Київводоканал", сплачує спожиті послуги.

Незважаючи на своєчасну оплату позивачкою послуг, відповідач протягом двох років щомісячно надсилає позивачці повідомлення-рахунки на оплату послуг з боргом та пенею.

Станом на день пред`явлення позову сума нарахованого відповідачем боргу становить 3 578,23 грн, пені - 18,71 грн.

Стверджує, що відповідач неправомірно нарахував борг та пеню.

Вказує, що відповідач в березні 2024 року дізнався про одержання позивачкою свідоцтва про право на спадщину та реєстрацію позивачки у квартирі АДРЕСА_1 .

Оскільки відповідач не пред`явив вимоги до позивача як спадкоємця, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, відтак позбавлений права вимоги.

Вказує, що нарахування відповідачем неіснуючого боргу призводить до психологічного тиску на позивачку з метою спонукання її оплатити борг. Крім цього посилається на порушення права споживача на конфіденційність інформації, оскільки відповідач у публічних місцях розміщує інформацію про наявність заборгованості.

Мотивуючи наведеним, просить:

- визнати дії ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» по нарахуванню ОСОБА_1 боргу за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_2 , неправомірними;

- зобов`язати ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий на вказану квартиру, боргу ОСОБА_2 , нарахованого до лютого 2023 року.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що позивач не довів порушення саме своїх прав діями ПрАТ «АК «Київводоканал». Суд зазначив, що наявність у особовому рахунку заборгованості, яка виникла до набуття позивачем права власності на квартиру, сама по собі не створює для нього юридичних наслідків та не позбавляє можливості користуватися правами споживача. Особовий рахунок відкривається на житлове приміщення, а не на конкретну особу, тому його переоформлення не є підставою для автоматичного виключення попередніх нарахувань.

Крім того, суд вказав, що вимоги виключити заборгованість із особового рахунку не є належним способом захисту цивільних прав. Оскарження правильності нарахувань за комунальні послуги може бути предметом заперечень у разі пред`явлення вимог про стягнення боргу, але не шляхом окремого позову про виключення заборгованості з обліку.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам у справі.

Вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що вимога про встановлення факту відсутності відношення позивачки до заборгованості та зобов`язання виключити заборгованість з особового рахунку є неналежним способом захисту.

Такий висновок суду суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 26 жовтня 2021 року у справі №766/20797/18, відповідно до якого вимога про зобов`язання постачальника списати з особового рахунку донараховану заборгованість є ефективним способом захисту права споживача, у тому числі права на мирне володіння майном відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Суд першої інстанції не встановив правову природу боргу у розмірі 3578,23 грн, не дослідив питання наявності у відповідача права нараховувати такий борг та не встановив обов`язку позивачки щодо його сплати.

Вказує, що вимоги позову обґрунтовувались тим, що позивачка не користувалась послугами відповідача до лютого 2023 року, після чого самостійно сплачує фактично спожиті послуги та не має поточної заборгованості. Борг попереднього споживача не може автоматично перейти до спадкоємця, а кредитор, який не пред`явив вимоги до спадкоємців у встановлені строки, позбавляється права вимоги відповідно до частини 4 статті 1281 ЦК України.

Вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи щодо відсутності порушення прав позивачки.

Так, на переконання позивачки, відповідач порушує право позивачки на законне та обґрунтоване нарахування плати за житлово-комунальні послуги, гарантоване Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та іншими нормативними актами, оскільки їй нараховано борг за послуги, які вона не отримувала. Також незаконним є нарахування пені, оскільки відповідно до статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" пеня може нараховуватися лише за несвоєчасну оплату фактично спожитих послуг.

Наявність боргу порушує право позивачки на отримання житлової субсидії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №848 від 21.10.1995, а також право на отримання достовірної інформації щодо фактичного обсягу спожитих нею послуг. Відображення боргу померлого споживача в особовому рахунку позивачки може призвести до помилкової сплати коштів та порушує її право на мирне володіння майном.

Вказує на необґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що особовий рахунок відкривається не за особою, а за житловим приміщенням, у зв`язку з чим немає підстав для виключення боргу попереднього власника. Такий висновок не підтверджений посиланням на законодавчі норми. Особовий рахунок є частиною договірних відносин між споживачем та постачальником послуг. Особовий рахунок № НОМЕР_1 відкритий на ім`я позивачки, а тому заборгованість попереднього споживача не повинна відображатися як її власний борг.

Вказує на безпідставність посилання відповідача на наказ Департаменту житлово-комунального господарства №170 від 23 жовтня 2013 року, оскільки цей акт регулює питання обліку послуг з утримання будинків, а не централізованого водопостачання та водовідведення.

Мотивуючи наведеним, просить рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги позову задовольнити.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

27 квітня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ПрАТ "АК "Київводоканал" на апеляційну скаргу.

Зазначає, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 лютого 2024 року, зареєстрованого за №16. Попереднім власником квартири була ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На вказану квартиру відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким здійснюється облік нарахувань за послуги централізованого водопостачання та водовідведення. Станом на 01 липня 2025 року за цим рахунком обліковується заборгованість у розмірі 3 578,23 грн.

Відповідно до наказу Департаменту ЖКГ та будівництва №170 від 23.10.2013 та житлового законодавства України особовий рахунок є номерним, відкривається на житлове приміщення, а не на конкретну особу, та містить дані щодо відповідного об`єкта нерухомості. Переоформлення особового рахунку здійснюється шляхом зміни особи квартиронаймача або власника, при цьому закриття рахунку можливе після проведення розрахунків за послуги.

Вказує, що ПрАТ «АК «Київводоканал» не пред`являє до ОСОБА_1 вимог про стягнення заборгованості, а інформація про борг у рахунках та повідомленнях має виключно інформативний характер та не створює для позивачки юридичних наслідків.

Стаття 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає права споживача, однак не передбачає обов`язку виконавця списувати заборгованість за комунальні послуги на вимогу споживача. Статтею 10 цього Закону встановлено порядок формування тарифів на житлово-комунальні послуги.

Відповідно до статей 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно веде бухгалтерський облік, а підставою для обліку господарських операцій є первинні документи. Списання безнадійної дебіторської заборгованості є правом господарюючого суб`єкта. Особовий рахунок № НОМЕР_1 є внутрішнім документом обліку ПрАТ «АК «Київводоканал», а питання списання з нього сум належить до компетенції кредитора.

Уважає, що позовні вимоги про встановлення відсутності відношення до заборгованості та зобов`язання виключити борг з особового рахунку не є належним способом захисту.

Сам факт зазначення заборгованості в рахунках не свідчить про порушення прав позивача, оскільки відповідач не заявляє до нього вимог про її стягнення. Судовий захист можливий лише за наявності фактичного порушення права або законного інтересу, а захист прав на майбутнє чинним законодавством не передбачений.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що недоведеність порушення прав, за захистом яких подано позов, є підставою для відмови у його задоволенні (постанова Верховного Суду від 12.02.2026 у справі №922/1552/25).

Посилання ОСОБА_1 на те, що рахунки містять суму заборгованості попереднього власника, не підтверджують порушення її прав, оскільки така інформація не породжує для неї обов`язку сплати боргу. Чинним законодавством не встановлено процедури виключення з особового рахунку заборгованості або її списання на вимогу споживача.

В обґрунтування відзиву посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08 квітня 2020 року у справі №462/5889/16-ц, від 12 лютого 2026 року у справі №922/1552/25.

Мотивуючи наведеним, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

5. Позиція учасників справи.

В судовому засіданні представник Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" - Будовий К.О. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін. Підтримав доводи відзиву про відсутність будь-яких вимог до позивачки щодо стягнення оспорюваної суми.

Скаржниця у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Причини неявки не повідомляла.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності позивачки, яка не з`явилась, оскільки її неявка не перешкоджає розгляду справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" - Будового К.О., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про смерть НОМЕР_2 (а.с. 13).

Відповідно до даних свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 лютого 2024 року убачається, що спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_2 , 1935 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з квартири АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Згідно даних витягу з державного реєстру речових прав №364403253 від 03 лютого 2024 року убачається, що 03 лютого 2024 року право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с. 7).

Відповідно до даних витягу з реєстру територіальної громади №2024/002535652 від 13 березня 2024 року убачається, що задекларованим місцем проживання ОСОБА_1 з 13 березня 2024 року значиться АДРЕСА_2 (а.с.9).

Згідно даних повідомлення рахунку ПрАТ «АК «Київводоканал» на оплату послуг та попередження розрахункового департаменту ПрАТ «АК «Київводоканал» станом на 01 липня 2023 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 обліковується заборгованість за спожиті послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 3 463,27 грн (а.с. 14).

Згідно даних повідомлення рахунку ПрАТ «АК «Київводоканал» на оплату послуг та попередження розрахункового департаменту ПрАТ «АК «Київводоканал» станом на 01 березня 2024 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 обліковується заборгованість за спожиті послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 3 447,11 гривень (а.с. 15).

Згідно даних повідомлення рахунку ПрАТ «АК «Київводоканал» на оплату послуг та попередження розрахункового департаменту ПрАТ «АК «Київводоканал» станом на 01 липня 2025 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 обліковується заборгованість за спожиті послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 3 578,23 грн (а.с. 10, 12).

Згідно даних повідомлення рахунку ПрАТ «АК «Київводоканал» на оплату послуг та попередження розрахункового департаменту ПрАТ «АК «Київводоканал» станом на 01 серпня 2025 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 обліковується заборгованість за спожиті послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 3 594,39 грн (а.с. 45).

Згідно даних повідомлення рахунку ПрАТ «АК «Київводоканал» на оплату послуг та попередження розрахункового департаменту ПрАТ «АК «Київводоканал» станом на 01 вересня 2025 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 обліковується заборгованість за спожиті послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 3 669,38 грн (а.с. 45).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені у статті 11 ЦК України.

Поняття зобов`язання та підстави його виникнення визначені у статті 509 ЦК України.

Відповідно до зазначеної правової норми зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власність зобов`язує (частина 4 статті 319 ЦК України).

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо обрання позивачкою неналежного способу захисту з таких підстав.

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18); від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187 гс 18); від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338 цс 18); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364 цс 19); від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-84 гс 20).

Ураховуючи обставини цієї справи, а також те, що в рахунках за комунальні послуги зазначена заборгованість за житлово-комунальні послуги попереднього власника (у цьому випадку спадкодавця), колегія суддів уважає помилковими висновки суду першої інстанції в тій частині, що вимога позивачки про зобов`язання ПрАТ "АК "Київводоканал" виключити з особового рахунку № НОМЕР_1 , який відкрити на квартиру АДРЕСА_1 заборгованості, нарахованої до лютого 2023 року, є необґрунтованою та не відповідає критеріям ефективного судового захисту, оскільки задоволення таких вимог відновлює порушені права позивачки та встановлює між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості позивачки перед відповідачем до дати набуття права власності на квартиру.

Аналогічний правовий висновок щодо способу судового захисту у подібних справах викладено Верховним Судом у постановах від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604 св 20), від 26 січня 2022 року у справі № 201/11406/20 (провадження № 61-18079 св 21).

Як убачається з матеріалів справи, після набуття права власності на квартиру позивачка систематично отримує рахунки на оплату послуг централізованого водопостачання та водовідведення, у яких відображається заборгованість, що виникла до смерті спадкодавця та до моменту прийняття нею спадщини. При цьому відповідач не заперечує, що зазначена заборгованість обліковується за особовим рахунком квартири та відображається у платіжних документах, які надсилаються саме позивачці як чинному споживачу послуг.

Колегія суддів уважає, що незалежно від того, чи пред`являє відповідач окремі вимоги про стягнення такої заборгованості, саме її відображення у платіжних документах створює для позивачки стан правової невизначеності щодо обсягу її майнових обов`язків перед виконавцем комунальних послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2021 року у справі №766/20797/18 зазначила, що відображення спірної заборгованості в особовому рахунку та подальше направлення споживачу рахунків із зазначенням такого боргу саме по собі може порушувати його права, оскільки спонукає особу до помилкової сплати коштів, підтримує стан юридичної невизначеності та є втручанням у право мирного володіння майном. Велика Палата також дійшла висновку, що вимога про визнання відсутності обов`язку зі сплати боргу та вимога про зобов`язання постачальника списати відповідну заборгованість з особового рахунку є належними та ефективними способами судового захисту (пункти 24-26 вказаної постанови).

Колегія суддів вважає наведені висновки такими, що підлягають застосуванню і до спірних правовідносин, оскільки їх предметом також є облік виконавцем житлово-комунальних послуг заборгованості, яку споживач заперечує, та її відображення у платіжних документах.

Доводи відповідача про те, що особовий рахунок є виключно внутрішнім бухгалтерським документом підприємства, відхиляються колегіє суддів з огляду на таке.

Особовий рахунок використовується відповідачем не лише для ведення бухгалтерського обліку, а й для визначення взаємних прав та обов`язків сторін договору про надання житлово-комунальних послуг, формування щомісячних платіжних документів, обліку поточних платежів, визначення наявності або відсутності заборгованості споживача, а тому інформація, що міститься у такому рахунку, безпосередньо впливає на реалізацію прав споживача.

Факт відображення у рахунках заборгованості, яка фактично належить іншій особі, не може розцінюватися виключно як елемент внутрішнього бухгалтерського обліку підприємства, оскільки саме ця інформація доводиться до відома споживача та породжує для нього обґрунтовані сумніви щодо наявності власного обов`язку зі сплати відповідних сум.

Колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до статті 1281 ЦК України кредитор спадкодавця зобов`язаний пред`явити свої вимоги до спадкоємців у строки, визначені законом. Сплив таких строків тягне наслідки, встановлені частиною четвертою зазначеної статті.

Із матеріалів справи убачається, що відповідачу було відомо про смерть попереднього споживача, видачу позивачці свідоцтва про право на спадщину та державну реєстрацію права власності на квартиру. Водночас доказів пред`явлення відповідачем вимог до позивачки як до спадкоємця у порядку, передбаченому статтею 1281 ЦК України, матеріали справи не містять, а відповідач таких доказів суду не надав та підтвердив відсутність таких вимог до позивачки.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що відповідач не довів наявності у позивачки будь-якого цивільно-правового обов`язку зі сплати заборгованості, яка виникла до набуття нею права власності на квартиру.

Наявні в матеріалах справи свідчать, що позивачка не оспорює обов`язок із сплати вартості житлово-комунальних послуг, спожитих після прийняття спадщини. Крім цього, позивачка здійснює поточні платежі за фактично спожиті послуги. Предметом цього спору є виключно відображення у її особовому рахунку заборгованості, що виникла до лютого 2023 року, тобто до моменту виникнення у неї правовідносин із відповідачем як споживача відповідних послуг.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій ПрАТ «АК «Київводоканал» щодо нарахування позивачці заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення, а також про зобов`язання виключити з особового рахунку № НОМЕР_1 заборгованість, нараховану до лютого 2023 року, є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Установлено, що позивачка звільнена від сплати судового збору за звернення до суду із позовом на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачка звернулась із двома вимогами немайнового характеру, відтак із відповідача на користь держави слід стягнути 2 422,40 гривень судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції (1 211,20 гривень * 2 (к-сть вимог)).

Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем до суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), ? не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, за подачу апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3 633,60 гривень.

Оскільки позивачка від сплати судового збору звільнена, із відповідача на користь держали підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 633,60 гривень.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту.

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» по нарахуванню ОСОБА_1 боргу за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_2 .

Зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий на квартиру АДРЕСА_1 , боргу ОСОБА_2 , нарахованого до лютого 2023 року.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції 2 422,40 гривень.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної 3 633,60 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 03 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова