Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №369/15402/25 — Київський апеляційний суд

справа № 369/15402/25

головуючий у суді І інстанції Куценко М.О.

провадження № 33/824/618/2026

головуючий суддя Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 травня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мостової Г.І., за участю секретаря Чертової О.С., розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сафронюка Павла Віталійовича на постанову Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2025 року

у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в :

Постановою Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2025 року закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_1 - адвокат Сафронюк П.В. подав апеляційну скаргу, у якій з урахуванням уточненої апеляційної скарги, просить скасувати постанову Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2025 року та ухвалити нову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення, пославшись на покази майстра СТО, який повідомив, що він не закрутив колесо, внаслідок чого відбулось ДТП.

Вказує, що диспозиція статті 124 КУпАП у випадку наявності складу адміністративного правопорушення в обов`язковому порядку потребує наявності причинно-наслідкового зв`язку між порушенням ПДР та настанням ДТП, зважаючи на той факт, що ОСОБА_2 був обізнаний про те, що його автомобіль піддавався ремонтним впливам, мав би переконатись у тому, що після такого ремонту автомобіль перебуває у технічно справному стані та здатному безпечно пересуватись дорогами загального користування, однак на думку сторони потерпілої ОСОБА_2 не вжив заходів щодо забезпечення безпечного та справного стану керованого ним автомобіля, а отже вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП.

Одночасно представником ОСОБА_1 - адвокатом Сафронюком П.В. заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Клопотання обґрунтоване тим, що указана справа розглянута за відсутності потерпілої ОСОБА_1 , а копія оскаржуваної постанови їй не направлялася та не вручалася, тому нею пропущено строк на апеляційне оскарження постанови суду, оскільки її представник ознайомився із текстом постанови 10 листопада 2025 року.

Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує таке.

За змістом частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Гарантуючи відповідно до частини 1 статті 55 Основного Закону України право особи на судовий захист, Конституція України визначає основні засади судочинства, метою закріплення яких є, зокрема, забезпечення неупередженості здійснення правосуддя судом, відповідність винесеного рішення верховенству права, а також своєчасне, ефективне та справедливе поновлення особи в правах протягом розумних строків.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Отже, реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанцій; перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції не повідомлялося іншому учаснику ДТП - ОСОБА_1 про розгляд указаної справи.

На підставі викладеного, враховуючи, що ОСОБА_1 та/або її представник не були повідомлені судом першої інстанції про розгляд указаної справи, доказів отримання нею апеляційної скарги матеріали справи не містять, а апеляційна скарга подана вже 12 листопада 2025 року, з метою забезпечення реалізації права особи на судовий захист шляхом оскарження судового рішення у суді апеляційної інстанцій, необхідно дійти висновку, що строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції підлягає поновленню.

Дослідивши матеріали за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Так, згідно зі статтею 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, в тому числі, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом частини 1 статті 9 КУпАП невід`ємною ознакою складу адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні, яку зумовлює, зокрема наявність реальної можливості не вчинити дії або відвернути наслідки, які складають об`єктивну сторону правопорушення.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа), відповідно до статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 № 416390 від 12 серпня 2025 року - 12 серпня 2025 року о 11 год. 15 хв. по вулиці Садова поблизу будинку 48А в с. Софіївська Борщагівка, Бучанського району, Київської області, водій ОСОБА_2 керував автомобілем марки «MITSUBISHI PAJERO SPORT», державний номерний знак НОМЕР_1 , елементи транспортного засобу не працювали належним чином, у результаті чого відпало колесо та пошкодило автомобіль марки «IVECO», державний номерний знак НОМЕР_2 , чим порушив п.п.2.3.б, 31.4.4 Правил дорожнього руху України. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Умовою адміністративної відповідальності за вказаною нормою є сукупність таких обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.

Згідно з пунктом 2.3.б ПДР водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пунктом 31.4 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності технічних несправностей.

До протоколу про адміністративне правопорушення додано:

схема місця дорожньо-транспортної пригоди від 12 серпня 2025 року,

письмові пояснення ОСОБА_2 від 12 серпня 2025 року, у яких від зазначив, що ліве переднє колесо відлетіло бо він щойно забрав автомобіль з СТО «Ідеал Сервіс», за адресою: вул. Проектна, 3, м. Київ, де пропустили прикрутити колесо, тож воно відлетіло;

письмові пояснення ОСОБА_3 від 12 серпня 2025 року, яки й зазначив, що він керував транспортним засобом марки «IVECO», державний номерний знак НОМЕР_2 . У автомобіля марки «MITSUBISHI PAJERO SPORT», державний номерний знак НОМЕР_1 , який рухався перед ним праворуч, відлетіло колесо. Коли він пішов на обгін, колесо відлетіло та потрапило під його автомобіль.

Допитаний у судовому засіданні судом першої інстанції свідок ОСОБА_4 , який працює майстром-приймальником станції технічного обслуговування «Ідеал Сервіс», підтвердив, що дійсно ОСОБА_2 ремонтував у них автомобіль марки «MITSUBISHI PAJERO SPORT», державний номерний знак НОМЕР_1 . Так, 12 серпня 2025 року забрав зазначений транспортний засіб після завершення ремонту. Разом з тим пояснив, що працівники СТО дійсно знімали переднє ліве колесо та він міг забути закрутити колесні болти, внаслідок чого саме це могло стати причиною ДТП, яка відбулась 12 серпня 2025 року.

З матеріалів справи вбачається, що 12 серпня 2025 року ОСОБА_2 забрав автомобіль марки «MITSUBISHI PAJERO SPORT», державний номерний знак НОМЕР_1 , зі станції технічного обслуговування «Ідеал Сервіс» за адресою: вул. Проектна, 3, м. Київ, та під час руху по вулиці Садова поблизу будинку 48А в с. Софіївська Борщагівка, Бучанського району, Київської області, у вказаного автомобіля відпало колесо.

Апеляційний суд враховує, що перед виїздом ОСОБА_2 забрав автомобіль з СТО, де відносно нього здійснювалися ремонтні роботи, зокрема і відносно коліс, після чого він на вказаному автомобілі проїхав відстань до місця ДТП, що свідчить про те, що візуально автомобіль був у технічно справному стані, коли ОСОБА_2 забирав його з СТО, а недоліки були прихованими.

У зв`язку з цим апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не вжив заходів щодо забезпечення безпечного та справного стану керованого ним автомобіля - необґрунтованими.

Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України є не будь-яке порушення правил дорожнього руху, а саме те порушення, яке знаходиться у причинному зв`язку із настанням наслідків.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять достатніх доказів підтвердження винуватості ОСОБА_2 та порушень ним п.п. 2.3.б, 31.4.4 ПДР, які б знаходились у прямому причинному зв`язку із наслідками ДТП, а відповідно і складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, апеляційний суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також статті 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, а поту апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суд, -

у х в а л и в :

Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Сафронюка Павла Віталійовича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити представнику ОСОБА_1 - адвокату Сафронюку Павлу Віталійовичу строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2025 року.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сафронюка Павла Віталійовича залишити без задоволення.

Постанову Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.І. Мостова