Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №357/1910/26 — Київський апеляційний суд

справа № 357/1910/26

головуючий у суді І інстанції Дубановська І.Д.

провадження № 33/824/1789/2026

головуючий суддя Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 травня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Мостової Г.І., за участю секретаря Лазоренко Л.Ю., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Берзіня Сергія Людвиговича на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2026 року

у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в :

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн у дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у сумі 665 грн 60 коп.

При розгляді адміністративної справи судом встановлено, що 25 січня 2026 року в Київській області Білоцерківському районі м. Узин по вул. Незалежності, 26/2, близько 23 год 31 хв ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Renault Megan», н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився на місці зупинки в установленому законодавством порядку зі згоди водія, за допомогою газоаналізатору «Drager Alcotest 7510», ARLM 0372, тест 1557, результат позитивний 1,94 проміле, водій з результатом згоден, від проходження огляду у лікаря нарколога в найближчому медичному закладі категорично відмовився, посвідчення водія вилучено та перебуває на зберіганні, чим порушив вимоги 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Берзінь С.Л. подав апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2026 року та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у протоколі одночасно вказано дві протилежні за змістом склади правопорушення, а саме: 1) «керував транспортним засобом марки «Renault Megan», н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння»; 2) «від проходження огляду у лікаря нарколога в найближчому медичному закладі категорично відмовився, посвідчення водія вилучено та перебуває на зберіганні, чим порушив вимоги 2.9 «а» Правил дорожнього руху».

Вказує, що оскільки у протоколі допущено описку, то поліцейські мали визнати його зіпсованим і скласти новий протокол.

Склад правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 , зазначений у протоколі, не відповідає диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП та пункту 2.9. «а» Правил дорожнього руху. А інформація, зафіксована у протоколі, не відповідає дійсним обставинам справи.

Зазначає, що у матеріалах справи наявний один оптичний диск з 4 відеофайлами, у протоколі вказано про використання двох портативних відеореєстраторів (нагрудних бодікамер) - за № 476046 та за № 476087.

Однак відеозаписи з назвами «с1ір-2.mp4» та «с1ір-3. mp4» зняті відеореєстратором зі службового автомобіля, який не має інвентарних та номенклатурних номерів, тобто з порушенням вимог Інструкції № 1026. Указаний відеозапис має встановлену дату запису із часом. При цьому цей відеозапис не містить аудіодоріжки.

Транспортний засіб (автомобіль) на відеозаписах відеофайли з назвами «с1ір-0.mp4» та «с1ір-1.mp4» не рухається і при цьому ОСОБА_1 не вчиняє жодних дій, направлених на запуск двигуна, початок руху тощо.

На відеозаписах міститься розмова поліцейських з ОСОБА_1 , однак на цьому відеозаписі відсутній відеоматеріал безпосереднього керування ОСОБА_1 т/з, тобто він не містить фіксації об`єктивної сторони за частиною 1 статті 130 КУпАП, тобто дій ОСОБА_1 , направлених на керування транспортним засобом.

Перший відеозапис з назвою файлу «с1ір-0. mp4» (тривалістю 1 год. 3 хв. 53 с.) починається з того, що поліцейський сидить у службовому автомобілі, розмовляє з напарником. Потім підходить до припаркованого на узбіччі автомобіля. Запитує документи у ОСОБА_1 . Потім називає ознаки сп`яніння, пропонує пройти огляд на стан сп`яніння. Потім відбувається процедура освідування газоаналізатором Драгер. Потім поліцейський складає протокол. На цьому відеозапис закінчується. Відеозапис не містить фіксації всіх елементів складу адміністративного правопорушення, а саме діяння у формі керування транспортним засобом (руління, запалювання двигуна, гальмування, рух тощо). Тобто, вказаний доказ (відеозапис) є неналежним, оскільки не підтверджує обставини доказування.

Другий відеозапис з назвою файлу «с1ір-1.mp4» (тривалістю 1 год. 3 хв. 53 с.) починається з того, що поліцейський кермує службовий автомобіль, розмовляє з напарником. Потім підходить до припаркованого на узбіччі автомобіля. Запитує документи у ОСОБА_1 , називає ознаки сп`яніння, пропонує пройти огляд на стан сп`яніння, відбувається процедура освідування газоаналізатором Драгер. Поліцейський складає протокол. На цьому відеозапис закінчується. Відеозапис не містить фіксації всіх елементів складу адміністративного правопорушення, а саме діяння у формі керування транспортним засобом (руління, запалювання двигуна, гальмування, рух тощо). Тобто, указаний доказ (відеозапис) є неналежним, оскільки не підтверджує обставини доказування.

Третій відеозапис з назвою файлу «с1ір-2. mp4» (тривалістю 1 хвилина) відсутній відеоматеріал встановлення особи водія ОСОБА_1 , керування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом. На відеозаписі немає Фіксації факту перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля, що перебуває у русі. Записані події відбуваються 25.01.2026 з 23 год. 30 хв. 51 сек. згідно з водяним знаком на відеозаписі. На цьому відеозаписі зафіксовано як службовий автомобіль поліції патрулює місто. Відеозапис не містить звуку (аудіодоріжки). Вказаний відеозапис не містить звукової доріжки і записаний не на портативний відеореєстратор, як того вимагає Інструкція № 1026, а тому апелянт вважає його недопустимим доказом.

Четвертий відеозапис з назвою файлу «с1ір-3.тр4» (тривалістю 1 хвилина) відсутній відеоматеріал встановлення особи водія ОСОБА_1 , керування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом. На відеозаписі немає Фіксації факту перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля, що перебуває в русі. Записані події відбуваються 25.01.2026 з 23 год. 31 хв. 52 сек. згідно з водяним знаком на відеозаписі. На цьому відеозаписі зафіксовано як службовий автомобіль поліції патрулює місто і потім двоє поліцейських підходять до автомобіля. Відеозапис не містить звуку (аудіодоріжки) і записаний не на портативний відеореєстратор, як того вимагає Інструкція № 1026, а тому апелянт вважає цей доказ недопустимим.

Вказує, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, у тому числі перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, та не вживав алкогольні напої, перебуваючи за кермом транспортного засобу, а тому він не є та не може бути суб`єктом даного правопорушення.

Дослідивши матеріали за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями статті 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху визначено, що керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6566582 від 25 січня 2026 року додано:

результат тесту, проведеного з використанням спеціального технічного засобу приладу «Drager», результат 1,94 проміле;

акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25 січня 2026 року. Відповідно до вказаного направлення, у графі «огляд проводився за допомогою» зазначено «не проводився»;

відеозаписами із нагрудної камери працівників поліції та з відео реєстратора з автомобіля патрульної поліції.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 посилається на те, що у протоколі одночасно вказано дві протилежні за змістом склади правопорушення щодо керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та щодо відмови від проходження огляду у лікаря нарколога в найближчому медичному закладі.

Відеозаписом з назвою файлу «с1ір-0.mp4» зафіксовано, що працівники поліції підходять до транспортного засобу, який зупинився на узбіччі дороги, за кермом якого знаходився ОСОБА_1 , повідомили йому, що причиною його зупинки є порушення пункту 9.2.б ПДР України. Під час спілкування та перевірки документів працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу (03:48 хв. відеозапису). ОСОБА_1 погодився, пройшов огляд за допомогою технічного засобу «Drager», результат огляду 1,94 %. ОСОБА_1 пояснив, що вживав алкоголь два по 0,5 та погодився із результатом огляду (10:19 хв. відеозапису).

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, за результатами у нього виявлено стан алкогольного сп`яніння, що перевищує допустиму норму, він погодився з результатом такого огляду, його дії правильно кваліфіковані як порушення пункту 2.9 ПДР України, тому апеляційний суд відхиляє указані доводи апеляційної скарги як такі, що не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, апеляційний суд враховує таке.

У матеріалах справи наявний один оптичний диск з чотирма відео файлами: «с1ір-0.mp4» та «с1ір-1.mp4» - з нагрудних камер працівників поліції, «с1ір-2.mp4» та «с1ір-3. mp4» - з відео реєстратора, який знаходився у службовому автомобілі патрульної поліції.

Переглянувши указані відеозаписи, апеляційним судом встановлено, що указаними відеозаписами зафіксовані обставини, зазначені у протоколі, а саме:

відеозаписами «с1ір-2.mp4» та «с1ір-3. mp4» з відео реєстратора зафіксовано, що працівниками поліції виявлено порушення водієм автомобіля марки «Renault Megan», н.з. НОМЕР_1 , пункту 9.2.б ПДР (водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом), у зв`язку з чим працівники поліції поїхали за вказаним автомобілем за його було зупинено;

відеозаписами «с1ір-0.mp4» та «с1ір-1.mp4» з нагрудних камер працівників поліції зафіксовані подальші обставини, які слідували після зупинки автомобіля марки «Renault Megan», н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , щодо встановлення його особи, виявлення ознак алкогольного сп`яніння та проходження ним огляду з подальшим виявленням перевищення допустимої концентрації алкоголю.

Крім того, з указаних відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом та його зупинки працівниками поліції, а також визнав факт вживання ним алкогольних напоїв.

ОСОБА_1 не зазначено будь яких заперечень щодо цих обставин у протоколі, де він поставив свій підпис, а також поставив підпис про згоду з результатами огляду на акті.

Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також щодо недопустимості у якості доказів відеозаписів «с1ір-2.mp4» та «с1ір-3. mp4» з відео реєстратора.

Крім того, апеляційний суд враховує, що зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що під час розгляду указаної справи судом першої інстанції ОСОБА_1 свою вину визнав, надав пояснення, які повністю узгоджуються з викладеними у протоколі.

Однак в апеляційній скарзі захисником ОСОБА_1 не обґрунтовано причини та підстави зміни його позиції щодо визнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Апеляційним судом не встановлено порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення або його події не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а тому оскаржувана постанова відповідає фактичним обставинам справи та підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Берзіня Сергія Людвиговича залишити без задоволення.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.І. Мостова