Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №759/6875/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 759/6875/25

провадження № 22-ц/824/1189/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

при секретарі Черняк Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 травня 2025 року в складі судді Шум Л. М.,

установив:

01.04.2025 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що КП «Київтеплоенерго» з 01.05.2018 по 31.10.2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (ЦО/ЦПГВ), з 01.11.2021 - виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (ТЕ/ПГВ).

Правовідносини у сфері надання послуг з ЦО/ЦПГВ регулювались Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-ІV та Правилами надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630.

Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, Постановою КМУ від 11.12.2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» та Постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг постачання теплової енергії».

Відповідно до вимог вказаних вище нормативно-правових актів послуги з ЦО/ЦПГВ та послуги з ТЕ/ПГВ надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на основні типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання.

На виконання вимог законодавства, КП «Київтеплоенерго» на підставі типових договорів, підготовлені та опубліковані/оприлюднені: договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті «Хрещатик» від 28.02.2018 № 34 (5085); щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ, то відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору на загальнодоступних місцях на інформаційний стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Позивачем, на виконання вимог чинного законодавства на своєму веб-сайті оприлюднено типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.

Свіченням повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання з ТЕ/ПГВ є, у тому числі, факт отримання послуг споживачем.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання, а отже відповідач є споживачем послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 споживачем послуг з ТЕ/ПГВ.

Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків між позивачем та відповідачем підтверджується діями сторін, а саме: позивач щомісячно надає відповідачу послуги з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 послуги з ТЕ/ПГВ, надсилає відповідачу платіжні документи на оплату таких послуг, а відповідач споживає надані послуги та зобов`язаний оплатити їх вартість.

Проте, відповідач у порушення вимог законодавства своєчасно не сплачувала за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та ТЕ/ПГВ в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 31.01.2025 складає 94 523, 07 грн:

за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 19 335,06 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 30 226,13 грн;

за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 26 303,14 грн, заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 20 694,97 грн.

Відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004, а також Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг з ЦО/ЦПГВ зобов`язані сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також й плату за абонентське обслуговування.

Таким чином, за вищевказаною адресою, у відповідача також існує заборгованість:

за період з 01.11.2021 - зі сплати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 877,67 грн; з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води - 158,56 грн.

11.10.2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесїї), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 року з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період 01.08.2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), прав вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору.

Відповідно до Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесїї позивач набув право вимог заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 796,54 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 8 358,30 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, просило стягнути з відповідача на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 118 470,69 грн, яка складається з:

- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 796,54 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 94,79 грн, 3% річних у розмірі 22,06 грн;

- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 8 358,30 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 994,64 грн, 3% річних у розмірі 231,51 грн;

- заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення в розмірі 19 335,06 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 2 092,74 грн, 3% річних у розмірі 539,42 грн;

- заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 30 226,13 грн, інфляційної складової боргу - 3 596,91 грн, 3% річних - 837,22 грн;

- заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії в розмірі 26 303,14 грн, інфляційної складової боргу - 2 693,20 грн, 3% річних - 622,90 грн, пені - 422,14 грн;

- заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води в розмірі 20 694,97 грн, інфляційної складової боргу -1 910,60 грн, 3% річних - 418,94 грн, пені у розмірі 315,71 грн;

- заборгованості зі сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 877,67 грн;

- заборгованості зі сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 158,56 грн.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 07 травня 2025 року вказаний позов задоволено.

02.06.2025 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 травня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що вона з 28.02.2022 по 30.07.2024 не проживала в квартирі АДРЕСА_2 , оскільки в цей період знаходилась за межами України в Німеччині.

По заявленим вимогам за період до 01.11.2021 пропущено позовну давність.

Щодо стягнення заборгованості за період з 01.11.2021 зазначає, що в квартирі АДРЕСА_2 крім неї зареєстровано ще інші особи. Проте з розрахунків не вбачається, хто є власником цієї квартири та на кого оформлено особовий рахунок.

Зазначає, що 23.04.2025 було проведено перевірку та фіксування нарахування спожитих житлово-комунальних послуг і відповідно з цим було зафіксовано, скільки саме було спожито послуг за спірний період. Вважає, що спочатку потрібно зробити повний перерахунок заборгованості та надати суду відповідні докази дійсної заборгованості на даний час.

Згідно з Законом № 2120 внесено зміни до ЦК України, а також до Закону № 1734, які передбачають, що починаючи з 24 лютого 2022 року та у період дії в Україні воєнного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за відповідним договором, до позичальника не можуть бути застосовані штрафні санкції за таке прострочення.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Від представника КП «Київтеплоенерго» - Антонченко А. О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справу на іншу дату, у зв`язку з перебуванням в іншому судовому засіданні.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні, а явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 виснував, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

КП «Київтеплоенерго» є великою юридичною особою, представництво інтересів якої може здійснювати велика кількість осіб, що є загальновідомим фактом зважаючи на кількість справ в суді за участю банку. Таким чином перебування одного із працівників в іншому судовому не може обумовлювати неможливість представлення інтересів підприємства іншим його представником, відтак в даному випадку відсутні підстави для відкладення розгляду справи. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення поданого клопотання про відкладення розгляду справи.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року КП «Київтеплоенерго» було виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

На виконання вимог законодавства КП «Київтеплоенерго» на підставі типового договору підготувало та опублікувало договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085), а типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води оприлюднило на своєму вебсайті.

Будинок по АДРЕСА_3 під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання.

11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило позивачу право вимоги до споживачів щодо виконання грошових зобов`язань з оплати послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання, спожитих до 01 травня 2018 року. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів і сум основного боргу визначено в додатках № 1 та № 2 до договору.

Відповідно до витягу з додатка № 1 до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 №602-18, позивач набув право вимоги заборгованості за послуги з централізованого опалення у сумі 2 796,54 грн за адресою: АДРЕСА_1 , щодо власниці особового рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_1 (а.с. 28).

Відповідно до витягу з додатка № 2 до договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 №602-18, позивач набув право вимоги заборгованості за послуги з централізованого гарячого водопостачання у сумі 8 358,30 грн за адресою: АДРЕСА_1 , щодо власниці особового рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_1 (а.с. 29).

Згідно витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 13.03.2025 у вказаній квартирі зареєстровано: 15.02.2011 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 2010 року народження, 09.10.2012 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.10.2013 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5).

Згідно з розрахунком позивача, за період з 01.07.2015 по 31.01.2025 у відповідача виникла заборгованість: за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 796,54 грн; за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 8 358,30 грн; за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення в розмірі 19 335,06 грн; за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 30 226,13 грн; за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії в розмірі 26 303,14 грн; за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води в розмірі 20 694,97 грн; зі сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 877,67 грн; зі сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 158,56 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення вказаного позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, наведені в позовній заяві та додані до неї докази не спростовані відповідачем.

Разом з тим, судом першої інстанції не наведено жодного мотиву відхилення доводів відповідача, наведеним у відзиві на позовну заяву, в тому числі щодо пропуску позивачем строку позовної давності по заявленим вимогам.

Переглядаючи справу в межах доводі в апеляційної скарги колегія суддів враховує наступні обставини.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (в редакції Закону, чинної на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно із статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» в редакції, що діями на час виникнення спірних правовідносин, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Згідно частини першої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містить уведений в дію 01 травня 2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, згідно частини першої статті 9 якого споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно пункту 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Пунктом 30 Правил передбачено що споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки та дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.

Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

При розгляді такої категорії спорів слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові від 20 квітня 2016 року Верховного Суду України при розгляді справи № 6-2951цс15, предметом якої був спір про стягнення боргу за надані комунальні послуги, відповідно до якого, хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, де Велика Палата погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані такі послуги та не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (пункти 19-20).

Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 щодо обов`язковості сплати комунальних послуг незалежно від наявності договору.

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користувалися ними. При цьому наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Наявність відносин між сторонами, отже і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, оскільки позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідач зобов`язаний оплатити надані послуги, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1706цс15, від 11 листопада 2015 у справи № 6-1192цс15 та Верховного Суду від 24 вересня 2019 року у справі № 904/6293/17.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що в матеріалах справи відсутні відомості про власника квартири, а крім неї в квартирі зареєстровано ще трьох осіб.

Як вбачається з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 13.03.2025 у вказаній квартирі крім відповідачки зареєстровано трьох неповнолітніх дітей. Відповідачем не надано доказів того, що вона не є законним представником цих дітей.

Оскільки особи, які зареєстровані за спірною адресою зберігають за собою право проживання у житловому приміщенні, а відтак зобов`язані сплачувати за надані житлово-комунальні послуги.

Належних доказів того, що у зазначений період послуги, що надавав позивач, відповідачами не споживались, надано не було.

При цьому, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Згідно п. 48 Правил надання послуги постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182, виконавець зобов`язаний здійснювати перерахування розміру нарахованої плати за послугу та/або не нарахування її для споживача протягом періоду тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб за умови отримання заяви та документального підтвердження відповідно до умов договору.

Отже, споживач має право не сплачувати вартість комунальних послуг у випадку, якщо він подасть відповідну письмову заяву до надавача послуг та документально оформить свою відсутність в квартирі.

Однак, відповідачем не надано доказів звернення до КП «Київтеплоенерго» із заявою про не проживання у квартирі за спірною адресою у спірний період, а тому підстав для звільнення від оплати комунальних послуг немає.

У розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 9 листопада 2017 року, споживачем є, у тому числі, фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Незалежно від того чи є відповідач власником квартири, за відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів письмового звернення до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з інформацією про фактичне не проживання за адресою реєстрації, остання має нести обов`язок зі сплати комунальних послуг.

Надані позивачем розрахунки заборгованості є належним та допустимими доказами заборгованості, оскільки містять дані щодо номеру особового рахунку, відомості щодо наявності/відсутності лічильників, вихідні дані щодо розміру опалювальної площі, чинні тарифи на послуги, обсяг споживання гарячої води, фактичний обсяг споживання теплової енергії щомісячно в опалювальний сезон, суми щомісячних нарахувань за надані послуги.

Відповідачем не надано доказів на спростування факту наявності та розміру заборгованості за вказані житлово-комунальні, надані позивачем, а відтак, наявні підстави для стягнення заборгованості за вказані житлово-комунальні послуги.

Акт №24 012864 від 23.04.2025 зняття контрольних показань з вузла розподільного обліку гарячої води, за відсутності доказів проведення відповідного перерахунку, не є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Щодо позовної давності по заявлених вимогам.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до частини першої, п`ятої ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був скасований з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.

Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та тривав на час звернення товариства до суду з позовом (03 серпня 2024 року).

Тобто, виходячи з вищенаведених положень матеріального закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.

Строк позовної давності за вимогами, що виникли після 12 березня 2020 року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також до скасування правового режиму воєнного стану.

Відтак, позивачем не пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за вказані житлово-комунальні послуги за період з квітня 2017 року.

Разом з тим, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачам здійснювались нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги за період, в тому числі з липня 2015 року до 01.05.2018 року.

Оскільки відповідачам була нарахована заборгованість за період до квітня 2017 року, відтак, в позовних вимогах про стягнення заборгованості за цей період необхідно відмовити у зв`язку з пропуском позовної давності.

Відтак, за період до 01 травня 2018 року, враховуючи, що позивачем пропущений трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з липня 2015 року до квітня 2017 року, з відповідача на користь позивача підлягала стягненню заборгованість за спожиті послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 6 264,44 грн ( 8 358,30 грн - 2 093,86 грн).

В задоволенні позову про стягнення заборгованості за спожиті до квітня 2017 року послуги з централізованого опалення в сумі 796,54 грн слід відмовити, оскільки відповідно до наданого суду розрахунку, така заборгованість станом на квітень 2017 року була відсутня.

Також, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (постанови Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17).

Поряд з цим, згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Однак, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у новій редакції: «1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:

нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року №285);

припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);

стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в`їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року №285)».

Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв`язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.

Місто Київ не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309.

Отже, законодавець на рівні акту Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановив заборону нараховувати, у тому числі інфляційні втрати та 3% річних, і такі положення до внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року стосувались території міста Києва, а тому нормативно-правовий акт (постанова) Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року підлягає застосуванню до врегулювання спірних правовідносин за період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року.

За таких обставин нараховані позивачем на суму боргу пеня, інфляційні втрати та 3% річних у межах заявлених вимог за вказаний позивачем період є обґрунтованими та підлягали стягненню з відповідача.

Однак, враховуючи застосування строку позовної давності до вимог позову в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період до квітня 2017 року, сума стягнення інфляційних втрат за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання підлягає зменшенню з 994,64 грн до 806,39 грн, 3% річних - з 231,51 грн до 187,98 грн.

Водночас, інфляційні втрати та 3 % річних, нараховані на заборгованість, яка виникла за період з 01.05.2018 по 31.01.2025 зменшенню не підлягають, оскільки нараховані у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206.

Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).

Отже, ухвалене судом першої інстанції рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання підлягає зміні шляхом зменшення стягнення суми заборгованості з централізованого гарячого водопостачання з 8 358, 30 грн до 6 264,44 грн; інфляційної складової боргу з 994, 64 грн до 806,39 грн, 3% річних з 231, 51 грн до 187,98 грн.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 травня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення в сумі 796,54 грн підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові, а в частині загального розміру заборгованості, що підлягає стягненню - зміні, шляхом зменшення суми стягнення з 118 470,69 грн до 115 232,66 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн, який судом першої інстанції стягнуто з відповідача, однак за наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (97,27 %) у розмірі 2 945,33 грн.

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 4 542 грн та за наслідками апеляційного перегляду суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, тому сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з позивача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (2,73 %) у розмірі 124 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 травня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання змінити, зменшивши суму стягнення заборгованості з централізованого гарячого водопостачання з 8 358, 30 грн до 6 264,44 грн; інфляційної складової боргу з 994, 64 грн до 806,39 грн, 3% річних з 231, 51 грн до 187,98 грн.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 травня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення в сумі 796,54 грн скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаної позовної вимоги.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 травня 2025 року в частині загального розміру заборгованості, що підлягає стягненню змінити, зменшивши суму стягнення з 118 470,69 грн до 115 232,66 грн, а суму судового збору з 3 028 грн до 2 945,33 грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 124 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 31.08.2026.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук