Постанова від 19 жовтня 2025 р. у справі №372/5785/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/10311/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2025 року м. Київ

Справа № 372/5785/24

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 01 квітня 2025 року, постановлену у складі судді Потабенко Л.В.,

у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області про визнання права власності на 1/3 частину квартири,

встановив:

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01 квітня 2025 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області про визнання права власності на 1/3 частину квартири - закрито.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судовий збір у розмірі по 7412,80 грн.

Не погоджуючись з ухвалою суду, відповідач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині стягнення судового збору на користь співпозивачів.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 189 ЦПК України, не з`ясував наявність чи відсутність предмета спору з моменту відкриття провадження у справі, а саме: які перешкоди існують у позивачів для здійснення реєстрації їх частин власності, які відповідач не оскаржував.

Вважає себе неналежним відповідачем, оскільки в матеріалах справи відсутні обґрунтування позивачів, яким чином ОСОБА_1 порушує чи не визнає права позивачів на належну їм частку квартири.

Вказує, що в заяві про закриття провадження у справі представник позивачів, керуючись ч. 2 ст. 255 ЦПК України та п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», просив вирішити питання про повернення судового збору позивачам з державного бюджету. Але суд під час вирішення питання про закриття провадження у справі, не встановив, які саме позовні вимоги позивачів були задоволенні, що в подальшому призвело до незаконного стягнення судового збору із ОСОБА_1 . При цьому, у заяві позивачами не ставилося питання про стягнення судових витрат з відповідача.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити з викладених у ній підстав.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що не перешкоджає апеляційному перегляду ухвали суду відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Стягуючи з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачів судовий збір, суд першої інстанції виходив з того, що фактичний зміст заяви про закриття провадження вказує на те, що позивачі відмовилися від позову внаслідок задоволення відповідачем ОСОБА_1 їх вимог після відкриття провадження у справі. При цьому, позивачем ставиться питання про стягнення з відповідача понесених по справі судових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2024 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області про визнання права власності на 1/3 частину квартири.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 13 листопада 2024 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

01 квітня 2025 року позивачі звернулись до місцевого суду із клопотанням про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, мотивувавши його тим, що відповідач задовольнив їхні вимоги. У клопотанні позивачі також заявили про повернення судового збору в розмірі по 7 412,80 грн. кожному з них (а.с. 74).

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01 квітня 2025 року провадження у справі закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України, у зв`язку з відмовою від позову.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, підставою закриття провадження у справі слугувало те, що відповідач задовольнив вимоги позивачів, отже існували підстави для закриття провадження у справі за пунктом 4 частини першої статті 255 ЦПК України.

Ухвала суду в частині підстав закриття провадження у справі відповідачем ОСОБА_1 не оскаржувалась.

Відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Зважаючи на те, що провадження у справі було закрито за пунктом 4 частини першої статті 255 ЦПК України, у зв`язку з відмовою позивача від позову, а також те, що позивачі у клопотанні про закриття провадження просили повернути їм судовий збір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачів витрати по сплаті судового збору в розмірі по 7 412,80 грн., оскільки внаслідок задоволення відповідачем вимог позивача після пред`явлення позову, за заявою позивача суд присуджує стягнення понесених ним витрат на його користь з відповідача.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що при відкритті провадження у справі суд першої інстанції не з`ясував наявність чи відсутність предмету спору відповідно до статті 189 ЦПК України, а також щодо того, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки зазначені доводи стосуються вирішення справи по суті, тоді як предметом апеляційного оскарження в даному випадку є ухвала суду в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачів витрат по сплаті судового збору в розмірі по 7 412,80 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно зазначив, що відповідачем ОСОБА_1 задоволено вимоги позивачів після пред`явлення позову, а також стосовно невстановлення судом, які саме вимоги позивачів були задоволені, що в подальшому призвело до незаконного стягнення судового збору із ОСОБА_1 , колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони стосуються підстав закриття провадження у справі, тоді як відповідач ОСОБА_1 їх не оскаржував.

Разом з тим, зі змісту заяви про закриття провадження вбачається, що позивачі стверджували, що після відкриття провадження у даній справі відповідач ОСОБА_1 надав оригінали документів на квартиру, у зв`язку з чим позивачі мали змогу звернутись із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача про те, що позивачі не зверталися до суду із заявою про стягнення витрат по сплаті судового збору саме з нього, оскільки у клопотанні про закриття провадження позивачі порушували питання про повернення сплаченого судового збору в розмірі по 7412,80 грн., що свідчить про їх волевиявлення на відшкодування понесених судових витрат (а.с. 74).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду в частині вирішення питання про відшкодування на користь позивачів судового збору, на законність оскаржуваної ухвали не впливають.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам і нормам процесуального права, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції - відсутні, а отже в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 01 квітня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 03 серпня 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.