Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №160/4978/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/4978/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі №160/4978/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05 грудня 2025 року №046350021325 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку із втратою годувальника;

зобов`язати відповідача призначити їй пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення із заявою від 28 листопада 2025 року.

Позов обґрунтовано тим, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято виключно з мотивів незарахування до страхового стажу померлого чоловіка періоду проходження строкової військової служби у зв`язку із розбіжністю в одній цифрі дати народження, хоча померлий тривалий час перебував на обліку в органах Пенсійного фонду та вже отримував пенсію, під час призначення якої його страховий стаж був перевірений та підтверджений.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05 грудня 2025 року №046350021325.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 листопада 2025 року про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки у померлого годувальника відсутній необхідний страховий стаж через неможливість зарахування періоду строкової військової служби, а тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач подала відзив, в якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що 28 листопада 2025 року позивач звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

Розгляд заяви відповідно до принципу екстериторіальності здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішенням від 05 грудня 2025 року №046350021325 відповідач відмовив у призначенні пенсії.

Підставою відмови визначено незарахування до страхового стажу померлого чоловіка позивачки періоду проходження строкової військової служби з 29 вересня 1981 року по 28 жовтня 1983 року, оскільки у військовому квитку зазначена дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як у свідоцтві про смерть - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Інших підстав для відмови рішення пенсійного органу не містить.

Відповідно до статей 9, 10, 36, 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого за умови наявності у годувальника необхідного страхового стажу або у випадках, прямо передбачених законом.

Порядок подання та оформлення документів для призначення пенсій, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, визначає перелік документів, які подаються для призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

Як встановлено судом, позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Довідкою органу місцевого самоврядування підтверджено їх спільне проживання за однією адресою.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що за життя ОСОБА_2 перебував на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримував пенсію на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням положень Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Отже, під час призначення йому пенсії Пенсійним фондом вже було встановлено наявність необхідного страхового стажу та підтверджено право на пенсійне забезпечення.

За таких обставин відповідач, посилаючись лише на формальну розбіжність у даті народження, зазначеній у військовому квитку, без перевірки інших документів пенсійної справи та без оцінки сукупності наявних доказів, дійшов передчасного висновку про відсутність необхідного страхового стажу.

Колегія суддів зазначає, що орган Пенсійного фонду зобов`язаний діяти на засадах повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх документів пенсійної справи, а окремі технічні неточності в документах не можуть автоматично позбавляти особу права на пенсійне забезпечення, якщо належність документа конкретній особі підтверджується іншими доказами.

Фактично єдиною підставою відмови стало незарахування одного періоду страхового стажу, хоча сам померлий вже реалізував право на пенсію, яка була призначена саме органами Пенсійного фонду України.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення відповідача від 05 грудня 2025 року №046350021325 не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню.

Разом із тим суд першої інстанції обґрунтовано не зобов`язав відповідача безпосередньо призначити позивачу пенсію, оскільки питання призначення пенсії належить до дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду після належної перевірки всіх передбачених законом умов.

Належним способом захисту порушеного права у даному випадку є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача із врахуванням правової оцінки, наданої судом.

Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують, ґрунтуються на повторенні мотивів, викладених в оскарженому рішенні, та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, належним чином оцінив подані сторонами докази та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Підстави, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області- залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі №160/4978/26- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках і строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Кальник