Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №520/9866/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 р. Справа № 520/9866/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., повний текст складено 11.05.26 по справі № 520/9866/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався при призначенні їй пенсії, з 01.03.2022 із застосуванням коефіцієнта 1,14; з 01.03.2023 із застосуванням коефіцієнта 1,197; з 01.03.2024 із застосуванням коефіцієнта 1,0796; з 01.03.2025 із застосуванням коефіцієнта 1,115; з 01.03.2026 із застосуванням коефіцієнта 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався при призначенні їй пенсії (9118,81 грн), з 30.10.2025 (в межах 6-ти місячного строку звернення до адміністративного суду) із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та з 01.03.2026 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Надано позивачці термін - не більше п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів доплати судового збору у встановленому Законом України «Про судовий збір» розмірі, надавши до суду квитанцію на суму 4259,84 грн.

Повідомлено позивачку про необхідність виправити зазначені недоліки у визначений термін.

Роз`яснено позивачці, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачці з усіма доданими до неї документами.

На виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 позивачкою надіслано заяву на усунення недоліків, в якій зазначено, що перерахунки пенсії з 01.03.2022, 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026 є однією позовною вимогою.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачці.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачка заявила одну позовну вимогу немайнового характеру, оскільки вимога про визнання протиправними дій відповідача є передумовою для застосування інших способів захисту порушеного права, таких як зобов`язання відповідача перерахувати пенсію. Вказує, що підставами для права на такий перерахунок пенсії є одні і ті ж положення ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Стверджує, що перерахунки пенсії з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026 є предметом тих самих спірних правовідносин та, відповідно, однією позовною вимогою. Зауважує, що у даному випадку судовий збір має сплачуватись як за одну вимогу немайнового характеру, а суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що ставка судового збору за подання адміністративного позову становить 5324,80 грн (1064,96 грн х 5).

Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.308, ст.312 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою заявлено п`ять вимог немайнового характеру, тому ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру в загальному розмірі становить 5324,80 грн (1064,96 грн х 5), що не було сплачено позивачкою.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про повернення позовної заяви, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі по тексту - КАС України), частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи:

1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;

2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);

3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;

4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;

5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст.171 КАС України визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

При цьому, як установлено ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частинами 1, 2 ст.169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно із п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для застосування пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України та постановлення судом першої інстанції ухвали про повернення позовної заяви ОСОБА_1 слугував висновок про не виконання позивачкою вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 30.04.2026, так як не доплачено належного до сплати судового збору у сумі 4259,84 грн за п`ять вимог немайнового характеру (п`ять окремих випадків незастосування різних коефіцієнтів індексації середньої заробітної плати (1) - 1,14; (2) - 1,197; (3) - 1,0796; (4) - 1,115; (5) - 1,121 та не надано до суду відповідного доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою до позову додано документ про сплату судового збору в розмірі 1064,96 грн, який, з урахуванням ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (застосування понижуючого коефіцієнту 0,8 при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі) та розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2026 року, відповідає сумі судового збору, яка підлягає сплаті фізичною особою за одну вимогу немайнового характеру.

Колегія суддів враховує, що згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» (далі по тексту – Закон №3674-VI).

Частиною 1 ст.4 Закону №3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону №3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч.3 ст.6 Закону №3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У той же час, за змістом п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога – це вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Колегія суддів зазначає, що, перевіряючи правильність сплати позивачкою судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, які були заявлені в позові, необхідно врахувати, що вимога про визнання протиправним акта, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися їх вчинення тощо), які є наслідком протиправності акта, дій чи бездіяльності, є однією вимогою.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачка заявила одну позовну вимогу немайнового характеру, яка стосується оскарження бездіяльності відповідача щодо нездійснення перерахунку її пенсії для забезпечення індексації із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

При цьому, інші заявлені вимоги є похідними та стосуються порядку і способу, яким, на думку позивачки, має бути обчислена її пенсія та здійснена виплата.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.06.2026 у справі №420/5866/26 за подібних правовідносин, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню судом при розгляді даної справи.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, неправильно визначивши кількість заявлених позовних вимог, припустився помилки при визначенні розміру судового збору, який необхідно було сплатити за подання позовної заяви, і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви без руху з цих підстав та подальше її повернення.

При цьому, констатуючи в оскаржуваній ухвалі, що позов в сукупності містить п`ять вимог немайнового характеру, суд першої інстанції не навів відповідних обґрунтованих й прийнятних мотивів, з посиланням на відповідні норми права, за яких він дійшов до такого висновку.

Також суд першої інстанції не врахував, що індексація пенсій повинна проводитись щорічно відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», від 25.02.2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» та з урахуванням приписів ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення.

У зв`язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позову ОСОБА_1 .

За цим, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права приймаються колегією суддів в якості належних.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Згідно з ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшов помилкових висновків про повернення позову та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 по справі № 520/9866/26 скасувати.

Справу №520/9866/26 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий