Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №520/22549/23 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 р. Справа № 520/22549/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/22549/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив суд змінити спосіб і порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі №520/22549/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 нарахованої суми доплати пенсії за період з 01.02.2023 по грудень 2023 року в розмірі 63606,62 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року по справі № 520/22549/23 заяву позивача - задоволено.

Змінено спосіб і порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у адміністративній справі №520/22549/23 з зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 згідно оновленої довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 07.07.2023 № 382 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії на стягнення з ГУ ПФУ в Харківській області залишку заборгованості у сумі 63606, 62 грн на користь ОСОБА_1 .

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно змінив спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення на користь позивача 63606,62 грн, оскільки зазначена сума не є фактичною заборгованістю, визначеною за результатами виконання рішення суду. Зазначає, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 позивачу з 01.02.2023 було проведено перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, внаслідок чого за період з 01.02.2023 по 31.12.2023 було нараховано різницю пенсії у сумі 63606,62 грн. Разом із цим, як зазначає апелянт, у результаті проведеного перерахунку відбулося підвищення сум грошового забезпечення, що виключало нарахування індексації відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022 та №168 від 24.02.2023. Водночас через технологічну помилку така індексація була нарахована, у зв`язку з чим пенсійну справу приведено у відповідність, а розмір різниці пенсії за період з 01.02.2023 по 31.12.2023 скориговано з 63606,62 грн до 25428,08 грн. На думку апелянта, зміна способу виконання судового рішення не може призводити до зміни його змісту та допускається виключно за наявності обставин, що істотно ускладнюють або унеможливлюють його виконання. Крім того, апелянт зазначає, що стягнення коштів безпосередньо з рахунків територіального органу Пенсійного фонду України суперечить вимогам законодавства, може негативно вплинути на виконання покладених на нього функцій та не відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, в постанові від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі №520/22549/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до - задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови у перерахунку пенсії з 01.02.2023 ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 07.07.2023 № 382 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2023 року.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 згідно оновленої довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 07.07.2023 № 382 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Зазначене рішення Харківського окружного адміністративного суду набрало законної сили 23.11.2023.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем з 01.02.2023 здійснено перерахунок пенсії, нараховано різницю в сумі 63606,62 грн., що підтверджено розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії.

Задовольняючи заяву позивача, подану в порядку статті 378 КАС України, суд першої інстанції враховуючи, що на виконання рішення суду відповідачем здійснено перерахунок пенсії та нараховано різницю в сумі 63606,62 грн, однак не виплачено зазначену суму, дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу виконання рішення шляхом стягнення з відповідача залишку заборгованості у вказаному розмірі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

В силу приписів статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон - 1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 3 статті 33 Закону № 1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI), виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

За приписами статті 7 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Тобто з приведеного вище вбачається, що звернення до суду у зазначеній категорії справ є обов`язком державного виконавця, який виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.

Водночас, з 19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі - Закон № 4094-ІХ), яким статтю 378 КАС України викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.

При цьому, згідно із пунктом 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4094-IX, справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Так, відповідно до частини 1 статті 378 КАС України (в редакції Закону № 4094-IX) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (абзац 1 частини 3 статті 378 КАС України).

Згідно із абзацом 2 частини 3 статті 378 КАС України (в редакції Закону № 4094-IX), невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, за змістом вказаної норми КАС України з 19.12.2024 у справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення протягом двох місяців з дня набрання останнім законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення, зокрема шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Колегія суддів враховує, що справа, яка переглядається, є справою з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ПФУ в Харківській області протягом понад двох років не виконує рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі № 520/22549/23 у частині виплати позивачу заборгованості з пенсії, яка виникла внаслідок проведення перерахунку пенсії з 01.02.2023 на підставі оновленої довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 07.07.2023 № 382 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання зазначеного судового рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та згідно зі складеним ГУ ПФУ в Харківській області розрахунком на доплату нараховано різницю пенсії за період з 01.02.2023 по 31.12.2023 у сумі 63606,62 грн, яка позивачу виплачена не була.

Отже, станом на час звернення позивача із заявою та її розгляду судом першої інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у частині виплати нарахованої за результатами перерахунку пенсії суми залишалося невиконаним понад два місяці з дня набрання ним законної сили.

Враховуючи викладене та приписи абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України в редакції, чинній з 19.12.2024, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених законом підстав для зміни способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі № 520/22549/23 шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої суми пенсії у розмірі 63606,62 грн.

Доводи апелянта щодо помилковості визначення судом першої інстанції розміру заборгованості колегія суддів відхиляє, оскільки на час звернення позивача до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення (01.06.2026) сума невиплаченої заборгованості, визначена самим пенсійним органом за результатами проведеного на виконання рішення суду перерахунку пенсії, становила 63606,62 грн. Саме цей розрахунок був наявний у матеріалах пенсійної справи та покладений позивачем в основу заявлених вимог.

Водночас новий розрахунок, за яким сума доплати визначена з вирахуванням суми у розмірі 38175,54 грн та зменшена до 25428,08 грн, датований 22.06.2026, тобто складений уже після звернення позивача до суду та після постановлення оскаржуваної ухвали, і був поданий лише разом з апеляційною скаргою. При цьому будь-яких заперечень проти заяви позивача, посилань на технологічну помилку чи доказів іншого розміру заборгованості відповідач до суду першої інстанції не подав.

У зв`язку з чим, колегія суддів зазначає, що подальше коригування пенсійним органом раніше здійсненого ним розрахунку не спростовує правильності висновку суду першої інстанції, зробленого на підставі доказів, наявних на час розгляду заяви.

Крім того, колегія суддів зауважує, що саме лише проведення перерахунку пенсії не є належним виконанням судового рішення, оскільки обов`язок відповідача полягав не лише у здійсненні такого перерахунку, а й у фактичній виплаті визначених сум.

Посилання апелянта на коригування розміру заборгованості та незастосування індексації фактично спрямовані на зміну обсягу виконання судового рішення, яке набрало законної сили, та виходять за межі предмета розгляду заяви про зміну способу і порядку його виконання.

З приводу доводів апелянта про неможливість виконання рішення суду, мотивованих відсутністю відповідного фінансування з Державного бюджету України, колегія суддів зазначає, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява №70297/01) та у справі "Бакалов проти України" (заява №14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на виплату пенсії.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується положеннями статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням «Серявін та інші проти України», та пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи вищезазначене, дослідивши фактичні обставини та питання права, які лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 294, 308, 311, 316, 321, 325, 328, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року по справі № 520/22549/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк