Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №440/1835/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 р. Справа № 440/1835/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 (головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко) у справі №440/1835/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення змін до інформаційних баз, а саме в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в частині вилучення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом вилучення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 направити повідомлення органам Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати останнє та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

Зазначає, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст.ст.210, 210-1 КУпАП, не доведено, оскільки протокол не складався, факт притягнення останнього до адміністративної відповідальності відсутній.

Відтак, вважає, що відповідачем безпідставно внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення позивачем правил військового обліку.

Посилається в обґрунтування своїх вимог на правову позицію Третього апеляційного адміністративного суду, викладену в постанові від 17.03.2026 у справі №280/7070/25.

Окрім того, посилається на закінчення строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП.

Вважає, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апелянта, просив відмовити у задоволенні скарги, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечуючи проти доводів відповідача, вважаючи останні помилковими, просив задовольнити його вимоги у повному обсязі.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на хибність доводів позивача, просив відмовити у задоволенні вимог останнього.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що позивач є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку у відповідача та 11.09.2025 уточнив свої дані через мобільний додаток «Резерв+».

В Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних і резервістів відповідачем внесена інформація про порушення позивачем правил військового обліку, та зверненя 12.07.2025 ТЦК та СП до Нацполіції з вимогою доставити позивача для складання протоколу по причині не уточнення даних до 16.07.2024.

У відповідь на звернення представника позивача, відповідач листом від 07.02.2026 №918 повідомив про необхідність прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 метою внесення змін до реєстру.

Позивач, не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не внесення змін до інформаційних баз, та не вилучення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку, звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє станом на час розгляду даної справи.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію” оголошено загальну мобілізацію.

Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3 ст.1 Закону України №2232-ХІІ).

Відповідно до ч.14 ст.2 Закону України №2232-XII виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актам.

Положеннями ч.9 ст.1 Закону України №2232-XII передбачені категорії громадян України щодо військового обов`язку, зокрема, військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період.

Згідно ч.1 ст.33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік, зокрема, військовозобов`язаних.

Виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку (ч.8 ст.2 Закону України №2232-XII).

11.04.2024 прийнято Закон України №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі по тексту - Закон № 3633-ІХ), який набрав чинності 18.05.2024 року.

Підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633-ІХ установлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 року №2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 року №1951-VIII (далі по тексту - Закон №1951-VIII) визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти).

Статтею 1 Закону №1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно зі ст.2 Закону №1951-VІІІ основними завданнями Реєстру є:

1) ідентифікація військовозобов`язаних та забезпечення ведення військового обліку громадян України;

2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період;

3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.3 Закону №1951-VІІІ визначено, що основними засадами ведення Реєстру є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про військовозобов`язаних.

Органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (ч.5 ст.5 Закону №1951-VІІІ).

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (ч.8 ст.5 Закону №1951-VІІІ).

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (ч.9 ст.5 Закону №1951-VІІІ).

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №1951-VІІІ до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:

1) персональні дані військовозобов`язаних;

2) службові дані військовозобов`язаних.

Пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VІІІ визначено, що до персональних даних військовозобов`язаного належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Згідно із п.1 ч.1 ст.8 Закону №1951-VIII до службових даних військовозобов`язаного належать відомості про виконання військового обов`язку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.9 Закону № 1951-VІІІ військовозобов`язаний має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Частиною третьою статті 13 Закону № 1951-VІІІ передбачено, що до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від військовозобов`язаних або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону № 1951-VІІІ ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про військовозобов`язаних до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних військовозобов`язаних існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Відповідно до ч.3 ст.14 Закону №1951-VІІІ актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі по тексту - Положення №154).

Відповідно до абз.1 п.1 Положення №154 територіальному центру комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:

ведуть військовий облік військовозобов`язаних, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (абзац п`ятий);

Згідно п.11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі по тексту - Порядок №1487).

Відповідно до п.3 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку військовозобов`язаними; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно військовозобов`язаних до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п.3 Порядку №1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних, зокрема про військовозобов`язаних.

Відповідно до п.14 Порядку №1487 військовий облік забезпечується з урахуванням вимог законодавства у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники, військовозобов`язані та резервісти працюють (навчаються).

Військовозобов`язані винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом (абз.1 п.19 Порядку №1487).

Відповідно до абз.1,3 п.56 Порядку №1487 Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення військовозобов`язаних, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).

Відповідно до п.79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:

організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку військовозобов`язаних у випадках, передбачених законодавством;

організовують та забезпечують зберігання облікової документації військовозобов`язаних персональних даних, які містяться в них;

забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених військовозобов`язаних військово-облікових документів (абзац 12);

розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними, які перебувають у запасі СБУ, розвідувальних органів) (абзац 14);

звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку (абзац 16);

повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення військовозобов`язаних щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи (абзац 17);

виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (абзац 22).

Аналіз наведених вище положень Законів №2232-ХІІ, №1951-VIII, Порядку №1487 та Положення №154 вказують на те, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, уповноважені, зокрема, на ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, внесення до нього даних, у тому числі й щодо порушення військовозобов`язаним правил військового обліку; звернення в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст.210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку у відповідача, 11.09.2025 уточнив свої дані через мобільний додаток «Резерв+», що підтверджується даними військово-облікового документа останнього.

В Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних і резервістів відповідачем внесена інформація про порушення позивачем правил військового обліку.

12.07.2025 відповідач звернувся до органів Національної поліції щоб доставити позивача для складання протоколу, у зв`язку з не уточненням даних останнім до 16.07.2024.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності дій відповідача у спірних правовідносинах.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності внесення відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення позивачем правил військового обліку, за відсутності факту вчинення правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності за ст.ст.210, 210-1 КУпАП, є необґрунтованими, оскільки сама по собі наявність в застосунку Резерв+ примітки "Порушення правил військового обліку" та звернення ТЦК та СП до поліції щодо доставляння позивача, не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено, ст. ст.210, 210-1 КУпАП, а навпаки передує складенню стосовно особи протоколу про адміністративне правопорушення та притягненню до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів зазначає, що відповідач мав повноваження на звернення до органів Національної поліції з метою доставляння військовозобов`язаного до ТЦК та СП для складення протоколу про адміністративне правопорушення, з підстав неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення.

Таким чином, внесення відповідачем відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про порушення позивачем правил військового обліку та направлення повідомлення до органів Національної поліції, з метою його доставлення до відповідача для складання протоколу, є правомірним.

В межах спірних правовідносин не вирішується питання притягнення позивача до адміністративної відповідальності, винуватості або невинуватості позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого, ст. ст.210, 210-1 КУпАП.

Доводи скаржника про закінчення, передбачених ст.38 КУпАП строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованими, оскільки не стосуються предмету спору та не впливають на правильність висновків суду.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на правову позицію Третього апеляційного адміністративного суду, викладену в постанові від 17.03.2026 у справі №280/7070/25, оскільки з урахуванням вимог ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не внесення змін до інформаційних баз, а саме в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в частині вилучення відомостей про порушення правил військового обліку позивачем.

Колегія суддів зазначає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах, відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено (доказано) правомірність власної бездіяльності у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, застосував норми матеріального та процесуального права та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 у справі №440/1835/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц