Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №360/375/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року справа №360/375/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Пивовар І.В., суддів: Блохіна А.А., Гайдара А.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі № 360/375/26 (головуючий суддя І інстанції - Басова Н.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 07.10.2025 № 047350007512 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про відмову в призначенні пенсії;

- зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу періоди роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 з 01.04.2013 по 30.04.2013, з 07.10.2013 по 31.01.2014, з 01.10.2014 по 30.04.2015, з 28.02.2016 по 29.02.2016, з 31.08.2016 по 31.08.2016, з 29.09.2016 по 30.09.2016, з 01.03.2017 по 20.03.2017, з 05.11.2019 по 12.12.2019, з 23.02.2022 по 23.02.2022, з 28.09.2024 по 29.10.2024 за Списком робіт затвердженим Постановою КМУ від 31.03.1994 № 202;

- зобов`язати відповідача призначити пенсію відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 29.10.2024.

В обґрунтування позову зазначив, що звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 07.10.2025 № 047350007512 відмовлено йому у призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу та не враховано до пільгового стажу спірні періоди роботи.

Таке рішення відповідача позивач вважає протиправними та таким, що порушує його право на належний соціальний захист.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.10.2025 № 047350007512 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 жовтня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV із зарахуванням до пільгового стажу з повним робочим днем під землею за Списком робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202, періоди роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 з 01.04.2013 по 30.04.2013, з 07.10.2013 по 31.01.2014, з 01.10.2014 по 30.04.2015, з 28.02.2016 по 29.02.2016, з 31.08.2016 по 31.08.2016, з 29.09.2016 по 30.09.2016, з 01.03.2017 по 20.03.2017, з 05.11.2019 по 12.12.2019, з 28.09.2024 по 29.10.2024 та до страхового стажу періоди роботи з 01.10.2014 по 30.04.2015, з 01.03.2017 по 20.03.2017, з 28.09.2024 по 29.10.2024.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064 гривнi 96 копійок.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення щодо зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 01.04.2013 по 30.04.2013, з 07.10.2013 по 31.01.2014, з 01.10.2014 по 30.04.2015, з 28.02.2016 по 29.02.2016, з 31.08.2016 по 31.08.2016, з 29.09.2016 по 30.09.2016, з 01.03.2017 по 20.03.2017, з 05.11.2019 по 12.12.2019, з 28.09.2024 по 29.10.2024 виснував, що записами трудової книжки позивача, довідкою № 449 від 27.09.2024, виписками з наказу та розпорядження щодо результатів атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільги та компенсації за умовами праці підтверджується, що робочі місця, на яких працював позивач у спірні періоди були атестовані, отже ці періоди роботи позивача повністю підтверджені належними та допустимими доказами та мають бути зараховані до пільгового стажу за Списком № 202 (підземних робіт).

Щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.10.2014 по 30.04.2015, з 01.03.2017 по 20.03.2017, з 28.09.2024 по 29.10.2024 суд першої інстанції зазначив, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування як до страхового, так і до пільгового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що пільговий стаж позивача враховано за довідкою № 449 від 27.09.2024 та за даними реєстру застрахованих осіб, оскільки інших пільгових довідок до заяви не надавалося.

Крім того, періоди з 01.10.2014 по 30.04.2015, з 01.03.2017 по 20.03.2017, з 28.09.2024 по 29.10.2024 не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026 справу передано судді-доповідачу - Пивовар І.В.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів від 28.05.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , є внутрішньо переміщеною особою, 29.10.2024 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05 листопада 2024 року № 047350007512 про відмову в призначенні пенсії позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки страховий стаж особи складає 43 роки 04 місяці 12 днів. Пільговий стаж особи по Списку № 1 становить 24 роки 00 місяців 27 днів, роботи підземні, професії за пост. № 202 (25 років) - 13 років 11 місяців 15 днів. Відповідно до наданих документів до страхового та пільгового стажу зараховані всі періоди роботи. Пільговий стаж роботи зарахований згідно з пільговою довідкою від 27 вересня 2024 року № 449 та індивідуальними відомостями про застраховану особу. У зв`язку з викладеним позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного пільгового стажу.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року у справі № 360/1548/24, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05 листопада 2024 року № 047350007512 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 жовтня 2024 року про призначення пенсії за віком, із прийняттям обґрунтованого та вмотивованого рішення.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2025 року рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року у справі № 360/1548/24 залишено без змін.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047350007512 від 07.10.2025 пенсійну справу переглянуто та рішення суду виконано в повному обсязі в межах покладених зобов`язань. За результатами розгляду документів відмовлено в призначені пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу на дату звернення (29.10.2024) та наданням неповного пакету документів. Також в рішенні зазначено, що: 1) страховий стаж становить 43 роки 4 місяці 12 днів, з урахуванням додаткових років за список 1; 2) пільговий стаж складає 24 роки 0 місяців 27 днів; 3) пільговий стаж враховано за довідкою № 449 від 27.09.2024 та за даними реєстру застрахованих осіб, оскільки інших пільгових довідок до заяви не долучено. Відповідно до п.20 Постанови КМУ від 12.08.1993 № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконування роботи, ні підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

В матеріалах справи наявні: ВИПИС з розпорядження по ВСП «Шахтоуправління Першотравенське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 25.12.2015 № 6583; військовий квиток серії НОМЕР_3 ; диплом ПТУ № 33 серії НОМЕР_4 разом із додатком; ДОВІДКА про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 422 від 09.09.2024; ДОВІРЕНІСТЬ №29-ПУ/ШУПр/2024 від 11.12.2023; трудова книжка серії НОМЕР_5 від 05.03.2000; список на отримання інформації з ЄІБДВПО для призначення, відновлення та продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам; ДОВІДКА про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 449 від 27.09.2024; НАКАЗ ВИРОБНИЧИЙ СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ ПЕРШОТРАВЕНСЬКЕ» ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» від 05.02.2020 №933; ДОВІРЕНІСТЬ №40-ПУ/ШУПр/2024 від 17.07.2024; НАКАЗ ВИРОБНИЧИЙ СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ ПЕРШОТРАВЕНСЬКЕ» ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» від 30.12.2019 №8413; НАКАЗ ВИРОБНИЧИЙ СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ ПЕРШОТРАВЕНСЬКЕ» ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» від 12.12.2019 № 7861.

Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Згідно частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, а також дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про необхідність ухвалення судового рішення з огляду на такі мотиви та положення законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).

Частиною третьою статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Статтею 14 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII) також визначені особливості пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії.

Так, частиною першою статті 14 Закону № 1788-XII визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 1788-XII (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020) при наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений статтею 12 цього Закону, знижується на 1 рік.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1788-XII та абзацу першого частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV до провідних професій віднесені робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень.

Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 (далі Список № 202).

Згідно з розділом І «Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт» Списку № 202 право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, мають усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю) на підземних гірничих роботах в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт.

В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 вказаного Порядку встановлено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Київській та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно вимог статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 05.03.2000 наявні такі записи у межах спірних правовідносин:

- у період з 30 грудня 2011 року по 20 березня 2017 року працював у Відокремленому підрозділі «Шахта № 81 Київська» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», який в подальшому об`єднано з іншими відокремленими підрозділами у Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління Ровеньківське» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», заступником начальника дільниці з видобутку з повним робочим днем під землею, гірничим майстром з повним робочим днем під землею, заступником начальника дільниці з повним робочим днем під землею, начальником дільниці з видобутку вугілля № 5 з повним робочим днем під землею, заступником начальника дільниці з повним робочим днем під землею;

- у період з 05 листопада 2019 року по теперішній час працює у Виробничому структурному підрозділі «Шахтоуправління Першотравенське» Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», після ліквідації якого створено Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління Першотравенське» Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», начальником зміни виробничої служби № 2 з повним робочим днем, майстром гірничим з повним робочим днем у шахті.

Вказані записи є послідовними, містять підпис відповідальної особи та печатки підприємств, що дозволяє чітко ідентифікувати посаду та підприємство на якому позивач працював у спірні періоди, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості.

Суд зауважує, що у трудових книжках позивача містяться відомості про його зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, що є підтвердженням його пільгового стажу за даними трудової книжки. Тобто трудова книжка позивача має усі кваліфікуючи ознаки, які відносять таку роботу до пільгової.

Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Відповідно до Довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства (додаток 3 до постанови правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6 «Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійною фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за № 1000/9599 та постанови правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за № 1136/17152):

код ЗПЗ013А1 - працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах;

код ЗПЗ014А4 - Інженерно-технічні працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах, - за Списком робіт і професій, затверджуваним постановою Кабінету Міністрів України, за наявності стажу на підземних роботах.

Таким чином, посади та професії, які позивач обіймав у спірні періоди підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи за Списком робіт, затвердженим Постановою КМУ № 202 від 31.03.1994.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).

Як визначено пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Суд зауважує, що записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 05.03.2000, довідкою № 449 від 27.09.2024, виписами з наказу та розпорядження щодо результатів атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільги та компенсації за умовами праці підтверджується, що робочі місця, на яких працював позивач у спірні періоди були атестовані.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що періоди роботи позивача з 01.04.2013 по 30.04.2013, з 07.10.2013 по 31.01.2014, з 01.10.2014 по 30.04.2015, з 28.02.2016 по 29.02.2016, з 31.08.2016 по 31.08.2016, з 29.09.2016 по 30.09.2016, з 01.03.2017 по 20.03.2017, з 05.11.2019 по 12.12.2019, з 28.09.2024 по 29.10.2024 повністю підтверджені належними та допустимими доказами та мають бути зараховані до його пільгового стажу за Списком згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202 (підземних робіт).

Щодо доводів апелянта, що до пільгового стажу позивача не враховано періоди роботи з 01.10.2014 по 30.04.2015, з 01.03.2017 по 20.03.2017, з 28.09.2024 по 29.10.2024, через відсутність даних про сплату страхових внесків, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

В розумінні статті 1 Закону № 1058-IV страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з частиною другою статті 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частинами шостою, дев`ятою, десятою статті 20 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз вищезазначених нормативно-правових актів свідчить, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

При цьому, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки (зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення).

Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї страхових внесків, не повинна порушувати законні права та інтереси застрахованої особи, зокрема, право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 23.03.2020 у справі № 535/1031/16-а, від 30.09.2019 у справі № 414/736/17, від 20.03.2019 та залишається незмінною на даний час.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутність сплати страхових внесків підприємством на підставі індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) за періоди роботи позивача з 01.10.2014 по 30.04.2015, з 01.03.2017 по 20.03.2017, з 28.09.2024 по 29.10.2024 не може бути підставою для не зарахування цього періоду до стажу роботи.

Інших доводів апеляційна скарга відповідача не містить, тому судом, відповідно до статті 308 КАС України, не надається оцінка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині, що сторонами не оскаржується.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача.

При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява № 387/03, 20.09.2012, п. 53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі № 360/375/26 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі № 360/375/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 03 серпня 2026 року, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених статтею 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 03 серпня 2026 року.

Головуючий суддя І.В. Пивовар

Судді А.А. Блохін

А.В. Гайдар