Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №620/7245/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/7245/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Шевченко А.В.,

представника позивача Зайцевої О.О.,

представника відповідача Паншиної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області та просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 13.05.2026 № 8075/Ж10/25-01-24-05 Форма «Р», від 13.05.2026 № 8077/ Ж10/25-01-24-05 Форма «Р», від 13.05.2026 № 8078/Ж10/25-01-24-05 Форма «ПС», від 13.05.2026 № 8083/Ж10/25-01-24-05 Форма «ПС».

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

13.05.2026 посадовими особами Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - Відповідач) були прийняті, щодо фізичної особи ОСОБА_1 (далі - Позивач), наступні податкові повідомлення-рішення (далі - Оскаржувані рішення, Рішення):

1. податкове повідомлення-рішення від 13.05.2026 № 8075/Ж10/25-01-24-05 Форма «Р» відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фіз. осіб, за результатами річного декларування на суму 1145092,45 грн;

2. податкове повідомлення-рішення від 13.05.2026 № 8077/Ж10/25-01-24-05 Форма «Р» відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, за результатами річного декларування на суму 95424,38 грн;

3. податкове повідомлення-рішення від 13.05.2026 № 8078/Ж10/25-01-24-05 Форма «ПС» відповідно до якого застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи фіз. осіб, за результатами річного декларування у сумі 340,00 грн;

4. податкове повідомлення-рішення від 13.05.2026 № 8083/Ж10/25-01-24-05 Форма «ПС» відповідно до якого застосовано штрафні санкції за платежем адмін. штрафи та інші санкції у сумі 8647,00 грн.

Не погодившись з цим, позивача звернулась до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Позивач з 2021 року фактично проживає за межами України, постійним місцем проживання Позивача є територія іншої держави.

У травні 2026 року Позивач отримала на електронну пошту примірник Акта перевірки, з якого дізналася про проведення стосовно неї контрольних заходів. Після цього представником Позивача було направлено адвокатський запит щодо надання матеріалів перевірки.

У відповідь на адвокатський запит Відповідач листом від 15.05.2026 № 4901/6/25-01-24-05-09 надав копії матеріалів перевірки на 38 аркушах, зокрема: запит ГУ ДПС у Чернігівській області від 25.09.2025 № 12293/6/25-01-24-10 та документи щодо його направлення; повідомлення про проведення перевірки від 26.02.2026 № 68/ Ж4/25-01-24-04-04; наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 26.02.2026 № 171-п, документи щодо їх направлення; Акт перевірки від 09.04.2026 № 5698/Ж5/25-01-24-05/3652204522 та документи щодо його направлення; лист ГУ ДПС у Чернігівській області від 03.04.2026 № 909/Ж12/25-01-24-05-11 та документи щодо його направлення.

Відповідно до наданої Відповідачем інформації, жоден із зазначених вище документів фактично не був вручений Позивачу та повернувся відправнику.

З отриманих у відповідь на запит документів стало відомо, що у період з 30.03.2026 по 03.04.2026 Відповідачем щодо Позивача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань подання до органів ДПС декларації про майновий стан і доходи, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.

Копію наказу від 26.02.2026 № 171-п та письмове повідомлення від 26.02.2026 № 68/Ж4/25-01-24-04-04 було направлено на податкову адресу Позивача рекомендованим поштовим відправленням № R067110966200 27.02.2026. Вказане поштове відправлення не було вручено Позивачу та повернулося відправнику 19.03.2026.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено Акт від 09.04.2026 № 5698/Ж5/25-01-24-05/3652204522 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань подання до органів ДПС декларації про майновий стан і доходи, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2023 по 31.12.2023» (далі - Акт перевірки, Акт).

Акт перевірки було направлено Позивачу рекомендованим поштовим відправленням № R067143788676. Згідно з відомостями поштового оператора, зазначене відправлення не було вручено адресату та повернулося Відповідачу 28.04.2026.

У висновках Акта перевірки Відповідач зазначив про наявність у діях Позивача таких порушень:

- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України (далі - ПК України) - неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік;

- пп. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163, пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 з урахуванням п. 167.1 ст. 167 ПК України - заниження суми податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) на 916 073,96 грн за 2023 рік;

- пп. 1.2, пп. 1.3 п. 169 підрозділу 10 розділу XX ПК України - заниження суми військового збору на 76 339,50 грн за 2023 рік;

- пп. 73.3.3 п. 73.3 ст. 73 ПК України - ненадання відповіді на запит, надісланий відповідно до підстав, передбачених пп. 73.3.1 п. 73.3 ст. 73 ПК України.

Представником Позивача було направлено Відповідачу запит на отримання додаткових документів, які стали підставою для висновків про виявлені порушення.

У відповідь на адвокатський запит, 22.05.2026 Відповідач надав лист ДПС України від 05.09.2025 № 21688/7/99-00-24-04-03-07 та інформацію у форматі Excel щодо отримання доходу.

01.06.2026 представником Позивача було отримано оскаржувані рішення засобами поштового зв`язку. Крім того, 08.06.2026 представником Позивача отримано відповідь Відповідача від 05.06.2026 № 5935/6/25-01-24-05-09 щодо надання доказів направлення та вручення Рішень.

Рішення були направлені Позивачу 14.05.2026 рекомендованим поштовим відправленням № R067172046603. Згідно з наданими документами, поштове відправлення не було вручено адресату та повернуто відправнику 31.05.2026.

Отже, враховуючи, що Позивач не проживає за адресою, на яку Відповідач надсилав кореспонденцію, жоден із документів перевірки не був нею фактично отриманий.

Щодо відсутності правових підстав для донарахування грошових зобов`язань у зв`язку з відсутністю у Позивача статусу податкового резидента України, суд зазначає наступне.

В Акті перевірки Відповідач вказує, що враховуючи отриману податкову інформацію за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 Позивач фактично отримала доходи з джерел за межами України, з яких не сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

В Акті перевірки, зокрема, зазначено, що «... згідно інформації, яка надійшла до Головного управління ДПС у Чернігівській області від ДПСУ листом №21688/7/99-00 24-04-03-07 від 05.09.2025р.(вхідний до Головного управління ДПС №3080/8/25-01 від 09.09.2025р.), яку отримано від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, у порядку передбаченому Конвенцією між урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на дохід і на приріст вартості майна, яка набула чинності 11.08.1993 (далі - Конвенція), стосовно одержання доходів фізичними особами - резидентами України від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans за 2023 рік, на користь фізичної особи ОСОБА_1 протягом 2023 року надійшли грошові перекази на загальну суму 133991 дол. США.»

Суд звертає увагу, що інформація, покладена контролюючим органом в основу висновків перевірки, отримана у порядку, передбаченому Конвенцією між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на дохід і на приріст вартості майна від 11.08.1993.

Згідно зі статтею 1 зазначеної Конвенції, її положення застосовуються до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних держав.

Відповідно до статті 4 зазначеної Конвенції термін резидент однієї Договірної Держави означає особу, яка відповідно до законодавства цієї держави підлягає в ній оподаткуванню на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого іншого аналогічного критерію.

За таких умов сама по собі передача інформації в межах зазначеної Конвенції не може автоматично свідчити про наявність у Позивача обов`язку щодо декларування та оподаткування іноземних доходів в Україні без попереднього встановлення її податкового статусу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17 зазначила, що вимога про встановлення фактів втрати статусу громадянина-резидента та набуття статусу громадянина-нерезидента не може розглядатися у судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника. Вказані факти можуть бути встановлені судом, зокрема, під час розгляду справ щодо оподаткування доходів заявника чи порушення ним митних правил, а не в окремому чи позовному провадженні за правилами цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2026 року у справі № 644/3563/25, якою підтверджується, що питання резидентського статусу підлягає з`ясуванню безпосередньо у межах спору щодо правомірності дій чи рішень контролюючого органу.

Отже, перед оцінкою висновків контролюючого органу за результатами перевірки в межах даного спору підлягають з`ясуванню обставини, що підтверджують або спростовують статус Позивача як резидента України у розумінні ПКУ, та, відповідно, наявність або відсутність обов`язку декларування й нарахування/сплати податків.

Відповідно до п. 162.1. ст. 162 ПКУ платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Тобто при оподаткуванні доходів фізичних осіб необхідно, в першу чергу, враховувати критерій резиденства, в другу чергу джерело походження отриманого доходу (чи дохід отримано з джерелом походження в Україні, чи це іноземні доходи).

Визначення статусу резидента чи нерезидента здійснюється шляхом послідовного застосування критеріїв, встановлених пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

Відповідно до зазначеної норми фізична особа вважається резидентом, якщо має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв`язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від`їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Водночас поняття «постійне місце проживання», яке використовується у пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, у Кодексі не визначене.

Відповідно до п. 5.3 ст. 5 ПКУ терміни, що застосовуються у цьому Кодексі та не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з пп. 45 п. 1 ст. 4 Митного кодексу України, постійне місце проживання - це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов`язків або зобов`язань за договором (контрактом).

Верховний Суд у постанові від 09.07.2019 у справі № 1840/2871/18, тлумачачи пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, зазначив, що резидентський статус фізичної особи встановлюється за ієрархією критеріїв (місце проживання, постійне проживання, центр життєвих інтересів, 183 дні).

Верховний Суд також підкреслив, що «визначення фізичних осіб - нерезидентів у ПК України здійснено від зворотного: якщо особа не визнається резидентом за жодним з критеріїв... вона вважається не резидентом...».

У тій самій постанові Верховний Суд, застосовуючи ст. 77 КАС України, сформулював правило доказування: «обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення. покладається на відповідача. на контролюючий орган покладається обов`язок надати достатні докази. Водночас. на платника покладається обов`язок спростувати обґрунтовані доводи відповідача.».

Так, відповідно до відміток у паспорті громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , який додається до позовної заяви, Позивач виїхала за межі України 19.08.2021.

З метою офіційного підтвердження відомостей щодо перетинання Позивачем державного кордону України, представником Позивача направлено відповідний запит до Державної прикордонної служби України.

Однак, відповідно до отриманої відповіді від 16.06.2026, за результатами перевірки відомостей, що зберігаються в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», інформації щодо перетинання державного кордону України громадянкою України ОСОБА_2 у період з 01.01.2021 по 08.05.2026 у Базі даних не виявлено.

У згаданій відповіді ДПСУ також зазначено, що інформація стосовно Позивача за прізвищем « ОСОБА_3 » може бути надана додатково за умови подання письмової заяви з доданням документів, що підтверджують зміну прізвища з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».

У зв`язку з необхідністю належного та офіційного з`ясування обставин, отримання повної інформації, з урахуванням зміни прізвища Позивачем, до Державної прикордонної служби України направлено додатковий запит.

26.06.2026 Державна прикордонна служба України надала відповідь, що згідно з базою даних, за період з 01.01.2021 по 02.10.2023 було зафіксовано таку інформацію щодо громадянки України: ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , за паспортним документом НОМЕР_2 здійснила ВИЇЗД з України. Перетин державного кордону відбувся 19 серпня 2021 року о 01:59 через автомобільний пункт пропуску «Рава- Руська» на транспортному засобі з державним номером НОМЕР_3 .

Будь-яка інша інформація стосовно перетинів кордону в зазначений період відсутня. Водночас, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України в період з 02.10.2023 по 17.06.2026 громадянина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в Базі даних не виявлено.

Отже, як підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон, Позивач 19.08.2021 законно виїхала з України та в`їхала на територію Республіки Польща на підставі національної візи типу D серії НОМЕР_2 , виданої 11.08.2021.

Зазначені документи підтверджують початок тривалого та легального перебування Позивача за межами України, що підлягає врахуванню під час оцінки її податкового статусу у спірному періоді.

У період очікування на видачу карти тимчасового проживання Позивач безперервно перебувала на території Республіки Польща на законних підставах, своєчасно подавши необхідний пакет документів до компетентних органів, що також підтверджується штампом у паспорті громадянина України для виїзду за кордон від 08.02.2022.

Також, до позовної заяви додано копію посвідки на тимчасове проживання (Karta pobytu) серії НОМЕР_4 , виданої 31.05.2023 ОСОБА_8 на ім`я ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ).

Наявність зазначеної посвідки підтверджує законність та тривалість проживання Позивача на території Республіки Польща у спірний податковий період 2023 року, а також й наміри Позивача проживати закордоном.

Крім того, після спливу строку дії зазначеної посвідки Позивач отримувала наступні посвідки на проживання, які залишаються чинними, копії яких також додаються до позовної заяви.

Таким чином, наявні у справі докази підтверджують, що починаючи з серпня 2021 року Позивач на законних підставах вибула з України та фактично проживає на території Республіки Польща, й протягом тривалого часу безперервно проживає за межами України.

За таких обставин місце реєстрації Позивача в Україні не може ототожнюватися з її фактичним постійним місцем проживання, оскільки сама по собі реєстрація місця проживання не підтверджує факту постійного проживання особи за відповідною адресою.

Схожий підхід викладений у постанові Верховного Суду від 19.08.2021 у справі № 725/1175/17, у якій Суд зазначив, що «основоположним критерієм визначення особи як резидента чи нерезидента в розумінні МК України є її постійне місце проживання, а не її громадянство, оскільки нерезидентом може бути, зокрема, як громадянин України, так і громадянин іншої держави.».

Крім того, Суд, у даній справі, звернув увагу, що для правильного вирішення спору необхідним є з`ясування фактичних обставин проживання особи, зокрема шляхом отримання інформації щодо перетинання державного кордону та тривалості перебування особи на території України та за її межами.

Таким чином, наведена правова позиція Верховного Суду додатково підтверджує необхідність встановлення фактичного місця проживання Позивача та тривалості її перебування за межами України для правильного вирішення питання щодо її податкового резидентства у спірному періоді.

Враховуючи тривале проживання Позивача на території Республіки Польща, відсутність фактичного проживання в Україні у спірному періоді та наявність законних підстав для проживання за кордоном, наявні достатні підстави вважати, що у 2023 році Позивач не відповідала критеріям податкового резидентства України, визначеним пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

Щодо критерію джерела походження доходу, то в Акті перевірки Відповідач прямо зазначає, що Позивач отримала доходи з джерел за межами України, тобто іноземні доходи.

Відповідно до пп. 163.2.1 п. 163.2 ст. 163 ПКУ об`єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерелом його походження в Україні. Натомість підставою для донарахування грошових зобов`язань в Акті перевірки визначено саме іноземні доходи Позивача.

Водночас порядок оподаткування іноземних доходів фізичних осіб врегульований спеціальними положеннями п. 170.11 ст. 170 ПКУ та підлягає застосуванню лише після встановлення наявності у особи обов`язку щодо декларування таких доходів в Україні.

Таким чином, сама кваліфікація отриманих сум як іноземних доходів зумовлює необхідність попереднього встановлення податкового статусу Позивача та з`ясування наявності у неї обов`язку щодо декларування таких доходів в Україні.

Однак під час проведення перевірки Відповідач не застосував критерії визначення резидентства, передбачені пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, та не встановив обставин, які б свідчили про наявність у Позивача статусу податкового резидента України у спірному періоді.

За таких обставин висновок контролюючого органу про наявність у Позивача обов`язку декларувати та сплачувати податок з іноземних доходів є передчасним, необґрунтованим та таким, що зроблений без належного встановлення юридично значимих обставин справи.

Враховуючи, що Оскаржувані рішення ґрунтуються на висновку про наявність у Позивача обов`язку декларувати та оподатковувати іноземні доходи, який виникає лише за наявності відповідного податкового статусу, такі висновки контролюючого органу є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі Рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо не доведеності фактичних обставин, покладених в основу Акта перевірки та Оскаржуваних рішень, суд зазначає наступне.

Незалежно від відсутності у Позивача статусу податкового резидента України, Оскаржувані рішення є протиправними з огляду на істотні порушення, допущені Відповідачем при формуванні доказової бази перевірки та встановленні фактичних обставин, які були покладені в основу Рішень.

Висновки контролюючого органу про нібито порушення Позивачем податкового законодавства базуються виключно на припущеннях та непідтвердженій податковій інформації.

Акт перевірки не містить вказівок на належні первинні документи, які б ідентифікували об`єкт оподаткування та підтверджували факт отримання Позивачем доходу у 2023 році від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans на загальну суму 133 991 дол. США.

Акт перевірки також не містить посилань на отримання Позивачем протягом 2023 року будь-яких інших доходів, які б відповідно до ПКУ могли бути предметом декларування та об`єктом для нарахування і сплати ПДФО та військового збору за вказаний період.

Як було згадано, в Акті перевірки як підстава донарахувань зазначено: «... згідно інформації, яка надійшла до Головного управління ДПС у Чернігівській області від ДПСУ листом №21688/7/99-00-24-04-03-07 від 05.09.2025р., отриманої від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії. на користь фізичної особи ОСОБА_1 протягом 2023 року надійшли грошові перекази на загальну суму 133 991 дол. США».

Таким чином, окрім встановлення податкового статусу Позивача, предметом доказування у даній справі є також факт отримання нею доходу від компанії «Fenix International Ltd» у розмірі, зазначеному Відповідачем в Акті перевірки.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в межах даного спору саме на Відповідача покладено обов`язок довести факт отримання Позивачем зазначеного доходу.

Проте, наявні матеріали свідчать про відсутність у Відповідача належних та допустимих доказів на підтвердження цієї обставини.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, єдиною підставою для висновків про нібито отримання Позивачем доходу та єдиним джерелом інформації, на яке посилається Відповідач, є лист ДПС України від 05.09.2025 № 21688/7/99-00-24-04-03 07, сформований на підставі інформації, отриманої від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії в межах міжнародного обміну податковою інформацією.

Водночас, у відповіді на адвокатський запит від 22.05.2026 № 5164/6/25-01-24 05-09 Відповідач прямо зазначив, що інформація, отримана від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії щодо Позивача, у його розпорядженні відсутня, а для її отримання необхідно звертатися безпосередньо до ДПС України.

Таким чином, на момент проведення перевірки та складання Акта Відповідач не володів безпосередньо матеріалами міжнародного обміну податковою інформацією, первинними документами чи офіційними відомостями, отриманими від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, які б підтверджували факт отримання Позивачем спірного доходу.

На виконання адвокатських запитів Відповідач надав лише копію листа ДПС України від 05.09.2025 № 21688/7/99-00-24-04-03-07 та витяг із додатка до нього у вигляді таблиці Excel, які самі по собі не містять первинних документів або інших відомостей, що дають можливість перевірити джерело походження інформації, її достовірність, повноту та правильність.

У зв`язку з цим представником Позивача було направлено відповідний запит безпосередньо до Державної податкової служби України з метою отримання зазначеної інформації та її документального підтвердження.

Проте, 02.06.2026 було отримано відповідь ДПС України від 01.06.2026 № 14285/6/99-00-24-05-06 з відмовою у наданні матеріалів міжнародного обміну, пославшись на обмеження, передбачені статтею 22 Багатосторонньої конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах

Від так, висновок про отримання Позивачем доходу у сумі 133 991 дол. США фактично ґрунтується не на первинних документах або матеріалах міжнародного обміну інформацією, а на внутрішньому листі ДПС України та доданому до нього файлі у форматі Excel, походження та достовірність відомостей якого не можуть бути перевірені.

Разом з тим, вищевказаний лист не є первинним документом в розумінні норм ПКУ, а є засобом листування між ДПС України та Відповідачем. Зі змісту вказаного листа вбачається, що ДПС України зобов`язувала Головні управління ДПС відпрацювати зазначену у листі інформацію та інформувати ДПС України про результати проведеної роботи.

Тобто, ДПС України вказує на те, що отримана від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії інформація стосовно одержання конкретними громадянами України доходів від британського суб`єкта господарювання за створення контенту на платформі OnlyFans за 2023 рік потребує перевірки та відпрацювання територіальними податковими органами шляхом отримання документального підтвердження такої інформації.

Крім того, у наданій Відповідачем електронній таблиці відсутня будь-яка деталізація фінансових операцій: не зазначено дат конкретних транзакцій, номерів платіжних документів, реквізитів рахунків, SWIFT-повідомлень або інших відомостей, які б дозволяли встановити факт руху коштів. Контролюючий орган оперує виключно підсумковими цифрами невідомого походження, що унеможливлює перевірку реальності та джерела походження таких сум. Не з`ясовані обставини чому британський суб`єкт нібито виплачував кошти Позивачу у валюті США, а не в національній валюті Великобританії.

Додатково слід звернути увагу, що у наданій Відповідачем таблиці Excel місцем реєстрації (адресою користувача) зазначено м. Харків, тоді як місцем реєстрації Позивача є м. Чернігів.

Зазначена невідповідність ставить під сумнів належність наведеної інформації саме Позивачу та свідчить про відсутність належної ідентифікації особи, щодо якої нібито отримано відомості в межах міжнародного обміну інформацією. Очевидно, що Відповідач перебував за кордоном в спірний період, а отже вказівка на м. Харків свідчить на користь того, що ідентифікаційними даними Позивача скористались невстановлені особи й це ставить під сумнів взагалі такі дані відносно особи Позивача.

Більше того, надісланий файл у форматі Excel не є офіційним документом у розумінні ст. 74-76 КАС України чи ст. 83 ПКУ. Надісланий файл Excel є внутрішнім технічним матеріалом ДПС України. Він не містить жодних реквізитів первинного документа, не підписаний та не завірений компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, від якого він наче надійшов у межах Конвенції.

Вказана таблиця також не дає можливості встановити правову природу зазначених у ній сум, зокрема: чи є вони фактично виплаченими коштами; реквізити банківських чи фінансових установ, до котрих відбулось зарахування, чи включають такі суми комісії платформи; чи враховують повернення платежів; чи є вони валовим оборотом акаунта або реально отриманим доходом.

Оскільки предметом спору є дохід, який, за твердженням Відповідача, був виплачений Позивачу протягом 2023 року британським суб`єктом господарювання «Fenix International Ltd», для підтвердження такого факту Відповідач повинен довести кожну обставину, яка підтверджує отримання відповідних коштів.

Проте під час перевірки не досліджувалися та не долучалися виписки з банківських рахунків, платіжні документи, договори чи будь-які інші документи, з яких би достовірно вбачався факт отримання Позивачем доходу.

Сама по собі фіксація абстрактної суми в Акті перевірки без належного первинного обґрунтування є припущенням і не дозволяє встановити правову природу цих коштів.

Відповідач, під час проведення перевірки, не отримав та не дослідив жодного документального підтвердження отримання Позивачем доходів за 2023 рік від зазначеного британського суб`єкта господарювання.

Однак, відповідно до пункту 5 Розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

Обов`язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.

Більше того, Відповідачем не вказано при перевірці жодних доказів створення Позивачем будь-якого контенту на платформі OnlyFans, що є первинною обставиною, яка зумовлює саму можливість отримання доходу від власника такої платформи.

Матеріали перевірки не містять належних та допустимих доказів того, що саме Позивач була зареєстрована на платформі OnlyFans як особа, яка розміщує на цьому ресурсі власний контент з метою отримання прибутку.

З урахуванням викладеного, у Відповідача відсутні будь-які належні та допустимі документальні підтвердження фактичного отримання Позивачем доходів у зазначеній в Акті сумі за 2023 рік.

Матеріали перевірки не містять відомостей щодо конкретних дат, джерел походження коштів та розшифровки сум кожної окремої транзакції.

Таким чином, висновки Відповідача про нібито отримані Позивачем у досліджуваний період доходи є не об`єктивними та не обґрунтованими, оскільки вони не ґрунтуються на достатніх і достовірних доказах, що, у свою чергу, свідчить про відсутність події податкового правопорушення та доводить протиправність прийнятих Відповідачем оскаржуваних Рішень.

Окремо слід зазначити, що Позивач змінила прізвище у зв`язку з укладенням шлюбу лише у 2024 році.

Згідно з паспортом громадянина України у формі ID-картки, виданим 22.04.2024, документ № НОМЕР_5 , орган видачі 2110, Позивач набула прізвище « ОСОБА_4 ». До цього часу Позивач мала прізвище « ОСОБА_3 ».

Таким чином, у 2023 році Позивач не могла бути ідентифікована як « ОСОБА_1 », що додатково ставить під сумнів достовірність та належність інформації, використаної контролюючим органом під час перевірки.

Також слід наголосити на порушенні Відповідачем порядку визначення бази оподаткування.

Контролюючим органом доходи, нібито отримані Позивачем в іноземній валюті, були перераховані у гривні за офіційним курсом Національного банку України станом на 31.12.2023.

При цьому Відповідач послався на роз`яснення, розміщені у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі.

Водночас, відповідно до п. 164.4 ст. 164 ПКУ під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів, вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях, такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Отже, застосування Відповідачем єдиного курсу валют станом на кінець року замість курсу, який діяв на дату фактичного отримання кожного окремого платежу, суперечить прямій нормі ПКУ.

Більше того, в Акті перевірки взагалі не встановлено дат нібито отримання Позивачем відповідних доходів, що унеможливлює правильне визначення курсу валют та свідчить про довільність здійсненого контролюючим органом перерахунку.

Крім того, роз`яснення, розміщені у ЗІР, не є нормативно-правовими актами та не можуть змінювати чи підміняти приписи ПКУ.

Відповідно до п. 121.2 ст. 121 ПКУ ненадання відповіді на запит, неподання або подання не в повному обсязі платником податків, фінансовим агентом або іншою особою документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу, надісланий відповідно до підстав, передбачених підпунктами 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу у 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.

Станом на 1 січня 2025 звітного року, за який витребовувалася інформація, розмір мінімальної заробітної плати становив 8000,00 грн.

Проте Відповідач, протиправно застосував до Позивача штрафні санкції, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2026 року, а саме 8647,00 грн.

Неправильне визначення бази для розрахунку штрафних санкцій та застосування нормативно правового акта в часі є самостійною підставою для визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Крім того, штрафні санкції за неподання податкової декларації також є безпідставними.

Відповідно до ст. 179 ПКУ обов`язок подання декларації про майновий стан і доходи виникає лише у випадку фактичного отримання доходів, які підлягають декларуванню та оподаткуванню.

Оскільки Відповідачем не доведено ані факт отримання Позивачем відповідних доходів, ані наявність у неї статусу податкового резидента України, обов`язок щодо подання податкової декларації у Позивача не виникав.

За таких обставин застосування штрафних санкцій за неподання податкової звітності є протиправним.

Підсумовуючи наведені фактичні обставини та правові доводи, суд констатує, що оскаржувані Рішення Відповідача є протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на сукупність допущених контролюючим органом порушень матеріального та процесуального права.

Кожне із наведених порушень окремо є достатньою підставою для визнання спірних Рішень протиправними та їх скасування, тоді як їх сукупність свідчить про системне не дотримання контролюючим органом вимог податкового законодавства під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних Рішень.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м.Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 13.05.2026 № 8075/Ж10/25-01-24-05 Форма «Р», від 13.05.2026 № 8077/ Ж10/25-01-24-05 Форма «Р», від 13.05.2026 № 8078/Ж10/25-01-24-05 Форма «ПС», від 13.05.2026 № 8083/Ж10/25-01-24-05 Форма «ПС».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 13312,00 грн

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 03 серпня 2026 року.

Суддя Сергій КЛОПОТ