Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №600/5729/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/5729/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сіжук О.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів та визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 з такими позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації на особливий період від 01.10.2025 та поіменний список №9947 у частині призову та направлення для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період до Військової частини НОМЕР_1 ;

- cкасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2025 №343 у частині зарахування до списків особового складу військової частини та призначення на посаду солдата;

- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про звільнення з військової служби Збройних Сил України;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” із внесенням відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду нової редакції позовної заяви, що відповідає вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 160 та частини першої статті 5 КАС України, в якій слід привести у відповідність позовні вимоги та визначитись із складом сторін у справі; обґрунтувати необхідність залучення до участі в справі як третіх осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України та на чиїй стороні.

В строки, визначені ухвалою судді, позивач надав позовну заяву в новій редакції до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації на особливий період від 01.10.2025 та поіменний список №9947 у частині призову та направлення для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період до Військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та cкасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2025 №343 у частині зарахування до списків особового складу військової частини та призначення на посаду солдата;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з посади солдата та з військової служби Збройних Сил України;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” із внесенням відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 , будучи голововою Комісії, перевищуючи свої повноваження, діючи усупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, протиправно виніс наказ №343 від 01.10.2025 про призов на військову службу, при цьому достовірно знаючи, що останній являється особою, котра не підлягає призову на військову службу по мобілізації, на особливий період у зв`язку із наявністю права на відстрочку від призову на військову службу, у відповідності до пункту 9 частини першої статті 23 Закону Украйни «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також його звернень із відповідною заявою про надання відстрочки, що покладає обов`язок на Комісію ІНФОРМАЦІЯ_3 надати відповідь у формі додатка № 6 чи додатка № 7 до постанови Кабінету Міністрів України № 560 віл 16.05.2024 та обов`язок утриматися від дій направлених на призов на військову службу, до настання відповідних правових умов.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 рішення за результатами розгляду заяви позивача від 30.09.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

ІНФОРМАЦІЯ_2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує на те, що 30.09.2025 Військово - лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 були проведені заходи з обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного позивача для визначення придатності до військової служби, за результатами якого позивач був визнаний придатним до військової служби. Враховуючи придатність позивача до військової служби та повідомлення від 30.09.2025 №9930 про скасування наданої йому відстрочки від призову на військову службу на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за формою додатка 10, позивача було призвано на військову службу та направлено для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 . Відповідач наголошував на тому, що призов позивача був здійснений в ході виконання заходів загальної мобілізації, а інформація про бажання оскаржити рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформлене Додатком 10 від 30.09.2025 у формі повідомлення №9930 про відсутність права на відстрочку від призову на військову службу було отримано ІНФОРМАЦІЯ_5 після набуття ним статусу військовослужбовця. Відповідач звертає увагу на те, що наказ ІНФОРМАЦІЯ_4 №1587 від 01.10.2025 є актом одноразового застосування, станом на час вирішення справи вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби. Починаючи з 01.10.2025 позивач є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 .

Не погоджуючись із відзивом на позовну заяву, позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому посилався на законне право для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вважає, що

маючи належним чином підтверджене право на відстрочку від призову на військову службу по мобілізації, на особливий період ні 30.09.2025, ні 01.10.2025 не підлягав призову на військову службу, а розраховував на належне, правомірне виконання обов`язків посадовими особами ТЦК та СП.

Представник Військової частини НОМЕР_1 правом подання відзиву не скористався, хоча і був належним чином повідомлений, що підтверджується супровідним листом від 17.12.2025 №600/5729/25-а/7977/2025 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 21.02.2023 батьком позивача є ОСОБА_2 , а матір`ю – ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки акту МСЕК №221000 від 06.09.2001 ОСОБА_2 є особою з 1 групою інвалідності з дитинства.

Відповідно до довідки Управління з питання надання державних соціальних допомог і компенсацій від 29.11.2024 №2774 ОСОБА_1 перебуває на обліку як отримувач компенсаційної виплати фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі своєму батькові, ОСОБА_2 , особі з інвалідністю 1 групи. Компенсація призначена у період з 01.09.2024 по 31.08.2025.

Як слідує із матеріалів справи, 15.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 видано позивачу довідку про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 01.09.2025.

20.08.2025 позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій посилався на те, що на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

До заяви позивачем додано наступні документи: копію паспорта, свідоцтво про народження, копію паспорта батька, довідку МСЕК, пенсійне посвідчення, довідку про компенсаційні виплати, свідоцтво про смерть матері, витяг.

Проте, рішення за результатами розгляду поданої позивачем заяви матеріали справи не містять. Поряд з цим, відповідачем у відзиві на позовну заяву не надано обгрунтувань стосовно не надання відповіді на таку заяву.

Відповідно до довідки Управління з питання надання державних соціальних допомог і компенсацій від 30.09.2025 №2550 та №2551 ОСОБА_1 перебуває на обліку як отримувач компенсаційної виплати фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за своїм батьком, ОСОБА_2 . Компенсацію призначено у період з 01.09.2025 по 31.08.2026.

30.09.2025 позивач повторно звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій посилався на те, що на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

До заяви позивачем додано наступні документи: копію паспорта, свідоцтво про народження, копію паспорта батька, довідку МСЕК, пенсійне посвідчення, довідку про компенсаційні виплати, свідоцтво про смерть матері, витяг.

Однак, рішення за результатами розгляду поданої позивачем заяви матеріали справи також не містять. Не наведено відповідачем й жодних доводів стосовно не надання на таку заяву відповіді й у відзиві на позовну заяву.

Разом з цим, судом встановлено, що повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.09.2025 №9930 позивача повідомлено про скасування наданої відповідно до рішення, ухваленого протоколом від 15.08.2025 №34, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Підстави скасування: наявність сестри, яка може здійснювати догляд.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 01.10.2025 №1587 солдата ОСОБА_1 відповідно до поіменного списку №9947 від 01.10.2025, призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до Військової частини НОМЕР_1 .

Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2025 №343 солдата ОСОБА_1 з 01.10.2025 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення.

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 18.11.2025 №693/72089 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації.

Не погоджуючись з бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов та направлення для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період до Військової частини НОМЕР_1 , а також наказом командира Військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування до списків особового складу військової частини та призначення на посаду, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частин першої - третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент виникнення спірних у цій справі правовідносин, як станом і на час розгляду цієї адміністративної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію” постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі – Указ № 69/2022).

Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі – підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі – Закон №3543-ХІІ) в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин.

Статтею 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п`ятої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Кабінетом Міністрів України постановою від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі – Порядок №560).

Згідно приписів пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Абзацом першим пункту 58 Порядку №560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. (пункт 59 Порядку №560).

Відповідно до абзаців першого – шостого пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або про відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Отже, наведеними нормами визначено, що військовозобов`язаний має право на особисте подання на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов`язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою Порядком №560 формою.

Як було встановлено судом, позивачем особисто подано відповідачу заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 20.08.2025 та від 30.09.2025 на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ. До заяви позивачем додано перелік документів для підтвердження обставин, зазначених у заяві.

Як вбачається з поданих позивачем заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 20.08.2025 та 30.09.2025, на зазначених заявах містяться відбитки штампа ІНФОРМАЦІЯ_1 із зазначенням дати їх надходження, що свідчить про прийняття та реєстрацію цих заяв відповідачем.

Натомість, за наслідком розгляду заяв позивача відповідне рішення про надання відстрочки чи про відмову у її наданні прийнято не було.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджено “Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки” (далі - Положення №154), відповідно до пункту 1 якого, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 8 Положення №154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, окрім іншого: оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Згідно із абзацом дев`ятим пункту 11 Положення №154 оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

З урахуванням зазначеного, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після прийняття та реєстрації заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був передати її комісії, яка повинна була розглянути її по суті та прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або про відмову у наданні такої відстрочки, а також надати позивачу або довідку про надання відстрочки, за встановленою формою (додаток №6 до Порядку №560) або повідомити останнього про відмову у наданні відстрочки за встановленою формою (додаток №7 до Порядку №560)

У цих правовідносинах відповідач не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

Однак, усупереч наведеним нормам, заяви позивача від 20.08.2025 та від 30.09.2025 комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо наявності чи відсутності у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації не розглядалися, відповідне рішення не приймалось.

Відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

При цьому протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

За таких обставин, коли заява позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідачем по суті не розглядалася, позаяк відсутнє належним чином оформлене рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивована відмова в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, то відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає в не прийнятті рішення.

Тому наявні правові підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяв позивача від 20.08.2025 та від 30.09.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, суд зазначає наступне.

В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, відповідно, саме до компетенції ІНФОРМАЦІЯ_7 в спірному випадку належить прийняття рішення про надання особі відстрочки від призову на військову службу.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може”.

Відтак, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, прийняти за заявою відповідне рішення або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Оскільки відповідачем заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 20.08.2025 та 30.09.2025 належним чином розглянуті не були, за результатом розгляду цих заяв рішення не прийнято, а вирішення вказаного питання по суті є дискреційними повноваженнями, суд вважає передчасним вирішення питання щодо зобов`язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ, а тому вказані позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Стосовно доводів представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування наданої позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яка була надана на підставі рішення комісії, оформленого протоколом від 15.08.2025 № 34, у зв`язку з наявністю сестри, яка може здійснювати догляд, про що позивача було повідомлено листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.09.2025 № 9930, суд не бере їх до уваги.

Суд виходить із того, що зазначене повідомлення є індивідуальним актом одноразового застосування, дія якого була вичерпана фактом його прийняття та доведення до відома позивача, а тому саме по собі не може слугувати належною та достатньою підставою для обґрунтування правомірності оскаржуваних дій відповідача у даній справі.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 23.06.1997 № 2-зп, відповідно до якої ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Крім того, суд звертає увагу на те, що факт скасування раніше наданої позивачу відстрочки сам по собі не виключає його права на повторне звернення із заявою про надання відстрочки.

Чинне законодавство не містить положень, відповідно до яких скасування раніше наданої відстрочки є підставою для відмови у прийнятті, реєстрації чи розгляді нової заяви про надання відстрочки або звільняє комісію територіального центру комплектування та соціальної підтримки від обов`язку розглянути таку заяву по суті та ухвалити щодо неї мотивоване рішення.

Відтак, скасування відстрочки, не є правовим наслідком подання нової заяви про надання відстрочки та не припиняє гарантій, встановлених пунктом 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560. Навпаки, з моменту подання військовозобов`язаним нової заяви про надання відстрочки та до ухвалення комісією відповідного рішення щодо такої заяви на нього поширюються гарантії, визначені зазначеним абзацом 9 пунктом 60 Порядку №560, згідно якого до ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Отже, посилання відповідача на попереднє скасування відстрочки як на обставину, що нібито виключала необхідність розгляду нової заяви позивача або надавала право здійснити його призов до прийняття комісією рішення за такою заявою, є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Суд зазначає, що з огляду на положення абзацу дев`ятого пункту 60 Порядку №560 до завершення розгляду заяв позивача від 20.08.2025 і від 30.09.2025 та прийняття комісією відповідного рішення відповідач був позбавлений правових підстав для призову ОСОБА_1 на військову службу.

Судом встановлено, що 01.10.2025 солдата ОСОБА_1 відповідно до поіменного списку №9947 від 01.10.2025 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до Військової частини НОМЕР_1 , про що видано оскаржуваний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) №1587.

Водночас, судом встановлено, що станом на день призову 01.10.2025 заява ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації перебувала на розгляді та комісією відповідного рішення за результатами її розгляду прийнято не було.

Суд зауважує, що наявність нерозглянутої заяви про надання відстрочки відповідно до пункту 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, є обставиною, яка унеможливлює призов військовозобов`язаного до моменту ухвалення комісією відповідного рішення.

Таким чином, за наявності нерозглянутої заяви про надання відстрочки та відсутності рішення комісії за результатами її розгляду, у відповідача станом на 01.10.2025 не було законних підстав для призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

Отже, прийняття відповідачем рішення про призов позивача за таких обставин відбулося передчасно, без урахування передбачених законодавством гарантій щодо неприпустимості призову військовозобов`язаного до моменту завершення розгляду його заяви про надання відстрочки та ухвалення комісією відповідного рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) № 1587, яким ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час мобілізації, виданий без урахування встановлених законом гарантій та за відсутності правових підстав для його прийняття.

Відтак, беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку, що наявні підстави для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації на особливий період від 01.10.2025 №1587 у частині призову ОСОБА_1 та направлення для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період до Військової частини НОМЕР_1 .

Щодо визнання протиправним та скасування поіменного списку №9947, то така вимога задоволенню не підлягає, оскільки зазначений документ за своєю правовою природою не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке породжує самостійні правові наслідки для позивача.

Поіменний список є організаційно-обліковим документом, який містить перелік військовозобов`язаних осіб, щодо яких уже прийнято рішення про призов, та сам по собі не визначає виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків позивача.

Відтак, у цій частині позовних вимог наявні підстави для відмови у їх задоволенні.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправним та cкасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2025 №343, у частині зарахування до списків особового складу військової частини, призначення на посаду солдата та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з посади солдата та з військової служби Збройних Сил України, суд зазначає таке.

Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі- Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини шостої статті 2 Закону №2232-XII, одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина чотирнадцята статті 2 Закону №2232-XII).

Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) визначається порядок проходження громадянами України (надалі по тексту також - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі.

Громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом (пункт 2 Положення №1153/2008).

За змістом пункту 5 Положення №1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (надалі по тексту також - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 за №280, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (надалі по тексту також - Інструкція №280).

В силу пунктів 1, 3 Розділу XII Інструкції №280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів від мобілізації незалежно від номенклатури посад для призначення.

Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції №280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

За змістом пунктів 1, 2, 8 Розділу V вказаної Інструкції військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших, під час прямування до них рахуються як поповнення. Відправлення поповнення здійснюється як у складі команд, так і поодинці. Під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов`язково мають бути такі документи, зокрема, іменний список або припис (в якому вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особові справи) на відправлених - у старшого команди.

Прийом поповнення проводиться поіменно, за іменним списком на поповнення, отриманим від старшого команди. Приймати поповнення без поіменної перевірки заборонено.

Слід зазначити, що організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Водночас, зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.

У відповідності до пункту 6 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Тобто для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус військовозобов`язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками:

- зміну правового статусу з військовослужбовця на військовозобов`язаного;

- протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), що пов`язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказ про призов.

Зазначений підхід передбачає автоматичну оцінку наступних рішень суб`єктів по всьому ланцюгу правовідносин безпосередньо пов`язаних між собою, як похідних від первинного рішення, з якого всі наступні слідують, незважаючи навіть на правомірну поведінку учасників відносин, залучених на реалізацію такого протиправного рішення.

Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб`єкта владних повноважень, породжує необхідність виправлення таких помилок як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення.

Суд зазначає, що при виданні оскаржуваного наказу від 01.10.2025 №343 про зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 командир не мав підстав піддавати сумніву, що направляючи позивача до військової частини ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав для його мобілізації на військову службу.

В той же час прийняття ІНФОРМАЦІЯ_2 наказу від 01.10.2025 в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, який судом визнано протиправним, мало наслідком прийняття Військовою частиною НОМЕР_1 оскаржуваного наказу, яким позивача зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 .

Як встановлено судом, підставою для звернення позивача із відповідною вимогою є обставина неправомірного призову позивача на військову службу за наявності нерозглянутої заяви про надання відстрочки від призову.

Разом з тим, суд зазначає, що питання щодо наявності у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, станом на момент розгляду справи комісією територіального центру комплектування та соціальної підтримки не вирішено. Відповідне рішення за результатами розгляду заяви позивача про надання відстрочки не прийнято.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити наявність у позивача законних підстав для звільнення з військової служби, оскільки вирішення питання про право на відстрочку є передумовою для визначення подальших правових наслідків перебування позивача на військовій службі.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що вимога про звільнення позивача з військової служби є передчасною, оскільки на час розгляду справи відсутнє рішення уповноваженого органу щодо наявності або відсутності у ОСОБА_1 права на відстрочку від призову на військову службу.

Поряд з цим, суд звертає увагу позивача на те, що згідно частини п`ятої статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.

Відповідно до пункту 14.30 Інструкції №170 під час дії особливого періоду, періоду проведення мобілізації та дії воєнного стану, за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, визначених абзацами дванадцятим, чотирнадцятим, п`ятнадцятим пункту 2 та абзацами тринадцятим, чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовець особисто, за підпорядкованістю, подає на ім`я командира (начальника) військової частини або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування особи, за якою здійснює або здійснюватиме постійний догляд, рапорт (заяву) за формою, визначеною у додатку 22 до цієї Інструкції. До рапорту (заяви) додаються документи, що підтверджують право на звільнення (зазначені в підпунктах 22, 25-28 пункту 5 додатку 19 до цієї Інструкції), або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку.

Доказів звернення позивача до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення матеріали справи не містять.

Відтак, з урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та cкасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2025 №343, у частині зарахування до списків особового складу військової частини, призначення на посаду солдата та зобов`язання звільнити позивача з військової служби задоволенню не підлягає, оскільки є передчасною.

Проте, суд звертає увагу позивача на те, що у випадку наявності права на звільнення з військової служби, позивач наділений правом на звернення до Військової частини НОМЕР_1 із відповідним рапортом.

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої та частини другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини першої-третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Стосовно розподілу судових витрат.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання до суду цього позову сплачено судовий збір у розмірі 3 633,60 грн.

Проте, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 1816,80 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241 - 246, 250 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів та визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяв ОСОБА_1 від 20.08.2025 та від 30.09.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяви ОСОБА_1 від 20.08.2025 та від 30.09.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за результатами розгляду якої прийняти відповідне рішення.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації на особливий період від 01.10.2025 у частині призову ОСОБА_1 та направлення для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період до Військової частини НОМЕР_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 копійок.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ).

Відповідач – Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 ).

Суддя Сіжук Ольга Володимирівна