Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №580/5339/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року справа № 580/5339/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

21.05.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 04.05.2026 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 04.05.2026 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами та прийняти рішення за результатами такого розгляду.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зав`язку з доглядом за батьком ОСОБА_2 . Однак, відповідачем протиправно відмовлено у звільненні з військової служби.

Позивач вказує, що батько позивача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - є тяжко психічнохворою особою, що підтверджено Висновком № 61 від 27.01.2026 про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися та потребує постійного стороннього догляду; довідкою ЛКК №668 від 22.07.2025 про потребу в сторонньому догляді; довідкою до акта МСЕК серії 12 ААГ №058307 від 08.08.2023; довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрат професійної працездатності серії 12ААА № 062011 від 08.08.2023; пенсійним посвідчення серії НОМЕР_2 . Підстави щодо отримання стороннього догляду - не припинились та не змінились.

Мати позивача – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до Висновку ЛКК №39 від 09.02.2026 також має порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребує постійного стороннього догляду.

Рідна сестра позивача – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відповідно до відомостей наданих Управлінням цивільного стану міста Гданськ, а саме скороченого витягу з акта про Смерть серія НОМЕР_3 – померла ІНФОРМАЦІЯ_3 о 03 год. 00 хв. у місті Гданськ. Відомості відповідають змісту свідоцтва про смерть з позначенням: НОМЕР_4 .

Племінниця позивача – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 – відповідно до Свідоцтва про навчання у школі виданого 08.09.2025 за № 191.2025-26 Комплексом шкіл створення образів в Гданську навчається на першому семестрі Середньої професійної школи ІІ ступеня №9 у м. Гданську у 2025/2026 навчальному році. Закінчить навчання згідно програми у 2027 році. Номер в реєстрі Населення Польщі/Номер документа:07261710606. Проживає: АДРЕСА_1 .

Племінниця позивача – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 – відповідно до Свідоцтва про навчання у школі виданого 08.09.2025 за №201.2025-26 Комплексом шкіл створення образів в Гданську навчається на першому семестрі Середньої професійної школи ІІ ступеня №9 у м. Гданську у 2025/2026 навчальному році. Закінчить навчання згідно програми у 2027 році. Номер в реєстрі Населення Польщі/Номер документа:07261710620. Проживає: АДРЕСА_1 .

Враховуючи вказані обставини позивач вказує, що є єдиною особою, який здійснює постійний догляд за тяжкохворим батьком. Тобто окрім позивача відсутні особи, які відповідно до закону зобов`язані утримувати його батька та здійснювати постій догляд.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні. Зазначив, що за результатами розгляду вказаного рапорту, командиром військової частини НОМЕР_1 , полковником ОСОБА_7 , прийняте рішення, про не погодження даного рапорту, оскільки у акті перевірки сімейного стану військовослужбовця від 02.03.2026 за № 15/2026, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 , необхідності здійснення постійного догляду за тяжкохворим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , саме позивачем, тобто його сином – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , не підтверджено.

Підтвердження необхідності здійснення постійного догляду є обов`язковою умовою, для звільнення військовослужбовця з військової служби, на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». При цьому, у графі «З актом ознайомлений(а)» зазначеного Акту міститься підпис невідомої особи на прізвище ОСОБА_8 , яка даним Актом ніяким чином не досліджувалась та її належність до сімейного стану військовослужбовця комісією не встановлена.

Дослідивши письмові докази та оцінивши заявлені доводи, суд встановив таке.

Позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

Позивач звернувся до командира 10 ДШР 3 ДШБ ВЧ НОМЕР_1 із рапортом від 04.05.2026 про звільнення його із військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (через сімейні обставини або з інших причин, перелік яких визначається ч.12 цієї статті, якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

До рапорту додано:

нотаріально завірену копію акту перевірки сімейного стану військовослужбовця №15/2026 від 02.03.2026;

нотаріально завірену копію паспорта громадянина України у формі картки ОСОБА_1 ;

нотаріально завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;

нотаріально завірену копію картки платника податків ОСОБА_1 ;

нотаріально завірену копію картки фізичної особи – платника податків ОСОБА_2 ;

нотаріально завірену копію паспорта громадянина України ОСОБА_2 ;

нотаріально завірену копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ;

нотаріально завірену копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_2 ;

нотаріально завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ № 058307 від 08.08.2023;

нотаріально завірену копію довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія 12 ААА № 062011 від 08.08.2023;

нотаріально завірену копію довідки лікарсько-консультативної комісії № 668 від 22.07.2025;

нотаріально завірену копію висновку про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду № 61 від 27.01.2026;

копія акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду №159 від 28.07.2025;

нотаріально завірену копію висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної допомоги;

нотаріально завірену копію висновку про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду № 39 від 09.02.2026;

копію скороченого витягу з акту про смерть ОСОБА_9 АН0196516 від 28.08.2024;

копію подання №13655-2 від 01.12.2023;

копію рішення по справі № 711/6733/23 від 29.05.2026;

копію відповіді Міністерств юстиції України № 7723/5.3-26/вх.11031/5.3-26 від 11.03.2026.

За наслідками розгляду вказаного рапорту на ньому проставлені резолюція від 11.05.2026 №1961/24833-в «Не погоджено» з підстав, що рішенням комісії з перевірки сімейного стану військовослужбовця, затвердженої актом обстеження сімейного стану військовослужбовця від 02.03.2026 року №15/2026 затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 , необхідність в здійсненні постійного догляду, не підтверджена.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд врахував таке.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Згідно із статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 №389-VIII (далі – Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

У свою чергу, правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі – Закон №2232-XII).

Статтею 26 Закону №2232-XII визначені підстави для звільнення з військової служби.

Зокрема, підп."г" п.2 ч.4 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абз.13 п.3 ч.12 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Судом встановлено, що батьком позивача, ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_5 .

Згідно з довідкою МСЕК серії 12ААГ №058307, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 групи.

Згідно з висновком КНП «Черкаський обласний психоневрологічний Диспансер Черкаської обласної ради» від 27.01.2026 №61, ОСОБА_2 визначено потребу в постійному сторонньому догляді.

Суд враховує, що підставою відмови у звільнення позивача з військової служби вказано те, що рішенням комісії з перевірки сімейного стану військовослужбовця, затвердженої актом обстеження сімейного стану військовослужбовця від 02.03.2026 №15/2026, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 , необхідність в здійсненні постійного догляду, не підтверджена.

Оцінюючи вказані підстави відмови, суд зазначає таке.

Суд встановив, що згідно з актом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.03.2026 №15/2026 в ході перевірки виявлено наявність інших членів сім`ї батька військовослужбовця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 окрім самого ОСОБА_1 .

Першого ступеня споріднення:

- ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_8 є дружиною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 та матір`ю по відношенню до військовослужбовця ОСОБА_1 . Відповідно до висновку № 139 про наявність про наявність порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватись та потребує постійного стороннього догляду від 09.02.2026.

Другого ступеня споріднення:

- ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 є дочкою по відношенню до військовослужбовця ОСОБА_1 та внучкою по відношенню до ОСОБА_2 . Є малолітньою особою.

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 є дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно до актового запису про народження №1346 від 16.08.1986 та сестрою по відношенню до військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 є дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 відповідно до актового запису про народження №645 від 03.07.2007 та внучкою по відношенню до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та племінницею по відношенню до військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 є дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 відповідно до актового запису про народження №646 від 03.07.2007 та внучкою по відношенню до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та племінницею по відношенню до військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Інших членів сім`ї першого чи другого ступеня не виявлено.

Як установлено судом та зазначено у вказаному акті мати позивача та дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відповідно до висновку КНП «Другий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 09.02.2026 №39 визначено потребу в постійному сторонньому догляді.

Рідна сестра позивача – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відповідно до відомостей наданих Управлінням цивільного стану міста Гданськ - скороченого витягу з акта про Смерть серія НОМЕР_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 о 03 год. 00 хв. у місті Гданськ. Відомості відповідають змісту свідоцтва про смерть з позначенням: НОМЕР_4 .

Племінниця позивача – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до Свідоцтва про навчання у школі від 08.09.2025 №191.2025-26, виданого Комплексом шкіл створення образів в Гданську, навчається на першому семестрі Середньої професійної школи ІІ ступеня №9 у м. Гданську у 2025/2026 навчальному році. Закінчить навчання згідно програми у 2027 році. Номер в реєстрі Населення Польщі/Номер документа:07261710606. Проживає: АДРЕСА_1 .

Племінниця позивача – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 – відповідно до Свідоцтва про навчання у школі виданого Комплексом шкіл створення образів в Гданську 08.09.2025 №201.2025-26 навчається на першому семестрі Середньої професійної школи ІІ ступеня №9 у м. Гданську у 2025/2026 навчальному році. Закінчить навчання згідно програми у 2027 році. Номер в реєстрі Населення Польщі/Номер документа:07261710620. Проживає: АДРЕСА_1 .

Отже, мати позивача - ОСОБА_3 має потребу в постійному сторонньому догляді. Рідна сестра позивача – ОСОБА_4 – померла. Племінниці позивача – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – проживають та навчаються у Польщі.

Так, зі змісту абз.13 п.3 ч.12 Закону №2232-XII вбачається, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Таким чином «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує.

У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII.

В контексті Закону №2232-XII поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо).

У цьому випадку, хоча формально існують інші члени сім`ї другого ступеня споріднення (племінниці позивача та онуки ОСОБА_12 ), їх неможливість здійснювати догляд за братом через те, що вони проживають та навчаються за кордоном, є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд.

Звільнення військовослужбовця для забезпечення належного догляду за особою з інвалідністю у цьому випадку є правомірним також з точки зору дотримання принципів соціальної справедливості та гарантій соціального захисту.

Отже, відмова у звільненні позивача за наявності в нього обов`язку щодо догляду за особою з інвалідністю та відсутністю іншої особи, спроможної реально забезпечити необхідний догляд особі з інвалідністю в ситуації, що склалася, суперечить принципам: державних гарантій соціального захисту (стаття 46 Конституції України); недопущення перешкод у реалізації прав людини (стаття 21 Конституції України); пріоритетності прав осіб з інвалідністю на отримання належного догляду (Закон № 875-XII).

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі №380/16966/24.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що викладена у висновку від 11.05.2026 №1961/24833-в відмова в задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби є неправомірною.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

На підставі ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з абз.2 ч.4 ст.254 КАС України у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи, встановлені судом обставини та наведені норми Законодавства України, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 04.05.2026 (вх. від 04.05.2026 №1961/24833) про звільнення з військової служби та у строк і у порядку, визначені Законодавством, прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу згідно з вимогами ст.139 КАС України судових витрат на професійну правничу допомогу, суд врахував таке.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Ордером від 20.05.2026 підтверджується залучення позивачем для вирішення його спору судом професійної правничої допомоги адвоката Макеєва В.Ф.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.6-7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з абз.1 ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд встановив, що в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач не подав суду жодного доказу.

Суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 відповідно до яких склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України”, в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними, а їх розмір обґрунтованим.

Оскільки позивачем у сукупності не надано належних та допустимих доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, відсутні підстави для їх стягнення на користь позивача.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відсутні підстави для його повернення.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підп. “г” п.2 ч.4 ст.26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ) від 04.05.2026 (вх. від 04.05.2026 №1961/24833) про звільнення з військової служби на підставі підп. “г” п.2 ч.4 ст.26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” та у строк і у порядку, визначені Законодавством, прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ