Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №560/10159/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/10159/26

РІШЕННЯ

іменем України

03 серпня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Відповідач-1) , Військової частини НОМЕР_1 (Відповідач-2) , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Відповідач-3) , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Відповідач-4) про визнання протиправним, скасування рішення, наказів та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

представник ОСОБА_1 адвокат Шевчук Ірина Анатоліївна звернулась до суду з адміністративним від 05.06.2026 в якому просить: 1) визнати протиправним і скасувати рішення Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при 1 відділі ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 28.05.2026 № 23, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; 2) визнати протиправним і скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ; 3) визнати протиправним та скасувати наказ Командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2026 року про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу; 4) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 31.05.2026 працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 затримали ОСОБА_1 та всупереч його праву на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації був виданий наказ про призов позивача на військову службу під час мобілізації. У рішенні Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 28.05.2026 вказано причину відмови у наданні позивачу відстрочки: шляхом інформаційного обміну між базами даних встановлено наявність інших осіб, а саме доньки ОСОБА_2 , яка зобов`язана здійснювати догляд за матір`ю, яка потребує постійного догляду за висновком ЛКК (ст. 202 Сімейного кодексу України). З цим рішенням позивач ознайомився вже 01.06.2026. В подальшому позивача було включено до особового складу Військової частини НОМЕР_1 , де незаконно перебуває на військовій службі і досі. Вважає, що відповідачі порушили його права та законодавство, так як позивач є особою, яка зайнята постійним доглядом за матір`ю, яка потребує постійного догляду, про що подав відповідні документи, однак ТЦК та СП, їх не врахував, і як наслідок був призваний на військову службу. З метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення слід зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити зі списків особового складу (арк. спр.1-8).

Ухвалою від 12.06.2026 суд відкрив провадження в адміністративній справі, залучив до участі у справі як другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 , та витребував докази (арк. спр.33-34).

ІНФОРМАЦІЯ_7 надав Відзив від 22.06.2026 за №81/3012 у якому просить відмовити у задоволенні позову. Пояснив, що рішенням Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_5 позивачу було відмовлено у наданні відстрочки. Причина відмови: шляхом інформаційного обміну між базами даних встановлено наявність інших осіб, а саме доньки ОСОБА_2 , яка зобов`язана здійснювати догляд за матір`ю, яка потребує постійного догляду за висновком ЛКК про що позивача повідомлено 28.05.2026 (арк. спр. 58-62).

29.06.2026 до суду поступив Відзив на позов, в якому представник Військової частини НОМЕР_1 просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що Військова частина НОМЕР_1 не приймала участі в процедурі мобілізації позивача на військову службу. Солдат ОСОБА_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_8 , з 31.05.2026 був зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 без порушень законодавства. Вважає, що немає підстав для скасування наказу і задоволення вимоги про звільнення позивача з військової служби, а представником позивача обрано неефективний спосіб захисту інтересів позивача. Процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, а визнання призову протиправним не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу, шляхом її звільнення. Позивач не звертався з рапортом про звільнення з військової служби (арк. спр.78-82).

У відповіді на Відзив від 02.07.2026 представник позивача пояснила, зокрема, що сестра ОСОБА_1 . ОСОБА_3 ще з січня 2023 року постійно проживає та працює в Нідерландах, а тому не має можливості здійснювати постійний догляд за матір`ю. На підтвердження вказаного було надано лист про тимчасовий захист Служби імміграції та натуралізації Міністерства юстиції та безпеки Нідерландів та Витяг з базової реєстрації осіб з перекладом на українську мову, згідно якого місцем проживання ОСОБА_3 з 12.01.2023 є ОСОБА_4 (арк. спр.92-95)

Ухвалою суду від 03.07.2026 замінено відповідача у справі, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_9 на ІНФОРМАЦІЯ_7 (арк. спр. 98-99).

Встановивши обставини (факти), якими сторони пояснюють вимоги та заперечення, оцінивши надані ними докази, беручи до уваги норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд робить такі висновки, враховуючи наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_7 , як і 1 відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 та інші відповідачі не оспорюють, і це також підтверджено матеріалами справи, зокрема, що матір`ю ОСОБА_1 є ОСОБА_5 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи (довічно), яка згідно Висновку № 304/1 має порушення функцій організму через які потребує постійного догляду (арк. спр. 69-75), тому це не потребує доказування в силу вимог ч.1 ст.78 КАС України.

Витягами з протоколів засідань комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_10 №39 від 04.12.2025 та №5 від 06.02.2026 стверджено, що ОСОБА_1 на підставі ст. 23, ч. 1 п. 9 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" надавалася відстрочка до 02.02.2026, строк дії законних підстав до 24.11.2026 та до 03.05.2026, строк дії законних підстав до 24.11.2026 (арк. спр. 106 (зворот) - 107).

Отже, позивачу у 2025 та 2026 роках два рази надавалась відстрочка підставі ст. 23, ч. 1 п. 9 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", строк дії законних підстав якої відповідно рішень ІНФОРМАЦІЯ_4 до 24.11.2026.

18.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до 1 відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про підтвердження підстав та надав для цього необхідні документи (арк. спр. 65).

Згідно з Повідомленням від 28.05.2026 за №1075/1207 та Витягом з протоколу засідань комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_10 №23 від 28.05.2026, згідно ст. 23, ч. 1 п. 9 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" позивачу відмовлено у наданні відстрочки. Підстава: шляхом інформаційного обміну з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних встановлено наявність інших осіб, а саме доньки ОСОБА_6 , яка зобов`язана здійснювати догляд за матір`ю, яка потребує постійного догляду за висновком ЛКК (арк. спр. 63-64).

Отже, Відповідач-3 після раніше наданих позивачу 04.12.2025 та 06.02.2026 відстрочок Відповідачем-1, тільки з підстави інформаційного обміну з використанням відомостей реєстрів прийняв протокольне рішення №23 від 28.05.2026 про відмову у наданні позивачу відстрочки згідно ст. 23, ч. 1 п. 9 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.05.2026 №1198 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період", ОСОБА_1 призвано на військову на службу та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 (арк. спр. 51, зворот).

Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.05.2026 № 160 – солдат ОСОБА_1 , який прибув із територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з 31 травня 2026 року був зарахований до списків особового складу частини та призначений солдатом резерву 45 запасної роти (арк. спр. 83).

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно частини 5 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Відповідно до абзацу 3 частини 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Абзацом 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, зокрема, відповідно до частин 3, 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Згідно із пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) комісій з питань направлення для проходження базової військової служби; готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань направлення громадян України для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від направлення для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час.

З метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати визначені документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність в особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі - Порядок №560).

Згідно з пунктом 56 Порядку №560 в редакції на час спірних правовідносин, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до пункту 58-1 Порядку №560 військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку, про відсутність інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд за хворим батьком чи матір`ю дружини (чоловіка). Військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, не зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку, інформацію про інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд.

Відповідач-1 та Відповідач-3 не надали суду жодних доказів, які спростовують факт догляду позивача за його матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи (довічно) і потребує догляду, який здійснює ОСОБА_1 , відповідно до Акту Про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 28.11.2025 (арк. спр.73). За цих обставин, ІНФОРМАЦІЯ_4 не мав підстав приймати протокольне рішення №23 від 28.05.2026 про відмову у наданні позивачу відстрочки згідно ст. 23, ч. 1 п. 9 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію тільки з підстави інформаційного обміну з використанням відомостей реєстрів, адже: 1) 04.12.2025 та 06.02.2026 надавав позивачу відстрочки за аналогічних обставин; 2) донька особи з інвалідністю ОСОБА_5 , яка потребує сторонього догляду, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 має тимчасовий захист за кордоном і з 12.01.2023 зареєстрована та проживає: Манделаплейн (Нідерланди) (арк. спр.44-48). Відтак, безпідставним є висновок Відповідача-3 про можливість здійснювати постійний догляд за матірю її дочкою, яка проживаючи за кордоном, очевидно не може здійснювати будь-який догляд за матір`ю, яка потребує постійного догляду.

Відповідно до пункту 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

РТЦК та СП не надав суду доказів дотримання семиденного строку розгляду заяви позивача про підтвердження підстав відстрочки від 18.05.2026 та отримання інформації, як і цієї отриманої інформації, яка стала підставою для відмови у наданні відстрочки, зокрема, щодо спростування обставини перебування сестри позивача за кордоном з 2023 року, тому прийняв протиправне протокольне рішення №23 від 28.05.2026 про відмову у наданні позивачу відстрочки згідно ст. 23, ч. 1 п. 9 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідно наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.05.2026 №1198 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" ОСОБА_1 , також протиправний. Відтак, ці рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 підлягають скасуванню, як з метою захисту прав позивача, так і його матері, яка є особою з інвалідністю, потребуючою постійного догляду, який здійснював ОСОБА_1 .

За встановлених обставин, зокрема, очевидної протиправності рішень ІНФОРМАЦІЯ_4 про відмову у наданні відстрочки та призову на військову службу позивача, якими ці відповідачі фактично позбавили особу з інвалідністю ІІ групи (довічно) догляду, і це ставить у небезпеку її здоров`я та життя, суд вважає, що підлягає скасуванню наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 160 від 31.05.2026 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу і призначення солдатом резерву 45 запасної роти. Тобто, суд не погоджується з незворотністю призову особи на що вказує Відповідач-2, адже крім встановленого фактів порушень ІНФОРМАЦІЯ_4 , потрібно враховувати потребу відновлення порушених прав та законодавства і Конституції України, як позивача, так і його матері яка є особою з інвалідністю, яка потребує постійного догляду (дочка за кордоном), адже : 1) Обов`язок держави - захищати життя людини (ст.37 Конституції України); 2) Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України); 3) Доктрина «плодів отруйного дерева» (Fruit of the Poisonous Tree) визначає: якщо доказове «дерево» є отруйним, то те ж саме стосується і його «плода». Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Іншими словами неправомірні діяння не можуть породжувати правомірний результат.

З огляду на встановлене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача за цих обставин, зокрема відновлення порушених прав позивача та його матері за якою він здійснював постійних догляд, як особою з інвалідністю ІІ групи (довічно), яка потребує цього догляду (фактично залишена без догляду, що може становити небезпеку здоров`ю та її життю), буде зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 прийняти наказ про звільнення позивача з військової служби. Тобто, конституційний обов`язок позивача щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України не повинен порушувати конституційні права його матері (особа з інвалідністю ІІ групи (довічно), яка потребує цього догляду, який здійснює позивач) і Держави - захищати життя людини, недотримання чого може спричинити негативні наслідки. Тобто, суд вважає, що військовослужбовець, який у цьому випадку залишив матір без догляду, якого вона потребує, не може належним чином здійснювати обов`язки військовослужбовця, якому з порушенням його прав, законодавства та Конституції не надали відстрочку для цього і мобілізували.

Частиною 2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, суд робить висновок, що позивач довів позовні вимоги, а суб`єкти владних повноважень, які заперечують проти позову, не довели, що діяли у межах закону, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задовольняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 від 05.06.2026 задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації 1 відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 28.05.2026 № 23 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.05.2026 №1198 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" щодо призову на військову на службу та направлення для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 .

Визнати протиправним і скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №160 від 31.05.2026 щодо зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу і призначення солдатом резерву 45 запасної роти.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу.

Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 03 серпня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідачі:ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ) Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 ) ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_6 ) ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_7 )

Головуючий суддя А.І. Петричкович