Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №759/5939/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

31 липня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 759/5939/26

Головуючий у першій інстанції – Шевченко І. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1454/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мамонової О. Є.,

суддів Луговця О. А., Супруна О. П.,

із секретарем Герасименко Ю. О.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Національна»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Національна» на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 квітня 2026 року про закриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Національна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

У С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Національна» (далі – ТОВ «ФК «Національна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №545 від 06.12.2024 в розмірі 23 500 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 328 грн.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23.04.2026 відкрито провадження у справі.

27.04.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просила закрити провадження у справі, посилаючись на те, що на розгляді у провадженні Господарського суду Чернігівської області перебуває справа щодо її неплатоспроможності, у зв`язку з чим справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28.04.2026 заяву ОСОБА_1 про закриття провадження у справі задоволено.

Провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «Національна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту закрито.

Роз`яснено позивачу, що заявлені ним вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Національна» просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про направлення справи №759/5939/26 за позовом ТОВ «ФК «Національна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за підсудністю до Господарського суду Чернігівської області для розгляду в межах справи №927/426/25 про неплатоспроможність фізичної особи, посилаючись на її неправомірність через порушення прав позивача.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскільки ЦПК України не містить положень щодо дій суду у випадку відкриття стосовно боржника провадження з приводу неплатоспроможності, то в такому випадку потрібно керуватись ч. 3 ст. 7 КУзПБ, приписами якої визначено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження у якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи. Тобто суд першої інстанції з урахуванням провадження у справі №927/426/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 та з метою захисту прав не лише банкрута, а й прав позивача, зобов`язаний не закривати провадження у справі, а передати дану цивільну справу за підвідомчістю до Господарського суду Чернігівської області для розгляду вимог позивача у рамках справи про неплатоспроможність відповідачки.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін, посилаючись на її законність, обґрунтованість та відповідність нормам матеріального і процесуального права.

Відповідачка зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів щодо наявності цивільної юрисдикції для розгляду даного спору та фактично підтверджує правильність висновків суду першої інстанції про те, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд правильно застосував п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та дійшов законного висновку про необхідність закриття провадження у справі. Посилання заявника на ч. 3 ст. 7 КУзПБ не спростовує правильності висновків суду першої інстанції. Зазначена норма не змінює правила юрисдикції та не спростовує положень ст. 255 ЦПК України, яка прямо передбачає закриття провадження у справі, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Указує, що позивач звернувся до суду цивільної юрисдикції майже через 10 місяців після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та майже через 5 місяців після затвердження плану реструктуризації боргів. Відтак, доводи апеляційної скарги про порушення прав позивача є безпідставними, оскільки позивач мав усі передбачені законом можливості для реалізації своїх прав у межах справи №927/426/25, однак ними не скористався.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції – скасуванню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За правилами п. 4 ч. 4 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справ, суд першої інстанції, керуючись приписами п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, виходив з того, що стосовно відповідачки господарським судом відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, пред`явлення та розгляд вимоги ТОВ «ФК «Національна» про стягнення з відповідачки заборгованості має відбуватись лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому КУзПБ, а тому справа за позовом ТОВ «ФК «Національна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За змістом ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге – суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, які передбачено у ст. 2 ЦПК України, і до яких віднесено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При цьому суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника (п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України).

Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (ч. 13 ст. 30 ГПК України).

Господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства (ч. 6 ст. 12 ГПК України).

Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша).

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. (частина друга вказаної статті).

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя вказаної статті).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Тобто законодавець указав, що у Кодексі України з процедур банкрутства містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справ указаної категорії, що і передбачено у статті 7 цього Кодексу.

Зі змісту вказаних норм убачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута.

Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Таким чином, з огляду на положення законодавства України, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020року у справі №607/6254/15-ц (провадження №14-404цс19), від 18.02.2020 у справі №918/335/17 (провадження №12-160гс19), постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі №910/1116/18, від 12.01.2021 у справі №334/5073/19).

Установлено, що в Господарському суді Чернігівської області перебуває справа №927/426/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.05.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи – ОСОБА_1 .

Введено процедуру реструктуризації боргів боржника з 14.05.2025.

Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з 14.05.2025.

Керуючим реструктуризацією боржника призначено арбітражну керуючу Белінську Н. О.

14.05.25 на офіційному веб порталі судової влади України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за №76063.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.09.2025 затверджено план реструктуризації боргів у справі №927/426/25 про неплатоспроможність фізичної особи – ОСОБА_1 станом на 15.09.2025, затверджений протоколом зборів кредиторів №4 від 24.09.2025.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2026 у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника (уточнена редакція станом на 01.05.2026) у справі №927/426/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 відмовлено.

Припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи - ОСОБА_1 та повноваження керуючого реструктуризацією, арбітражного керуючого Дерлюка В. Д.

Визнано фізичну особу ОСОБА_1 банкрутом.

Введено процедуру погашення боргів фізичної ОСОБА_1 строком на дванадцять місяців.

Таким чином, судом установлено, що у провадженні Господарського суду Чернігівської області перебуває справа про неплатоспроможність відповідачки ОСОБА_1 .

Районний суд дійшов правильного висновку про те, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції. Однак колегія суддів не погоджується з висновком про закриття провадження у справі, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі. За встановлених обставин у цій справі суд першої інстанції повинен був передати справу до Господарського суду Чернігівської області, на розгляді якого перебуває справа №927/426/25 щодо неплатоспроможності фізичної особи ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Національна» – задовольнити.

Ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 квітня 2026 року – скасувати, матеріали справи №759/5939/26 передати до Господарського суд Чернігівської області, на розгляді якого перебуває справа №927/426/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 серпня 2026 року.

Головуюча О. Є. Мамонова

Судді: О. А. Луговець

О. П. Супрун