Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №749/55/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

03 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 749/55/26

Головуючий у першій інстанції – Кравчук М. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1095/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.

секретар: Шкарупа Ю.В.,

Позивач: ОСОБА_1

Відповідач:

ОСОБА_2 , яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на ухвалу Сновського районного суду Чернігівської області від 26 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу (суддя Кравчук М.В.), постановлену у м. Сновськ,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Сновського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

У позовній заяві позивачка зазначила, що 16 жовтня 2019 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. Від шлюбу спільних дітей сторони не мають. Сімейні відносини фактично припинені через тиждень після укладення шлюбу у зв`язку з від`їздом ОСОБА_3 до США. Деякий час подружжям підтримувались відносини, але на момент подачі позову до суду зв`язок із відповідачем відсутній. Останнім відомим їй місцем перебування відповідача в Україні позивачка зазначила адресу: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 26 лютого 2026 року зазначену позовну заяву повернуто позивачці.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що за отриманими судом відповідями з Єдиного державного демографічного реєстру, Сновської міської ради та Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради інформація про зареєстроване місце проживання відповідача відсутня, тоді як позивачка не зазначила місцезнаходження майна відповідача, його останнє відоме зареєстроване місце проживання або перебування чи місце постійного заняття (роботи), а також не визначила суд, до підсудності якого належить розгляд справи за правилами альтернативної підсудності, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про повернення позовної заяви.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Сновського районного суду Чернігівської області. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 28, 187 ЦПК України, оскільки позивачка зазначила останню відому їй адресу перебування відповідача. Іншою інформацією про його зареєстроване місце проживання, місцезнаходження майна чи місце роботи не володіє. Неможливість встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача не є підставою для повернення позову.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст. 368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону не відповідає ухвала суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частини 5 статті 12 ЦПК України, на суд покладається обов`язок щодо сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.

За змістом п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, ім`я сторін та інших учасників справи, їх місце проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти, а також інші відомості, якщо вони відомі позивачу.

Частиною 1 ст. 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Предметом позову в цій справі є розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Разом із тим, відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Частинами 6, 8, 9, 10 ст. 187 ЦПК України, передбачено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу. Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, процесуальний закон передбачає алгоритм дій суду у випадку, коли місце реєстрації відповідача встановити неможливо: якщо встановлено непідсудність справи цьому суду - справа надсилається за підсудністю; якщо ж отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване місце проживання або перебування відповідача - суд вирішує питання про відкриття провадження у справі, а виклик відповідача здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

З матеріалів справи, вбачається, що у січні 2026 року позивачка ОСОБА_1 подала до суду позов про розірвання шлюбу, в якому зазначила останню відому адресу місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції з метою встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача отримав відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру від 27 січня 2026 року № 2278231, згідно з якою інформація про зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 відсутня, а також направив запити до Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області та Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, за результатами розгляду яких отримав відповіді від 29 січня 2026 року № 11-06/31 та від 16 лютого 2026 року № 08-05/545 про відсутність адреси реєстрації відповідача відповідно на території Сновської територіальної громади та в Реєстрі територіальної громади міста Чернігова.

Таким чином, суд першої інстанції вжив заходів для встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача, однак отримана інформація не дала можливості встановити таке місце проживання або перебування, а також не свідчила про підсудність цієї справи іншому суду.

За таких обставин суд першої інстанції не мав правових підстав для повернення позовної заяви, оскільки неможливість встановити зареєстроване місце проживання відповідача не позбавляє позивачку права на судовий захист та не звільняє суд від обов`язку вирішити питання про відкриття провадження у справі відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивачка не визначила суд, до підсудності якого належить розгляд справи, є помилковим. Вибір підсудності позивачка здійснила шляхом подання позову до Сновського районного суду Чернігівської області із зазначенням останньої відомої їй адреси перебування відповідача в місті Сновську. Процесуальний закон не покладає на позивача обов`язку самостійно встановлювати інший суд у випадку, коли офіційні реєстри не містять відомостей про реєстрацію відповідача.

Крім того, застосування судом першої інстанції положень ст. 183 ЦПК України як підстави для повернення позовної заяви є неправильним, оскільки процесуальні наслідки подання позовної заяви визначаються спеціальними нормами статей 185–187 ЦПК України. Позовна заява ОСОБА_1 містила найменування суду, до якого вона подана, а саме Сновського районного суду Чернігівської області, тому висновок суду про її повернення з підстав незазначення іншого суду не ґрунтується на вимогах процесуального закону.

Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 569/2295/19 дійшов висновку, що повернення позовної заяви з підстав неможливості встановити зареєстроване місце проживання або перебування відповідача законом не передбачено, оскільки у разі встановлення непідсудності справи суд надсилає її за підсудністю в порядку, визначеному статтею 31 ЦПК України, а якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання або перебування фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 501/2443/18, від 12 травня 2022 року у справі № 552/3486/20, від 28 січня 2026 року у справі № 646/4606/25.

За наведених обставин відсутність у позивачки відомостей про зареєстроване місце проживання або перебування відповідача, місцезнаходження його майна чи місце постійного заняття (роботи) не могла бути підставою для повернення позовної заяви, оскільки у разі неможливості встановлення зареєстрованого місця проживання або перебування відповідача суд зобов`язаний вирішити питання про відкриття провадження у справі відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Bellet v. France» (Белле проти Франції) від 04 грудня 1995 року та «Nunes Dias v. Portugal» (Нун`єш Діаш проти Португалії) від 10 квітня 2003 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» (Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії) від 28 жовтня 1998 року).

Крім того, відповідно до положення частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Аналіз цього положення у взаємозв`язку з положеннями частин першої, другої статті 55 Конституції України дає підстави дійти висновку, що судам підвідомчі будь-які звернення фізичної особи щодо захисту своїх прав і свобод. Тому суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушено чи порушуються, або створено чи створюються перешкоди для їх реалізації, або має місце інше ущемлення прав і свобод. (абзац шостий пункту 3 мотивувальної частини) Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п`ятого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України та за конституційним зверненням громадян ОСОБА_4 і ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 ЦПК України (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001.

Враховуючи наведене, а також право заявниці на доступ до правосуддя, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції про повернення позову є обґрунтованими.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У зв`язку з наведеним, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, п. 3,4 ч. 1 ст. 379, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Сновського районного суду Чернігівської області від 26 лютого 2026 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: