Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №560/6840/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6840/26

РІШЕННЯ

іменем України

03 серпня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами відповідно до частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", а саме через необхідність здійснення постійного догляду за дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи. Однак, відповідач відмовив у задоволенні його рапорту у зв`язку з відсутністю на те необхідних підстав, а саме: відсутність документів, які підтверджують наявність підстави звільнення, зокрема, надані військовослужбовцем документи не підтверджують необхідність здійснення постійного догляду. Вважає вказану відмову безпідставною та протиправною і просить задовольнити позов.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На адресу суду надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач зазначив, що за результатами розгляду рапорту, позивачу було надано письмову відповідь від 13.11.2025, якою роз`яснено, причину відмови у звільненні з військової служби за сімейними обставинами. Вказано, що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 10.12.2024 №2067, потреба у постійному сторонньому догляді має бути прямо відображена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив, в якій просить позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, де вказує про відсутність підстав для задоволення позовних.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

15.09.2025 інспектор прикордонної служби вищої категорії – начальник секції розвідки групи управління відділення вогневої підтримки (155-мм гаубиць) відділу вогневої підтримки « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) сержант ОСОБА_1 звернувся із рапортом про звільнення його з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» за сімейними обставинами, а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною з інвалідністю ІІ групи.

У підтвердження свого звернення позивачем було долучено копії наступних документів: паспорту ОСОБА_1 , паспорту ОСОБА_2 ; ІПН ОСОБА_1 ; ІПН ОСОБА_2 ; витягу з реєстру ТГ ОСОБА_1 ; витягу з реєстру ТГ ОСОБА_2 ; свідоцтва про шлюб, довідки МСЕК; висновку про наявність порушення функцій організму; довідки ЛКК.

Зазначений вище рапорт військовослужбовця, який був зареєстрований в системі електронного документообігу 17.09.2025.

25 вересня 2025 року ОСОБА_1 було доведено, що поданих ним документів, які підтверджують підставу для звільнення, недостатньо для задоволення клопотання про звільнення з військової служби за сімейними обставинами.

29.10.2025 від позивача надійшов інший рапорт щодо надання відповіді у письмовому вигляді за результатами розгляду його рапорту від 17.09.2025 та причини відмови у звільненні із військової служби за сімейними обставинами.

За результатами розгляду вище зазначеного рапорту позивачу було надано письмову відповідь від 13.11.2025, якою роз`яснено, причину відмови у звільненні з військової служби за сімейними обставинами. Зазначено, що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 10.12.2024 №2067, потреба у постійному сторонньому догляді має бути прямо відображена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону № 2232-XII. Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, яка була чинна станом на момент спірних правовідносин, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною (чоловіком), з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Отже, аналіз підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ дає підстави дійти висновку, що військовослужбовцю для підтвердження підстав звільнення зі служби, необхідно надати медичний висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, який підтверджує необхідність постійного догляду, в даному випадку, за дружиною, з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

У межах цієї справи, спірним є вирішення питання про те, чи є надані позивачем до рапорту довідка КНП "Хмельницька ЦРЛ" Хмельницького району від 11.08.2025, в якій зазначено, що ОСОБА_3 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду та висновок ЛКК за формою №080-4/о від 11.08.2025, відповідно до якого ОСОБА_3 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, у сукупності достатніми, для зобов`язання відповідача звільнити позивача з військової служби.

Так, згідно з абз. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» № 2961-IV від 06.10.2005, медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Частиною 1 ст. 7 Закону № 2961-IV визначено, що медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).

Згідно з п. 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Пунктом 17 Положення №1317 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Абзацами 2 та 4 п.п. 1 п. 11 Положення № 1317 визначено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

Суд констатує, що необхідність здійснення постійного стороннього догляду за особами з інвалідністю, що досягли повноліття підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.

Однак, позивач до рапорту не долучив висновок медико-соціальної експертної комісії, який би підтверджував необхідність здійснення постійного догляду за його дружиною, що свідчить про відсутність підстав для його звільнення з військової служби.

При цьому, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 року №189 (при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).

Згідно з п.3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:

1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;

2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;

3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;

4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:

- форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві";

- висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я" затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о "Медична карта амбулаторного хворого №__", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.

Також повноваження ЛКК визначені у наказі Міністерства охорони здоров`я України 31.07.2013 № 667 "Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання". Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров`я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).

Верховний Суд у постанові від 13.06.2024 у справі № 520/21316/23 зазначив, що щодо осіб, які не відносяться до осіб з інвалідністю, чи яким визначена ступінь втрати професійної працездатності, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання Суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров`я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667.

Суд вважає, що висновки щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою видаються МСЕК виключно відносно осіб з інвалідності. Водночас, ЛКК надає висновки стосовно осіб з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, дітей з інвалідністю.

Підпунктами 2-3 пункту 3 розділу ІІІ порядку № 189 передбачено, що до основних завдань ЛКК належить здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності та надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження.

Водночас, Закон встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів та перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини, у той час приписи Постанови № 413 розмежовують повноваження таких органів в залежності від віку суб`єкта, якому надається відповідний висновок. Жодних суперечностей у викладеному правовому регулюванні не існує, позаяк воно не передбачає одночасної можливості різних суб`єктів (ЛКК і МСЕК) підтверджувати ідентичні обставини.

За таких обставин, норми законодавства України не містять конфлікту щодо їх змісту, оскільки положення аналізованих правових актів конкретизують суб`єкт, який видає медичний висновок у залежності від віку особи, причини неможливості самообслуговування.

Також, у правових позиціях Верховного Суду, викладених у постановах від 21 лютого 2024 року у справі № 120/1909/23, від 11 квітня 2024 року у справі № 420/16689/23, від 13 червня 2024 року у справі № 520/21316/23, Верховний Суд прийшов до висновку, що МСЕК визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності . Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій (зокрема, не відносяться до осіб з інвалідністю), але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то такі повноваження можуть відноситись до ЛКК закладу охорони здоров`я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 №667.

Такі позиції утворюють підхід, який передбачає, що необхідність постійного стороннього догляду для осіб з інвалідністю підтверджується виключно відповідним медичним висновком МСЕК або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відтак, суд зазначає, що саме експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи (раніше МСЕК), а не ЛКК, визначає потребу у постійному сторонньому догляді для осіб з інвалідністю.

В той же час, встановлення II групи інвалідності передбачає збереження здатності до самообслуговування та не спричиняє потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №940608 від 08.03.2024, про встановлення для ОСОБА_3 другої групи інвалідності, для дружини позивача не було визначено потреби у постійному догляді, а зазначено про протипоказання до важкої фізичної праці.

Відтак, висновок відповідача про відсутність підстав для його звільнення з військової служби не суперечить вищевказаним нормам Положення №1153 та іншим нормативно-правовим актам, що регулюють проходження військової служби.

Наявність у дружини позивача захворювання, внаслідок якого вона потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі підтверджено висновком за формою №080-4/о від 11.08.2025. Цей висновок видається з метою реалізації вимог Закону України «Про соціальні послуги» та Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 і не поширюється на правовідносини щодо оцінки стану особи з метою встановлення потреби у її постійному догляді для цілей підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII.

Досліджуючи зміст вказаного висновку за формою №080-4/о, суд зауважує, що в цьому висновку зазначено, що такий надається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, що кореспондується із положеннями вищезазначених норм Закону «Про соціальні послуги» та Порядку №859.

Таким чином, наданий позивачем висновок ЛКК та довідка КНП "Хмельницька ЦРЛ" Хмельницького району від 11.08.2025 не підлягають оцінці і врахуванню в межах вирішення питання про звільнення військовослужбовця з військової служби, який висловив небажання проходити в подальшому військову службу і подав рапорт про звільнення з військової служби, оскільки названий вище висновок ЛКК видається виключно з метою подання його до уповноважених структурних підрозділів з питань соціального захисту населення для призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Враховуючи наведене вище, підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя Я.В. Драновський