Суд: Хмельницький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 02 серпня 2026 р.
Справа: №560/2219/26
Суддя: Салюк П.І.
Справа № 560/2219/26
РІШЕННЯ
іменем України
03 серпня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомити відділ поліції № 2 (м.Волочиськ) Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області про відсутність підстав для обліку ОСОБА_1 у статусі “активний” у зв`язку із можливим вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, а також для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до органів ТЦК та СП;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повернути належний ОСОБА_1 військово- обліковий документ, а саме – військовий квиток серія НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач своєчасно уточнив військово-облікові дані та мав чинну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, однак відповідач без належного оповіщення позивача про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ним правил військового обліку, а також звернувся до органів Національної поліції щодо його розшуку та доставлення. Позивач стверджує, що повістки чи іншого належного повідомлення про необхідність прибуття 04.10.2025 не отримував, до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП не притягувався, протокол та постанова про адміністративне правопорушення щодо нього не складалися, у зв`язку з чим вважає внесення спірних відомостей до Реєстру та направлення звернення до органів поліції протиправними і просить зобов`язати відповідача виключити такі відомості та повідомити поліцію про відсутність підстав для його розшуку і доставлення.
Ухвалою суду від 17.02.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідач правом на подання відзиву на адміністративний позов у наданий йому строк згідно ухвали не скористався, жодних документів до суду не подав.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, суд встановив наступне.
Позивач є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У військово-обліковому документі «Резерв+», сформованому 04.11.2025, містяться відомості про порушення позивачем правил військового обліку з 31.10.2025, у зв`язку з неприбуттям за мобілізаційним розпорядженням. Також, вказано, що позивач вчасно уточнив дані 16.07.2024 та мав відстрочку до 02.02.2026 на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
01.11.2025 представник позивача направив до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 запити щодо підстав внесення відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, суті такого порушення та наявності документів про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Листом від 12.11.2025 №7/2758 відповідач повідомив що відомості про позивача внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів як про порушника правил військового обліку. Підставою для цього відповідач зазначив неприбуття позивача 04.10.2025 за викликом, здійсненим на підставі розпорядження від 03.10.2025 №7/2377, та вчинення ним правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Також зазначено, що військовий квиток серії НОМЕР_1 позивача ніхто з представників сьомого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 не забирав та не викрадав.
Відповідно до відповіді Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 28.01.2026 №13844-2026 встановлено, що в інформаційній підсистемі «Облік звернень» міститься інформація щодо позивача зі статусом «активний» на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 31.10.2025 №Е3830175 у зв`язку з можливим вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо внесення до Реєстру відомостей про порушення ним правил військового обліку та направлення до органів Національної поліції звернення про його розшук і доставлення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу”.
Згідно з частинами 1, 3 статті 1 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 1, 3 статті 33 Закону №2232-XII встановлено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
За правилами частини 5 статті 33 Закону №2232-XII, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно частиною 1 статті 34 Закону №2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
На виконання частини 5 статті 33 Закону №2232-XII Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави.
Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” (далі - Закон №1951-VIII) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №1951-VIII основними завданнями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.
Частинами 8, 9 статті 5 Закону №1951-VIII встановлено, що органами ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів забезпечують ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та актуалізацію його бази даних.
До Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Згідно пункту 20-1 частини 1 статті 7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Таким чином, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.
З матеріалів справи суд встановив, що у військово-обліковому документі позивача, сформованому з “Резерв +” наявна відмітка “Порушення правил військового обліку”.
Згідно з матеріалами справи відомості про порушення позивачем правил військового обліку внесено у зв`язку з його неприбуттям 04.10.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 за мобілізаційним розпорядженням.
Проте, розпорядженням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.10.2025 №7/2377, адресованим Війтовецькому селищному голові, доручено оповістити військовозобов`язаних, у тому числі позивача, про необхідність прибуття 04.10.2025 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою уточнення облікових даних.
Суд звертає увагу, що відповідно до абзацу другого частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовозобов`язані та резервісти, приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, зобов`язані з`явитися на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
Отже, зі змісту цієї норми випливає, що мобілізаційне розпорядження є документом індивідуального характеру, який безпосередньо стосується конкретного військовозобов`язаного або резервіста, приписаного до відповідної військової частини, та визначає його обов`язок прибути до збірного пункту для подальшого направлення за мобілізаційним призначенням.
Натомість пунктом 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки направляють державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям розпорядження за формою згідно з додатком 13 щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик. Після отримання такого розпорядження керівник відповідного органу або установи зобов`язаний видати власний наказ чи розпорядження про оповіщення, довести його до відома зазначених осіб під особистий підпис або направити у передбачений Порядком спосіб, а також надати ТЦК та СП документи, які підтверджують здійснення оповіщення.
Таким чином, розпорядження ТЦК та СП, адресоване сільській, селищній або міській раді, є організаційно-розпорядчим документом, адресатом якого є відповідний орган місцевого самоврядування, а не конкретний військовозобов`язаний.
Отже, розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.10.2025 №7/2377, адресоване Війтовецькому селищному голові з метою оповіщення осіб про виклик до ТЦК та СП для уточнення військово-облікових даних, не є мобілізаційним розпорядженням, у розумінні частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Тому зазначення у військово-обліковому документі « ІНФОРМАЦІЯ_5 +» інформації про неприбуття позивача саме «за мобілізаційним розпорядженням» не відповідає змісту та правовій природі розпорядження від 03.10.2025 №7/2377.
Водночас станом на дату виклику позивач вчасно уточнив свої військово-облікові дані та мав чинну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Додатково слід врахувати приписи пункту 32 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487.
Відповідно до цього пункту, оповіщення громадян про необхідність явки для виконання дій, пов`язаних із веденням військового обліку, здійснюється шляхом вручення повісток. Цей пункт передбачає, що виклик може здійснюватися лише для конкретно визначених законом дій:
оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу, участі у підготовці, проходження зборів військовозобов`язаних та резервістів.
Таким чином, пункт 32 Порядку № 1487 узгоджується з частиною 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та частиною першою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", конкретизуючи механізм виклику та підтверджуючи, що повістка може бути оформлена лише для реалізації визначених законом цілей.
Крім того, підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток №2 до Порядку № 1487) покладає на призовників, військовозобов`язаних та резервістів обов`язок з`являтися за викликом лише для здійснення дій, прямо визначених законом, а саме:
для взяття на військовий облік або перереєстрації за новим місцем проживання;
для оформлення або ведення військово-облікових документів;
для проходження медичного огляду згідно з рішенням відповідних комісій;
для направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності;
для призову на військову службу;
для участі у навчальних (перевірочних) та спеціальних зборах;
для визначення призначення на особливий період у межах мобілізаційних заходів.
Також суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 "Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" передбачені окремі випадки, у яких військовозобов`язані та резервісти можуть бути викликані до територіального центру комплектування та соціальної підтримки саме з метою уточнення своїх персональних або військово-облікових даних.
Так, пункт 21 постанови встановлює обов`язок резервістів та військовозобов`язаних з`являтися за викликом до ТЦК та СП, зокрема, для уточнення персональних даних та відомостей військово-облікового документа, а також для проходження медичного огляду та інших процедур, пов`язаних з веденням військового обліку.
Пункт 22 визначає, що протягом 60 днів з моменту оголошення мобілізації громадяни повинні самостійно уточнити свої облікові дані, зокрема адресу місця проживання, засоби зв`язку та інші персональні відомості, у тому числі шляхом звернення до центру надання адміністративних послуг, електронного кабінету або до ТЦК та СП.
Пункт 27 передбачає, що під час мобілізації виклик до ТЦК та СП може здійснюватися з метою уточнення персональних даних та даних військово-облікового документа, а також для взяття на облік, проходження медичного огляду, призову та відправлення для проходження військової служби.
Таким чином, постанова № 560 дійсно встановлює можливість виклику громадянина для уточнення персональних та військово-облікових даних, а також покладає на нього обов`язок здійснити таке уточнення у встановлений строк. Водночас, виклик має здійснюватися у формах і з дотриманням вимог, визначених законодавством, зокрема із зазначенням конкретної мети явки, яка усе ж повинна відповідати визначеним законом підставам.
Щодо осіб, які вже виконали обов`язок із уточнення своїх персональних та військово-облікових даних, перебувають на обліку, подальший виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки може здійснюватися виключно для цілей, прямо визначених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме: взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку, призову на військову службу або визначення призначення на особливий період.
Отже, оскільки позивач своєчасно уточнив свої персональні та військово-облікові дані, перебував на військовому обліку та мав чинну відстрочку від призову під час мобілізації, його повторний виклик виключно з метою уточнення вже актуалізованих даних не був належно обґрунтований. При цьому матеріали справи не містять доказів наявності іншої визначеної законом мети виклику та належного вручення позивачу повістки, а тому неприбуття за таким викликом не може свідчити про порушення ним правил військового обліку.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що у відношенні позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення або винесено постанову про адміністративне правопорушення за порушення правил військового обліку.
Суд зазначає, що стаття 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі ст.ст 210, 210-1 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, суд дійшов висновку, що внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку є протиправними діями відповідача.
Щодо оголошення позивача в розшук та надання доручення органам поліції здійснити доставку та затримання позивача, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 1 статті 27 указаного Закону, у разі невиконання громадянином обов`язків, передбачених статтею 22 цього Закону, та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право звернутися до органів Національної поліції щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
При цьому суд звертає увагу, що хоча частина 5 статті 24 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає можливість доставлення поліцією осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 КУпАП, така норма регулює лише порядок дій поліції після отримання законного звернення, а не підстави для звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Підстави ж звернення ТЦК та СП до органів поліції прямо та вичерпно визначені частиною першою статті 27 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відповідно до якої таке звернення можливе лише у разі невиконання громадянином обов`язків, передбачених статтею 22 цього Закону, та вчинення правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.
Тобто для виникнення повноваження ТЦК звернутися до поліції повинні одночасно існувати дві умови, і жодна інша підстава законом не передбачена.
Водночас склад адміністративного правопорушення, передбачений статтею 210-1 КУпАП, передбачає невиконання громадянином вимоги щодо явки для призову, проходження військової служби, або проходження військово-лікарської комісії тощо.
Відтак правові підстави для звернення ТЦК до Національної поліції із вимогою здійснення адміністративного затримання були відсутні.
Суд також враховує, що пункт 56 та абзац 17 пункту 79 Порядку №1487, дійсно передбачають можливість формування територіальним центром комплектування та соціальної підтримки електронного звернення до органів поліції у разі виявлення осіб, які ухиляються від виконання військового обов`язку або порушили правила військового обліку та процедуру відкликання відповідного звернення.
Однак зазначені норми Порядку є підзаконними, регулюють лише технічну процедуру формування та передачі звернення та не можуть розширювати або змінювати зміст статті 27 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, визначених законом.
Отже, оскільки Закон, як акт вищої юридичної сили, прямо встановлює, що звернення до поліції може мати місце лише у разі наявності ознак правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, застосування пункту 56 можливе лише в межах такої законної підстави.
Таким чином, суд доходить висновку, що порушення правил військового обліку, передбачене статтею 210 КУпАП, саме по собі не може бути підставою для звернення ТЦК та СП до органів поліції щодо адміністративного затримання та доставлення особи, оскільки таке звернення в цьому випадку виходило б за межі компетенції, визначеної частиною 1 статті 27 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", і тому є протиправним, що є самостійною підставою для задоволення позову.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути позивачу військовий квиток серії НОМЕР_1 суд зазначає, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів передання цього документа працівникам відповідача, його вилучення або перебування у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водночас у листі від 12.11.2025 №7/2758 відповідач повідомив, що військовий квиток у позивача працівники Сьомого відділу не забирали.
За відсутності доказів перебування військово-облікового документа у володінні відповідача суд не має правових підстав зобов`язувати останнього повернути такий документ, а тому в задоволенні цієї частини позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд при розгляді справи зобов`язаний вживати всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, а також для захисту прав, свобод та інтересів особи.
З огляду на зазначене, суд вважає необхідним задоволити позовні вимоги частково.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд встановив, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1064,96 грн., тому, враховуючи приписи статті 139 КАС України, витрати необхідно присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задоволити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , та направлення звернення до органів Національної поліції України для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 .
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 та направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати (судовий збір) в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя П.І. Салюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua