Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №607/28165/24 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/28165/24Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.

Провадження № 22-ц/817/451/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Дідух М.Є.,

представника позивача - Козлової О.В.,

представників відповідача Тернопільської міської ради - Друзюка Р.М., Голик Л.Р.,

представника відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №607/28165/24 за апеляційними скаргами Тернопільської міської ради, ОСОБА_3 , заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 лютого 2026 року, ухвалене суддею Ромазаном В.В., повний текст якого складено 13 лютого 2026 року, у справі за позовом керівника Тернопільської окружної прокуратури Тернопільської області, в інтересах держави, до Тернопільської міської ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування рішення, скасування реєстрації речових прав на земельну ділянку, її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі та зобов`язання повернути земельну ділянку на користь держави,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року керівник Тернопільської окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави звернувся із позовом до Тернопільської міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення, скасування реєстрації речових прав на земельну ділянку, її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі та зобов`язання повернути земельну ділянку на користь держави.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилався на те, що рішенням 54 сесії 7 скликання Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року №7/54/60 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_4 та інші)», за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 останній надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва за адресою АДРЕСА_1 та зобов`язано в шестимісячний термін подати на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. На підставі даного рішення КП «Земельно-кадастрове бюро» виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 0.12 га, для індивідуального садівництва в межах АДРЕСА_1 . Згідно пояснювальної записки до проекту землеустрою земельна ділянка ОСОБА_1 відводиться за рахунок земель управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради із земель, що перебувають у постійному користуванні (код Класифікатора видів цільового використання земельних ділянок (далі - КВЦПЗ) J.12.04) для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (до відведення (S = 0.0737 га (угіддя - пасовища, код згідно Класифікації видів земельних угідь (далі - КВЗУ) 002.02) та за рахунок земель Тернопільської міської ради, не наданих у власність та не переданих у користування (код КВЦПЗ К.16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам (до відведення (S = 0.0463 га (угіддя, код КВЗУ 004.00 чагарникова рослинність природнього походження (до відведення). Після відведення земельну ділянку віднесено до земель сільськогосподарського призначення (код КВЦПЗ А.01.05 для індивідуального садівництва (S = 0.12 га (угіддя код КВЗУ 002.03 багаторічні насадження).

Рішенням Тернопільської міської ради «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_4 та інші)» від 17 грудня 2021 року №8/11/175 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення садівництва за адресою АДРЕСА_2 рішення передано ОСОБА_1 безоплатно у власність вказану земельну ділянку. Позивач зауважує, що відповідно до висновку експерта від 10 червня 2024 року № 365/23-22, при розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва не передбачено та не дотримано порядку передачі земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 площею 0.12 га у приватну власність за рахунок земель рекреаційного призначення (питання 4 висновку). Вважає, що при прийнятті рішення Тернопільською міською радою не дотримано встановлення особливого порядку використання земель рекреаційного призначення. Прокурор зазначив, що Тернопільською міською радою при наданні дозволу на розробку та затвердження проекту землеустрою не розглядалося та не вирішувалося питання про зміну цільового призначення землі, згідно зі ст.20 Земельного кодексу України, не враховано вимоги ст.ст.19, 50-52 Земельного кодексу України щодо особливого порядку використання земель рекреаційного призначення. Прокурор зазначив, що згідно з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 її цільове призначення, визначене за кодом Класифікатора 01.05 - для індивідуального садівництва, що не відповідало вимогам діючої містобудівної документації - плану зонування міста Тернопіль, вимогам статті 20 Земельного кодексу України, статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та вимогам затвердженого на їх виконання КВЦПЗ, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правил їх застосування. Прокурор звертає увагу на п.12 висновку управління містобудування, архітектури та кадастру про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 №96 від 30 листопада 2020 року, управління містобудування, архітектури та кадастру погоджує проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, проте використання її для ведення садівництва слід проводити після зміни функціонального призначення до виду її використання з внесенням змін в містобудівну документацію. Таким чином, прокурор вважає, що станом на час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 функціональне призначення земельної ділянки не відповідало виду її використання та остання могла використовуватись лише після внесення відповідних змін в містобудівну документацію. В подальшому, Тернопільською міською радою прийнято рішення від 17 грудня 2021 року №8/11/175, згідно якого затверджено проект землеустрою, передано земельну ділянку за кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 у приватну власність ОСОБА_1 та змінено цільове призначення останньої із земель зелених насаджень спеціального призначення, які за категорією відносяться до земель рекреаційного призначення, на землі сільськогосподарського призначення, для ведення індивідуального садівництва. Відтак, прокурор вважає, що надання спірної земельної ділянки на підставі рішення сесії Тернопільської міської ради від 17 грудня 2021 року №8/11/175 відбулось із порушенням земельного законодавства України, державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку підлягає скасуванню з одночасним припиненням усіх речових прав. Крім цього, земельна ділянка за кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 підлягає поверненню на користь держави в особі Тернопільської об`єднаної територіальної громади. Також прокурор вважає, що подальше перебування в Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки з цільовим призначенням «землі сільськогосподарського призначення» (код КВЦПЗ А.01.05 для індивідуального садівництва (угіддя код КВЗУ 002.03 багаторічні насадження) суперечить її фактичному цільовому призначенню та є підстави для скасування її державної реєстрації.

Позивач вказав, що в межах заявленого предмету спору, як Тернопільська міська рада, так і набувач спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , могли і усвідомлювали, що вказана земельна ділянка надається з порушенням чинного законодавства, а тому її набувач не міг розраховувати на її законне набуття у власність.

Щодо позовної давності, то прокурор зазначив, що у зв`язку із запровадженням на території України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені ст.257 ЦК України, подовжуються на строк дії такого карантину. Також у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи викладене, позивач просив:

- визнати недійсними п.п.1-5 рішення Тернопільської міської ради від 17 грудня 2021 року №8/11/175 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_4 та інші)» в частині відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 ОСОБА_1 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0.12 га, за кадастровим номером 6110100000:06:003:0032, запис про право власності на яку внесено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 січня 2022 року за №62731293;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0.12 га з кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 у Державному земельному кадастрі;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Тернопільської об`єднаної територіальної громади в особі Тернопільської міської ради земельну ділянку за кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 площею 0.12 га, розташовану по АДРЕСА_3 ;

- стягнути із відповідачів на користь Тернопільської обласної прокуратури 12112.00 грн судового збору, сплаченого за пред`явлення цього позову.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 лютого 2026 року позов керівника Тернопільської окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави до Тернопільської міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення, скасування реєстрації речових прав на земельну ділянку, її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі та зобов`язання повернути земельну ділянку на користь держави, задоволено частково.

Витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 площею 0.12 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави в особі Тернопільської об`єднаної територіальної громади та Тернопільської міської ради.

У задоволенні решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із Тернопільської міської ради, ОСОБА_1 на користь Тернопільської обласної прокуратури 3028.00 грн судового збору, тобто по 1514.00 грн із кожного, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Тернопільська міська рада, ОСОБА_1 та заступник керівника Тернопільської окружної прокуратури подали на нього апеляційні скарги, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказують, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Тернопільська міська рада у своїй апеляційній скарзі зазначає, що оскільки однією із позовних вимог є скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, а суд у своєму рішенні навів висновки про те, що така реєстрація є незаконною, що фактично прямо говорить про протиправність дій державного кадастрового реєстратора та про усунення правових наслідків дій територіального управління Держгеокадастру, тому суд повинен був залучити до участі у справі відповідне територіальне управління Держгеокадастру, чого ним всупереч вимог ЦПК України зроблено не було, що призвело до порушення принципів змагальності сторін та рівності учасників процесу, а також права на справедливий судовий розгляд.

Вказує, що скасування державної реєстрації земельної ділянки безпосередньо впливає на сферу публічновладних повноважень територіального органу Держгеокадастру.

Крім того, стверджує, що суд першої інстанції, витребовуючи у ОСОБА_1 земельну ділянку, вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачем такої вимоги не заявлялось.

Вказує, що суд може надати правову кваліфікацію спірним правовідносинам, оскільки діє за принципом «суд знає закон», проте зміна правової кваліфікації не тотожна зміні предмета позову. У першому випадку, як зазначає апелянт, суд лише правильно застосовує норму матеріального права до заявлених вимог, у другому - фактично трансформує саму вимогу, що виходить за межі його повноважень.

Таким чином, вказує, що межі розгляду цивільної справи визначаються виключно волевиявленням сторін, насамперед позивача, як ініціатора процесу. Суд зобов`язаний діяти в цих межах і не може підміняти собою сторону спору або самостійно змінювати предмет заявлених вимог. Порушення цього правила є істотним порушенням норм процесуального права, оскільки впливає на справедливість судового розгляду та принцип правової визначеності і є підставою для скасування судового рішення.

Крім того, стверджує, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, зробив висновки на підставі неналежних та недопустимих доказів, які не містять достовірної інформації, зокрема, протоколів огляду від 08 листопада 2022 року та від 08 липня 2024 року.

Вказує, що у протоколі огляду від 08 листопада 2022 року зазначено, що за допомогою веб-ресурсу kadastr.live визначено, що площа спірної земельної ділянки становить 0.12 га. Також вказано, що спірна земельна ділянка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 6110100000:06:003:007, на якій розміщений Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер, однак дані ресурсу kadastr.live є довідковими і не можуть використовуватись для професійної діяльності. Зазначає, що згідно з Законом України «Про Державний земельний кадастр» виключно Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Відтак, вважає, що для отримання відомостей про земельну ділянку, її площу, межі та цільове призначення необхідно формування Витягу із ДЗК.

Також, у вказаному протоколі зазначено, що огляд проводився із застосуванням технічних засобів фотокамери ТМ «Nikon Coolpix». Звертає увагу, що спірна земельна ділянка на місцевості не означена межовими чи інформаційними знаками, у зв`язку з цим задля визначення її меж та геопросторового розташування необхідно застосовувати вимірювальний прилад для визначення координат у спеціальній системі.

Стверджує, що інформація у вказаному протоколі про те, що спірна земельна ділянка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 6110100000:06:003:007, на якій розміщений Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер, не відповідає дійсності, оскільки на кадастровому плані, який є складовою проекту землеустрою, дана інформація відсутня.

Також апелянт вказує, що аналогічна ситуація із оглядом спірної земельної ділянки, який зафіксовано у Протоколі від 08 липня 2024 року, оскільки незважаючи на те, що огляд проводився за участі інженера-землевпорядника ПП «Матек» ОСОБА_5 , однак вимірювальні прилади для визначення геопросторового розташування земельної ділянки також не застосовувались.

Крім того, вважає, що Тернопільська міська рада, ухвалюючи рішення про виділ спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , діяла у відповідності до вимог діючого законодавства та ЗК України, при цьому проект землеустрою, на підставі якого приймалось рішення, також відповідає вимогам законодавства, що підтверджується поданими прокурором висновками експертів від 08 листопада 2023 року та від 10 червня 2024 року.

Зазначає, що спірна земельна ділянка сформована із земель запасу житлової та громадської забудови (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або постійне користування громадянам чи юридичним особам, та за рахунок земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого) станом на сьогодні відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням «для ведення індивідуального садівництва». Таким чином, спірна земельна ділянка як об`єкт цивільних прав сформована вперше і відповідно їй вперше присвоєно цільове призначення - «для індивідуального садівництва», внаслідок цього цільове призначення даної землі не змінювалось, що вірно констатовано експертами.

Натомість, як вказує апелянт, незрозумілими та взаємосуперечливими є висновки експертів та твердження прокурора про те, що Тернопільською міською радою не дотримано та не передбачено порядку передачі спірної земельної ділянки із земель рекреаційного призначення для ведення індивідуального садівництва, оскільки згідно проекту землеустрою та висновку експерта від 10 червня 2024 року встановлено, що спірна земельна ділянка сформована за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови із земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, а тому вважає, що спірна земельна ділянка не відводилась за рахунок земель рекреаційного призначення.

Крім цього, судом першої інстанції в рішенні неправильно зазначено назву Тернопільської територіальної громади.

Враховуючи викладене, апелянт просить оскаржуване рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі також просить оскаржуване рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зокрема вважає, що вона набула право власності на спірну земельну ділянку законним шляхом, дотримавшись усіх необхідних процедур виділення земельної ділянки у власність.

Вказує, що виготовлений проект землеустрою пройшов перевірку в управлінні містобудування, архітектури та кадастру ТМР і лише після дотримання усіх процедур, рішенням Тернопільської міської ради «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_4 та інші)» від 17 грудня 2021 року затверджено проект землеустрою, припинено користування управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради частиною земельної ділянки та передано ОСОБА_1 спірну земельну ділянку.

В подальшому, 16 червня 2021 року відділом у Новоархангельському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області проведено державну реєстрацію спірної земельної ділянки із цільовим призначенням «для індивідуального садівництва».

Також вказує, що проект землеустрою, на підставі якого надавалась спірна земельна ділянка, відповідає вимогам законодавства, відповідно до поданих прокурором висновків експерта від 08 листопада 2023 року та від 10 червня 2024 року.

Вважає, що суд першої інстанції у своєму рішенні наведені твердження у висновках експертиз проігнорував і вибірково підійшов до їх аналізу, мотивувавши їх аргументи на користь позивача.

Вважає, що вона є законним власником і не може бути позбавлена таким чином права власності на земельну ділянку, яке є непорушним відповідно до ст.321 ЦК України.

Заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури у своїй апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення суду в частині вирішення позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, скасувати та постановити в цій частині нове рішення про їх задоволення.

Зокрема зазначає, що суд відмовив у визнанні недійсним п.п.1-5 рішення Тернопільської міської ради від 17 грудня 2021 року №8/11/175, скасуванні державної реєстрації земельної ділянки, незважаючи на те, що у спірних правовідносинах прокурор обрав передбачений законом спосіб захисту порушених прав держави, який повністю відновлює становище, яке існувало до порушення та ефективно захищає порушений державний інтерес у спірних правовідносинах.

При цьому, зміст позовних вимог не викликає сумніву щодо прагнення позивача відновити права територіальної громади, порушені прийнятим поза її волею неправомірним рішення Тернопільської міської ради.

Вказує, що в порушення наведеного, при формуванні висновку про неналежність обраного прокурором способу захисту шляхом визнання недійсними п.п.1-5 рішення Тернопільської міської ради від 17 грудня 2021 року №8/11/175, скасування державної реєстрації земельної ділянки, за встановлених у цій справі фактичних обставин, судом першої інстанції не забезпечено ефективний захист порушеного права держави в особі Тернопільської міської територіальної громади, що свідчить про порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Вважає, що це беззаперечно свідчить про порушення прав позивача на доступ до суду з метою вирішення спору за позовом, поданим відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства, права розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Зазначає, що виконувачем обов`язків керівника Тернопільської окружної прокуратури 09 січня 2026 року подано заяву про зміну предмета позову з клопотанням про повернення до стадії підготовчого засідання, яку 12 січня 2026 року на стадії з`ясування обставин справи та дослідження їх доказами суд протокольною ухвалою залишив без розгляду на підставі ч.2 ст.222 ЦПК України.

Згідно зі змістом заяви прокурором змінено позовну вимогу - «Зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Тернопільської міської територіальної громади в особі Тернопільської міської ради земельну ділянку за кадастровим номером 6110100000:06:003:0032, площею 0.12 га, розташовану по АДРЕСА_1 » на вимогу - «Витребувати від ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 6110100000:06:003:0032, площею 0.12 га, розташовану по АДРЕСА_1 на користь Тернопільської територіальної громади в особі Тернопільської міської ради». Також вилучено позовну вимогу про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку.

В даному випадку, заявляючи клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження з метою зміни предмету позову, з викладом змінених позовних вимог, прокурором вказано як вагому підставу такого повернення набрання чинності Законом України від 12 березня 2025 року №4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» після подання прокурором позову, яким доповнено статтю 391 ЦК України частиною другою, відповідно до змісту якої якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.

Відтак, законодавчі зміни до ст.391 ЦК України передбачили вирішення спорів щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, на підставі статей 387 і 388 ЦК України. Ці законодавчі зміни є виключними обставинами та не залежать від волі сторін у справі, оскільки встановили правові норми, на підставі яких суд має вирішити спір визначеної категорії.

Вважає, що таким чином суд порушив норми процесуального права (ст.ст.2, 5, 12, 13, 43, 49, 222 ЦПК України), що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Що стосується належності та ефективності позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської міської ради, то апелянт вважає, що суд застосував нерелевантний висновок, викладений постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, відповідно до якого при витребуванні майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Вважає висновок суду про те, що скасування рішення міської ради є неефективним способом захисту порушених прав, помилковим, оскільки оспорюване рішення Тернопільської міської ради від 17 грудня 2021 року №8/11/175 є первинною підставою вибуття земельної ділянки із володіння власника. З аналогічної причини, Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року у справі №490/7924/24 дійшов висновку, що наявні підстави для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення.

Зазначає, що приймаючи рішення щодо земельної ділянки державної чи комунальної форми власності, суб`єкт владних повноважень у відповідних цивільних правовідносинах, що засновуються на підставі рішення, діє лише як представник власника та не є суб`єктом речового права. Таким чином, незаконне рішення суб`єкта владних повноважень може порушувати права не тільки інших учасників цивільних правовідносин, а й держави чи відповідної територіальної громади, від імені та в інтересах яких орган був уповноважений діяти. Істотним є також те, що порушення прав власника може бути пов`язане з позбавленням володіння, водночас істотно впливати на обсяг прав та предмет відповідних правовідносин.

Вважає, що у наведеному випадку саме оскаржуване рішення є джерелом порушення прав, відновлення яких без визнання незаконним та скасування такого рішення є неможливим. Оскільки рішення органу місцевого самоврядування суб`єкта владних повноважень є формою волевиявлення, неоскарження рішення, що суперечить вимогам законодавства, матиме наслідки залишення в силі незаконного рішення, яке не буде відображати волю та інтереси суспільства взагалі і територіальної громади зокрема.

Вказує, що цивільні права та інтереси особи суд може захистити у спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10 ч.2 ст.16 ЦК України).

Згідно зі ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Вважає, що суд без належного обгрунтування обмежився безпідставним висновком про те, що оскаржуване рішення вичерпало свою дію.

Звертає увагу на положення ст.17-2 ЗК України, які вже діяли на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, однак залишилися поза увагою суду, що адміністративний акт у сфері земельних відносин, що є підставою для виникнення речових прав на земельну ділянку, не втрачає чинності після державної реєстрації відповідного речового права і продовжує діяти протягом усього часу існування такого права (ч.11 ст.17-2 ЗК України).

Вважає, що нескасований (невизнаний недійсним) акт породжує негативні правові наслідки, на які вплинула реалізація незаконного акта. У зв`язку із цим виникає необхідність відновити status quo antе становища, яке існувало до видання цього акта в усіх правовідносинах.

Вказує, що порушення встановленого нормами земельного законодавства порядку формування земельної ділянки з метою оформлення права користування нею в обхід встановленої законом процедури очевидно свідчить про незаконність оспорюваних рішень ради (про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про затвердження такого проєкту землеустрою, які в цілому є складовими процедури формування земельної ділянки (постанова Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 922/443/20).

Крім того, зазначає, що Верховний Суд у постанові від 30 червня 2021 року №495/6082/17 з посиланням на ст.ст.20, 51, 52 Земельного кодексу України вказав, що відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки рекреаційного призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню. Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватися виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку, порушення якого має наслідком скасування таких рішень (ст.21 Земельного кодексу України).

Також вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та не надано правової оцінки доводам прокурора на підтвердження того, що спірна земельна ділянка була сформована як об`єкт цивільних прав на підставі затвердженої спірним рішенням документації із землеустрою, яка не відповідала вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівній документації.

Згідно з Проектом землеустрою земельна ділянка була сформована за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (16.00 - земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або постійне користування громадянам чи юридичним особам) та за рахунок земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (J.12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього сервісу).

Водночас, проектом встановлено нове цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення - для індивідуального садівництва.

Відповідно до висновку управління містобудування, архітектури та кадастру про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 №96 від 30 листопада 2020 року, управління погоджує проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва площею 0.12 га за адресою АДРЕСА_1 , згідно прийнятого рішення сесією міської ради №7/54/60 від 21 серпня 2020 року, використовувати ділянку для ведення садівництва після зміни функціонального призначення до виду її використання з внесенням змін в містобудівну документацію.

Тобто, зазначає апелянт, проект погоджено за умови реалізації конкретних вимог: внесенням змін в містобудівну документацію щодо функціонального призначення території, на якій запроектовано відведення земельної ділянки. Зазначене, на думку апелянта, свідчить про відсутність безумовного погодження органом архітектури вказаного проекту землеустрою, а тому визначене проектною документацією цільове призначення земельної ділянки не відповідає містобудівній документації.

У відзивах на апеляційні скарги Тернопільської міської ради та ОСОБА_1 перший заступник керівника Тернопільської окружної прокуратури просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг, оскільки вважає необґрунтованими викладені у них доводи.

Зокрема зазначає, що предмет спору безпосередньо впливає на права та обов`язки ОСОБА_1 , яка отримала безоплатно у власність спірну земельну ділянку та визначена відповідачем у позовній заяві. Розпорядником земельної ділянки на час виникнення спірних правовідносин була Тернопільська міська рада.

Відтак територіальний орган Держгеокадастру не є зобов`язаним за вимогою, не за рахунок останнього можливо виконати судове рішення про витребування земельної ділянки, тому він не може бути належним відповідачем у справі.

Вказує, що у даній справі судом вирішувався спір про право в порядку цивільного судочинства. Позовна вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі була заявлена з метою припинення у розумінні статті 79-1 ЗК України речових прав на спірну земельну ділянку, набутих на підставі спірного рішення міської ради. Окрім цього, судом у задоволенні цієї позовної вимоги відмовлено.

Щодо способу обраного захисту, то рішення суду першої інстанції від 04 лютого 2026 року в частині задоволеної вимоги про витребування у ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 вважає таким, що відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, оскільки суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року (справа № 901/172/20), від 01 липня 2021 року (справа № 901/381/20), від 26 жовтня 2021 року (справа №766/20797/18), від 01 лютого 2022 року (справа №750/3192/14), від 22 вересня 2022 року (справа №462/5368/16-ц), від 20 червня 2023 року (справа № 633/408/18), від 04 липня 2023 року (справа № 233/4365/18).

Вказує, що позовна вимога про повернення земельної ділянки і позовна вимога про витребування земельної ділянки з незаконного користування призводить до однакового фактичного результату.

Отже, позовна вимога про повернення спірної земельної ділянки шляхом її витребування за належної інтерпретації відповідає такому способу захисту, як витребування майна.

Окрім цього, прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, навів доводи недобросовісності відповідачки щодо набутої земельної ділянки, а також обґрунтовував заявлення позову в межах загального строку позовної давності, що властиво для позовів про витребування майна.

Також вважає, що судом правомірно враховано, що тільки після подання прокурором позову 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України від 12 березня 2025 року №4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким доповнено статтю 391 ЦК України частиною другою, відповідно до змісту якої якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.

Звертає увагу на також на те, що вказуючи на недопустимість використання для наочності даних з ресурсу kadastr.live, апелянтом не наведено жодних доводів у чому такі дані суперечать фактичним обставинам справи чи офіційним даним ДЗК. При цьому апелянтом не надано жодних доказів на підтвердження своїх міркувань, а доводи про неналежність протоколів огляду земельної ділянки, проведених в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022212050000003 від 06 січня 2022 року зводяться виключно до незгоди із проведеною слідчою дією та процесуальним документом, складеним за її результатами.

Звертає увагу суду, що апелянтом не зазначено, яким саме чином вказані докази вплинули на результати судового розгляду у справі.

Крім цього, вказує, що до позовної заяви долучено висновки судової земельно-технічної експертизи від 08 листопада 2023 року №СЕ-19-23/4619-ЗТ та комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 10 червня 2024 року №365/23-22, які проводились на основі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , витягу з Державного земельного кадастру та поземельної книги, а тому вважає, що протоколи огляду земельної ділянки є належними та допустимими доказами у цивільній справі.

Зазначає, що станом на момент розгляду Тернопільською міською радою розробленого на замовлення ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки для індивідуального садівництва спірні правовідносини регулювала ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у редакції зі змінами, внесеними Законом України № 711-IX від 17 червня 2020 року, якою встановлено, що передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема: генеральний план населеного пункту, складовою якого є план зонування території; комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території; план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України № 711-IX від 17 червня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель».

Відповідно до ч.4 вказаної статті зміна цільового призначення земельної ділянки допускається виключно за умови дотримання правил співвідношення між новим видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією на місцевому рівні, крім випадків, визначених частиною третьою статті 20 Земельного кодексу України. Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.

При цьому, за визначенням, наведеним у п.17 ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яким цю статтю доповнено згідно із Законом № 711-IX від 17 червня 2020 року, функціональна зона території - визначена комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, планом зонування території частина території територіальної громади, щодо якої визначений певний набір дозволених (переважних (основних) та супутніх) видів цільового призначення земельних ділянок та відповідно до законодавства встановлені обмеження у використанні земель у сфері забудови.

Звертає увагу на те, що рішенням Тернопільської міської ради Тернопільської області № 5/37/11 від 10 серпня 2010 року «Про затвердження Генерального плану міста Тернополя» затверджено Генеральний план міста Тернополя. Крім цього, рішенням Тернопільської міської ради від 27 липня 2014 року №6/44/12 «Про затвердження плану зонування території міста Тернополя» затверджено план зонування території міста Тернополя. Рішеннями Тернопільської міської ради №7/24/35 від 26 квітня 2018 року «Про затвердження містобудівної документації «м.Тернопіль. Внесення дострокових змін до генерального плану міста» та внесення дострокових змін до генерального плану міста Тернополя та №7/24/36 від 26 квітня 2018 року «Про затвердження містобудівної документації «м.Тернопіль. Внесення дострокових змін до плану зонування території міста» та внесення дострокових змін до плану зонування території міста Тернополя» внесено зміни до генерального плану та плану зонування м.Тернопіль.

Тобто, станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин та на дату прийняття Тернопільською міською радою оскаржуваного рішення на території міста Тернопіль діяли генеральний план цього населеного пункту та план зонування території, а тому зміст поданого ОСОБА_1 на затвердження міськради проекту землеустрою повинен був їм відповідати.

Згідно з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою по АДРЕСА_1 площею 0.12 га, її цільове призначення, визначене за кодом Класифікатора 01.05 - «для індивідуального садівництва», що не відповідало вимогам діючої містобудівної документації - плану зонування міста Тернопіль, вимогам статті 20 Земельного кодексу України, статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та вимогам затвердженого на їх виконання Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правил їх застосування.

Одночасно, відповідно до висновку управління містобудування, архітектури та кадастру про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 №96 від 30 листопада 2020 року, спірна земельна ділянка за функціональним призначенням належить до підзони зелених насаджень спеціального призначення (Р-3с). На її використання наявні обмеження: охоронна зона навколо інженерних комунікацій.

У цьому висновку зазначено: управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради погоджує проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва площею 0.12 га за адресою АДРЕСА_1 , згідно прийнятого рішення сесією міської ради №7/54/60 від 21 серпня 2020 року, використовувати ділянку для ведення садівництва після зміни функціонального призначення до виду її використання з внесенням змін в містобудівну документацію.

Тобто, проект погоджено за умови реалізації конкретних вимог: внесення змін в містобудівну документацію щодо функціонального призначення території, на якій запроектовано відведення земельної ділянки. Зазначене свідчить про відсутність безумовного погодження органом архітектури вказаного проекту землеустрою.

Таким чином, вказує, що станом на час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 функціональне призначення земельної ділянки не відповідало виду її використання та остання могла використовуватись лише після внесення відповідних змін в містобудівну документацію.

Також вважає безпідставними доводи апелянтів про те, що державним кадастровим реєстратором при внесенні відомостей про земельну ділянку до ДЗК не виявлено зазначених порушень, оскільки внесення до ДЗК відомостей про земельну ділянку здійснюється за результатами перевірки відповідності проекту містобудівній документації шляхом вивчення витягу з останньої. При цьому Державним кадастровим реєстратором відповідність витягів з містобудівної документації первинним джерелам не перевіряється, оскільки їх правильність презюмується.

Також звертає увагу на те, що рішенням Тернопільської міської ради від 08 серпня 2018 року №7/26/179 «Про мораторій надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення фізичним чи юридичним особам в користування, оренду чи власність земельних ділянок, які чинною містобудівною документацією визначені зонами об`єктів природно-заповідного фонду, рекреаційними зонами, зонами зелених насаджень та зелених насаджень спецпризначення та мораторій надання містобудівних умов та обмежень на вказані землі», вирішено не включати до порядків денних сесій проекти рішення про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення фізичним чи юридичним особам в користування, оренду чи власність земельних ділянок, які чинною містобудівною документацією визначені зонами об`єктів природно-заповідного фонду, рекреаційними зонами, зонами зелених насаджень та зелених насаджень спецпризначення.

В той же час, в порушення свого ж рішення Тернопільська міська рада прийняла рішення від 21 серпня 2020 року №7/54/60, яким надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва за адресою АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні представник позивача підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, відмовивши у задоволенні апеляційних скарг Тернопільської міської ради та ОСОБА_1 .

Представники відповідачів просили задовольнити їхні апеляційні скарги та відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, скасувавши оскаржуване рішення суду, та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, ознайомившись з матеріалами справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури до задоволення не підлягає, а апеляційні скарги Тернопільської міської ради та ОСОБА_1 слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено наступні обставини.

23 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулась із заявою на ім`я Тернопільського міського голови, реєстраційний номер 752929, у якій просила надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.12 га для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_1

(т.1 а.с.59)

Рішенням 54-ї сесії 7-го скликання Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року №7/54/60 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_4 та інші)», надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва за адресою АДРЕСА_1 , та зобов`язано в шестимісячний термін подати на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

(т.1 а.с.58)

Комунальним підприємством «Земельно-кадастрове бюро» за замовленням ОСОБА_1 на підставі договору №Р-15 від 20 жовтня 2020 року виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.12 га за адресою: АДРЕСА_1 .

(т.1 а.с.56-90)

Як вбачається із пояснювальної записки до проекту землеустрою, земельна ділянка кадастровий номер 6110100000:06:003:0032 відводиться за рахунок:

- земель управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради (згода на вилучення) із земель, які перебувають в постійному користуванні, про що свідчить Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ТР №000697 (код КВЦПЗ J. 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (до відведення (S = 0.0734 га (угіддя - пасовища код КВЗУ 002.02);

- земель Тернопільської міської ради, не наданих у власність та не переданих у користування (код КВЦПЗ К.16.00 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам (до відведення (S = 0.0466 га (угіддя код КВЗУ 004.00 чагарникова рослинність природнього походження (до відведення).

Після відведення земельна ділянка буде віднесена до земель сільськогосподарського призначення (код КВЦПЗ А.01.05 для індивідуального садівництва (S = 0.1200 га (угіддя код КВЗУ 002.03 - багаторічні насадження).

У процесі підготовчих робіт та виконання зйомки було встановлено, що дана земельна ділянка межує:

- від А до Б - землі Тернопільської міської ради (комунальна власність, кадастровий номер не присвоєно);

- від Б до А - землі управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради (комунальна власність, кадастровий номер не присвоєно).

Згідно з додатком 6 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМ України від 17 жовтня 2012 року №1051, об`єкт землеустрою (земельна ділянка) перебуває в межах дії обмежень на підставі висновку управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради. 01.08 Охоронна зона навколо інженерних комунікацій (водопровід) S = 0.0343 га.

(т.1 а.с.57)

Як вбачається із копії державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ТР №000697 від 04 липня 1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №214, управлінню житлово-комунального господарства виконкому м.Тернополя Тернопільською міською радою народних депутатів Тернопільської області надається у постійне користування 89.5 га землі в межах згідно з планом землекористування для експлуатації та обслуговування автошляху.

(т.1 а.с.60-63, 160)

Вказана земельна ділянка надана відповідно до ухвали 18-ї сесії 22-го скликання Тернопільської міської ради народних депутатів від 14 червня 1997 року.

(т.1 а.с.160)

Як вбачається із копії нотаріально посвідченої заяви керівника управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради Соколовського Олега Івановича від 02 листопада 2020 року, зареєстрованої в реєстрі за №2166, ним надано згоду на вилучення частини земельної ділянки площею 0.0734 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 та перебуває у постійному користуванні зазначеного управління в користь ОСОБА_1

(т.1 а.с.65, зворот)

Згідно висновку управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 від 30 листопада 2020 року №96, управління погодило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва на земельній ділянці площею 0.12 га за адресою: АДРЕСА_1 , враховуючи рішення Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року №7/54/60, використовувати ділянку для ведення садівництва після зміни функціонального призначення до виду її використання з внесенням змін в містобудівну документацію (п.12).

У п.п.2-11 висновку зазначено наступне:

- місце розташування земельної ділянки - АДРЕСА_1 ;

- функціональне призначення згідно з «Планом зонування території м.Тернополя» (із внесеними змінами) - підзона зелених насаджень спеціального призначення (Р-3с);

- цільове призначення ділянки по рішенню міської ради: для ведення садівництва на земельній ділянці площею до 0.12 га згідно з рішенням міської ради від 21 серпня 2020 року №7/54/60;

- форма власності чи користування: приватна власність;

- характеристика земельної ділянки та сучасний стан в існуючій забудові: земельна ділянка не забудована;

- наявність санітарно-захисних зон: не передбачено;

- належність ділянки до охоронних зон пам`яток історії, культури, містобудування та архітектури, археології, зон регулювання забудови, «червоних ліній» вулиць і доріг, інших зон: земельна ділянка примикає до червоних ліній вул. 15 Квітня;

- відомості про наземні і підземні магістральні комунікації: в межах земельної ділянки прокладено водопровід;

- наявні обмеження на використання земельної ділянки та сервітути: 01.08 - охоронна зона навколо інженерних комунікацій.

(т.1 а.с.68, зворот)

Відображені у вказаному висновку обставини підтверджено даними викопіювання із плану зонування м.Тернопіль (із внесеними змінами) місця розташування земельної ділянки для ведення садівництва гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , наданим начальником управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради, який долучено до проекту землеустрою та підписаний вказаною посадовою особою.

(т.1 а.с.69)

В подальшому, 16 червня 2021 року відділом у Новоархангельському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області проведено державну реєстрацію спірної земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 із цільовим призначенням «для індивідуального садівництва» (код 01.05), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення та відкрито Поземельну книгу, у якій у розділі 1 відображено загальні відомості вказаної земельної ділянки. У розділі 2 зазначено кадастровий план земельної ділянки та експлікації угідь, координати поворотних точок, площа земельної ділянки. У розділі 3 наведено інформацію про власника земельної ділянки та запис про виникнення права. У розділі 5 зазначено про обмеження у використанні земельної ділянки - охоронна зона навколо інженерних комунікацій.

(т.1 а.с.186-196)

Рішенням Тернопільської міської ради «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_4 та інші)» від 17 грудня 2021 року №8/11/175, затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення садівництва за адресою АДРЕСА_4 . Припинено право користування Управлінню житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради частиною земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , враховуючи письмову згоду землекористувача, згідно із додатком, що складає площу 0.0734 га (п.2). Передано ОСОБА_1 згідно додатку №1 безоплатно у власність земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , за кадастровим номером 6110100000:06:003:0032, площею 0.12 га, вид користування - для ведення садівництва (п.3). Зобов`язано громадян здійснити державну реєстрацію права на земельну ділянку відповідно до чинного законодавства, дотримуватись правил експлуатації інженерних комунікацій, забезпечувати доступ до мереж при проведенні ремонтних робіт, не чинити перешкод в прокладанні нових комунікацій, використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням, суворо дотримуватись вимог Земельного кодексу України, сервітутів та обмежень, зазначених у земельно-кадастровій документації, проводити роботи по прибиранню і благоустрою наданої території та території від зовнішніх меж земельної ділянки до середини проїжджої частини доріг і проїздів (пп.4.1-4.4 п.4). Контроль за виконанням рішення покладено на постійні комісії міської ради з питань містобудування, з питань регулювання земельних відносин та екології (п.5).

(т.1 а.с.88-89)

Як вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 площею 0.12 га, на підставі рішення органу місцевого самоврядування - Тернопільської міської ради №8/11/175 від 17 грудня 2021 року приватним нотаріусом Захарків Т.Б. 28 грудня 2021 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2551568061040.

(т.1 а.с.181)

Рішенням Тернопільської міської ради від 07 червня 2024 року №8/39/06 затверджено містобудівну документацію «Внесення змін до генерального плану м.Тернополя», згідно якої територія в районі розташування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 визначена як «території установ і підприємств обслуговування».

(т.1 а.с.174)

Рішенням Тернопільської міської ради від 07 червня 2024 року №8/39/17 затверджено містобудівну документацію «Внесення змін до Плану зонування території м.Тернополя», згідно якої територія в районі розташування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 визначена як проектні зони розміщення об`єктів торгівлі.

(т.1 а.с.173)

В зв`язку із здійсненням прокурором Тернопільської окружної прокуратури процесуального керівництва у кримінальних провадженнях №42022212050000003 від 16 січня 2022 року за ч.1 ст.366 КК України та №12022211040000838 від 16 червня 2022 року за ч.2 ст.364 КК України, досудове розслідування у яких здійснюється СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, прокурором встановлено підстави для застосування представницьких повноважень поза межами кримінального провадження, у зв`язку із чим на підставі постанов прокурора від 10 січня 2024 року надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування.

(т.1 а.с.46-48, 49-50, 51-52)

Як вбачається із наданого прокурором до позову протоколу огляду земельної ділянки від 08 листопада 2022 року, складеного слідчим СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області у кримінальному провадженні №12022211040000838 від 16 червня 2022 року, земельні ділянки, у тому числі із кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 площею 0.12 га, знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , перебувають у приватній власності, цільове призначення - для індивідуального садівництва. Ділянка межує із західної сторони з АДРЕСА_1 , із східної сторони - із земельною ділянкою із кадастровим номером 6110100000:06:003:0007, на якій розміщений Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер за адресою АДРЕСА_5 . Візуальним оглядом встановлено, що земельна ділянка являється узбіччям транспортної проїзної частини по АДРЕСА_1 , та поверхня даних земельних ділянок представлена зеленими насадженнями, що підтверджено доданими до нього Таблицями.

(т.1 а.с.53, 54)

Також, як вбачається із протоколу огляду земельної ділянки від 08 липня 2024 року, складеного старшим слідчим Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, за участю понятих та спеціалістів - інженера землевпорядника, у кримінальному провадженні №42022212050000003 від 06 січня 2022 року, 08 липня 2024 року здійснено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що дана земельна ділянка знаходиться на відстані близько 604 см. від залізобетонної огорожі, за якою знаходиться земельна ділянка за кадастровим номером 6110100000:06:003:004, на якій знаходиться водоочисна споруда КП «Тернопільводоканал». Крайня точка земельної ділянки з південно-західної сторони знаходиться на відстані близько від 75 см. від електричного стовпа, що знаходиться при дорозі по АДРЕСА_1 та проходить паралельно до дороги. В межах даної земельної ділянки наявні трав`яниста чагарникова рослинність, знаходяться такі дерева: 9 дерев породи клен, 14 дерев породи ясень, 6 дерев породи акація. Зазначені обставини також підтверджено даними Таблиці ілюстрацій, які додані до протоколу огляду.

(т.1 а.с.168-170-б)

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор посилається на висновки проведених у межах кримінального провадження №12022211040000838 від 16 червня 2022 року за ч.4 ст.364 КК України земельно-технічної експертизи №СЕ-19-23/4619-ЗТ від 08 листопада 2023 року Державного НДЕКЦ МВС України (м.Київ), та комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №365/23-22 від 10 червня 2024 року Тернопільського відділення КНДІСЕ (м.Тернопіль).

Як вбачається із висновку експерта від 08 листопада 2023 року №СЕ-19-23/4619-ЗТ, при проведенні експертизи запитання №1 та №2 щодо дотримання вимог чинного законодавства при прийнятті рішень Тернопільської міської ради №7/54/60 від 21 серпня 2020 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_4 та ін.» та №8/11/175 від 17 грудня 2021 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_4 та ін.», залишено без розгляду, оскільки надання оцінки процедурі прийняття рішень відповідних органів та дій посадових осіб, спрямованих на прийняття відповідних рішень, не відносяться до спеціальних знань судового експерта за спеціальностями 10.7 «Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками» та 10.20 «Експертиза з питань землеустрою».

На інші запитання експертом дано наступні відповіді.

3. Документація із землеустрою, яка була розроблена на земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 площею 0.12 га, для індивідуального садівництва, яка розташована по АДРЕСА_1 , частково не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, що в подальшому не вплинуло на кінцевий результат.

При цьому, в описовій частині висновку зазначено, що часткова невідповідність документації із землеустрою вимогам земельного законодавства полягає в тому, що в списках межових знаків, переданих на зберігання, не зазначено номери знаків. Також у відомості щодо визначення кроків межових знаків не зазначено їх нумерація та кадастрові номери.

4. Земельна ділянка відповідно до умовних позначень місця розташування земельних ділянок з кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 площею 0.12 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , відповідно до викопіювання, яке міститься у проектах, відповідає наданому на дослідження плану зонування території міста Тернопіль (розроблений у 2017 році), проте за документацією цільове призначення зазначено 01.05 - для індивідуального садівництва.

В описовій частині висновку додатково зазначено, що «відповідно до викопіювання з плану зонування території м.Тернополя (із внесеними змінами) місця розташування земельної ділянки для ведення садівництва ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , земельна ділянка розташована в зоні Р-3с - підзона зелених насаджень спеціального призначення Р-3с (зображення 6). Візуальним методом співвставивши викопіювання з плану зонування території м.Тернополя (із внесеними змінами) (зображення 6) зі схемою зонування території м.Тернополя (зображення 2) встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 розташована в зоні Р-3с (зображення 7). Враховуючи, що клопотання експерта від 06 лютого 2023 року в частині надання Генерального плану не задоволено, відповідь буде надано відповідно до плану зонування території міста. Такими чином, відповідно до умовних позначень місця розташування земельних ділянок, у тому числі з кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 площею 0.12 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , відповідають наданому на дослідження плану зонування території міста Тернопіль (розроблений в 2017 році)».

5. Цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:06:003:0032, з моменту формування земельної ділянки не змінювалося, а отже не змінено та не затверджено відповідно до вимог земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування.

6. З причин, наведених в дослідницькій частині висновку експерта, визначити, чи відповідає фактичне використання земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:06:003:0032, розташованої по АДРЕСА_1 , цільовому призначенню, не вбачається за можливе.

Разом з цим, як вбачається із дослідницької частини висновку, відповідь на зазначене запитання не надано через те, що клопотання експерта про надання матеріалів топографічної зйомки та фото- і відеофіксації досліджуваної земельної ділянки залишилось не виконаним.

(т.1 а.с.90-118)

Крім цього, згідно висновку експерта від 10 червня 2024 року №365/23-22 за результатами комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, проведеної Тернопільським відділенням КНДІСЕ, експертом на поставлені запитання надано наступні відповіді:

1. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:06:003:0032, АДРЕСА_1 , загальною площею 0.12 га для індивідуального садівництва, згідно ст.50 Закону України «Про землеустрій» відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативно-правовим актам з питань землеустрою та землекористування, чинних на період розроблення вищевказаних документацій.

2. Земельна ділянка із кадастровим номером 6110100000:06:003:0032, до присвоєння їй кадастрового номеру, згідно проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення індивідуального садівництва, була сформована за рахунок земель запасу (16.00 - земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або постійне користування громадянам чи юридичним особам (загальна площа до відведення S = 0.0929 га)) та за рахунок земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (J12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього сервісу (загальна площа до відведення S = 0.1471 га)). Згідно даних державного земельного кадастру та матеріалів кримінального провадження, досліджувана земельна ділянка за кадастровим номером 6110100000:06:003:0032, на момент дослідження має категорію «земля сільськогосподарського призначення» з цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва.

3. Згідно ст.50 Закону України «Про землеустрій» та ст.20 Земельного кодексу, земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:06:003:0032, яка розташована по АДРЕСА_1 , до моменту формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні її як об`єкта цивільних прав та присвоєння їй кадастрового номеру, змінила категорію земель та цільове призначення. З земель запасу житлової та громадської забудови (16.00 - земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або постійне користування громадянам чи юридичним особам та за рахунок земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (J12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього сервісу) в землі сільськогосподарського призначення - для ведення садівництва. Цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:06:003:0032, з моменту формування земельної ділянки та реєстрації речового права на неї - не змінювала цільове призначення відповідно до вимог земельного та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування, та має цільове призначення для ведення індивідуального садівництва.

4. При розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва не передбачено та не дотримувались порядку передачі земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:06:003:0032, площею 0.12 га, у приватну власність за рахунок земель рекреаційного призначення.

При цьому, в мотивувальній частині висновку до вказаного питання експертом зазначено: «Враховуючи дослідження по перших трьох питаннях зроблено висновок, що при розроблені проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва, згідно ст.50 Закону України «Про землеустрій», досліджувана земельна ділянка за кадастровим номером 6110100000:06:003:0032, яка розташована по АДРЕСА_1 , до моменту формування земельної ділянки була сформована за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (16.00 - земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або постійне користування громадянам чи юридичним особам та за рахунок земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (J12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього сервісу) переведені в землі сільськогосподарського призначення - для ведення індивідуального садівництва. Даним проектом землеустрою не передбачено відведення досліджуваних земельних ділянок для ведення садівництва за рахунок земель рекреаційного призначення. Отже, при розроблені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва не передбачено та не дотримано порядку передачі земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 площею 0.12 га у приватну власність за рахунок земель рекреаційного призначення…»

5. Не дотримано встановлення особливого порядку використання земель рекреаційного призначення при прийнятті рішення про передачу земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 для садівництва.

6. Земельним законодавством України не передбачено можливість передачі земельної ділянки рекреаційного призначення для ведення садівництва.

7. Враховуючи дослідження по матеріалах кримінального провадження №4202221205000003 від 06 січня 2022 року, ландшафтно-рекреаційна зона Р (згідно генерального плану м.Тернопіль) на земельній ділянці з кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 площею 0.12 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не встановлена, а також не дотримано особливий порядок використання земель рекреаційного призначення.

В мотивувальній частині висновку до вказаного питання експертом зазначено: «За даними Генерального плану міста Тернополя та плану зонування території міста Тернопіль земельна ділянка, яка вилучена із користування управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради та передана безоплатно у власність для ведення садівництва ОСОБА_1 , відноситься до ландшафтно-рекреаційної зони Р, підвид Р-3с, підзона зелених насаджень спеціального призначення, а згідно ст.19 ЗК України відноситься до земель рекреаційного призначення та стосовно яких у відповідності ст.50-52 ЗК України встановлений особливий порядок використання».

(т.1 а.с.119-128)

Згідно п.п.1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Щодо позовних вимог про витребування у ОСОБА_1 земельної ділянки.

Так, задовольняючи вказані позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що передана ОСОБА_1 безоплатно у власність для ведення садівництва земельна ділянка відноситься до ландшафтно-рекреаційної зони Р, підвид Р-3с, підзона зелених насаджень спеціального призначення, яка згідно ст.19 ЗК України відноситься до земель рекреаційного призначення та стосовно якої у відповідності ст.50-52 ЗК України встановлений особливий порядок використання, що підтверджується Генеральним планом та Планом зонування території м.Тернополя, висновком комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 10 червня 2024 року №365/23-22.

При цьому суд вказав, що ОСОБА_1 не може вважатися добросовісною набувачкою спірної земельної ділянки, оскільки на момент отримання вона могла бути обізнаною з її фактичним місцезнаходженням та природними властивостями, доступною для ознайомлення документацією, у тому числі висновком управління містобудування, архітектури та кадастру щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №96 від 30 листопада 2020 року, який є складовою проекту землеустрою на спірну земельну ділянку.

Однак, з такими висновками колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до ст.15 ЦК України, ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтями 13, 14, 19 Конституції України визначено, що земля, водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно вимог ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з положеннями ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.6 ч.3, ч.8 ст.186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 23 червня 2020 року у встановленому законом порядку звернулась із заявою на ім`я Тернопільського міського голови про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.12 га для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_1 , яку рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року №7/54/60 було задоволено. В подальшому КП «Земельно-кадастрове бюро» на замовлення ОСОБА_1 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, який затверджений рішенням Тернопільської міської ради від 17 грудня 2021 року №8/11/175. 16 червня 2021 року проведено державну реєстрацію спірної земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 із цільовим призначенням «для індивідуального садівництва» (код 01.05), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Таким чином, предметом дослідження у даній справі є з`ясування питання, чи існували будь-які передбачені законом обставини, які б перешкоджали набуттю відповідачкою ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у власність. Зокрема, чи надана вказана земельна ділянка за рахунок земель рекреаційного призначення.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Таким чином, землі рекреаційного призначення - це окремий вид цільового призначення земель, визначений п.«ґ» ч.1 ст.19 ЗК України.

В подальшому визначення та правовий статус земель рекреаційного призначення розкривається в главі 9 ЗК України (ст.ст.50-52).

Зокрема, згідно ст.50 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Відповідно до ст.51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать, зокрема, земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації. Майданчики для занять спортом на відкритому повітрі, об`єкти фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості, можуть бути розміщені на земельних ділянках усіх категорій земель.

Порядок встановлення та зміни цільового призначення визначений статтею 20 ЗК України з урахуванням п.23 Розділу Х «Перехідні положення» зазначеного кодексу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу.

Частиною 3 ст.20 ЗК України визначено, що категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

Встановлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися без додержання вимог, передбачених абзацом першим цієї частини, у випадках зміни виду цільового призначення земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення (крім віднесення їх до земельних ділянок для садівництва, зміни цільового призначення земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами).

Згідно з ч.ч.1, 3, 9 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

У ч.1 ст.19 цього Закону визначено, що детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території, населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території.

Відповідно до п.3.66 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 квітня 2019 року №104, функціональна зона - частина території населеного пункту з явно вираженою переважною функцією її містобудівного використання: житлова, громадська, виробнича та рекреаційна, що відображається у містобудівній документації.

Згідно п.8.2.1 ДБН Б.2.2-12:2019 у населених пунктах слід визначати озеленені території, що належать до земель рекреаційного призначення і входять до складу єдиної мережі ландшафтних та рекреаційних територій.

Відповідно до ч.5 ст.20 ЗК України класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.

Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.

З приводу Класифікатора видів цільового призначення земель, який слід застосовувати до регулювання спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2021 року №821 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» введений в дію Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, у зв`язку з чим припинена чинність Класифікатора видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548.

Вказаною постановою внесено зміни до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок №1051), доповнено Порядок Додатком №58 «Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними», №59 «Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок», №60 «Класифікатор видів функціонального призначення територій та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок».

Разом з тим, на час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 у 2020 році, який слугував підставою для державної реєстрації земельної ділянки 16 червня 2021 року та відкриття Поземельної книги, діяв Класифікатор видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), затверджений наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548 (далі - КВЦПЗ №548).

Розділом І «Загальні положення» КВЦПЗ №548 було встановлено, що код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» у редакції, чинній на час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:06:003:0032, було встановлено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Земельну ділянку із кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 було сформовано як об`єкт цивільних прав 16 червня 2021 року. Зокрема, державним кадастровим реєстратором проведено державну реєстрацію земельної ділянки шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого та погодженого у встановленому порядку.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідність розробленого проекту землеустрою вимогам законодавства підтверджується також висновком експертизи від 10 червня 2024 року №365/23-22, згідно з яким розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 АДРЕСА_1 загальною площею 0.12 га для індивідуального садівництва відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативно- правовим актам з питань землеустрою та землекористування, чинних на період розроблення документації.

З приводу правового статусу та режиму використання підзони зелених насаджень спеціального призначення Р-3с колегія суддів зазначає наступне.

У 2017 році Державним підприємстовом Український НДІ пректування міст «ДІПРОМІСТО» (м.Київ) розроблена Пояснювальна записка до містобудівної документації «м.Тернопіль. Внесення дострокових змін до плану зонування території міста», для уточнення функціонального використання міських територій (далі - Пояснювальна записка), яка затверджена рішенням Тернопільської міської ради №7/24/36 від 20 квітня 2018 року та знаходиться у відкритому публічному доступі за посиланням: https://ternopilcity.gov.ua/generalniy-plan/20072.html.

Відповідно до сторінок 13, 15, 17 та 43 вказаної Пояснювальної записки визначено ряд термінів, зокрема:

- План зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон;

- Санітарно-захисна зона - функціональна територія між промисловим підприємством або іншим виробничим об`єктом, що є джерелом надходження шкідливих чинників в навколишнє середовище, і найближчою житловою забудовою (чи прирівняними до неї об`єктами), яка створюється для зменшення залишкового впливу цих факторів до рівня гігієнічних нормативів з метою захисту населення від їх несприятливого впливу;

- Цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку;

- Зона Р-3с - зона зелених насаджень спеціального призначення, виділена для забезпечення правових умов створення і збереження спеціальних зелених насаджень як фактору захисту навколишнього природного середовища від негативного антропогенного впливу. Переважні види використання: озеленення (посадка дерев, кущів, газонів) санітарно-захисних зон (С33) підприємств, шумових зон об`єктів транспорту, охоронних зон повітряних ліній електропередач, коридорів та інших комунікацій, санітарно-захисних зон охорони об`єктів водопостачання, територій зсувів тощо.

Також, на сторінці 42 Пояснювальної записки визначено, що озеленені території загального користування (парки, сади, сквери, бульвари, міські ліси, водойми) відносяться до Зони Р-3. Рекреаційні зони озеленених територій загального користування.

Також відповідно до ч.1 ст.114 ЗК України встановлено, що санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови.

Визначення термінів та правового статусу зелених насаджень встановлено також у Правилах утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року №105.

Так відповідно до пункту 2.1 Розділу 2 вказаних Правил:

- Зелені насадження спеціального призначення - насадження транспортних магістралей і вулиць; на ділянках санітарно-захисних зон довкола промислових підприємств; виставок, кладовищ і крематоріїв; ліній електропередач високої напруги; лісомеліоративні, водоохоронні, вітрозахисні, протиерозійні; насадження розсадників, квітникарських господарств, пришляхові насадження в межах населених пунктів.

- Рекреаційна зона - спеціально виділена генеральним планом і організована територія в місті і зеленій зоні, призначена для відпочинку населення.

Із наведеного вбачається, що за правовим статусом та режимом використання зона Р-3с - зелених насаджень спеціального призначення - має технічну функцію та призначена для насадження транспортних магістралей і вулиць; на ділянках санітарно-захисних зон довкола промислових підприємств; виставок, кладовищ і крематоріїв; ліній електропередач високої напруги; лісомеліоративних, водоохоронних, вітрозахисних, протиерозійних насаджень, насаджень розсадників, квітникарських господарств, пришляхових насаджень в межах населених пунктів, а не для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів, що у даній зоні заборонено та суперечить правовому статусу і режиму «земель рекреаційного призначення», визначеному в ст.50 ЗК України.

Вирішуючи питання про те, чи надана відповідачці спірна земельна ділянка за рахунок земель рекреаційного призначення колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі ст.ст.18-21 ЗК України земельний фонд України відповідно до цільового призначення поділяється на дев`ять категорій, кожна з яких має свій правовий режим залежно від характеру землекористування, системи державних органів, що здійснюють функції державного управління землями та обсягом компетенції цих органів у галузі управління використання земельних ділянок.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Відповідно до норм статті 20 ЗК України у редакції, чинній на час розроблення документації із землеустрою, було встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до норм статті 20 ЗК України, чинної на даний час, при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення. Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу.

Разом з тим, матеріали справи не містять проекту землеустрою чи рішення органу місцевого самоврядування про віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель рекреаційного призначення.

У висновках комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 10 червня 2024 року №365/23-22 та судової земельно-технічної експертизи №СЕ-19-23/4619-ЗТ від 08 листопада 2023 року, які долучено до позовної заяви прокурором, судовими експертами встановлено, що спірна земельна ділянка формувалась частково за рахунок земель транспорту та земель запасу житлової та громадської забудови.

Зокрема, у висновку від 10 червня 2024 року №365/23-22 досліджено питання, за рахунок яких земель відводилась земельна ділянка із кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 АДРЕСА_1 площею 0.12 га для індивідуального садівництва, за результатами чого експерт дійшов висновків, що зазначена земельна ділянка сформована за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (16.00 - земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або постійне користування громадянам чи юридичним особам) та за рахунок земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (J.12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього сервісу) та переведена в землі сільськогосподарського призначення - для індивідуального садівництва, а також експерт вказав, що після формування земельної ділянки її цільове призначення не змінювалось.

Як наслідок, за результатами дослідження питань з 1 по 4 експертом вказано, що при розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 дотримання порядку передачі земель рекреаційного призначення не передбачено (оскільки, як зазначено вище, дана земельна ділянка не формувалась за рахунок земель рекреаційного призначення, а формувалась за рахунок земель транспорту та земель запасу житлової та громадської забудови).

Отже, як вбачається із положень статті 19 ЗК України, «землі житлової та громадської забудови», «землі рекреаційного призначення» та «землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення» відносяться до окремих категорій земель, кожна із яких має власний особливий правовий режим та головну мету використання. Наведене підтверджено також у висновку експертизи від 10 червня 2024 року №365/23-22.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що спірна земельна ділянка виділена ОСОБА_1 не за рахунок земель рекреаційного призначення, в розумінні п.«ґ» ч.1 ст.19 ЗК України, а сам лише факт наявності на ній зелених насаджень не свідчить, що ділянка відноситься до такої категорії.

Також, колегія суддів погоджується з доводами представника відповідача Тернопільської міської ради про те, що лише частина спірної земельної ділянки відповідно до містобудівної документації входила до зони Р-3с - зелених насаджень спеціального призначення, що підтверджується, зокрема, проектом землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки і висновком експертизи від 10 червня 2024 року №365/23-22, у якому зазначено, що за даними Генерального плану міста Тернопіль та плану зонування території міста Тернопіль лише земельні ділянки, які вилучені із користування управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради та передані безоплатно у власність для ведення садівництва, відносяться до підзони Р-3с - зелених насаджень спеціального призначення. Натомість інша земельна ділянка, за рахунок якої ОСОБА_1 надано земельну ділянку для ведення садівництва, а саме землі Тернопільської міської ради, не надані у власність та не передані у користування громадянам чи юридичним особам, до підзони Р-3с не належить.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 зроблено висновки , що «не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та повернення сторін у попередній стан призведе до того, що відповідач буде позбавлений права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку АТ «Укрзалізниця», а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання у власність відповідача якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним».

У вказаній справі колегія суддів дійшла висновку, що вимога про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі не є належним способом захисту у спірних правовідносинах, адже задоволення такої вимоги призведе до втручання у права відповідачів також в частині земельної ділянки, щодо якої немає спору, що виходить за межі поновлення права, яке позивач вважає порушеним. При цьому позовна вимога повинна відповідати безпосередній меті, якої прагне досягнути позивач звертаючись з позовом до суду, втілювати спосіб захисту порушеного права, застосування якого має за ціль попередити, усунути чи компенсувати наслідки порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного цивільного права та інтересу. Водночас позовна вимога не повинна спричиняти порушення/обмеження законних прав та інтересів відповідача. Відповідний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 17 листопада 2023 у справі №910/12832/21, від 23 жовтня 2024 року у справі № 922/244/22 (пункт 46).

Крім цього, колегія суддів зазначає, що рішеннями Тернопільської міської ради від 07 червня 2024 року затверджено містобудівну документацію «Внесення змін до генерального плану м.Тернополя» (рішення №8/39/06) та «Внесення змін до Плану зонування території м.Тернополя» (рішення №8/39/17).

У відповідності до наявних в матеріалах справи викопіювань із вказаної документації, територія в районі розташування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 визначена як «території установ і підприємств обслуговування» (згідно змін до Генплану), а згідно із змінами до Плану зонування території м.Тернополя - як проектні зони розміщення об`єктів торгівлі.

Вказані зміни в містобудівну документацію були внесені вже після проведених у справі земельно-технічних експертиз, в зв`язку із чим експертами дану обставину враховано не було.

Крім того, з приводу наявного в матеріалах справи висновку комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №365/23-22 від 10 червня 2024 року, проведеної Тернопільським відділенням КНДІСЕ, колегія суддів зазначає наступне.

Вказана експертиза проведена на підставі постанови слідчого СВ Тернопільського РУ поліції ГУНП України в Тернопільській області від 13 грудня 2022 року. На вирішення експертизи, серед іншого, були поставлені питання №№4, 5 та 6 в наступній редакції:

4) чи дотримано порядок передачі земельних ділянок за кадастровими номерами 6110100000:06:003:0025 та 6110100000:06:003:0032 площею 0.12 га кожна у приватну власність для ведення садівництва за рахунок земель рекреаційного призначення?

5) чи дотримано встановлення особливого порядку використання земель рекреаційного призначення при прийнятті рішення про передачу земельних ділянок за кадастровими номерами 6110100000:06:003:0025 та 6110100000:06:003:0032 для садівництва?

6) чи передбачено земельним законодавством України можливість передачі земельної ділянки рекреаційного призначення для ведення садівництва?

Таким чином, формулюючи вказані запитання слідчий вже фактично констатував, що спірні земельні ділянки виділені за рахунок земель рекреаційного призначення та просив експерта лише надати відповідь, чи дотримано порядок передачі у власність саме цієї категорії земель. Тобто, такі запитання носять характер навідних, що колегія суддів вважає неприйнятним.

При цьому, у мотивувальній частині висновку експертизи по питанню №4 експерт зазначив, що досліджувані земельні ділянки були сформовані за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (16.00 - земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або постійне користування громадянам чи юридичним особам) та за рахунок земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (J.12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього сервісу) і даними проектами землеустрою не передбачено відведення досліджуваних земельних ділянок для ведення садівництва за рахунок земель рекреаційного призначення та не дотримувався відповідний порядок передачі таких земельних ділянок у власність для ведення садівництва.

Відповідаючи на запитання №5 та №6 експерт вказав на те, що законодавством не передбачено можливості передачі земельної ділянки рекреаційного призначення для ведення садівництва та при прийнятті рішення про передачу земельних ділянок для садівництва не дотримано встановлення особливого порядку використання земель рекреаційного призначення.

Таким чином, слід дійти висновку, що оскільки спірна земельна ділянка не була сформована за рахунок земель рекреаційного призначення, тому і при її передачі у власність не дотримувався відповідний порядок.

Крім цього, відповідаючи на питання, №7 а саме: «чи встановлена ландшафтно-рекреаційна зона Р на спірній земельній ділянці? Якщо так, то чи дотримано особливий порядок використання земель рекреаційного призначення?», експерт, з огляду на наявність у Генеральному плані міста Тернополя «зелених насаджень спецпризначення», вважав, що виділена ОСОБА_1 земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, що є суперечливим твердженням, з огляду на зазначену у цьому ж висновку інформацію про те, що досліджувана земельна ділянка за кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 була сформована за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови та за рахунок земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Таким чином, аналізуючи досліджені в судовому засіданні матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ту обставину, що ОСОБА_1 набула право власності на спірну земельну ділянку з порушенням вимог чинного законодавства, а саме, що надана їй земельна ділянка за кадастровим номером 6110100000:06:003:0032 була виділена за рахунок земель рекреаційного призначення.

Крім того, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов безпідставного припущення у своєму рішенні, зазначивши, що поведінка ОСОБА_1 є недобросовісною, оскільки вона могла на момент отримання земельної ділянки бути обізнаною з її фактичним місцезнаходженням та природними властивостями. В матеріалах справи відсутні будь які відомості, що ОСОБА_1 , звертаючись до органу місцевого самоврядування для виділення їй конкретної земельної ділянки для садівництва, діяла не в межах та не на підставі закону, який надає їй право на отримання земельної ділянки. При цьому, як зазначалось вище, відповідність розробленого проекту землеустрою вимогам законодавства підтверджується висновком експертизи від 10 червня 2024 року №365/23-22.

Колегія суддів зазначає, що судові рішення мають ґрунтуватися виключно на тих фактах, які були належним чином встановлені під час судового розгляду, та на обставинах, доведеність яких підтверджена допустимими та достовірними доказами, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Вимога про повне та всебічне дослідження всіх обставин справи є невід`ємною складовою обґрунтованості судового рішення, як це випливає з частини п`ятої статті 263 ЦПК України.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Предметом безпосереднього регулювання ст.1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Практикою ЄСПЛ (рішення у справах «Стретч проти Сполученого Королівства», «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Ґаші проти Хорватії» від 13 грудня 2007 року), визначені критерії, які слід оцінювати щодо сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме: чи вважається втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи вважається такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним до визначених цілей.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності розглядається як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Поняття справедливої рівноваги передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які при цьому використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому в питаннях оцінки «пропорційності», як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу ЄСПЛ, визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Право власності в розумінні статті 1 Першого протоколу органами Конвенції тлумачиться в «автономному значені», воно не є абсолютним і може бути обмежене, але лише за умов, коли втручання у нього є законним і переслідує легітимну мету «в інтересах суспільства», втручання є пропорційним по відношенню до переслідуваної мети (п.53 рішення Європейського Суду «Суханов та Ільченко проти України»).

Витребування у відповідача спірного майна можна вважати таким, що являє собою втручання у право позивача реалізувати свої «законні сподівання» незалежно від того, чи вважається це втручанням «на мирне володіння своїм майном» у значенні першого речення ст.1 Першого протоколу, чи позбавленням його майна у значенні другого речення цієї статті, застосовані в цій справі принципи є одними й тими самими - вони вимагають наявності підстав, що виправдовують такий захід з точки зору вимог цієї статті згідно з її тлумаченням в усталеній практиці Європейського Суду.

Отже, критерієм виправданості втручання держави у права людини, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, є переслідування легітимної мети.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні визначені ст.1 Першого протоколу Конвенції та практикою ЄСПЛ критерії та підстави для втручання держави в право особи на мирне володіння майном, а саме: таке втручання не ґрунтується на вимогах закону та є непропорційним до визначених цілей, оскільки призводить до неправомірного позбавлення особи права власності на земельну ділянку.

Однак, на усі зазначені вище обставини справи та докази у ній суд першої інстанції не звернув належної уваги, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 виділено земельну ділянку, яка не могла бути передана у приватну власність.

З приводу позовних вимог про визнання недійсним рішення Тернопільської міської ради від 17 грудня 2021 року №8/11/175, скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Колегія суддів зазначає, що оскільки в судовому засіданні не встановлено неправомірності набуття ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки, тому судом першої інстанції вірно відмовлено в задоволенні вказаних позовних вимог.

Крім цього, відмовляючи в задоволенні позову в даній частині суд першої інстанції виходив із того, що прокурором обрано неефективний спосіб захисту.

З таким висновком колегія суддів також погоджується виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.15, ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження№ 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)).

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження№ 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження №14-125цс20, пункт 74) та інших.

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження№ 14-208цс18, пункт 86)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

Визнання недійсним державного акта також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку, а тому у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94).

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання прокурора на те, що висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 щодо неефективного способу захисту не є релевантною практикою, оскільки це не відповідає дійсності. Крім цього, обґрунтовуючи вказане твердження прокурором в апеляційній скарзі наведено неіснуючу постанову ВС від 31 травня 2023 року у справі №490/7924/24, яка розглянута Центральним районним судом м.Миколаєва 05 червня 2026 року та взагалі не була предметом касаційного розгляду.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі №910/10011/19.

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсним та скасування рішення, скасування реєстрації речових прав на земельну ділянку, її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі вірно відмовлено, оскільки заявлені вимоги не є ефективним способом захисту права власника, тому доводи апеляційної скарги заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури до задоволення не підлягають.

При цьому, доводи апеляційної скарги Тернопільської міської ради про те, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі в якості належного відповідача відповідне територіальне управління Держгеокадастру колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки даний спір стосується правомірності передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки і будь-яких прав чи законних інтересів Держгеокадастру даним спором не вирішувалося.

Що стосується доводів апеляційної скарги Тернопільської міської ради про те, що суд першої інстанції, витребовуючи у ОСОБА_1 земельну ділянку, вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачем заявлялась вимога про повернення земельної ділянки, в той час як суд витребував відповідну земельну ділянку, то колегія суддів вважає, що оскільки апеляційним судом прийнято рішення про скасування рішення суду та відмову у задоволенні вказаних позовних вимог за їх безпідставністю, тому зазначені доводи апеляційної скарги не вливають на вирішення спору по суті.

Доводи апеляційної скарги Тернопільської міської ради про те, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, зробив висновки на підставі неналежних та недопустимих доказів, а саме Протоколів огляду від 08 листопада 2022 року та від 08 липня 2024 року, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у даній справі містяться висновки експертів, в яких надана комплексна оцінка щодо місця розташування спірної земельної ділянки.

Посилання представника Тернопільської міської ради на те, що суд першої інстанції неправильно зазначив назву Тернопільської територіальної громади жодного правового значення при вирішенні справи не має.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на наведене вище, апеляційну скаргу заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури слід залишити без задоволення. Вимоги апеляційних скарг Тернопільської міської ради та ОСОБА_1 слід задовольнити. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 лютого 2026 року в частині задоволених позовних вимог, а саме про витребування у ОСОБА_1 земельної ділянки, слід скасувати, з ухваленням в даній частині нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог керівника Тернопільської окружної прокуратури Тернопільської області до Тернопільської міської ради, ОСОБА_1 про зобов`язання повернути земельну ділянку на користь держави, - слід відмовити.

В решті рішення Тернопільського міськрайонного суду, а саме в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення Тернопільської міської ради, скасування реєстрації речових прав на земельну ділянку та її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі - слід залишити без змін.

Крім того, у відповідності до ст.141 ЦПК України судові витрати по справі підлягають новому розподілу.

Враховуючи, що при поданні апеляційних скарг ОСОБА_1 та Тернопільською міською радою сплачено судовий збір в розмірі по 4542.00 грн, що підтверджується квитанцією від 02 березня 2026 року та платіжною інструкцією №95 від 10 лютого 2026 року, вказані кошти слід стягнути з Тернопільської окружної прокуратури на користь апелянтів.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури - залишити без задоволення.

Апеляційні скарги Тернопільської міської ради та ОСОБА_3 - задовільнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 лютого 2026 року в частині витребування у ОСОБА_3 земельної ділянки - скасувати.

Ухвалити в даній частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог керівника Тернопільської окружної прокуратури Тернопільської області до Тернопільської міської ради, ОСОБА_3 про зобов`язання повернути земельну ділянку на користь держави, - відмовити.

В решті рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 лютого 2026 року - залишити без змін.

Стягнути з Тернопільської окружної прокуратури на користь ОСОБА_3 та Тернопільської міської ради сплачений останніми судовий збір за подання апеляційних скарг - по 4542.00 грн в користь кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий

Судді