Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №587/1463/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №587/1463/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Гончаренко Л. М.

Номер провадження 33/816/1328/26 Суддя-доповідач Косолап М. М.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Косолап М.М., за участю секретаря судового засідання - Леоненко К.С., захисників - Шевченка Д.С., Павловського В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційними скаргами захисників особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності Шевченка Д.С. , Павловського В.А. на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 12.06.2026, якою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП,

у с т а н о в и л а:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 12.06.2026 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави в сумі 665 гривень 60 копійок.

Судом установлено, що 12.04.2026 о 19 год 31 хв. в смт. Степанівка на дорозі Р 61 в Сумському районі, блокпост Олімп, ОСОБА_3 керував транспортним засобом Volkswagen Transporter, д.н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння пройшов на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Алкотест Драгер 6820», проба позитивна 0,48 проміле, з результатом згодний, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 12.06.2026 захисники Шевченко Д.С. та Павловський В.А. звернулися з апеляційними скаргами і просили скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити.

Захисник Шевченко Д.С. в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи.

Огляд військовослужбовця ОСОБА_3 проведено з істотним порушенням Порядку № 32 та вимог статті 266-1 КУпАП, внаслідок чого вся процедура огляду є недійсною відповідно до ч. 9 ст. 266-1 КУпАП, а результати - недопустимими доказами.

ОСОБА_3 виконував обов`язки військової служби та був спеціальним суб`єктом, його дії повинні бути кваліфіковані за спеціальною нормою - ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Працівники поліції не були належним суб`єктом складання протоколу, а спеціальним суб`єктом матеріали відносно ОСОБА_3 не складалися.

Відеозаписи є недопустимим доказом, оскільки їх додано не уповноваженою на те особою - начальником органу управління ВСП у ЗСУ або командиром (начальником) військової частини, іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення.

Поліцейські не встановили жодних ознак сп`яніння і не оголосили про це, тому не довели факту наявності у ОСОБА_3 вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення ознак алкогольного сп`яніння.

Працівниками поліції порушено порядок проведення огляду, не роз`яснено право у разі незгоди з результатом огляду на місці зупинки пройти огляд в медичному закладі. Вказував на наявність в діях працівників поліції провокації у підбурюванні до надання згоди з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Протокол про адміністративне правопорушення складений неуповноваженою особою, яка не зупиняла транспортний засіб і не проводила огляд ОСОБА_3 , тому вказаний доказ є недопустимим.

Перед використанням приладу Drager не здійснювалося відбору проби навколишнього середовища повітря, жодного звукового сигналу не було, а прилад був не готовий, перед вмиканням та здійсненням пробного забору повітря з метою виявлення залишків алкоголю у приладі та мундштуці, мундштук вставлено не було.

Після оголошеного результату тесту працівник поліції не запитав згоди особи з ним, а повідомив про складання протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП, що є передчасним. Пройти огляд в закладі охорони здоров`я не пропонувалось. Підпис особи в протоколі не може бути доказом згоди, скільки працівник поліції, надаючи документ, не пояснювала його зміст.

Захисник Павловський В.В. в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду з застосуванням спеціальних технічних засобів, показники яких мають цифровий показник не більше 0,2 проміле в крові, однак прилад Drager є газоаналізатором і його датчик реагує на молекули етанолу у видихуваному повітрі, тому фізично не спроможний провести аналіз крові. За наведеного рівень алкоголю в крові ОСОБА_3 не вимірювався, тому підстав стверджувати, що останній керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння немає.

Перед вмиканням та здійсненням пробного забору повітря з метою виявлення залишків алкоголю у приладі та мундштуці, мундштук вставлено не було.

На долученому до матеріалів справи відеозапису безперервно не зафіксовано весь процес правопорушення з початку його вчинення, фіксації, оформлення та складання всіх відповідних документів. Вказані відеозаписи є копіями та не засвідчені електронним цифровим підписом.

Проведений відносно військовослужбовця ОСОБА_3 огляд на стан сп`яніння за ст. 266 КУпАП суперечить імперативному обов`язку провести такий огляд на підставі 266-1 КУпАП, а отже його результати є незаконними, огляд мав проводитися працівниками ВСП.

Обидва захисники посилалися на те, що вміст алкоголю в повітрі не перевищував граничну допустиму норму, передбачену пунктом 6 статті 8 Віденської конвенції про дорожній рух від 08.11.1968, яка ратифікована Української СРСР 25.04.1974.

Позиція учасників апеляційного розгляду.

У судових засіданнях захисники Шевченко Д.С. та Павловський В.А. вимоги своїх апеляційних скарг підтримали та просили задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_3 у судове засідання втретє не прибув, будучи належним чином повідомленим про час і місце апеляційного розгляду, не повідомив суд про причини свого неприбуття, захисники наполягали на розгляді справи у його відсутності, тому відповідно до частини 6 статті 294 КУпАП апеляційний розгляд проведено у його відсутності.

Мотиви суду.

Вислухавши доводи захисників, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, показання свідка, суддя апеляційного суду дійшла наступного висновку.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Відповідно до частини 1 статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП (частина 2 статті 251 КУпАП).

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується дослідженими доказами, яким надано належну оцінку: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №638865 від 12.04.2026, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП і сумнівів не викликає містить всі обставини, які складають об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП; чеком Алкотест 6820, тест №551 від 12.04.2026 результат - 0,48 проміле; рапортом; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де в графі «з результатом згоден» ОСОБА_3 поставив свій підпис; розпискою про передання транспортного засобу іншому водію; відеозаписом вчиненого правопорушення (а.с. 1-3, 5-7).

На підставі вказаних доказів, які є належними, допустимими, достовірними та достатніми для ухвалення відповідного рішення, суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку, що 12.04.2026 о 19 год 31 хв. в смт. Степанівка на дорозі Р 61 у Сумському районі блокпост Олімп ОСОБА_3 керував транспортним засобом Volkswagen Transporter, д.н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

З такими висновками погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 130 КУпАП, зокрема, передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Щодо доводів апеляційних скарг про порушення при проведенні огляду.

Відповідно до вимог частини 2-3 статті 266 КУпАП та пункту 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція № 1452/735) огляд на стан сп`яніння проводиться:

1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби);

2) лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я (частина 3 статті 266 КУпАП).

Згідно з пунктами 2,3 Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

На досліджених відеозаписах, які долученні до протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до частини 2 статті 266 КУпАП, зафіксовано зупинку транспортного засобу на блокпосту під керуванням ОСОБА_3 . Під час перевірки документів у працівника поліції виникла підозра, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння, тому йому запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу або прослідувати до закладу охорони здоров`я, ОСОБА_3 погодився, зазначивши, що алкоголь не вживав, є гіпертоніком, тому в нього завжди червоне обличчя. Поліцейський продемонстрував герметично запакований прилад Drager, роз`яснив процедуру огляду, вставив мундштук та здійснив пробу повітря навколишнього середовище, на дисплеї приладу висвітився напис «Готово».

Результат огляду ОСОБА_3 з використанням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820 становив 0,48 проміле, останній погодився з результатом та повідомив, що годину тому вживав пиво.

У відповідній графі Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_3 поставив свій підпис, заперечень щодо процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного працівниками поліції на місці зупинки транспортного засобу, не висловлював.

Вказаний акт містить ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, різку зміну забарвлення шкіряного покриву обличчя, які одразу були оголошені ОСОБА_3 , що спростовує доводи апеляційної скарги захисника Шевченка Д.В. про протилежне.

Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_3 визнаний винуватим у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тому в даній справі підлягав перевірці факт доведеності чи недоведеності перебування особи у стані алкогольного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги захисника Павловського В.А. про неможливість встановлення стану сп`яніння за допомогою приладу «Drager Alcotest» через відсутність аналізу крові є необґрунтованими, оскільки положеннями статті 266 КУпАП та Інструкції МВС/МОЗ № 1452/735 передбачено можливість проведення огляду на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів за показниками видихуваного повітря. Оскільки ОСОБА_3 пройшов огляд добровільно та зауважень не висловлював, результати вимірювання газоаналізатором є належним і допустимим доказом його перебування у стані алкогольного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги захисника Шевченка Д.С. про не роз`яснення права на огляд у медичному закладі, спростовуються дослідженим відеозаписом, на якому зафіксовано, що після виявлення ознак алкогольного сп`яніння ОСОБА_3 роз`яснено право пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу чи в медичному закладі.

ОСОБА_3 незгоди з результатом огляду не висловив, що спростовує доводи апеляційних скарг захисників про недійсність огляду з підстав не повідомлення про можливість проходження огляду в закладі охорони здоров`я.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційних скарг захисників про невідповідність результатів огляду ОСОБА_3 нормам міжнародного законодавства з урахуванням допустимої похибки.

Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25.04.1974 № 2614-VIII ратифіковано Конвенцію про шляховий рух, підписану від імені Української РСР у Відні 8.11.1968 з застереженням та заявами, пунктом 6 статті 8 якої передбачено, що у національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним із керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові у відповідності із національним законодавством не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря що видихається (0,25 проміле).

Результат огляду ОСОБА_3 поліцейським з використанням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820 становив 0,48 проміле, тобто вдвічі більше 0,2 проміле алкоголю в крові, як передбачено пунктом 7 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735, що вказує на стан алкогольного сп`яніння.

Щодо доводів апеляційних скарг про порушення процедури огляду ОСОБА_3 , як військовослужбовця та неправильності кваліфікації його дій.

Відповідно до частини 1 статті 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення, зокрема, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Згідно зі статтею 266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів правдиться огляд, зокрема військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (частина 2 статті 266-1 КУпАП).

Посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів проводиться огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях (частина 3 статті 266-1 КУпАП).

Доводи апеляційних скарг захисників про порушення процедури огляду ОСОБА_3 , як військовослужбовця, є аналогічні доводам, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, з якою погоджується і суд апеляційної інстанції.

Суд установив, що ОСОБА_3 був зупинений і оглянутий працівниками поліції під час керування транспортним засобом Volkswagen Transporter д.н. НОМЕР_1 , поза межами території будь-якої військової частини на дорозі загального користування. ОСОБА_3 не було надано працівникам поліції відповідних документів про те, що на час зупинки автомобіля під його керуванням він виконував обов`язки військової служби. В цьому випадку ОСОБА_3 притягається до адміністративної відповідальності за порушення ПДР саме як водій, а не як військовослужбовець за вчинення військового адміністративного правопорушення, тому й підлягає відповідальності на загальних підставах згідно ст. 15 КУпАП.

За встановлених обставин суддя суду першої інстанції дійшла обґрунтованого висновку, що огляд ОСОБА_3 на стан сп`яніння повинен був здійснюватися в порядку визначеному ст. 266-1 КУпАП ґрунтуються на помилковому тлумаченні наведеної норми закону.

Щодо доводів захисника Шевченка Д.С. про неправильність кваліфікації дій ОСОБА_3 , оскільки його дії охоплювались ч.3 ст. 172-20 КУпАП, апеляційний суд зазначає наступне.

Адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, може бути вчинено в таких формах:

1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольною наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стан такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідне до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті - 172-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за такі діяння:

1) розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів;

2) появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння;

3) виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння;

4) відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

З наведеного випливає, що діяння, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, крім передачі керування транспортним засобом, охоплюються об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 172-20 цього Кодексу, у формі виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння та відмови від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, але лише за умови, якщо такі діяння вчинені військовослужбовцем безпосередньо під час виконання обов`язків військової служби.

Суб`єктом адміністративного правопорушення передбаченого статтею 130 КУпАП, є будь-яка осудна особа, яка керує транспортним засобом у віці, з якого настає адміністративна відповідальність, а передбачене статтею 172-20 КУпАП - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів.

Згідно із частиною дев`ятою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу.

Частиною четвертою статті 24 вказаного Закону встановлено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок та повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідної командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Вирішуючи питання про кваліфікацію дій військовослужбовця, який керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та/або відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, крім іншого, суди в кожному конкретному випадку встановлюють факт виконання обов`язків військове служби на момент вчинення діяння з урахуванням положень частини четвертої статті 24 Закону № 2232-ХІІ.

Натомість у разі не встановлення судом факту виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби під час керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмови від проходження огляду на стан сп`яніння дії військовослужбовця мають кваліфікуватися статтею 130 КУпАП.

Частиною 7 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

21.07.2026 захисником Шевченком Д.С. надано суду апеляційної інстанції довідки датовані 20.07.2026 про те, що 12.04.2026 ОСОБА_3 приблизно о 19 год 15 хв отримав бойовий наказ висунутися з одного насаленого пункту в інший для подальшого прибуття на бойові позиції і під час зупинки о 19 год 30 хв безпосередньо перебував на службі.

В суді першої інстанції брав участь захисник Павловський В.А. і відповідні докази виконання бойового наказу ОСОБА_3 під час зупинки на блокпосту не надавав.

Військовий квиток надано лише суду апеляційної інстанції.

Судом апеляційної інстанції за клопотанням захисту допитано свідка - ОСОБА_4 , який підтвердив те, що ОСОБА_3 перебуває у його безпосередньому підпорядкуванні і те, що на момент зупинки він виконував надане усно бойове завдання. Зауважив, що військовослужбовці 24/7 на службі не мають вихідних, тому ОСОБА_3 на момент зупинки виконував бойовий наказ.

Проте, на відеозаписах зафіксовано як поліцейська зауважує ОСОБА_3 , що він не продемонстрував їм військовий квиток, а тому у останніх відсутні були підстави для виклику ВСП.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини в даній справі, які перевірені апеляційним судом, довідки і показання свідка, які не надавались суду першої інстанції, не спростовують його висновків про наявність в діях військовослужбовця ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статі 130 КУпАП.

Необхідність збереження посвідчення водія не є підставою для звільнення від відповідальності.

Отже, працівники поліції були належним суб`єктом складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно військовослужбовця ОСОБА_3 та долучення відеозаписів за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а доводи апеляційних скарг захисників про протилежне є необґрунтованим.

Щодо неналежності та допустимості відеозапису.

Судом першої інстанції надано належну оцінку доводам апеляційної скарги захисника Павловського В.А. про безперервність відеозаписів, з чим погоджується і апеляційний суд.

Відеозапис, як доказ отримано у порядку, визначеному законом, зокрема ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та статті 251 КУпАП, відповідно до яких доказами є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом, виходячи із сукупності усіх наданих доказів. Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та оцінити поведінку водія і працівників поліції, які брали участь у складанні матеріалів про адміністративне правопорушення. Він підтверджує спілкування поліцейських із ОСОБА_3 , виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, пропозицію пройти огляд на місці зупинки, з результатом якого він був згодний, відмову від проходження огляду у медичному закладі.

Долучені до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи здійснювалися поліцейськими, які зупиняли транспортний засіб та складали адміністративний матеріал. Інформація зафіксована на відеореєстраторах узгоджується з іншими доказами, які суд першої інстанції поклав в основу постанови.

Апеляційний суд вважає безпідставним ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа. Характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. У випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Аналогічні правила оцінки електронного доказу на предмет його допустимості наведені у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.03.2021 (справа №554/5090/16-к, провадження №51-1878кмо21).

Положеннями Закону України «Про Національну поліцію», Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 за № 28/32999та КУпАП не передбачають засвідчення відеозапису засобами електронного підпису.

Відеозаписи є належним та допустимим доказом, оскільки містять обставини, які підлягають встановленню за частиною 1 статті 130 КУпАП - щодо керування ОСОБА_3 транспортним засобом та процедуру огляду, визначену статтею 266 КУпАП. Частиною 2 вказаної норми на поліцейського покладено обов`язок застосовувати технічні засоби відеозапису під час проведення огляду на стан сп`яніння осіб, а матеріали відеозапису долучати до протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, доводи апеляційної скарги захисника Павловського В.А. щодо неналежності та недопустимості відеозаписів є необґрунтованими.

Щодо протоколу про адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги захисника Шевченка Д.С. про недопустимість протоколу про адміністративне правопорушення через його складання поліцейським, який особисто не зупиняв авто та не проводив огляд ОСОБА_3 не ґрунтуються на вимогах КУпАП.

Норми статей 254 - 256 КУпАП не містить імперативної вимоги про те, що протокол про адміністративне правопорушення повинен бути складений виключно тим поліцейським, який безпосередньо здійснював зупинку транспортного засобу або проводив огляд на стан сп`яніння. Поліцейська, яка склала протокол, є уповноваженою посадовою особою органу Національної поліції і діяла у межах своїх повноважень, оформивши документ на підставі доказів, зібраних уповноваженим нарядом поліції.

За таких обставин, складання протоколу іншим працівником поліції не порушує процедури та не є підставою для визнання його недопустимим доказом.

Апеляційний суд не вбачає підстав для врахування наведених захисником Шевченком Д.С. постанов апеляційних судів, оскільки відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» лише висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Апеляційний суд переглянувши справу в межах апеляційних скарг, дійшов висновку, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя суду першої інстанції розглянула справу на підставі доказів зібраних особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, надавши їм відповідну оцінку, визнавши їх достатніми у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Під час розгляду справи не було встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення статей 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому на підставі пункту 1 частини 7 статі 294 КУпАП вона підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги захисників особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, без задоволення.

Керуючись статтею 294 КУпАП,

п о с т а н о в и л а:

Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 12.06.2026 відносно ОСОБА_3 - залишити без змін, а апеляційні скарги захисників особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - Шевченка Д.С. та Павловського В.А. на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуКосолап М. М.